Рішення № 82311638, 11.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року Справа № 160/4126/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.05.2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не витребування пенсійної справи ОСОБА_1 та не взяття її на облік як пенсіонера;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області витребувати пенсійну справу та взяти на облік ОСОБА_1 як пенсіонера.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до лютого 2000 року позивач проживала у м. Прилуки Чернігівської області та отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Так, 17.10.2017 року представник позивача звернувся до Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії, проте рішенням №58 від 25.10.2017 року у поновленні пенсії було відмовлено. Не погоджуючись із такою відмовою, представник позивача звернувся до суду, проте у задоволенні позовних вимог було відмовлено, оскільки будь-якого звернення з особистою заявою від ОСОБА_1 до органів Пенсійного фонду України з питання відновлення або призначення пенсії не було. При цьому, листом №9874/К-11 від 07.05.2018 року позивачу було повідомлено, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації). 08.05.2018 року представник позивача повторно звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії, посилаючись на розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №672-р та висновки, наведені в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року по справі №208/6728/17, однак листом за №А7899-18 від 25.05.2018 року відповідачем було повідомлено про відсутність підстав для повторного розгляду заяви.

11.05.2019 року ухвалою суду було відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 10.06.2019 року (а.с. 2).

30.05.2019 року на адресу суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що норми пенсійного законодавства чітко передбачають порядок поновлення виплати пенсії, якого позивачка не дотрималася, оскільки в порушення п. 1.5, 2.9, 2.22 Порядку №22-1 заява про поновлення виплати пенсії була подана до органу не за місцем перебування на обліку. При цьому, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на обліку як пенсіонер ОСОБА_1 , не перебувала та не перебуває, що підтверджується копією пенсійного посвідчення, виданого 17.07.1997 року №136797 Прилуцьким міським управлінням соціального захисту населення в Чернігівській області (копія пенсійного посвідчення додається), а також не має зареєстрованого місця проживання на території Дніпропетровської області. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивач не може звертатися до будь-якого органу Пенсійного фонду України, оскільки у постанові Пенсійного фонду України «Деякі питання впровадження електронних пенсійних справ на базі централізованих інформаційних технологій» від 14 грудня 2015 року №25-1 чітко зазначено, що із заявами про призначення пенсії незалежно від території обслуговування таких органів можуть звертатися особи, які проживають (зареєстровані) в перелічених адміністративно-територіальних одиницях держави України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон (а.с. 18).

14.05.2018 року представник позивача - ОСОБА_2 звернувся до Кам`янського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії від 16.10.2017 року з врахуванням висновків, викладених в постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року по справі №208/6728/17 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 року №672-р (а.с. 9).

Проте, листом за №А7899-18 від 25.05.2018 року представнику позивачу було повідомлено про відсутність підстав для повторного розгляду заяви від 17.10.2017 року, оскільки відповідно до документів, наданих відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №6 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, заява від 17.10.2017 була розглянута та рішенням Кам`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області №58 від 25.10.2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у поновленні виплати пенсії. Крім того, постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 14 грудня 2017 року по справі №208/6931/17 (2-а/208/352/17) та ухвалою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , що підтверджує правильність прийнятого Кам`янським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області рішення (а.с. 8).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно п. 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

За приписами п. 2.8 Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до абз. 4 п. 1.5 Порядку №22-1 заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Отже, аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що чинним пенсійним законодавством надано право вибору пенсіонеру під час подання заяви, зокрема про поновлення виплати пенсії, подати таку заяву безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) або за місцем проживання, або за місцем реєстрації. При цьому, у разі зміни місця проживання (реєстрації) заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію.

Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, наявними у матеріалах справи, позивач із заявою на запит пенсійної справи до уповноваженого органу Пенсійного фонду України не зверталась, що позбавляє відповідача можливості здійснити таке витребування від органу, який призначав пенсію позивачу до виїзду в Ізраїль.

При цьому, суд зазначає, що є безпідставними посилання представника позивача на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 року по справі №208/6728/17, а також положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016р. №672-р, яким схвалено стратегію модернізації та розвитку Пенсійного Фонду України на період 2020 року, оскільки із змісту вказаної постанови вбачається, що предмет розгляду справи №208/6728/17 була відмова пенсійного органу у призначенні пенсії, в той час як предметом розгляду даної справи є бездіяльність щодо не витребування пенсійної справи позивача.

Крім того, вказаною постановою суд апеляційної інстанції підтвердив обґрунтованість посилання позивача на розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №672-р, яким схвалено стратегію модернізації та розвитку Пенсійного Фонду України на період 2020 року, зокрема, яким впроваджено заходи обслуговування громадян незалежно від місця їх реєстрації.

Проте, зазначеним розпорядженням не врегульовано питання щодо витребування пенсійної справи без відповідної заяви пенсіонера, як не надано права органам Пенсійного фонду України здійснювати таке витребування за власною ініціативою.

Таким чином, суд погоджується з підставами, наведеними у рішенні відповідача, яким було відмовлено позивачу у призначені пенсії, оскільки копія паспорта не відповідає вимогам чинного законодавства щодо документів, які надаються заявником для призначення пенсії.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для вирішення питання стосовно повернення судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ходу судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено бездіяльності, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець