Рішення № 82303406, 06.06.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/3228/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Галайко Н.М.,

за участю секретаря Фрейдун А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Гарантекспо» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог не предмет спору: на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові; на стороні відповідача: Львівська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про демонтаж самочинно встановлених гаражів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, у якому просить зобов`язати відповідачів знести (демонтувати) самочинно змонтовані гаражі, що знаходяться на території будинковолодіння АДРЕСА_1 . Позовні вимоги мотивує тим, що ПП «Гарантекспо» є орендарем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на якій воно має намір здійснити будівництво багатоквартирного будинку. На суміжній ділянці по АДРЕСА_1 знаходяться два металеві гаражі, які самовільно встановлені та тимчасово експлуатуються відповідачами. З огляду на вказане, позивач не може повноцінно використовувати орендовану земельну ділянку через необхідність дотримання протипожежних відстаней до самовільно встановлених гаражів, зокрема не може належним чином здійснити містобудівний розрахунок майбутнього проекту будинку, отримати містобудівні умови та обмеження на забудову земельної ділянки, які б дозволили проектувати та будувати багатоповерховий будинок без необхідності встановлювати протипожежні розриви у 6-8 метрів до самовільно встановлених гаражів. Таким чином, позивач не може здійснювати забудову орендованої ділянки на площі шириною у 8 метрів і довжиною близько 14 метрів, що суттєво обмежує його права та інтереси. Зазначає, що вказані право власності на вказані гаражі не реєструвалося, а про їх незаконність свідчить те, що вони збудовані на газопроводі, а також те, що у Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради відсутня дозвільна документація щодо будівництва вказаних гаражів. З огляду на вказане просить суд позов задовольнити та зобов`язати відповідачів знести вищевказані самочинно збудовані гаражі. Окрім цього просить суд покласти судові витрати на відповідачів.

12 лютого 2018 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позову заяву, в якому вона з позовними вимогами не погодилася, вказала, що позовна заява є безпідставною, а доводи, наведені в ній, є необґрунтованими, суперечать нормам чинного законодавства і не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не підлягають до задоволення. (а.с. 34-39, т. 1).

В обґрунтування відзиву зазначає, що позовні вимоги посягають на конституційне право приватної власності, зокрема передбачають порушення права приватної власності на гаражі відповідачів для забезпечення господарської діяльності ПП «Гарантекспо».

Також відповідачем зазначено, що позовна заява містить неправдиві відомості, зокрема те, що гаражі є самовільно збудованими. Аргументує це твердження тим, що гаражі були побудовані на присадибній ділянці, яка обслуговує будинок АДРЕСА_1 . Відповідно до ДБН 360-92** забудова присадибної ділянки передбачає спорудження на ній у встановленому порядку господарських будівель, зокрема гаражу. Також зазначає, що відповідно до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства будівництва № 127 від 24 травня 2001 року встановлено, що не вважаються самочинним будівництвом господарській будівлі і споруди, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Вказує, що посилання ПП «Гарантекспо» на лист КП ЛОР «БТІ та ЕО» № 1597 від 28 квітня 2015 року є безпідставним, оскільки у ньому не зазначено на підставі яких архівних даних надана інформація. Відповідно, цей лист не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки не містить посилань на першоджерела.

Окрім цього зазначає, що надання суду як доказу копії відповіді ПАТ «Львівгаз» є також неналежним та недопустимим доказом, оскільки у такій вказано, що гаражі знаходяться на газогоні-вводі, однак не надається доказів цього.

Відповідач посилається на те, що позивач, подаючи позов, намагається через суд здобути привілеї, оскільки орендована ним земельна ділянка належим територіальній громаді м. Львова, членами якої є відповідачі, а дії орендаря не можуть завдавати збитків і суперечити інтересам територіальної громади.

Вказує, що посилання на лист Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 2401-160Х-214 від 21 липня 2015 року є надуманим і абсурдним, оскільки гаражі збудовані у 1973 році, коли Управління архітектури не існувало.

Повідомляє, що позивачем був пропущений строк позовної давності, оскільки про наявність обмеження позивачу стало відомо у 2010 році, що стверджується договором оренди.

Зазначає, що позивач є неналежним, оскільки земельна ділянка на АДРЕСА_2 є об`єктом комунальної власності. Відповідно, ПП «Гарантекспо» не може бути позивачем у даній справі, оскільки не володіє процесуальною правосуб`єктністю.

З огляду на вказане, просить суд у задоволенні позову відмовити.

12 лютого 2018 року відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погодився, вказав, що доводи позивача є необґрунтованими, суперечать чинному законодавству і не відповідають дійсним обставинам справи (а.с. 74-78, т. 1).

В обґрунтування відзиву зазначає, що позов посягає на непорушне право приватної власності, яке набуте відповідачем на гаражі разом з набуттям права власності на будинок. Відповідач ОСОБА_1 є добросовісним законним власником вказаних гаражів, оскільки набув право власності на Ѕ будинку на законних підставах у 1962 році.

Також зазначає, що позовна заява містить неправдиві відомості, які не підтверджені жодними доказами, зокрема, позивач вказує, що гаражі, які заважають його господарській діяльності, є самовільно збудованими. Повідомляє, що дана обставина не підтверджується доказами по справі. Посилається на п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерством будівництва № 127 від 24 травня 2001 року, в якому зазначається, що не є самочинним будівництвом … господарські будівлі і споруди, побудовані до 05 серпня 1992 року.

Вказує, що у доданій позивачем відповіді КП ЛОР «БТІ та ЕО» не вказано, на підставі яких саме архівних даних надана інформація про те, що гаражі були самочинно збудовані.

Надана копія відповіді ПАТ «Львівгаз», на думку відповідача, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки у ній не зазначено, що гаражі, збудовані на газогоні-вводі порушують норми чинного законодавства.

Додатково повідомляє, що позивач керується своїми меркантильними намірами, не бажаючи усунути порушення державних будівельних норм і правил, які були виявлені в ході позапланової перевірки, проведеної Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області.

Зазначає, що оскільки надана позивачу ділянка на АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності, відповідачам, як членам територіальної громади м. Львова, спричинена шкода, оскільки таке використання ділянки суперечить їхнім інтересам.

Окрім цього додає, що позов був поданий з пропущенням строку позовної давності, позивач у позовній заві не просив поновити йому строк для звернення до суду.

З огляду на вказане, просить суд визнати позов безпідставним, необґрунтованим, поданим з пропуском строку позовної давності і залишити його без розгляду.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2018 року було залучено у якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради, Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові; на стороні відповідача: Львівську міську раду, Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (а.с. 211-212, т. 1).

27 лютого 2019 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» було подано додаткові письмові пояснення, у яких вказано, що працівниками ПАТ «Львівгаз» проведено обстеження стану газової мережі та газових приладів за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено, що на газопроводі вводі низького тиску встановлені гаражі, витоків газу не виявлено, газова мережа щільна. Повідомляє, що гаражі дійсно були побудовані у межах охоронної зони газорозподільної системи. Вказує, що таке розташування гаражів є забороненим, з огляду на вказане, підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити (а.с. 39-41, т. 2).

24 січня 2019 року на адресу суду надійшов відзив третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, в якому вона не погоджується з законністю позовних вимог, оскільки розпорядженням від 22 серпня 1995 року «Про самочинно встановлені гаражі на АДРЕСА_1 » відповідачам погоджено експлуатацію двох самочинно встановлених металевих гаражів на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що на даний час гаражі використовуються відповідачами за призначенням. Повідомляє, що наявність дозвільного документу органу місцевого самоврядування свідчить про те, що гаражі експлуатують не самовільно. Вказує, що твердження про те, що гаражі встановлені на газовій трубі є припущенням, оскільки такі не стоять на червоних лініях. З огляду на вказане, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с. 230-231, т. 1).

У судовому засіданні представники позивачів позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представники відповідачів та відповідач у судове засідання з`явилися, заперечили проти задоволення позовних вимог, надали пояснення, аналогічні викладеним у відзивах на позовну заяву, просили відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Львівської міської ради заперечив проти задоволення позову.

У судовому засіданні представник Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові 27 лютого 2019 року просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши представників позивача, відповідачів, їхніх представників, представників третіх осіб, оглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено що позивач ПП «Гарантекспо» є орендарем земельної ділянки, суміжної із земельною ділянкою, на якій розташований будинок відповідачів та спірні гаражі.

Вказана обставина стверджується договором оренди землі від 01 грудня 2011 року, укладеним між ПП «Гарантекспо» та Львівською міською радою, відповідно до якого орендар отримав в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0732 га. (а.с. 6-9, т. 1).

Листом Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 35-2482 від 06 серпня 2015 року встановлено, що мешканцям будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 дозволено тимчасово експлуатувати два самовільно встановлені гаражі на присадибній ділянці будинку на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації № 1164 від 22 серпня 1995 року (а.с. 11, т. 1).

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Листом Обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» № 1597 від 28 квітня 2015 року підтверджується, що право власності на будинок АДРЕСА_1 , гаражі та інші господарські споруди, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_3 , не реєструвалося. (а.с. 12, т. 1).

Листом Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 2401-1вих-214 від 21 липня 2015 року стверджується, що дозвільна документація щодо будівництва двох гаражів у межах будинковолодіння АДРЕСА_1 в управлінні архітектури відсутня (а.с. 13, т. 1).

Листом Регіональної газової компанії «Львівгаз» вих. № ЛВ34/4-6306-15 від 05 серпня 2015 року стверджується, що гаражі, які знаходяться на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , збудовані на газопроводі-вводі. (а.с. 15, т. 1).

Аналогічні дані підтверджуються і письмовими поясненнями представника ПАТ «Львівгаз», у яких той зазначив, що гаражі, які побудовані на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , споруджені на газопроводі-вводі низького тиску у межах охоронної зони газорозподільної системи, що є забороненим (а.с. 39-41, т. 2).

У п. 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначено, що знесення об`єктів самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Відповідачем було надано копію договору № 29S790-3684-19 підряду на виконання робіт з реконструкції системи газопостачання від 14 лютого 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Львівгаз», відповідно до умов якого виконавець зобов`язався здійснити роботи по виносу газопроводу вводу, що розташований у м. Львові по АДРЕСА_1, забезпечити відповідність об`єкту вимогам ДБН В.2.5-20-2001, Правилам безпеки систем газопостачання та іншим нормативно-правовим актам у сфері газопостачання протягом 180 робочих днів, а замовник зобов`язався сплатити виконавцю 5365 грн. 44 коп. за виконані послуги. Копією квитанції від 26 лютого 2019 року стверджується, що замовником була здійснена оплата зазначених робіт (а.с. а.с. 59, 60, 61, т. 2)

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що порушення норм ДБН В. 2.5-20-2001, Правил безпеки систем газопостачання та інших нормативно-правових актів у сфері газопостачання усувається відповідачами, оскільки вони здійснюють активні дії задля усунення цих порушень.

Щодо тверджень позивача про те, що споруджені впритул до стіни житлового будинку гаражі порушують ДБН 360-92 ** , суд зазначає наступне.

За абз. 3 п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 ЦК, частина перша статті 60 ЦПК).

Натомість позивачем не було проведено, а також не було ініційовано проведення відповідної експертизи, яка б встановила наявність чи відсутність порушень ДБН 360-92 ** . Враховуючи наведене, обставина, щодо порушень державних будівельних норм спорудженням спірних гаражів, є недоведеною позивачем.

За абз. 2 п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК).

Представником відповідача було подано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року у справі № К/800/12517/16, зі змісту якої вбачається, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 жовтня 2013 року № 372 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ПП «Гарантекспо» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками по АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих архітектурних споруд та скасовано реєстрацію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області декларації про початок виконання будівельних робіт на «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими підземними автостоянками по АДРЕСА_2 зі знесенням існуючих споруд» за № ЛВ083141910404 від 08 липня 2014 року. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 09 листопада 2016 року у справі № К/800/12517/16 залишив постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року без змін, а касаційну скаргу ПП «Гарантекспо» без задоволення (а.с. 63-66, т. 2).

Окрім цього суд вказує, що твердження відповідачів про пропущення строку позовної давності позивачем є необґрунтованим, оскільки позивач дізнався про порушення його права з моменту ознайомлення з інформацією про самовільне встановлення гаражів з відповіді ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» № 1597 від 28 квітня 2015 року, листа Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 21 липня 2015 року та відповіді ПАТ «Львівгаз» від 05 серпня 2015 року. З огляду на вказане судом встановлено, що позивач не пропустив трирічний строк позовної давності.

Додатково суд зазначає, що відповідно до п. 29 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року враховуючи, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об`єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після закінчення чи початку будівництва.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивач на даний момент не має законної можливості здійснювати будівництво житлового будинку на земельній ділянці, яка йому була передана у користування. А тому порушення прав позивача наявністю збудованих гаражів на даний момент відсутнє.

Згідно роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» - відхилення від проекту забудови об`єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об`єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об`єкта нерухомості.

Враховуючи вищевикладене суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши зібрані докази, приходить до висновку, що вимоги позивача зобов`язати відповідачів демонтувати самочинно збудовані гаражі, що знаходяться на території будинковолодіння АДРЕСА_1 є безпідставними, а тому позов не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13. 76, 77, 223, 258, 263-265, ЦПК України, ст. 376, п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Гарантекспо» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог не предмет спору: на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові; на стороні відповідача: Львівська міська рада, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, про демонтаж самочинно встановлених гаражів- відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог п.п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2019 року.

Суддя/підпис/ Н.М. Галайко

З оригіналом згідно.

Суддя: