Рішення № 82311654, 11.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 р. Справа№200/5941/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Незалежності, буд. 28А, м. Добропілля, Донецька області, код ЄДРПОУ: 37755477) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправними та скасування рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28 березня 2019 року № 805;

- зобов`язання Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоду роботи з 14.12.1998 по 20.03.2002 на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Білицька» Державної Холдингової компанії «Добропіллявугілля»;

- зобов`язання Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу період навчання з 01.09.1986 року по 21.07.1988 року в СПТУ № 88;

- зобов`язання Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 20.03.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням відповідача позивачу відмовлено у призначені пенсії у зв`язку із недостатністю пільгового стажу роботи, оскільки безпідставно, на думку позивача, не включено до розрахунку пільгового стажу періоди:

- роботи з 14.12.1998 року по 20.03.2002 року в якості учня гірника, гірника підземного маркшейдерського відділу, зайнятого на підземних роботах 50 % робочого часу на рік, а не повний робочий день, як це визначено ч. 3 ст. 114 ЗУ № 1058, та оскільки посади учня гірника та гірника маркшейдерського відділу не передбачені списком робіт і професій, затвердженого Постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 «Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах, пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років».

- навчання з 01.09.1986 року по 21.07.1988 року в СПТУ № 88, оскільки в наданому атестаті невірно вказано прізвище заявника, а саме - «Пожідаэв», відповідно до паспорту «Пожидаєв».

Позивач вважає дії відповідача щодо не зарахування стажу роботи протиправними та такими, що порушують його конституційні права, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Представник відповідача до суду надав відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року № 202 затверджений Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років». Відповідно до розділу І вказаної постанови право на пенсію незалежно від віку мають усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю).

Під повним робочим днем розуміють виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 % робочого часу, встановленого для працівників цього виробництва, професій чи посад, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних із виконанням певних трудових обов`язків.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача період навчання управління зазначає, що в наданому атестаті невірно вказано прізвище позивача, а в трудовій книжці зроблений не повний запис, оскільки відсутня дата видачі атестату, довідка про підтвердження періоду навчання позивачем не була надана.

У зв`язку з чим, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.03.2019 року звернувся до управління відповідача для призначення пенсії за віком згідно п. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 805 від 28 березня 2019 року йому відмовлено в призначенні пенсії, оскільки для визначення права на пенсію на пільгових умовах не враховано наступні періоди:

- роботи з 14.12.1998 року по 20.03.2002 року в якості учня гірника, гірника підземного на дільниці маркшейдерського відділу шахти «Білицька»;

- навчання з 01.09.1986 року по 21.07.1988 року в СПТУ № 88, оскільки в наданому атестаті невірно вказано прізвище заявника - а саме - «Пожідаэв» відповідно до паспорту «Поживаєв».

Таким чином, заявник немає необхідних 25 років пільгового стажу на підземних роботах відповідно до вимог п. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_2 :

- з 01.09.1986 року по 21.07.1988 року навчався в СПТУ № 88 м. Горлівки;

- з 14.12.1998 року по 28.01.1999 року працював учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті на дільниці маркшейдерського відділу шахти «Білицька»;

- з 28.01.1999 року по 21.03.2002 року працював учнем прохідника підземного з повним робочим днем у шахті «Білицька».

Згідно з архівною довідкою Донецького гірничого технікуму ім. Є.Т. Абакумова Міністерства освіти і науки України від 27.12.2013 року № 01.15/633 ОСОБА_3 рішенням Державної кваліфікаційною комісією присвоєна кваліфікація "Гірничий технік-електромеханік" та виданий диплом серії НОМЕР_3 023266 від 09.07.1993 року.

Відповідно до довідки виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління «Добропільське» Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» від 04.03.2019 року № 139 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній вказано, що ОСОБА_1 в період з 14.12.1998 року по 27.01.1999 року виконував гірничі роботи за професією учень гірника підземного маркшейдерського відділу, зайнятий на підземних роботах 50 % і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділу 1; в період з 28.01.1999 року по 20.03.2002 року виконував гірничі роботи за професією гірника підземного маркшейдерського відділу, зайнятий на підземних роботах 50 % і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді), що передбачено Списком 1 розділом 1 підрозділу 1.

Відповідно до атестату № 8242 Державного комітету Української РСР по професійно-технічній освіті, виданого 21 липня 1988 року, ОСОБА_1 (рос. ОСОБА_4 ) з 01.09.1986 року по 21.07.1988 року навчався в СПТУ № 88 м. Горлівки Донецької області за професією слюсар по ремонту автомобілів.

Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача стосовно відмови в призначені пенсії позивачу.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 N 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Основними завданнями Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; внесення пропозицій Міністрові соціальної політики щодо забезпечення формування державної політики із зазначених питань; виконання інших завдань, визначених законом.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Право на призначення пенсії на пільгових умовах обґрунтовується посиланням на Закон України "Про пенсійне забезпечення", норми якого з урахуванням відомостей про місце та час його роботи зі шкідливими та важкими умовами за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, дають право на призначення такої пенсії. Працівникам, зайнятим повний робочий на роботах, передбачених Списком N 1, що чинні на час їх роботи за наявності необхідної кількості пільгового та загального стажу пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку. При цьому необхідною умовою для зарахування стажу до пільгового є наявність атестації робочого місця після 22.08.92.

Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно ч.3 ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України "Про пенсійне забезпечення" (статті 13,62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що в трудовій книжці позивача належно відображено періоди роботи позивача з 14.12.1998 року по 28.01.1999 року та з 28.01.1999 року по 21.03.2002 року на шахті "Білицька" з повним робочим днем в шахті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до підземного стажу ОСОБА_1 період роботи з 14.12.1998 року по 21.03.2002 року на шахті " Білицька" є неправомірною і цей період має бути зарахований до пільгового стажу позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Судом встановлено і підтверджено наявними в справі матеріалами, що позивач з 01.09.1986 року по 21.07.1988 року навчався в СПТУ № 88.

Наявними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_1 , відповідно до зворотної сторінки паспорту російською мовою вказан як ОСОБА_4 , запис у трудовій книжці позивача НОМЕР_4 виконано на російській мові - ОСОБА_4 , та в атестаті Державного комітету Української РСР по професійно-технічній освіті № 8242 прізвище, ім`я та по батькові продубльовано на російській мові як « ОСОБА_4 ».

Суд зазначає, що наявних у справі доказів достатньо, щоб дійти до висновку, що вказаний атестат видано саме позивачу, що, окрім того, підтверджується відповідним записом в трудовій книжці за записом № 1.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що запис зроблено в порушенням, оскільки працівник не несе відповідальність за невірне оформлення трудової книжки чи невірний переклад власного прізвища, ім`я та по батькові в документах, та такі недоліки не повинні перешкоджати працівнику на зарахування його стажу для призначення пенсії.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 805 від 28 березня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, з підстав зазначених в рішенні є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

На думку суду, з боку державних органів відбувається підміна понять, оскільки не будь-які повноваження органів влади з ухвалення рішень, є дискреційними. Дискреція діє тільки у разі, коли у рамках закону державний орган може приймати різні рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне визнати протиправним та скасування рішення Добропіьського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 805 від 28 березня 2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.03.2019 року на призначення пенсії на пільгових умовах згідно норм пенсійного законодавства з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 768,40 грн.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору - 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Таким чином, зважаючи на те, що позивачем сплачено суму судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Незалежності, буд. 28А, м. Добропілля, Донецька області, код ЄДРПОУ: 37755477) судового збору у розмірі 768,40 грн. на користь ОСОБА_1 , як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Незалежності, буд. 28А, м. Добропілля, Донецька області, код ЄДРПОУ: 37755477) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28 березня 2019 року № 805 щодо відмови в зарахуванні до підземного стажу періоду роботи з 14.12.1998 по 20.03.2002 на Державному відкритому акціонерному товаристві «Шахта Білицька» Державної Холдингової компанії «Добропіллявугілля» та до загального страхового стажу періоду навчання з 01.09.1986 року по 21.07.1988 року в СПТУ № 88.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву від 20.03.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місце знаходження: вул. Незалежності, буд. 28А, м. Добропілля, Донецька області, код ЄДРПОУ: 37755477) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 11 червня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Арестова Л.В.