Рішення № 82308257, 22.05.2019, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/103/19

2/310/1006/19

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2019 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Стручкової Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Вакал Н.А.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бердянську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , територіальна громада м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради Запорізької області, про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні 1/15 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_3 , шляхом зобов`язання останнього надати їй ключі від вхідних дверей та воріт, треті особи інші співвласники домоволодіння - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , територіальна громада м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради Запорізької області. В обґрунтування позову зазначила, що на підставі договору дарування вона є власником 1/15 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками даного домоволодіння є: ОСОБА_4 - 1/8 частка, ОСОБА_5 - 1/12 частка, ОСОБА_6 - 3/20 частки, ОСОБА_7 - 3/20 частки, ОСОБА_8 - 1/40 частка, ОСОБА_9 - 1/40 частка, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 - 1/12 частка, ОСОБА_14 - 1/12 частка, ОСОБА_15 - 1/20 частка, ОСОБА_16 - 1/20 частка, територіальна громада м . Бердянськ в особі Бердянської міської ради Запорізької області - 3/40 частки, а також ОСОБА_3 - 1/30 частка. Між співвласниками давно склався порядок користування будівлями та подвір`ям, який відповідає поділу на квартири, що наведено у технічному паспорті на домоволодіння. Згідно технічного паспорту на домоволодіння квартира НОМЕР_1 складається з кухні 5-1 площею 5,8 кв.м., коридору 5-2 площею 9,6 кв.м., кімнати 5-3 площею 9,6 кв.м., загальна площа квартири 25 кв.м., житлова - 9,6 кв.м. Як виявилося згодом колишній власник квартири НОМЕР_1 ОСОБА_17 володів даною квартирою на підставі двох правовстановлюючих документів. На підставі одного правовстановлюючого документу ОСОБА_17 подарував 1/15 частку домоволодіння позивачу, а на підставі іншого - 1/30 частку домоволодіння ОСОБА_18 , який в свою чергу подарував свою частку ОСОБА_3 . Не маючи можливості вільного доступу до квартири, оскільки ОСОБА_3 на вхідних воротах до подвір`я та на вхідних дверях встановив замки, ключі від яких ОСОБА_2 не надав, просить усунути їй перешкоди в користуванні належною їй 1/15 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_3 , шляхом зобов`язання останнього надати їй ключі від вхідних дверей та воріт.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року було відкрито провадження у справі (а.с.19).

Ухвалою суду від 07.03.2019 року підготовче провадження у справі закрито, та справу призначено до судового розгляду ( а.с.66).

21.03.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с. 73) в якому ОСОБА_3 зазначає, що у 2016 році придбав у власність 1/30 частку житлового будинку, ОСОБА_2 жодного разу не зверталась до нього з вимогою допустити її у житло. Вважає, що позов подано з метою змусити його продати квартиру. Позивачкою не доведено що квартиру АДРЕСА_1 не можливо поділити в натурі, не надано відповідний висновок експерта. Позову про встановлення порядку користування приміщенням квартири позивачем не заявлено. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (а.с.50, 51) в судовому засіданні позов підтримала посилаючись на обставини викладені в ньому. Додатково суду пояснила, що квартира однокімнатна, житлова площа єдиної кімнати - 9,6 кв.м., сторони є сторонніми один одному, різнополими особами, тому встановлювати порядок користування спірним житловим приміщенням не є можливим навіть теоретично. Відповідач не хоче продати свою частку, або викупити частку позивача, чинить перешкоди позивачу у користуванні належним їй майном. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_19 (а.с.43, 44) в судове засідання не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.80, 81, 98), заяву про розгляд справи за їх відсутності не надали, причини неявки суду не повідомили. 21.03.2019 року до суду надійшов відзив в якому у задоволенні позову просили відмовити (а.с.74).

Треті особи - ОСОБА_4 (а.с.79), ОСОБА_5 (а.с.82), ОСОБА_6 (а.с.99), ОСОБА_7 (а.с.90), ОСОБА_8 (а.с.93), ОСОБА_9 (а.с.94), ОСОБА_10 (а.с.96), ОСОБА_11 (а.с.95), ОСОБА_13 (а.с.97), ОСОБА_13 (а.с.91), ОСОБА_14 (а.с.92), ОСОБА_15 (а.с.84), ОСОБА_16 (а.с.85), в судове засідання не з`явились, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, письмові пояснення щодо позову або відзиву не подали.

Третя особа територіальна громада м. Бердянськ в особі Бердянської міської ради Запорізької області в судове засідання надала заяву про розгляд справи у відсутність їх представника відповідно до закону (а.с.40).

Суд на підставі ст.223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених осіб.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування частки житлового будинку, посвідченого Чуєвою Т.Т., приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області від 15.11.2013 року реєстровий №2052, ОСОБА_2 набула право власності на 1/15 частку домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4-7), що підтверджується світлокопіями зазначеного договору та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

В пункті 2 вказаного договору дарування зазначено, що 1/15 частка житлового будинку, належить дарувальнику ОСОБА_17 на праві приватної спільної часткової власності на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом, виданого Бердянською державною нотаріальною конторою Запорізької області 27.09.2013 року за реєстровим №1-417.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, та технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, іншими співвласниками домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 - 1/8 частка, ОСОБА_5 - 1/12 частка, ОСОБА_6 - 3/20 частки, ОСОБА_7 - 3/20 частки, ОСОБА_8 - 1/40 частка, ОСОБА_9 - 1/40 частка, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 - 1/12 частка, ОСОБА_14 - 1/12 частка, ОСОБА_15 - 1/20 частка, ОСОБА_16 - 1/20 частка, територіальна громада м . Бердянськ в особі Бердянської міської ради Запорізької області - 3/40 частки, а також відповідач ОСОБА_3 - 1/30 частка (а.с.8-9, 12-13).

З повідомлення КПТІ БМР №393 від 03.07.2018 року вбачається, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної (реєстраційної) справи, право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу 05.11.2013 року (1/15 частина будинку), та ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу 13.09.2016 року (1/30 частина будинку), складає квартиру НОМЕР_1 ( а .с.11).

З експлікації приміщень до плану садибного (індивідуального) будинку вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 25 кв.м., житловою площею 9,6 кв.м., допоміжною площею 15,4 кв.м., складається з кухні-1 площею 5,8 кв.м., коридору-2 площею 9,6 кв.м., кімнати-3 площею 9,6 кв.м. (а.с.8 зворотна сторона).

З матеріалів справи, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди позивачеві ОСОБА_2 у користуванні правом приватної спільної часткової власності, зокрема 1/15 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с.10).

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).

Відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати, припиняти юридичну долю речі (майна). Право розпорядження закріплює абсолютну владу власника над річчю (майном), яка може виражатися навіть у відчуженні або знищенні речі (майна).

Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.321 ЦК України).

Згідно ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Відповідно до ст.383 ЦК України, квартира використовується власником для власного проживання та проживання членів його сім`ї.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).

Як роз`яснено у п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року за НОМЕР_1 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення ст.391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391 та 396 Цивільного кодексу позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (ст.ст.57-59 ЦПК України), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Проаналізувавши всі представлені позивачем докази, враховуючи наданий відповідачем відзив, суд дійшов висновку про те, що відповідач не визнає право позивача на користування спірним жилим приміщенням, не надає їй доступу до нього, оскільки позивач не має ключів від вхідних дверей до будинку та воріт. З змісту відгуку зрозуміло, що сам відповідач та його представник підтверджують той факт, що відповідач заперечує проти того, щоб позивач користувалась своєю 1/15 часткою житлового будинку на законних підставах.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що право власності ОСОБА_2 підлягає захисту, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 704,80 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст. ст.ст. 10-13, 76-83, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України ст.ст.316, 317, 321, 391 ЦК України, ст.155 ЖК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 належною їй на праві спільної часткової власності 1/15 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 зі сторони ОСОБА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні належною їй на праві спільної часткової власності 1/15 частиною домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_3 надати ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей та воріт домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 31.05.2019 року.

Суддя Бердянського міськрайонного суду

Запорізької області Л. І. Стручкова