Рішення № 82311820, 11.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 р. Справа№200/1162/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії -

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якій просить визнати дії протиправними щодо невиплати позивачу пенсії з 01.05.2018 по 31.08.2018 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію за період з 01.05.2018 по 31.08.2018. Позивач вважає припинення виплати пенсії протиправним на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, в серпні 2018 року згідно заяви позивачу призначено пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону України № 2262 з 01.05.2018 року. Пенсію за вересень 2018 року зараховано на картковий рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк». У зв`язку з переведенням на іншу пенсію позивачу було припинено виплату пенсії з 01.05.2018 року по 31.08.2018 року. В серпні 2018 року позивач звернулася до головного управління ПФУ в Донецькій області, з проханням надати роз`яснення на підставі чого було припинено пенсію та виплатити заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.08.2018 року. З відповіді відповідач зазначив, що 25.04.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 335 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 08.06.2016 р. № 365» відповідно до якої суми соціальних виплат, які виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Тому заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.08.2018 року обліковується та буде виплачена після прийняття окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України відповідно до постанови № 335, що підтверджується відповіддю з головного управління Пенсійного Фонду Україні в Донецькій області від 20.09.2018 р. № 4027-к-01. Отже, Відповідач при вирішенні питання про необхідність виплатити заборгованість пенсії керувався не чинними нормами права, які визначають принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а вимогами постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», Постановою КМУ від 25.04.2018 року № 335. Відтак, управління Пенсійного фонду України Донецької області м. Краматорська не здійснює належні виплати пенсії з 01.05.2018 року по 31.08.2018 року, свідомо ігноруючи два основних нормативно-правових акта у сфері пенсійного забезпечення, Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак заборгованість, яка виникла з 01.05.2018 року по 31.08.2018 року відповідач відмовляється виплачувати, посилаючись на Постанову КМУ № 335 «Про внесення змін до постанови КМУ № 365 від 08.06.2016 року. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує конституційні права. Просив суд визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень в особі управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську, яка виразилась в невиплаті з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року заборгованості пенсійної виплати та зобов`язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську нарахувати та виплатити належної пенсії з моменту припинення цих виплат, тобто з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року.

Крім того, позивач просила суд поновити строк звернення до суду та відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

Ухвалою від 24 січня 2019 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду 24 січня 2019 року суд задовольнив клопотання позивача та відстрочив сплату судового збору до ухвалення рішення по справі.

Ухвалою від 22 лютого 2019 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 20 березня 2019 року.

Ухвалою від 20 березня 2019 року суд замінив неналежного відповідача управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на належного відповідача Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Ухвалою від 10 квітня 2019 року суд закрив підготовче провадження.

Розпорядженням № 292 від 20 травня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл справи № 200/1162/19-а, у зв`язку з відсутністю судді Зеленова А.С. на роботі з невідомих причин.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2019 року здійснено розподіл справи № 200/1162/19-а, справу передано до провадження судді Хохленкова О.В.

Ухвалою від 20 травня 2019 року справа була прийнята до провадження та розгляд справи був призначений за правилами спрощеного позовного провадження на 11 червня 2019 року.

29 березня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. Позивач перебуває на обліку в головному управлінні, як отримувач пенсії в разі втрати годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 09 квітня 1992 року з 01.09.2018 року. Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, яка була видана управлінням праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , Донецька область . 24.04.2018 року до головного управління надійшла заява позивача для призначення пенсії у разі втрати годувальника. Відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365 питання щодо призначення виплати пенсій Комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам на підставі подання про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати. За результатами розгляду подання з урахуванням акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї або інших документів, визначених в абзаці другому пункту 7 цього Порядку, комісія приймає рішення про призначення (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення її витати, в тому числі з урахуванням інформації про стан фінансування та виплати, що оприлюднюється на офіційному веб-сайті Мінсоцполітики або інших органів, що здійснюють соціальні виплати. Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати. 15 червня 2018 року головним управлінням було отримано копію протоколу № 83 від 30.05.2018 року засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради відповідно до якого було прийнято рішення про призначення пенсії. За результатами розгляду пакету документів позивачу призначено пенсію. Однак згідно Атестату управління ПФУ в місті Краматорську Донецької області від 05.06.2018 позивачу пенсію було сплачено по 30.06.2018 року включно. Відповідно до статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із них видів пенсії за її вибором. Отже. позивач немає права отримувати два види пенсії за період з травня по червень 2018 року включно. Щодо суми заборгованості за період з 01.07.2018 по 31.08.2018, то відповідно до пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Таким чином, заборгованість по пенсії буде сплачена після прийняття відповідної постанови. Станом на теперішній час постанова КМУ відсутня.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_3 . Позивач отримує пенсію за віком про що свідчить пенсійне посвідчення серії ААЗ № 222844 від 23.04.2013 року.

08 серпня 2017 року позивач взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_1 про що свідчить довідка № 0000292386 від 08.08.2017 року. Довідка є чинною та на момент розгляду справи не скасована (доказів її скасування сторонами до суду не надано).

Відповідно до розрахунку який долучений до відзиву на адміністративний позов зазначено, що пенсія ОСОБА_1 , не виплачувалась з липня 2018 року по серпень 2018 року включно, в довідці також зазначено, що пенсія за травень, червень 2018 року була виплачена.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Разом з цим, положення частини 1 статті 27 цих же основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII).

Згідно статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).

Відповідно частини 1 статті 49 Закону України №1058 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, і закон, який є спеціальним, вичерпних випадків припинення пенсійних виплат не передбачав, але унормовував, що ці інші випадки припинення пенсійних виплат можуть бути передбачені тільки законом.

Також суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, хоча припинення виплати пенсії могло мати місце й в інших випадках, передбачених іншим законом, воно можливе виключно на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Доказів прийняття такого рішення та доведення його до позивача сторонами суду не надано.

Суд зазначає, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, в силу положень статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Проте будь-яких положень щодо незастосування до внутрішньо переміщених осіб Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у собі не містить, а положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Закону України "Про боротьбу з тероризмом" не містять вказівок про те, що ці закони є спеціальними по відношенню до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд констатує, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Закон України "Про боротьбу з тероризмом" не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і тим більше, не встановлює права вчинити це автоматично на підставі інформації, отриманої від управління праці та соціального захисту населення, Держприкордонслужби або іншого державного органу про відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання чи про її повернення до покинутого місця проживання і не повернення назад.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що з квітня 2018 року по час прийняття рішення по справі, така постанова Кабінету Міністрів України щодо окремого порядку виплати пенсії не прийнята. Крім того, суд звертає увагу сторін, що конституційне право позивача на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а від 03.05.2018.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п`ятої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

Позивач в адміністративному позові просила суд визнати бездіяльність відповідача, яка виразилась в невиплаті з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року заборгованості пенсійної виплати та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити належну пенсію з моменту припинення цих виплат, тобто з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року, проте згідно з розрахунку відповідача який долучений до відзиву на адміністративний позов вбачається, що пенсія ОСОБА_1 виплачувалась з 01 травня по 30 червня 2018 року, виплата пенсії не виплачувалась з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року.

З урахуванням вище викладеного, оскільки бездіяльність відповідача яка виразилась в невиплаті з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року заборгованості пенсійної виплати позивачу була протиправною для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії, відповідача дійсно слід зобов`язати нарахувати та виплатити позивачу належну пенсію з моменту припинення цих виплат, тобто з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується та оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що невиплата пенсії позивачу є протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.

Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу пенсію з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення по справі.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) яка виразилась в невиплаті з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року заборгованості пенсійної виплати ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) належної пенсії з моменту припинення з 01 липня 2018 року по 31 серпня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) у межах суми стягнення пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 11 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Хохленков О.В.