Рішення № 8230705, 09.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.02.10 р.                     Справа № 23/291                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільгосппродукт”с. Піщане

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Ландгут Бройлер” с. Розівка

про стягнення 152 702,84 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

В засіданні, яке відбулось 02.02.2010р., суд згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України закінчив розгляд справи і оголосив перерву для підготовки тексту рішення у справі до 09.02.2010р. (вказане зафіксовано у протоколі судового засідання).

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Сільгосппродукт” с. Піщане, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача, закритого акціонерного товариства “Ландгут Бройлер” с. Рогівка, 144 882,50 грн. боргу, 2 286,36 грн. пені, 285,80 грн. відсотків за користування грошовими коштами та 5 248,18 грн. інфляційних.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на:

-          неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором № 28/08/09ф від 28.08.2009р. щодо оплати вартості товару отриманого відповідачем за товарно-транспортними накладними (далі – ТТН) № СП-0000509 від 01.09.2009р., № СП-0000508 від 02.09.2009р., № СП-0000514 від 04.09.2009р., № СП-0000519 від 06.09.2009р. та відповідними видатковими накладними;

-          часткове перерахування відповідачем коштів, які згідно ст. 534 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) спочатку погашають проценти і неустойку;

-          ст. 526 ЦК.

Позивач 14.01.2010р. подав суду заяву про зменшення позовних вимог у якій з посиланням на ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) зменшує свої вимоги і просить стягнути з відповідача на свою користь 19 224,45 грн. боргу, 202,25 грн. пені, 25,28 грн. відсотків за користування коштами та 803,31 грн. інфляційних.

Позивач 28.01.2010р. подав суду заяву про уточнення позовних вимог у якій з посиланням на ст. 22 ГПК просить суд стягнути з відповідача 19 224,45 грн. боргу, 442,42 грн. пені, 55,30 грн. відсотків за користування грошовими коштами та 803,31 грн. інфляційних і припинити провадження у справі в решті вимог згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК.

У клопотанні наданому суду 14.01.2010р. відповідач зазначив, що 29.12.2009р. він повністю оплатив суму боргу.

Відповідач вимоги позивача не визнав, тому що: позивач здійснив поставку товару не відповідачу, а ЗАТ “Фенікс”, яке знаходиться за однією адресою з ЗАТ “Ландгут Бройлер”, яке і передало відповідачу цей товар; позивач порушив норми Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену Мінфіном України Наказом від 16.05.1996р. № 99 (далі – Інструкція № 99) – товар передавався особам, які не були уповноважені відповідачем на право отримання товарно-матеріальних цінностей; зразок підпису особи на право отримання товару за довіреністю № 799 не відповідає підпису на видаткових накладних; видаткові накладні додані до позову не відповідають вимогам до такого роду документів згідно норм Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; акт звіряння підписаний зі сторони відповідача неуповноваженою особою; ТТН не були передані відповідачу разом з товаром; позивач не передав відповідачу разом з товаром видаткової накладної, податкової накладної, ТТН, рахунку фактури, якісного посвідчення; на вимоги до позивача про надання документів (ст. 666 ЦК) позивач не відреагував; строк оплати товару на день подання позову не настав.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Сторони уклали договір купівлі-продажу № 28/08/09ф від 28.08.2009р. (далі – договір № 28/08/09ф) згідно якого продавець (позивач) зобов’язався передати (поставити) товар в обумовлений у цьому договорі строк другій стороні – покупцеві товару, а покупець (відповідач) – прийняти цей товар та оплатити його вартість (п. 1.1 договору). Умовами цього договору було також встановлено, що:

-          предметом поставки є соєвий жмих, соєва олія (п. 1.2 договору);

-          поставка товару здійснюється на умовах СРТ: Донецька область, Шахтарський район, с. Розівка; продавець разом з товаром повинен передати покупцю наступні документи: видаткова накладна, податкова накладна; ТТН, рахунок - фактура, якісне посвідчення (п. 2.1 договору);

-          кількість товару, що підлягає поставці визначається в додатках до договору та в рахунках-фактурах за згодою сторін... (п. 3.1 договору);

-          ... дата вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару покупцем ... (п. 4.2 договору);

-          покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 5 банківських днів з дати поставки товару продавцем (п. 7.1 договору);

-          за порушення грошових зобов’язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі 2-ї облікової ставки НБУ ... (п. 8.2 договору);

-          договір вступає в дію з дати його укладення обома сторонами і діє на протязі одного року (п. 10.4 договору).

Сторони підписали між собою також і додаток № 1 до договору № 28/08/09ф у який визначили кількість (100т) та ціну 1 т макухи соєвої (5 800 грн.).

Відповідач згідно видаткових накладних (та ТТН одного з ними номеру) № СП-0000509 від 01.09.2009р., № СП-0000508 від 02.09.2009р., № СП-0000514 від 04.09.2009р. та № СП-0000519 від 06.09.2009р. отримав від позивача макуху соєву у кількості 108,22 т на суму 627 676 грн. (зважаючи на приписи п. 3.1 договору можливе відхилення кількості товару 10%).

Представники сторін не надали суду інших письмових договорів щодо поставки макухи соєвої у період вищезазначеної поставки товару. Представник позивача заявив суду, що не укладав з відповідачем усних договорів поставки макухи соєвої. Представник відповідача заявив суду, що сторони між собою уклали усний договір поставки макухи соєвої на суму 627 676 грн. Зазначені заяви сторін зафіксовані у протоколі судового засідання від 02.02.2010р. Згідно ст. 208 ЦК правочини між юридичними особами повинні вчиняться у письмовій формі. Відповідач не довів суду факту укладення сторонами усного договору. Ціна, кількість та асортимент поставленого товару за вищезгаданими накладними співпадає з умовами договору № 28/08/09ф. Тому суд дійшов до висновку, що поставка макухи соєвої за накладними доданими до позову була здійснена в рамках договору № 28/08/09ф.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на оформлення видаткових накладних з порушенням норм Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” тому, що: відповідач все ж підтвердив факт отримання ним товару за цими накладними; згаданий закон не містить наслідків неточного оформлення чи відсутність деяких реквізитів у видаткових накладних.

Не приймає суд до уваги і посилання відповідача на ненадання йому документів, передбачених п. 2.1 договору, тому що: видаткові накладні засвідчені печаткою відповідача, а за заявою представника відповідача ця печатка є саме відповідача і не викрадалась (див. протокол судового засідання від 02.02.2010р.); відповідач не подав суду доказів того, що він встановив розумний строк для передання цих документів, відмовився від договору та повернув товар продавцю (ст. 666 ЦК); не доведено, що без цих документів, покупець не міг виконати свого зобов’язання (ч. 1 ст. 613 ЦК).

Посилання відповідача на передання товару позивачем ЗАТ “Фенікс” документально не підтверджено. Тому суд не бере це зауваження до уваги.

З відзиву на позов, з пояснень представника відповідача та зважаючи на те, що на видаткових накладних проставлена печатка відповідача суд дійшов до висновку, що товар за видатковими накладними, які додані до позову, відповідач все ж отримував і фактично схвалив дію осіб, які діяли від його імені без довіреності (ч. 2 ст. 241 ЦК).

Позивач згідно вимог ст. 534 ЦК відносив оплачені відповідачем кошти спочатку на проценти і неустойку (пеню) і лише потім на основну суму боргу. Тому суд дійшов до висновку, що розрахунки позивача обґрунтовані. Оскільки позов подано до суду 04.12.2009р., а відповідач значні суми перерахував позивачу після 13.12.2009р., то судові витрати відносяться повністю на відповідача.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 217, 230-232, 264-267 Господарського кодексу України, ст.ст. 208, 534, 536, 549, 666, 692, 712 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 11 ч. 1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з закритого акціонерного товариства “Ландгут Бройлер” (с. Розівка, Шахтарський р-н, Донецька область, вул. Степова, 2, р/р 2600601517985 в ВАТ “Укрексімбанк” м. Донецька, МФО 334817, ЄДРПОУ 33129547) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сільгосппродукт” (с. Піщане, Кременчуцький р-н, Полтавська область, р/р 26005050001397 в КФ АКБ “Індустріалбанк” м. Кременчук, МФО 331304, ЄДРПОУ 13958710) – 19 224 грн. 45 коп. боргу, 442 грн. 42 коп. пені, 55 грн. 30 коп. процентів, 803 грн. 31 коп. інфляційних, 1 527 грн. 03 коп. витрат на сплату держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог провадження у справі припинити.

Суддя