Рішення № 82311762, 10.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. Справа№200/5101/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., за участі секретаря судового засідання Грисюк І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області

про визнання незаконними, протиправними рішень

за участю:

позивача ОСОБА_1 , особисто,

представника позивача: Капустіної Т . О., за орд. від 07.06.2019 року,

представника відповідача: Фальченка І.В., за орд. від 08.05.2019 року

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області про визнання незаконними, протиправними рішень № 7/19-523 від 12.07.2017 року «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради на 2018 рік» та № 7/29-802 від 26.06.2018 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Черкаської селищної ради на 2019 рік».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником земельної ділянки розміром 5,56 га кадастрових земель та платником земельного податку з фізичної особи. В 2018 році отримав для оплати земельного податку з фізичної особи 1507,07 гривень, які сплатив в грудні 2018 року.

Сума сплаченого податку перевищувала у 8 разів суму земельного податку, що сплачував позивач раніше, тому позивач витребував рішення з селищної ради про встановлення місцевих податків з 2016 по 2017 рік та особисто переконався у цьому, оскільки у 2017 році він сплатив лише 188,40 гривень земельного податку за свої земельні ділянки.

Крім того, зазначає, що рішення не погоджувались з Державною регуляторною службою України у 2016-2017 роках. Тільки у 2018 році відповідач звернувся до Державної регуляторної служби України за погодженням рішення про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Черкаської селищної ради на 2019 рік.

Вважає, що при наданні пропозицій щодо встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку на території Черкаської селищної ради на 2019 рік Державною регуляторною службою України відповідач мав повторно пройти всю процедуру погодження оскаржуваного рішення.

Також в письмових поясненнях від 07.06.2019 року зазначає, що відповідачем порушений порядок прийняття рішення, оскільки відповідачем не опублікований проект рішень про встановлення місцевих податків.

При цьому посилається на норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

З зазначених підстав просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15 травня 2019 року.

15 травня 2019 року підготовче засідання відкладено на 30 травня 2019 року.

30 травня 2019 року підготовче засідання відкладено на 10 червня 2019 року.

Протокольною ухвалою суду від 10 червня 2019 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.

Представником відповідача надано письмовий відзив від 03.05.2019 року (а.с. 75-77). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що рішення № 7/19-523 від 12.07.2017 року «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради на 2018 рік» втратило чинність 31.12.2018 року у зв`язку з набранням чинності новим рішенням № 7/29-802 від 26.06.2018 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Черкаської селищної ради на 2019 рік».

Зазначає, що позивач був ознайомлений з рішеннями з дня їх прийняття та опублікування, тому строки звернення до суду закінчилися.

Наголошує, що проекти та оскаржувані рішення були своєчасно оприлюднені як на офіційному сайті ради, так і у місцевому друкованому ЗМІ.

В доказ наведеного, відповідачем надано скриншот з офіційного сайту місцевої ради та копії місцевих газет.

Зазначає, що рішення було погоджено з Державною регуляторною службою України у встановленому законом порядку, обговорено з депутатами та громадськістю, проте пропозицій від позивача чи інших членів територіальної громади з питань встановлення місцевих податків до селищної ради не надходило.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджено копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 8). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто, позивач належить до членів громади, на території якої, здійснює свою діяльність Черкаська селищна рада Слов`янського району Донецької області.

Позивачу на праві приватної власності належить 6,00 га кадастрових земель сільськогосподарських угідь, з яких: 5,56 га ріллі та 0,44 га кормових угідь, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю НОМЕР_2 (а.с 10).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280-97/ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно до статті 25 Закону № 280-97/ВР сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та статтею 24 Закону № 280-97/ВР встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України земельний податок у складі податку на майно належить до місцевих податків. Безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено до компетенції місцевих рад у межах їх повноважень у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Прийняті радами рішення оприлюднюються до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлених місцевих податків.

При цьому, положеннями пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 13 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляється виходячи із норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосування ставок, що діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема земельного податку, входить у повноваження місцевої ради, яка має прийняти відповідне рішення.

Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 ПК України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно, а також кореспондує положенням пунктом 24 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

Судом встановлено, що відповідачем 12.07.2017 року було прийнято рішення № 7/19-523 «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради на 2018 рік» (а.с. 29). Вказаним рішення встановлено ставку земельного податку з земель сільськогосподарського призначення у розмірі 0,8% від нормативної грошової оцінки, про що свідчить додаток № 1, № 2 та № 3 до рішення (а.с. 37, 40, 43).

Крім того, у зв`язку з втратою чинності рішенням № 7/19-523 від 12.07.2017 року, відповідачем 26.06.2018 року було прийнято рішення № 7/29-802 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Черкаської селищної ради на 2019 рік» (а.с. 45).

Відповідно до додатку 1 до вказаного рішення ставка земельного податку з земель сільськогосподарського призначення не змінилася та складає 0,8% від нормативної грошової оцінки (а.с. 56).

Крім того, відповідно до додатку № 2 до цього рішення селищною радою встановлено перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих п. 284.1 ст. 284 податкового кодексу України щодо сплати земельного податку (а.с. 65). Зокрема, для інвалідів першої і другої групи для ведення особистого селянського господарства відповідно до пп. 281.1.1 п. 281.1 ст. 281 Податкового кодексу України встановлено 100% пільгу.

Згідно з пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим 10.01.2013 року позивач є інвалідом 2 групи з дитинства (а.с. 111). Відтак, він є звільненим від сплати земельного податку для ведення особистого сільського господарства і в цій частині права позивача взагалі не порушені.

В судовому засіданні представники сторін повідомили, що позивач є орендодавцем власних земельних ділянок, отримує від здачі землі в оренду певний дохід та при цьому вважає, що ставки земельного податку значно завищено у порівнянні з іншими селищними радами.

Позивачем не надано до матеріалів справи доказів звернення до податкового органу з заявою про наявність у нього пільги зі сплати земельного податку, оскільки саме фіскальний орган визначає суму грошового зобов`язання з зазначеного податку у податковому повідомленні-рішенні.

Стосовно завеликої, на думку позивача, ставки земельного податку представником відповідача зазначено, що на території Черкаської селищної ради відсутні підприємства, за рахунок яких можна сформувати місцевий бюджет, тому прийнято саме такі ставки податків. З зазначених підстав суд не може надавати економічну оцінку колегіально обраної ставки податку та доцільності саме такої ставки на території певної територіальної громади.

Суд зазначає, що рішення № 7/19-523 від 12.07.2017 року «Про встановлення місцевих податків (в частині плати за землю) на території Черкаської селищної ради на 2018 рік» втратило чинність, тому воно не може бути скасовано чи змінено після його виконання.

Таким чином, суд зазначає, що рішення № 7/19-523 від 12.07.2017 року вичерпало себе у часі, оскільки відповідачем прийнято нове рішення про встановлення ставок та пільг зі сплати земельного податку, тому вимоги про визнання незаконним вказаного рішення не підлягають задоволенню.

Стосовно оприлюднення оскаржуваних рішень та їх погодження з Державною регуляторною службою України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону № 280-97/ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

В якості доказів оприлюднення спірних рішень відповідачем надано скриншот з офіційного сайту Черкаської селищної ради та оголошення в місцевих газетах «Вісті» (а.с. 78-83). Пропозиція обговорення містилася в газеті «Вісті» від 07.03.2018 року (а.с. 81) Отже, відповідач двома способами (електронним та печатним) оприлюднив проекти спірних рішень, які на сайті пізніше було замінено на рішення.

Доказів надання позивачем чи іншими членами громади певних пропозицій до селищної ради щодо встановлення ставок місцевих податків на 2018 та 2019 роки матеріали справи не містять. Позивач розпочав оскарження рішень лише після сплати ним земельного податку за 2018 рік в сумі 1570,07 гривень, ставка якого показалася йому завеликою відносно інших місцевих рад (а.с. 11).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11.09.2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV) державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб`єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Закону № 1160-IV встановлено способи оприлюднення документів, підготовлених у процесі здійснення регуляторної діяльності.

Зокрема, план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

Як зазначено вище, відповідачем надано повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту - рішення про встановлення ставок і пільг із сплати земельного податку на 2019 рік, надруковане в газеті «Вісті» від 07.03.2018 року (а.с. 81). В оголошенні зазначено, що проект рішення розташований на офіційному веб-сайті Черкаської селищної ради.

Відповідачем також надано аналіз регуляторного впливу до проектів рішень про встановлення ставок місцевих податків на 2018 та 2019 роки (а.с. 84-90), експертний висновок постійної депутатської комісії Черкаської селищної ради щодо проектів рішень про встановлення ставок місцевих податків на 2018 та 2019 роки (а.с. 91-97).

Листом від 22.05.2018 року № 4849/0/20-18 Державна регуляторна служба України надала Черкаській селищній раді певні пропозиції щодо удосконалення проектів регуляторних актів (а.с. 114-116). Наведене спростовує міркування позивача стосовно не погодження рішення з Державною регуляторною службою України.

Врахувавши думку Державної регуляторної служби України відповідач надав рішення супровідним листом від 05.07.2018 року № 03-02/636 (а.с. 117).

З зазначених причин суд не приймає посилання позивача на ст. 25 Закону № 1160-IV, відповідно до якої, регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: 1) відсутній аналіз регуляторного впливу; 2) проект регуляторного акта не був оприлюднений; 3) проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; 4) щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

До того ж, слід зазначити, що вказана стаття визначає особливості прийняття регуляторних актів органами виконавчої влади, їх посадовими особами, тобто, виконкомами місцевих рад, до яких не відноситься відповідач.

За таких обставин у позовних вимогах про визнання незаконним, протиправним рішення № 7/29-802 від 26.06.2018 року «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на території Черкаської селищної ради на 2019 рік» також слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною першою - третьою статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання незаконними, протиправними рішень відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Черкаської селищної ради Слов`янського району Донецької області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84162, Донецька область, Слов`янський район, смт. Черкаське, вул. Ясна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04341790) про визнання незаконними, протиправними рішень - відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в присутності представників сторін 10 червня 2019 року.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 11 червня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова