Рішення № 82311441, 11.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 червня 2019 р. Справа № 1.380.2019.001130

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради (вул. Училищна, б. 9, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100)

Головного управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21000)

про: визнання недійсним та скасування запису, скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради (далі - відповідач 1), Жмеринського управління ДФС у Вінницькій області про визнання недійсним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця № 2 175 175 0000 003489 від 21.09.2012 року; скасування вимоги № Ф-122493-52, виданої 08.11.2018 року Жмеринським управлінням ДФС у Вінницькій області.

Позов обґрунтовано тим, що позивач 28.02.2019 року від свого роботодавця отримав лист від Жмеринського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області із постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію. Стипендію та інші доходи боржника від 20.02.2019 року, винесену у виконавчому провадженні № 58061546, при примусовому виконанні вимоги № Ф-122493-52, виданої 08.11.2018 року про стягнення боргу в розмірі 15 819 грн. 54 коп. У Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявні дані щодо позивача про включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію, вважається недійсним. Дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця - у разі, коли державна реєстрація фізичної особи-підприємця була проведена до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» 21.09.2012 року № 2 175 175 0000 003489. Свідоцтво про держану реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, виданого на ім`я позивача (29.11.2001 року) до досягнення ним повноліття, суперечить вимогам чинного на час його видання вимогам законодавства, зокрема? Цивільного кодексу Української РСР та Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 року. Позивач зазначає, що підприємницькою діяльністю не займався та понад рік не подавав до органів податкової служби податкові декларації. За таких обставин, позивач вважає, що запис про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця вчинений на підставі недійсного свідоцтва про державну реєстрацію підлягає скасуванню. А з огляду на це, слід скасувати й вимогу № Ф-122493-52 від 08.11.2018 року про сплату боргу (недоїмки).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 року дану позовну заяву передано до Вінницького окружного адміністративного суду за підсудністю.

09.04.2019 року позивачем подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11.04.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись одноособово суддею Маслоід О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно цією ухвалою відповідача 1 зобов`язано надати до суду документи, на підставі яких був вчинений запис від 29.11.2001 року в журналі обліку реєстраційних справ № 03084233Ф0030469 щодо реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, а також від 21.09.2012 року № 2175175000000 щодо включення відомостей про фізичну особу-підприємця. Жмеринське управління ДФС у Вінницькій області зобов`язано надати до суду спірну вимогу від 08.11.2018 року № Ф-122493-52-У на суму 15 819 грн. 54 коп. та належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких була прийнята спірна вимога від 08.11.2018 року № Ф-122493-52 на суму 15 819 грн. 54 коп.

Цього ж дня ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

02.05.2019 року за вх. № 23625 відповідачем 1 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, а також такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування відзиву відповідач 1 зазначає, що у відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» процес включення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці (далі реєстр) відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом (Закон набрав чинності 03.03.2011 року, тобто завершення процесу включення завершилось 03.03.2012 року). Одночасно, усі юридичні особи та фізичні особи-підприємці, створені та зареєстровані до 01.07.2004 року, зобов`язані у встановлений строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до реєстру та зміни свідоцтва про їх державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв. Крім того, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004 року, вважаються недійсними. Відповідний повноважений орган протягом місяця, з дати завершення процесу включення до реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, передає відомості про таких осіб органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які ведуть їх облік та/або проводять реєстрацію. Ці органи, в свою чергу, протягом місяця проводять звірення даних реєстрів, що ведуться ними, з даними реєстру. За результатами звірення, уповноважені органи подають відомості з відомчих реєстрів по юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про яких не включені до реєстру. Після закінчення, передбаченого строку, повноважені органи, у місячний строк, проводять остаточне звірення даних, готують аналітичну інформацію та передають її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям. З огляду на це, відповідач 1, зазначає, що позивач не подав державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про нього до реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразку. З огляду на вищезазначене, включення до реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію, оформлене з використанням бланків старого разка та видані до 01.07.2004 року, вважаються недійсними, здійснюється без участі фізичної особи-підприємця. Тому відповідна реєстраційна дія здійснена з урахуванням норм чинного законодавства, що діяло на момент її вчинення.

Крім того, відповідач 1 звертає увагу на нелогічність позовної вимоги позивача і відсутність її зв`язку з обґрунтуванням позову, зокрема того, що позивач «не вів підприємницької діяльності та не подавав понад рік до податкових органів податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності».

Щодо витребуваних документів, на підставі яких був вчинений запис від 29.11.2001 року у журналі обліку реєстраційних справ за № 03084233Ф0030469 щодо реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, а також від 21.09.2012 року за № 21751750000003489 щодо включення відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним, відповідач 1 повідомив, що реєстраційна справа позивача знаходиться в Жмеринській районній державній адміністрації Вінницької області, тому виконати вимогу суду не є можливим, оскільки відповідна документація не зберігається в архіві відділу відповідача 1.

За таких обставин, ухвалою суду від 06.05.2019 року зобов`язано Жмеринську районну державну адміністрацію Вінницької області протягом 5-ти днів з моменту отримання вказаної ухвали надати до суду документи (належним чином засвідчені копії), на підставі яких був вчинений запис від 29.11.2001 року у журналі обліку реєстраційних справ за № 03084233Ф0030469 щодо реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. А також від 21.09.2012 року № 21751750000003489 щодо включення відомостей про фізичну особу-підприємця.

06.05.2019 року за вх. № 24268 на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Вінницькій області про заміну Жмеринського управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника. Головне управління ДФС у Вінницькій області. Клопотання мотивоване тим, що станом на 02.05.2019 року відбувається процес ліквідації, а його правонаступником є Головне управління ДФС у Вінницькій області. При цьому, наказом Головного управління ДФС у Вінницькій області № 4992 від 10.08.2018 року внесено зміни до його організаційної структури, зокрема, введено до структури Жмеринське управління ДФС у Вінницькій області.

Одночасно з клопотанням Головним управлінням ДФС у Вінницькій області за вх. № 24271 надано до суду відзив, в якому він позовні вимоги не визнає з наступних підстав. Позивач з 29.11.2001 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває з 03.12.2001 року як платник податків за основним місцем обліку в Головному управлінні ДФС у Вінницькій області, Жмеринське управління. У якості платника єдиного соціального внеску позивач взятий на облік 29.01.2002 року в управлінні Пенсійного фонду України в м. Жмеринка, реєстраційний № 0230031135/02303, а з 01.10.2013 року переданий як платник єдиного внеску до фіскальної служби. Позивач перебував на загальній системі оподаткування. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Якщо платником не отримано дохід у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому, сума єдиного соціального внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Орган доходів та зборів надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. На виконання вказаних вимог позивачеві направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.12.2018 року № Ф-122493-52 на суму 15 819 грн. 54 коп.

Ухвалою від 07.05.2019 року клопотання Головного управління ДФС у Вінницькій області задоволено та вирішено замінити Жмеринське управління ДФС у Вінницькій області на Головне правління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач 2) згідно ст. 52 КАС України.

13.05.2019 року за вх. № 25352 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якому він наголосив, що просить суд визнати недійсним та скасувати запис в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця № 21751750000003489 від 21.09.2012 року, оскільки такий вчинено на підставі свідоцтва по державну реєстрацію від 29.11.2001 року, яке видано до досягнення ним повноліття. Крім того, позивач повідомив, що не зможе звернутися до суду про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію від 29.11.2001 року, оскільки таке станом на сьогодні є недійсне. Додатково позивачем були надані додаткові документи.

Позивачем також заявлено клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи Жмеринського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області. Клопотання обґрунтовано тим, що рішення по справі може вплинути на обов`язок цього органу щодо закінчення виконавчого провадження на підставі ст.. 39 Закону України «Про виконавче провадження в Україні». Позивач також просить суд зобов`язати Жмеринський міськрайонний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області надати копії документів виконавчого провадження.

20.05.2019 року за вх. № 26672 відділом з питань державної реєстрації Жмеринської районної державної адміністрації у Вінницькій області надано до суду належним чином завірену реєстраційну справу позивача № 2_175_003489_60.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року клопотання позивача щодо залучення до участі у справі у якості третьої особи Жмеринського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та його зобов`язання надати копії документів виконавчого провадження залишено без задоволення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

29.11.2001 року позивач зареєстрований у якості фізичної особи-підприємця.

З 03.12.2001 року позивач перебуває на обліку як платник податків за основним місцем обліку у Жмеринському управлінні.

29.01.2002 року позивач взятий на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м. Жмеринка, як платник єдиного соціального внеску за реєстраційним номером № 0230031135/02302, з 01.10.2013 року переданий як платник єдиного внеску до фіскальної служби.

21.09.2012 року за реєстраційним номером № 21751750000003489 до реєстру включено відомості про позивача як фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним.

08.11.2018 року відповідачем 2 винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-122493-52 у сумі 15 819 грн. 54 коп. Вказана вимога позивачем не отримана.

Не погоджуючись з діями відповідачів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця № 2 175 175 0000 003489 від 21.09.2012 року, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникали у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулювались Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон про реєстрацію), який набрав чинності 01.07.2004 року, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у 2012 році.

Із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

У ст. 1 Закону про реєстрацію передбачено, що ЄДР - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ЄДР створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону про реєстрацію відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (у редакції від 01.07.2010 року) (далі - Закон) процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, у відповідності до п. 3 Закону, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, згідно п. 4 Закону, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.

У п. 7 Закону закріплено, що спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб-сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Згідно п. 8 Закону після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

П. 9 Закону передбачено, що порядок утворення, а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

У п. 1.2 Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 575/5 від 12.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 року за № 569/20882 (далі - Положення), визначено, що комісії створюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з метою проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру (далі - невключені суб`єкти).

Комісія, у відповідності до вимог п. 4.3 Положення, розглядає, аналізує прийняту від уповноважених органів аналітичну інформацію; складає узагальнену інформацію про невключених юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у розрізі районів та міст обласного значення відповідно в Автономній Республіці Крим, областях, районів - у містах Києві та Севастополі за формами згідно з додатками 3 та 4; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів державним реєстраторам за місцезнаходженням юридичних осіб та за місцем проживання фізичних осіб - підприємців для подальшого включення цих відомостей до Єдиного державного реєстру, про що складається акт приймання-передачі у двох примірниках. Узагальнена інформація про невключених суб`єктів може передаватися частинами; передає узагальнену інформацію про невключених суб`єктів Державній реєстраційній службі України.

Відповідно до п. 5 наказу Міністерства юстиції України «Про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 575/5 від 12.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 13.04.2002 року за № 569/20882, державним реєстраторам юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців забезпечити включення до Єдиного державного реєстру відомостей про невключених суб`єктів на підставі аналітичної інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

У ч. 1 ст. 46 Закону про реєстрацію визначено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі: прийняття фізичною особою-підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності; смерті фізичної особи - підприємця; постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою; постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності; постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

У ч. 3 цієї ж статті вказано, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Аналіз наведених норм доводить, що реєстрація особи, як фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку та на підставах, визначених чинним законодавством. Факт реєстрації такої особи засвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію. У зв`язку зі змінами Закону про реєстрацію було розпочато процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року. Процес включення повинен був завершитися через рік з дня набрання чинності цим Законом, тобто 03.03.2012 року, оскільки Закон набрав чинності 03.03.2011 року. В свою чергу, особи, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці до 01.07.2004 року, зобов`язані були протягом цього часу подати реєстраційну катку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтва про їх державну реєстрацію. Свідоцтва про державну реєстрацію старого зразка, в свою чергу, визнавались недійсними. Інформація про тих осіб, які самостійно не звернулися до державних реєстраторів для включення інформації про них до ЄДР та заміни свідоцтва, була включена до ЄДР самостійно державними реєстраторами на підставі інформації, наданої спеціальноствореними міжвідомчими комісіями. Державні реєстратори, вносячи інформацію про таких осіб робили відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію. При цьому, недійсність свідоцтва про державну реєстрацію не означає припинення здійснення підприємницької діяльності такою особою.

З матеріалів справи вбачається наступне. Позивач зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності - фізичної особи 29.11.2001 року, що підтверджується свідоцтвом старого зразка із фото позивача, витягом з ЄДР, реєстраційною карткою суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 28.11.2001 року із фото позивача, що міститься в реєстраційній справі позивача № 2_175_003489_60.

Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що спірний запис від 21.09.2012 року вчинений на підставі недійсного свідоцтва про реєстрацію є неправомірним, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, розділом ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» передбачено створення тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, за результатами роботи яких відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зареєстрованих до 01.07.2004 року, та до 03.03.2012 року не включених до ЄДР, будуть включатись до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004 року, вважаються недійсними.

Оскільки позивач у добровільному порядку не звернувся до державного реєстратора для включення його до ЄДР, то 21.09.2012 року була проведена реєстраційна дія № 21751750000003489 про включення до реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним, на підставі інформації, наданої міжвідомчими спеціальними комісіями.

Суд звертає увагу позивача на те, що вважається недійсним саме свідоцтво про державну реєстрацію старого зразка, а не факт реєстрації особи у якості фізичної особи - підприємця. У даному випадку, позивач лише не отримав свідоцтво про державну реєстрацію єдиного зразка.

Таким чином, відповідач 1 діяв в порядку, передбаченому законодавством, чинним на момент здійснення реєстраційної дії. Позивач безпідставно ототожнює недійсність свідоцтва із недійсністю реєстрації та позбавлення його статусу фізичної особи-підприємця. Відмітка про визнання недійсним свідоцтва, зазначена у витязі з ЄДР, не свідчить про припинення підприємницької діяльності.

Одночасно, суд звертає увагу позивача, що підстави для припинення підприємницької діяльності, визначені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Згідно вказаного Закону припинення здійснюється шляхом внесення до ЄДР відповідного запису. До 01.07.2004 року порядок припинення підприємницької діяльності визначався Законом України «Про підприємництво», зокрема ст. 8. Якою визначено підстави для скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. Жоден з цих нормативно-правових актів не визначає такої підстави припинення підприємницької діяльності, як визнання нечинним свідоцтва про державну реєстрацію. Свідоцтво про державну реєстрацію є документом встановленого зразка, що засвідчує таку реєстрацію.

Крім того, позивачем не було надано жодних доказів, що могли б свідчити про припинення здійснення ним підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, видане 29.11.2001 року до досягнення ним повноліття, тобто з порушенням вимог чинного, на той час законодавства, з огляду на те, що правомірність видачі 29.11.2001 року свідоцтва про державну реєстрацію не є предметом розгляду даної справи і позивач не просить суд скасувати запис про його державну реєстрацію 29.11.2001 року.

Разом з тим, суд звертає увагу на положення ч. 3 ст. 8 Закону України «Про підприємництво» у редакції від 12.06.2001 року, чинній на момент реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем, де вказано, що громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи-платника податків та інших обов`язкових платежів і документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію. При цьому, згідно ч. 5 цієї ж статті органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб`єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом.

Аналогічне положення закріплене у Положенні про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 25.05.1998 року, в редакції від 24.10.2001 року чинній на момент реєстрації позивача фізичною особою-підприємцем.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про підприємництво» суб`єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути, зокрема, громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Згідно вимог законодавства станом на 2001 рік обмеження дієздатності громадян було передбачено ст. 15 ЦК Української РСР від 1963 року, згідно якої обмеженню в дієздатності підлягають громадяни, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами.

Як вже зазначалось, до матеріалів справи відділом з питань державної реєстрації Жмеринської районної державної адміністрації у Вінницькій області надана реєстраційна справа, де міститься заповнена реєстраційна картка суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи із фото позивача, дата заповнення 28.11.2001 року, на свідоцтві про державну реєстрацію старого зразка також міститься фото саме позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2 175 175 0000 003489 від 21.09.2012 року.

Що стосується вимоги позивача про скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2 175 175 0000 003489 від 21.09.2012 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання недійсним запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2 175 175 0000 003489 від 21.09.2012 року залишив без задоволення, то позовна вимога щодо скасування запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 2 175 175 0000 003489 від 21.09.2012 року також не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування вимоги № Ф-122493-52 від 08.11.2018 року, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, як зазначено в абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб - підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку.

Згідно ст.. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з нормами ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22% до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4, 5 та 5.-1 ч. 1. ст. 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно п. 4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в редакції від 06.12.2016 року, внесено зміни до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», що діють з 01.01.2017 року, зокрема щодо обов`язковості визначення бази нарахування єдиного соціального внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449).

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Системний аналіз наведених норм доводить, що у позивача існує обов`язок сплачувати єдиний соціальний внесок у строки, визначені вказаним законом. Разом з тим цей обов`язок кореспондує й відповідачу, а саме: у випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.

З матеріалів справи вбачається, що борг (недоїмка) позивача зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 8 448 грн. 00 коп. утворився за 2017 рік та в подальшому, протягом 2018 року, продовжував збільшуватись. Спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована станом на 31.10.2018 року.

Позивач у період з 29.11.2001 року та станом на 2017, 2018 роки був зареєстрований як фізична особа-підприємець, тому зобов`язаний був сплачувати єдиний соціальний внесок. Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем, за вказаний період, рахується заборгованість у сумі 15 819 грн. 54 коп. Оскаржувана вимога сформована у відповідності до вимог ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Таким чином, не сплата в добровільному порядку позивачем єдиного соціального внеску свідчить про порушення ним вимог законодавства.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що протягом останнього року ним не подавалась будь-яка податкова звітність, оскільки не подання податкової звітності не є підставою для звільнення від сплати податків. Втім у чинному законодавстві передбачена можливість звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Так, можуть бути звільнені від сплати єдиного соціального внеску фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Позивачем не було надано суду жодних доказів, що могли б бути підставою для звільнення його від сплати податків.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що не отримання прибутку фізичною особою-підприємцем не означає того, що його діяльність як фізичної особи-підприємця припинена. Більш того, з 01.01.2017 року підприємці зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.

Суд також не приймає до уваги посилання позивача на те, що оскільки він не є фізичною особою - підприємцем, відповідно спірна вимога видана безпідставно, з огляду на наступне.

До матеріалів справи відповідачем 2, крім іншого, надана заява позивача для взяття на облік у податковому органі від 03.12.2001 року.

Крім цього, як вже зазначалось, судом встановлено, що позивач зареєстрований у якості фізичної особи - підприємця у 2001 році і до теперішнього часу в ЄДР відсутній запис про припинення позивачем підприємницької діяльності.

Суд наголошує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника та лише засвідчує факт наявності заборгованості.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Положенням про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 575/5 від 12.04.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 року за № 569/2088, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року та ст. 2, 73-77, 90, 94, 139, 241, 242, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Державного реєстратора з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради, Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання недійсним та скасування запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця № 2 175 175 0000 003489 від 21.09.2012 року та скасування вимоги № Ф-122493-52, виданої 08.11.2018 року Жмеринським управлінням ДФС у Вінницькій області відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач 1 - Державний реєстратор з державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відділу реєстрації Жмеринської міської ради (вул. Училищна, б. 9, м. Жмеринка, Вінницька обл., 23100)

Відповідач 2 - Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21000)

Суддя Маслоід Олена Степанівна