Рішення № 82312037, 06.06.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/7601/19

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

секретар судового засідання Добровольська Н.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Шульська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Житомирської міської ради Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 17.05.2019року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав і пояснив, що 14.01.2019року звертався до Відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 яка розташована по АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що за результатами розгляду вказаного клопотання отримав відмову, викладену у вигляді оскаржуваного рішення №1434 від 23.04.2019року. Наведені у рішенні підстави для відмови є незрозумілими для Позивача, а саме рішення в цій частині протирічить вимогам Земельного кодексу України, порушує його право на отримання земельної ділянки у власність.

В судовому засіданні представник Житомирської міської ради Житомирської області, Відповідача по справі, проти прозову заперечила, підтвердила, що звернення Позивача мало місце 14.01.2019року. Пояснила, що технічна документація на вказану земельну ділянку розроблена саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а тому відсутні підстави для повторної розробки такої документація, про що Позивачу було роз`яснено. В даний час взагалі вирішується щодо включення до порядку чергової сесії міської ради питання про передачу цієї земельної ділянки Позивачу у власність.

Заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадянам, в тому числі для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

Судом встановлено та визнається сторонами, що 14.01.2019року Позивач звертався до Відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для надання у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_2 , яка розташована по АДРЕСА_1 .

Сторонами визнається, що відповідно до положень ст.122 цього Кодексу саме до повноважень Відповідача віднесено вирішення питання про передачу цієї земельної ділянки у власність або у користування саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідач за результатами розгляду вказаного клопотання відповідно до оскаржуваного рішення від 23.04.2019року №1434 відмовив Позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 для передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Як зазначено в додатку 2 до вказаного рішення підставою для його прийняття є "заява від 14.01.2019року №25/Д-178, посвідчення серія НОМЕР_3 від 14.08.2017, ст.188 Земельного кодексу України" (а.с.14-18). Тобто, в оскаржуваному рішенні Відповідача не наведені жодні підстави щодо відмови в наданні такого дозволу.

Таке рішення Житомирської міської ради Житомирської області є незрозумілим, не відповідає обставинам справи, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, Відповідач, як відповідний орган виконавчої влади відповідно до наданих повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічна правова норма закріплена в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.

Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

При дослідженні в судовому засіданні рішення Відповідача в оскаржуваній частині встановлено, що в ньому відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної Позивачем в своєму клопотанні від 14.01.2019року:

- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;

- вимогам генерального плану міста Житомира;

- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цієї ж адміністративно-територіальної одиниці;

- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Під час розгляду справи представником Відповідача всупереч вимогам ст.77 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного рішення.

Суд погоджується із доводами представника Відповідача, наведеними в судовому засіданні, щодо відсутності потреби додаткового виготовлення технічної документації на спірну земельну ділянку.

Так, за змістом правових норм статті 50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Згідно дослідженого судом Витягу із Державного земельного кадастру проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки за відповідним кадастровим номером розроблено ще 21.02.2018року і саме для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.19).

Разом з тим, такі доводи представника Відповідача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як вони не зазначені (не наведені) в оскаржуваній відмові.

Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 2 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень статті 245 КАС України.

Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 245 КАС України, відповідно до якої, суд може прийняти, окрім іншого, постанову про: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Житомирської міської ради Житомирської області від 23.04.2019року №1434 в частині відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 для передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості та пропорційності, що є підставою для визнання його в цій частині протиправним та скасування.

Зазначене свідчить, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими, а порушене право Позивача підлягає судовому захисту та може бути поновлено виключно шляхом зобов`язання Житомирську міську раду Житомирської області повторно у відповідності до вимог ст.118 Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.01.2019року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером1810136300:05:010:0109 для передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України судові витрати для стягнення або відшкодування відсутні.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково, визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради Житомирської області від 23.04.2019року №1434 в частині відмови в наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 для передачі у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Зобов`язати Житомирську міську раду Житомирської області (10014, м.Житомир, майдан ім.С.П.Корольова, 4/2, ЄДРПОУ 13576954) повторно у відповідності до вимог ст.118 Земельного кодексу України розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , КНОКПП НОМЕР_4 ) від 14.01.2019року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку за кадастровим номером1810136300:05:010:0109 для передачі її у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повне судове рішення складене 10 червня 2019 року