Рішення № 82306493, 04.06.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/8784/16-ц

Провадження № 2/520/849/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кирикової О.О.,

за участю:

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ,

представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_6

до ОСОБА_1 ,

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради,

Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно

Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні відповідача - Органу опіки та піклування

Київської районної адміністрації Одеської міської ради,

про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації,

скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень,

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_7 , Одеської міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору

на стороні відповідача - Органу опіки та піклування

Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,

про скасування державного акту,

визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

та визнання незаконним рішення,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2016 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, в якій позивач просив суд:

- усунути ОСОБА_6 перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 самочинно збудованого житлового будинку, загальною площею 134,2 кв.м., у тому числі житловою площею 67,8 кв.м., у складі: житловий будинок - літера «А», гараж - літера «Г», сарай літера «Б», навіс - літера «В», огорожа - 1,2, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна - 349668451101).

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалась на те, що згідно складеного Департаментом комунальної власності Одеської міської ради актом огляду земельної ділянки від 30 травня 2016 року відповідачем ОСОБА_1 самовільно використовується частина належної їй земельної ділянки, орієнтовною площею 300 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва житлового будинку, що порушує права позивача на користування належною їй земельною ділянкою.

Також позивач зазначила, що вказані обставини щодо захоплення відповідачем частини належної їй земельної ділянки, зокрема, підтверджується рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2014 року по справі № 520/3305/13-ц.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду вказану справу було розподілено судді Київського районного суду міста Одеси П.А. Прохорову.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 09 серпня 2016 року на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 09 серпня 2016 року за заявою позивача судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 і належить на праві власності ОСОБА_1 та встановлено заборону ОСОБА_1 виконувати будь-які будівельні роботи на земельній ділянці, загальною площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

15.09.2016 року представник відповідача ОСОБА_1 надав до суду заперечення на позовну заяву ОСОБА_6 та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість.

В обґрунтування вказаних заперечень зазначив, що позивачу ОСОБА_6 суд має відмовити у задоволенні її позовних вимог у зв`язку із відсутністю в позивача свідоцтва про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8 , та відсутністю доказів щодо здійснення позивачем державної реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_8

Також представник відповідача зазначив, що наданий позивачем на підтвердження самовільного захоплення земельної ділянки акт Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 30.05.2016 не відповідає дійсності, адже складений не уповноваженими на те у відповідності до вимог чинного законодавства посадовими особами та без участі відповідача ОСОБА_1

Представник відповідача також зазначає, що право власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 виникло у останньої на підставі укладеного договору купівлі-продажу житлового будинку ще 19.06.2006 року, однак, у зв`язку із втратою оригіналу договору купівлі-продажу від 19.06.2006 року, ОСОБА_1 був отриманий 23.03.2014 року дублікат вказаного договору купівлі-продажу, що має силу оригіналу, та право власності на житловий будинок було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.04.2014 року на підставі поданої нею заяви та документів. В подальшому, державним реєстратором було збільшено площу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з 19.4 кв .м . до 134,2 кв.м. відповідно до поданої ОСОБА_1 декларації про готовність до експлуатації об`єкта ОД 142161451777 від 24.05.2016 року, при цьому, останньою не проводилося нове будівництво будинку, а проводилася саме реконструкція житлового будинку без зміни площі забудови вказаного будинку у фундаменті порівняно з площею забудови на час купівлі 19.06.2006 року.

Також 15 вересня 2016 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою витребувано з Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12734586 від 29.04.2014 року, реєстратор Щеплоцька Х.Б., Одеське міське управління юстиції Одеської області; належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для оформлення права власності на житловий будинок загальною площею 134,2 кв.м., у тому числі житловою площею 67,8 кв.м. у складі: житловий будинок - літ. «А»; гараж - літ. «Г»; сарай - літ. «Б»; навіс - літ. «В»; огорожа - 1-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 349668451101) за ОСОБА_1 .

03 жовтня 2016 року на виконання зазначеної узвали суду до суду надійшла належним чином завірена копія реєстраційної справи №349668451101 щодо об`єкту нерухомого майна - будинку АДРЕСА_2 .

22 листопада 2016 року від представника позивача ОСОБА_6 до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просить суд:

- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності ОД142161451777 проведену 24.05.2016 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12734586 від 29.04.2014 року державного реєстратора Одеського міського управління юстиції в Одеській області Щеплоцької Христини Богданівни щодо проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок загальною площею 134,2 кв.м., у тому числі житловою площею 67,8 кв.м., у складі: житловий будинок - літера «А», гараж - літера «Г», сарай літера «Б», навіс - літера «В», огорожа - 1,2, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна - 349668451101) за ОСОБА_1 , запис про право власності № 5502910.

- усунути ОСОБА_6 перешкоди у здійсненні права користування земельною ділянкою загальною площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 самочинно збудованого житлового будинку загальною площею 134,2 кв.м., у тому числі житловою площею 67,8 кв.м., у складі: житловий будинок - літера «А», гараж - літера «Г», сарай літера «Б», навіс - літера «В», огорожа - 1,2, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна - 349668451101).

В обґрунтування уточнених позовних вимог, представник позивача до вже викладених позовних вимог посилається на те, що реєстрація 24.05.2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області наданої ОСОБА_1 декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності ОД142161451777 відбулася із порушенням вимог законодавства, оскільки побудований житловий будинок є об`єктом самочинного будівництва, ОСОБА_1 проводилася не реконструкція належного їй будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, а проведено нове будівництво будинку й господарських будівель, а також строк дії дозволу на виконання будівельних робіт виданий Інспекцією ДАБК у м. Одеси при УАМ ОМР від 16.03.2007 року № 107/07 закінчився ще 01.03.2008 року та не був продовжений у інспекції.

Також представник позивача посилається на те, що державний реєстратор за результатами розгляду декларації про готовність до експлуатації об`єкта ОД142161451777 повинен був видати ОСОБА_1 відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції від 01.01.2016 року свідоцтво про право власності на нерухоме майно, чого зроблено не було.

28 грудня 2016 року до суду надійшли заперечення проти позову від представника Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, в яких останній проситиь суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6

30 січня 2017 року до суду надійшла зустрічна позовна заява представника ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та Одеської міської ради про скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання незаконним рішення, в якій представник ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним рішення Одеської міської Ради № 3596-V від 09.10.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність гр. ОСОБА_9 земельної ділянки, площею 0,1000 га, за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських потреб».

- скасувати державний акт на право приватної власності серії НОМЕР_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950501062 від 24.11.2009 року, на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , виданий на ім`я ОСОБА_7 , з відміткою про перехід право власності на земельну ділянку до ОСОБА_8 .

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2009 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

В обґрунтування позову, представник ОСОБА_1 посилається на те, що після реєстрації права власності на житловий будинок, ОСОБА_1 був замовлений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0439 га., розташованої під належним ОСОБА_1 житловим будинком згідно договору купівлі-продажу від 19.06.2006 року, в результаті чого відповідно до Індексно-кадастрового плану земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (вхід та заїзд з Фонтанської дороги) був присвоєний кадастровий номер НОМЕР_3 , однак в подальшому проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0439 га. за адресою: АДРЕСА_2 не був погоджений на сесії Одеської міської ради та державний акт про право власності на неї виданий не був.

Також зазначає, що затверджений на підставі рішення Одеської міської ради від 09.10.2008 року № 3596-V проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у приватну власність гр. ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель із земель житлової та громадської забудови з видачею державного акту на право власності на земельну ділянку відбулися із порушеннями вимог земельного законодавства, без погодження із суміжними землекористувачами, в тому числі із ОСОБА_1 . При цьому, як зазначає представник ОСОБА_1 земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 накладається на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що зокрема вбачається із виконаного ФОП « ОСОБА_10 » технічного звіту «Геодезичні роботи по встановленню меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 27 червня 2014 року та висновку судового земельно-технічного дослідження № 10/16 від 09.11.2016 року, що суттєво порушує права ОСОБА_1 на користування належною їй земельною ділянкою та розташованим на ній житловим будинком.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2017 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_6. ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , Одеської міської ради про скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання незаконним рішення до спільного розгляду з позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Представник відповідача за зустрічним позовом 16 лютого 2017 року надав свої заперечення на зустрічний позов ОСОБА_1 , в якому зазначив, що позивачкою не надано до матеріалів справи належних документів набуття та виникнення у неї права користування спірною земельною ділянкою на момент прийняття оскаржуваного рішення Одеською міською радою та видачі оскаржуваного державного акту на право власності на земельну ділянку, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Згідно з розпорядженням Київського районного суду міста Одеси за №157 від 05.04.2017 року, відповідно до п.2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв`язку з закінченням терміну повноважень судді Прохорова П.А., з метою недопущення порушення строків розгляду справи, справу було передано до повторного автоматичного розподілу судової справи.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу вказану цивільну справу було перерозподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 06.04.2017 року цивільну справу №520/8784/16-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради, про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , Одеської міської ради, про скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання незаконним рішення було прийнято до свого провадження.

05 травня 2017 року до суду надійшли заперечення на позовну заяву від відповідача ОСОБА_7 , в яких остання просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1

12 червня 2017 року судом було ухвалено залучити до участі по справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.

27 серпня 2017 року ОСОБА_6 надала до суду заяву про зміну предмета позову, в якій викладені тотожні вимоги заявлені у заяві від 22 листопада 2016 року.

29.03.2019 року представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 в судовому засіданні надав до суду додаткові пояснення по справі з урахуванням уточнених позовних вимог.

В своїх поясненнях представник позивача зазначає, що з позовних вимог незрозуміло, яким чином позивач ОСОБА_6 , що є спадкоємцем ОСОБА_8 , який став власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 лише 24.11.2009 року (т.с. 1, а.с. 5-6), має відношення до придбаного ще в червні 2006 року ОСОБА_1 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що представник позивача ОСОБА_6 помилково вважає, що державним реєстратором Одеського міського управління юстиції в Одеській області Щеплоцькою Христиною Борисівною було прийнято 29.04.2014 року рішення про проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок загальною площею 134,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , адже в дійсності 28.05.2016 року саме державним реєстратором прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Чернавською Інною Василівною було прийнято рішення про внесення змін до запису про право власності та було збільшено площу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з 19.4 кв .м . до 134,2 кв.м. відповідно до поданої декларації про готовність до експлуатації об`єкта. Також додатково зазначає, що оскільки згідно ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» необхідною умовою для скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на житловий будинок АДРЕСА_2 є необхідність визнання недійсним договору купівлі-продажу цього майна від 19.06.2006 року та рішення державного реєстратора про внесення змін до запису про право власності від 28.05.2016 року, чого позивачем заявлено не було, то й підстав для задоволення позову в цій частині немає.

В судовому засіданні 04.06.2019 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову ОСОБА_6 , зустрічний позов просив задовольнити.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - позовні вимоги ОСОБА_6 підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_7 - ОСОБА_12 у судове засідання не з`явилась, однак 20.12.2018 року надала до суду заяву, в якій позовні вимоги ОСОБА_6 підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити в повному обсязі, розгляд справи провести за її відсутності..

Представники Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради до суду не з`явилися, просили суд в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовити в повному обсязі.

Представник Одеської міської ради до суду не з`явився, просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши, проаналізувавши усі докази в їх сукупності, суд вважає що позов ОСОБА_6 та зустрічний позов ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.06.2006 року ОСОБА_1 придбала на підставі договору купівлі-продажу у ОСОБА_13 та ОСОБА_14 житловий будинок АДРЕСА_2 , який складався в цілому з одного житлового кам`яного будинку під літерою «А», житловою площею 19,4 кв. м. та надвірних споруд № 1,2 - огорожі, розташованих на земельній ділянці 504 кв. м. (т.1, а.с.44-45)

20.06.2006 року в КП «ОМБТІ та РОН» було зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок, про що свідчить витяг КП «ОМБТІ та РОН» серії СВУ № 018449 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т.1, а.с.46).

Як вбачається із витребуваних судом матеріалів реєстраційної справи №349668451101 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , судом встановлено, що у зв`язку із втратою ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на житловий будинок, на підставі виданого їй23.03.2014 року дубліката договору купівлі-продажу від 19.06.2006 року й інших документів та поданої заяви до державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, державним реєстратором Одеського міського управління юстиції в Одеській області Щеплоцькою Х.Б. 29.04.2014 року була проведена державна реєстрація права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , житловою площею 19,4 кв.м. за ОСОБА_1 , про що державним реєстратором було прийнято рішення 12734586 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (т.с. 1, а.с. 86-124).

Судом також встановлено, що 24.05.2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області була зареєстрована подана ОСОБА_1 декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності ОД142161451777, а саме щодо проведення реконструкції житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (т.с. 1, а.с. 147).

Після проведення реконструкції, загальна площа житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно до декларації про готовність до експлуатації об`єкта склала 134,2 кв.м., загальна площа нежитлових приміщень склала 77,0 кв.м., з них сарай літ. «Б» 11,0 кв.м., гараж літ. «І», 66 кв.м.

В подальшому, на підставі заяви ОСОБА_1 про внесення змін до запису про право власності на нерухоме майно та поданої декларації від 24.05.2016 року про готовність до експлуатації об`єкта ОД 142161451777, 28.05.2016 року державний реєстратор прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Чернавська Інна Василівна прийняла рішення про внесення змін до запису про право власності за номером 5502910 розділу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 349668451101 (т.3, а.с.72-74).

Так, позивач за первісним позовом в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказана реєстрація 24.05.2016 року Департаментом ДАБІ в Одеській області наданої ОСОБА_1 . декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до I-III категорії складності ОД142161451777 відбулася із порушенням вимог законодавства, оскільки побудований житловий будинок є об`єктом самочинного будівництва, ОСОБА_1 проводилася не реконструкція належного їй будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, а проведено нове будівництво будинку й господарських будівель

Дослідивши надані до суду докази, суд дійшов до висновку, що посилання представника позивача ОСОБА_6 на те, що ОСОБА_1 проводилася не реконструкція належного їй будинку без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, а проведено нове будівництво будинку й господарських будівель не знайшли свого підтвердження, та спростовуються наявними в матеріалах справи технічними паспортами на вказаний житловий будинок та висновком № 11/16 будівельно-технічного експертного дослідження від 05.05.2016 року, виконаного експертом ОСОБА_15

Так, 13 червня 2017 року до суду було надано висновок № 11/16 будівельно-технічного експертного дослідження від 05.05.2016 року, виконаного експертом ОСОБА_15 , в якому встановлено, що в житловому будинку АДРЕСА_2 в період 19.06.2006 року - квітень 2016 року проводилася реконструкція та площа забудови вказаного будинку порівняно з площею забудови на час купівлі від 19.06.2006 року не змінилась (т.с.3, а.с. 86-90).

Судом не приймаються твердження представника позивача ОСОБА_6 щодо відсутності у ОСОБА_1 дозвільних документів на проведення реконструкції житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в тому числі щодо нечинного дозволу на виконання будівельних робіт від 16.03.2007 року № 107/07, адже як вбачається із декларації про готовність до експлуатації об`єкта ОД 142161451777, проект реконструкції житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 було затверджено замовником ОСОБА_1 (п. 10 декларації), в той час як Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затверджених Наказом Держкомбуду № 273 від 05.12.2000 року, яким передбачалося обов`язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт перед проведенням робіт з реконструкції, втратило чинність на підставі Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва № 13 від 19.01.2010 року.

У відповідності до абзацу 8 пункту 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 року, у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у зареєстрованій декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без затвердженого в установленому порядку проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Отже, з огляду на те, що судом не встановлено в діях Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області порушень вимог законодавства під час реєстрації поданої ОСОБА_1 декларації про готовність до експлуатації об`єкта ОД 142161451777, позовні вимоги ОСОБА_6 в цій частині не підлягають задоволенню.

З приводу тверджень представника позивача ОСОБА_6 щодо того, що побудований ОСОБА_1 житловий будинок є об`єктом самочинного будівництва, що вбачається зі змісту рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.10.2014 року по справі № 520/3305/13-ц, то судом встановлено наступне.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.10.2014 року по справі № 520/3305/13-ц позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про звільнення самовільно захопленої земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні ділянкою були задоволені та було зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно захоплену земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року.

Зі змісту рішення вбачається, що суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 самочинно, без отримання дозвільної документації був побудований новий двоповерховий будинок, на який вона не набула права у встановленому законом порядку, у зв`язку з чим її права як власника вказаного будинку також не можуть бути захищені у судовому порядку.

Частиною 7 статті 82 ЦПК України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Однак, зазначені висновки суду спростовуються наявними в матеріалах справи дозвільними документами на реконструкцію житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 та висновком № 11/16 будівельно-технічного експертного дослідження від 05.05.2016 року, виконаного експертом ОСОБА_15 , відповідно до яких ОСОБА_1 проводилася реконструкція житлового 1 поверхового будинку з мансардним поверхом без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані.

Є помилковими також твердження представника позивача ОСОБА_6 щодо обов`язку державного реєстратора відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатами розгляду декларації про готовність до експлуатації об`єкта ОД 142161451777 видати відповідачу ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, адже п.1 ч.1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції станом на 28.05.2016 року містить положення щодо порядку проведення державної реєстрації прав.

При цьому, судом встановлено, що із прийняттям Закону від 26.11.2015 № 834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» був викладений в новій редакції та вимоги щодо видачі державним реєстратором свідоцтва про право власності на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно були виключені.

За таких обставин, судом не встановлено підстав для скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу),індексний номер: 12734586 від 29.04.2014 року державного реєстратора Одеського міського управління юстиції в Одеській області Щеплоцької Христини Богданівни щодо проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок загальною площею 134,2 кв.м., у тому числі житловою площею 67,8 кв.м., у складі: житловий будинок - літера «А», гараж - літера «Г», сарай літера «Б», навіс - літера «В», огорожа - 1,2, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна - 349668451101) за ОСОБА_1 , запис про право власності № 5502910.

З приводу заявлених позивачем ОСОБА_6 вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, загальною площею 0,1 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення за рахунок ОСОБА_1 самочинно збудованого житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

В обґрунтування своїх вимог щодо самовільного використання ОСОБА_1 земельної ділянки та самочинного будівництва житлового будинку, позивач ОСОБА_6 посилається на акт огляду земельної ділянки від 30.05.2016 року, виконаний відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

До вказаного переліку органів та їх посадових осіб не входить відділ самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням вимог земельного законодавства Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та його спеціалісти, а відтак вказаний акт може бути доказом самовільного використання відповідачем земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 60/2.

Суд також критично ставиться до вказаного акту огляду земельної ділянки від 30.05.2016 року, оскільки огляд земельної ділянки проводився у відсутність відповідача ОСОБА_1 та доказів щодо її належного сповіщення про день час та місце огляду, місцем проведення огляду зазначено: АДРЕСА_4 , та відомості викладені у акті огляду земельної ділянки щодо належності за даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачу ОСОБА_1 на праві власності житлового будинку площею 19,4 кв.м., не відповідають дійсності, оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.05.2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно ДП «Центр обслуговування громадян» Чернавською Інною Василівною було прийнято рішення про внесення змін до запису про право власності та було збільшено площу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з 19.4 кв .м . до 134,2 кв.м. відповідно до поданої декларації про готовність до експлуатації об`єкта ОД142161451777.

Частиною 1 статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Постанові Пленуму від 30.12.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень (п. 4 Постанови Пленуму).

Таким чином, доводи ОСОБА_6 та її представника щодо проведення ОСОБА_1 на самовільно захопленій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 самочинного будівництва житлового будинку загальною площею 134,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , не знайшли свого підтвердження, у зв`язку із чим вимоги позивача про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом знесення відповідачем самочинно збудованого житлового будинку, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

З приводу заявлених зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , судом встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 09.10.2008 року № 3596-V був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та вирішено передати безоплатно у приватну власність гр. ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою; АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель із земель житлової та громадської забудови з видачею державного акту на право власності на земельну ділянку (т. 2, а.с. 13).

ОСОБА_9. , використовуючи своє право власника, відчужила належне їй нерухоме майно ОСОБА_7 , які також в свою чергу 24.11.2009 року отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 , яка була зареєстрована в Книзі записів реєстрації державний актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950501062.

4 грудня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колмаковою Н.В. було посвідчено договір купівлі-продажу, згідно умов якого ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 купив земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та на державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 нотаріусом була зроблена відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до ОСОБА_8 (т.с. 1, а.с. 5-6)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, про що Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис за №2783 та заведена спадкова справа.

З витребуваних судом матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями померлого є його дружина ОСОБА_6 , його мати ОСОБА_3 та малолітня донька ОСОБА_16 , які в установленому законом порядку звернулися до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_8

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до ч.5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В своїй зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що в 2007 році на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність була сформована земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 на підставі та їй був присвоєний кадастровий номер НОМЕР_3 .

Судом встановлено, що після отримання у власність житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 був замовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0439 га., розташованої під належним їй житловим будинком.

Відповідно до Індексно-кадастрового плану земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , земельній ділянці був присвоєний кадастровий номер НОМЕР_3 (т.1 а.с. 48-49).

Судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0439 га. за адресою: АДРЕСА_2 не був затверджений рішенням Одеської міської ради, земельні ділянка не була передана у приватну власність ОСОБА_1 , та державний акт про право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 не видавався.

У відповідності з п.п. 5, 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виняткової компетенції органів місцевого самоврядування відносяться правомочності по володінню, користуванню і розпорядженню об`єктами комунальної власності.

Згідно ст. 143 Конституції України територіальна громада міста безпосередньо або через створені ними органи місцевого самоврядування, керує майном, що знаходиться в комунальній власності.

Відповідно до ст.12 Земельного кодексу України, п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань у сфері регулювання земельних відносин є винятковою компетенцією міської ради, а саме: розпорядження землями територіальної громади міста; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; передача земельних ділянок комунальної власності в користування і власність громадянам та юридичним особам.

Відповідно до вимог ст. 116 Земельного кодексу України рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної (комунальної) власності в користування, є виключним правом органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності зі ст. 83 Земельного кодексу України землі, що належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю, у комунальній власності знаходяться всі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, оскільки державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 здійснена не була, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) ОСОБА_1 не приймалось, то її звернення до суду з позовом про скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання незаконним рішення Одеської міської ради з підстав накладення земельних ділянок не ґрунтується на вимогах закону.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З цих підстав суд не може визнати належним доказом в обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 технічний звіт ФОП ОСОБА_10 «Геодезичні роботи по встановленню меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 від 27 червня 2014 року з планом фактичного розташування вказаної земельної ділянки та висновок № 10/16 земельно-технічного експертного дослідження по визначенню наявності накладання меж земельних ділянок, складеного 09.11.2016 року експертом ОСОБА_15

Також суд погоджується із доводами представників відповідачів за зустрічним позовом, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду із подібними вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення Одеської міської ради та визнання недійсним державного акту про право власності на землю та з аналогічних підстав.

Так, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16.10.2014 року по справі № 520/3305/13-ц, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.12.2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 квітня 2015 року, судом було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , Одеської міської ради, Управління держземагенства у місті Одесі Одеської області, треті особи, ОСОБА_19 , ОСОБА_9 про скасування рішення Одеської міської ради № 3596-V від 09.10.2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу у власність гр. ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,1000 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських потреб», визнання недійсним державного акту на право приватної власності серії НОМЕР_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010950501062 від 24.11.2009 року, на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та визнання частково недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.12.2009 року, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В своєму рішенні від 16.10.2014 року, суд зазначив, що прийшов до висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не може звертатись до суду за захистом свого права на користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , так як вона не набула такого права, а посилання позивача на те, що нею був замовлений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0439 га, розташованої під належним їй житловим будинком, отриманий кадастровий номер та сформована земельна ділянка є безпідставними, так як зазначена документація не була затверджена у встановленому законом порядку.

У відповідності до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З приводу висловлених представниками відповідачів заяв про застосування строків позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , то суд залишає такі заяви без задоволення, оскільки судом встановлені підставі для відмови у задоволенні зустрічного позову з підстав його необґрунтованості.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи в сукупності досліджені докази, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_6 та зустрічний позов ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Оскільки позовні вимоги позивачів за обома позовами задоволенню не підлягають, підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, п.п.15.5 п.1 розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6), Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9), про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрації прав та їх обтяжень, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_6 місце проживання: АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_8 ), ОСОБА_7 (місце проживання: АДРЕСА_5 ) , Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, пл. Думська, 1), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: м. Одеса, вул. Канатна, 134), про скасування державного акту, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання незаконним рішення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 10 червня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.