Рішення № 8230873, 18.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.02.10 р.                     Справа № 23/13                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 20344658)

до відповідача приватного підприємства “Статус Кво” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 13490649)

про стягнення заборгованості з врахуванням пені в сумі 1204,44 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Макаренко С.Л. за довіреністю б/н від 01.02.2010 р.

від відповідача: Артем’єв О.В. – директор згідно наказу № 1 від 16.03.1998 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс” м. Краматорськ до приватного підприємства “Статус Кво” м. Краматорськ про стягнення заборгованості з врахуванням пені в сумі 1204,44 грн.

Ухвалою суду від 11.01.2010 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 23/13, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.02.2010 р. справа № 23/13 передана на розгляд судді Богатирю К.В.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості про купівлю-продаж передав відповідачу товар за видатковою накладною № 42 від 24.02.2009 р. на суму 30780,00 грн., що підтверджується підписами представників позивача та відповідача на видатковій накладній в графах „Відвантажив” та „Отримав”, податковою накладною № 42 від 24.02.2009 р., рахунком–фактурою № 23/02–09 від 23.02.2009 р. на суму 30780,00 грн., довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей серії ЯПЕ № 443974 від 24.02.2009 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Найменування товару, кількість, ціна та сума містяться в вищезазначених документах.

Відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 29700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 24.02.2009 р., яке в оригіналі міститься в матеріалах справи.

Таким чином, на момент подачі позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно спірної видаткової накладної, склала 1080,00 грн. (30780,00 грн. – 29700,00 грн. = 1080,00 грн.).

Позивач направив відповідачу претензію № 94/07–09 від 22.07.2009 р. з вимогою сплатити заборгованість на суму 1080,00 грн. Факт відправлення вказаної претензії позивачем та отримання її відповідачем підтверджується фіскальним чеком № 9500 від 22.07.2009 р. та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення 29.07.2009 р. представнику відповідача. Завірені копії претензії, чеку та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткової накладної та рахунку–фактури, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткової накладної, видача довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей, здійснення часткової оплати товару. За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини купівлі-продажу товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії № 94/07–09 від 22.07.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірною видатковою накладною. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що вимога була отримана представником відповідача 29.07.2009 р. (згідно поштового повідомлення), семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 30.07.2009 р. по 05.08.2009 р. включно, а вже з 06.08.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартість отриманого від позивача товару на суму 1080,00 грн. у встановлений ст. 530 ЦК України строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Позивач, керуючись ст. 549 ЦК України, ст. 230, 231 ГК України, за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого за усним договором купівлі–продажу, нарахував відповідачу пеню за період з 24.02.2009 р. по 24.08.2009 р. в сумі 124,44 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи).

Відповідач надав до суду письмові пояснення від 18.02.2010 р., в яких заперечує щодо нарахування позивачем пені наступним:

Згідно ст. 222 ГК України позивачем не були надані відповідачу копії або оригінали документів, підтверджуючих процентні ставки НБУ України. Крім того, відповідач вказує на те, що прострочення виконання грошового зобов’язання виникло не 24.02.2009 р. (як вважає позивач), а після закінчення семиденного строку від дня отримання відповідачем претензії, виходячи зі змісту ст. 530 ЦК України. Також відповідач зазначає, що пеня розраховується на підставі облікової ставки НБУ (згідно ст. 231 п. 6 ГК України), а не подвійної, як нараховує позивач.

Суд частково приймає заперечення відповідача як такі, що відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв’язку з наступним:

Статтею 230 ч.1 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом встановлена тільки верхня границя розміру пені, тобто вона не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, але конкретний розмір пені, який доцільно використовувати в даних правовідносинах, законом не визначений.

Відповідач, не заперечуючи самого факту нарахування пені, посилається на ст. 231 ч. 6 ГК України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Позивач також при нарахуванні пені керувався ст. 231 ч. 6 ГК України.

Проаналізувавши вказану норму суд дійшов висновку, що позивач та відповідач невірно тлумачать її зміст, оскільки мова йде не про конкретний розмір пені, а про метод обчислення. Облікова ставка по суті є лише засобом вимірювання розміру пені, тому що в договорі сторони можуть передбачити пеню в розмірі декількох облікових ставок (одна, дві, три). Законом конкретний розмір пені не передбачений.

Відповідно до ст. 231 ч. 4 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Усним договором купівлі–продажу між сторонами розмір пені не був передбачений.

Таким чином розмір подвійної або одної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, для нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по оплаті вартості товару, поставленого на виконання умов усного договору купівлі–продажу, застосовувати не можна. У зв’язку з відсутністю належних доказів щодо домовленості між сторонами про застосування пені у розмірі однієї або подвійної облікової ставки НБУ, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення пені необґрунтованими, тому вони задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволення позову – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позовних вимог – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “Статус Кво” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Прилуцька, 18; код ЄДРПОУ 13490649; рахунок 26001235860440 в УСБ м. Донецьк, МФО 334011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Метал-Сервіс” (юридична адреса: 84318, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Заводська, 266; код ЄДРПОУ 20344658; рахунок 26006059991843 в КФ КБ „Приватбанк” м. Краматорськ, МФО 335548; рахунок 26009301323602 в ЗАТ „ОТП Банк” м. Донецьк, МФО 335775) основний борг на суму 1080,00 грн., витрати на оплату державного мита в сумі 91,46 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211,62 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 124,44 грн.

В судовому засіданні 18.02.2010 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення підписаний судом 19.02.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя