Рішення № 82306536, 25.04.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/1503/19

Провадження №2/521/1954/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі відділу ЦНАП Малиновського району м. Одеси, відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Малиновського району м. Одеси,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі відділу ЦНАП Малиновського району м. Одеси, відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Малиновського району м. Одеси.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та пояснюючи підстави звернення до суду, позивач вказував, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 жовтня 1999 року, він є власником квартири АДРЕСА_1 .

Позивач зареєстрований за вказаною адресою. Крім того, за вказаною адресою, зокрема, зареєстровані - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Позивач свідчить, що відповідач ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_3 тривалий час за вказаною адресою не проживають, але в позасудовому порядку не здійснили необхідних дій щодо зняття з реєстраційного обліку та реєстрації за фактичним місцем проживання. У зв`язку з викладеними обставинами, виходячи з кількості зареєстрованих осіб за даною адресою, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив позбавити права користування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , правом подачі відзиву не скористалась.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явився, але від представника особи надійшла заява про підтримання позову у повному обсязі та розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст. 211 ч. 3 ЦПК України.

Відповідач ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , у відкрите судове засідання не з`явилася, про розгляд справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в особі відділу ЦНАП Малиновського району м. Одеси, відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Малиновського району м. Одеси у відкрите судове засідання не з`явився, установа повідомлялась про розгляд справи належним чином, причини неявки представника суду не відомі.

Згідно із ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на неявку відповідачів по даній цивільній справі, врахувавши позицію сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторони позивача, дослідивши відповідний позов, письмові докази, що були представлені суду, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами, належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 жовтня 1999 року, засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на майно зареєстровано за позивачем за реєстровим №5489 25 жовтня 1999 року.

Згідно з довідкою №126 від 22 січня 2019 року, виданої КП ЖКС «Черьомушки», за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_1 , 1970 року народження, ОСОБА_2 , 1980 року народження, ОСОБА_3 , 2005 року народження.

Відповідно до актів про не проживання та відсутність речей від 17 січня 2019 року та 06 лютого 2018 року, складених комісією у складі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , мешканців будинку АДРЕСА_3 , - за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 2005 року народження, не проживають понад 5 років, особистих речей вказаних осіб за адресою не виявлено.

Виходячи з наведеного, судом встановлено що відповідачі не проживають за вказаною адресою понад одного року.

Як регламентує ст. 29 ч. 1 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно із ст. 317 ч.1, 2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У силу ст. 321 ч. 1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як чітко регламентує ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із ст. 405 ч. 2 ЦК України, член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ст. 72 ЖК УРСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Як зазначає ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку; зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі зокрема судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання з урахуванням вимог, визначених частиною одинадцятою статті 6 цього Закону.

Як роз`яснює ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», орган реєстрації здійснює: формування та ведення Реєстру територіальних громад; реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; передачу інформації та/або внесення у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання/перебування до Єдиного державного демографічного реєстру.

Проте, слід звернути увагу, як зобов`язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст. 13 ЦПК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Як регламентує ст. 81 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У параграфі 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» («Seryavin and Others v. Ukraine», заява №4909/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява №18390/91, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» («Suominen v. Finland», заява №37801/97, п. 36). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland», заява №49684/99, п. 30).

Заявляючи вимоги щодо позбавлення ОСОБА_3 права користування житлом, сторона позивача не надала достатніх доказів на підтвердження доцільності такого позбавлення.

Крім того, згідно з частиною 7 статті 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 13 СК України, частиною національного сімейного законодавства України є міжнародні договори, що регулюють сімейні відносини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо в міжнародному договорі України, укладеному в установленому порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом сімейного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

У силу частини 1 статті 3, частин 1, 3 статті 9 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), ратифікованої постановою Верховної ради Української РСР від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень статті 6 Європейської конвенція про здійснення прав дітей, ратифікованої із заявою Законом України №69-V від 03 серпня 2006 року, під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган: a) визначає, чи має він достатньо інформації для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і в разі необхідності одержує додаткову інформацію, зокрема від суб`єктів батьківської відповідальності; b) якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння: упевнюється в тому, що дитина отримала всю відповідну інформацію; у відповідних випадках консультує особисто дитину (у разі необхідності - приватно) сам або через інших осіб чи інші органи в зрозумілий дитині спосіб, якщо це явно не суперечить найвищим інтересам дитини; надає можливість дитині висловлювати її думки; c) приділяє належну увагу думкам, висловленим дитиною

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_1 , та доцільність відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про позбавлення ОСОБА_3 права користування відповідним житловим приміщенням.

Відповідно до ст. 141 ч. 1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору - у розмірі 384,20 гривень.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 281, 282, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , про позбавлення права користування житловим приміщенням, третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі відділу ЦНАП Малиновського району м. Одеси, відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Малиновського району м. Одеси - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням у вигляді квартири АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму оплаченого судового збору в розмірі 384,20 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 - 1980 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради в особі відділу ЦНАП Малиновського району м. Одеси, відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Малиновського району м. Одеси - місцезнаходження: м. Одеса, вул. Генерала Перова, 42, код ЄДРПОУ 26303175.

Суддя: І.В. Плавич