Вирок № 82303300, 10.06.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

10.06.2019

ЄУН №337/1469/19

Провадження 1-кп/З37/274/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі головуючого - судді Салтан Л.Г.

за участю секретаря - Шаповалової А.В.

за участю прокурора - Копєйкіна Д.С.

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 захисників - Козарь М.В., Астіон О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження №12019080070000564 від 03.04.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, освіта середньо-спеціальна, офіційно не працевлаштованого; не одруженого, який не має місця реєстрації, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-26.10.2011 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя за ч.І ст. 309 КК України до 4 місяців арешту;

-19.10.2012 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.309, 75 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

-24.04.2013 року Хортицьким районним судом м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 до І року позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднаний вирок Хортицького райсуду м. Запоріжжя від 19.10.2012 та визначено покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі; -

-16.05.2013 року Орджонікідзевськимрайонним судомм. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. і ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України приєднаний вирок Хортицькогорайсуду м. Запоріжжя від 24.04.2013 та визначено покарання у вигляді 2 років 4 місяців позбавлення волі. 29.08.2014 року був звільнений на підставі ст. 2 ЗУ «Про амністію».

-08.12.2014 року Ленінським р/с м. Запоріжжя за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 311, 70 КК України до 4 років позбавлення волі. Звільнений 08.06.2018 по відбуттю строку покарання;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Запоріжжя, освіта середньо-технічна, офіційно не працевлаштованого; не одруженого, дітей не має, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

за ч.2 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

31.03.2019 року приблизно о 10 годині 47 хвилин ОСОБА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні торгового залу магазину « Траш № 14 », який розташований по пр. Ювілейному 22-6 в м. Запоріжжя, прикривав собою ОСОБА_1 щоб його дії не були помічені клієнтами та робітниками магазину, в той час як останній з вітрини брав три палки ковбаси «Ятрань Коньячна», вартістю 64 гривні 15 копійок за одну одиницю без урахування ПДВ, які в подальшому сховав собі за пояс штанів. Після чого ОСОБА_1 взяв із вітрини дві палки ковбаси «Ятрань Коньячна», вартістю 64 гривні 15 копійок за одну одиницю без урахування ПДВ, які поклав у потаємні кармани куртки ОСОБА_2 .

Продовжуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , сховавши майно, направилися до каси магазину, де розплатилися за дві пляшки пива, та діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, пройшли через каси, не розпалившись за ковбасу в кількості 5 штук, покинули приміщення магазину, тим самим викрали майно ТОВ «Траш», спричинивши матеріальний збиток на загальну суму 320 гривень 75 копійок- без урахування ПДВ.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою провину у інкримінованому злочині визнали у повному обсязі, у скоєному покаялися, суду пояснили, що дійсно вчинили інкриміноване кримінальне правопорушення при зазначених обставинах, а саме : зайшли в магазин «Траш» за пивом, у цей час у них виник намір вкрасти ковбасу, оскільки грошей на її придбання бракувало, ОСОБА_1 сховав три палки ковбаси за пояс штанів, а ОСОБА_2 у карманах куртки, пройшли повз касу, розплатившись лише за пиво, після чого три палки ковбаси з`їли, а по одній палці віднесли додому, просять призначити несуворе покарання.

Представник потерпілого у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, надав суду заяву щодо розгляду справи у його відсутність, в якій зазначив, що претензій матеріального характеру до підсудних не має, просить призначити покарання на розсуду суду.

Крім повного визнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї провини в інкримінованому злочині, їх провина також підтверджена дослідженим у судовому засіданні відеозаписом з камер відеоспостереження, встановлених в приміщенні магазину ТОВ «ТРАШ», що розташований у м. Запоріжжі пр. Ювілейний , 22-Б та відповідним протоколом огляду предмету - зазначенихвідеофайлів від 8 квітня 2019 року, з яких вбачається наступне: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходяться у приміщенні торгового залу зазначеного магазину, підходять до стелажу, де ОСОБА_1 правою рукою бере із стелажу палку ковбаси та ховає під пояс своїх штанів, при цьому ОСОБА_2 стоїть поряд, не заперечуючи проти дій товариша. Приблизно через декілька секунд ОСОБА_1 вдруге бере з того самого стелажу ще одну палку ковбаси, ховає її під пояс своїх штанів, ОСОБА_2 від нього не відходить, стоїть поряд, прикриваючи останнього. Після чого, ОСОБА_1 знову бере з тієї самої полиці стелажу палку ковбаси та ховає у внутрішній кишені куртки ОСОБА_2 , останній сприяє його діям. При цьому зазначена дія повторюється двічі. Після чого, ОСОБА_1 знову повторює свої дії та ховає п`яту палку ковбаси собі за пояс штанів., ОСОБА_2 при цьому стоїть поруч.

З оглянутих у судовому засіданні зазначених відеозаписів вбачаються обставини скоєння обвинуваченими крадіжки, а узгодженість їхніх дій свідчить про наявність між ними попередньої змови.

Інші докази у судовому засіданні досліджені не були. Клопотань про дослідження інших доказів, які були зібрані на досудовому слідстві не надходило.

Оскільки, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорюють доказів по справі, що надані прокурором на підтвердження їх винуватості, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються та які є належні і допустимі, тому, розглянув справу в порядку ч.З ст.349 КПК України, обмежившись дослідженням перерахованих доказів. При цьому судом було з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції відсутні, також судом було роз`яснено, що у разі визнання недоцільним дослідження інших доказів по справі, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за попередньої змовою групою осіб; дії ОСОБА_2 суд також кваліфікує за 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинена за попередньої змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винуватих, обставин, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання, визначення міри покарання, що може бути призначене обвинуваченому, та потреби у його відбуванні, є важливою вимогою принципового характеру, якою передбачається, що кримінальна відповідальність персоніфікована: вона настає лише щодо певної особи, яка вчинила злочин.

Тому призначення покарання повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, якою, як зазначено є не лише кара, а й виправлення засудженого.

З урахуванням наведених положень законодавства при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_1 раніше засуджений за корисливі злочини, судимість за які в установленому порядку не знята та не погашена, відбував покарання у місцях позбавлення волі, після звільнення належних виводів для себе не зробив та знову вчинив корисливий злочин середньої тяжкості , офіційно не працевлаштований, має на утриманні малолітню дитину, у відношенні якої фактично визнає своє батьківство, але з відповідною заявою до органів РАГСу щодо належної реєстрації народження дитини не звертався, перебуває на диспансерному обліку в ЗОНД з 2009 року з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», на обліку у психіатричній лікарні не перебуває, заподіяну матеріальну шкоду не відшкодував, представник потерпілого претензій матеріального характеру не має. Також суд при призначенні покарання враховує ту обставину, що раніше до засудженого при призначенні покарання застосовувався іспитовий строк, що не сприяло належному виправленню обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щиросердечне каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та проведенню досудового слідства.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, судом не виявлено.

Таким чином, суд вважає, що для виправлення та ресоціалізації ОСОБА_1 , налагодження процесу позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідомого відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві, як того потребує ст. 6 Кримінально виконавчого кодексу України потрібне його ізолювання від суспільства в закладах виконання покарань.

При призначенні покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що останній раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційно не працевлаштований, перебував на диспансерному обліку в ЗОНД з 2009 року з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Вживання зі шкідливими наслідками», знятий з обліку по закінченню терміну нагляду, на обліку у психіатричній лікарні не перебуває, заподіяну матеріальну шкоду не відшкодував,представник потерпілого претензій матеріального характеру не має.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире розкаяння винного, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого в порядку ст.67 КК України суд не виявив.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статті, за які кваліфіковані його дії із застосуванням іспитового строку .

Запобіжний захід обвинуваченим не обирався.

Цивільний позов не заявлено.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 , винуватим у скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст185 КК України та призначити покарання у вигляді чотирьох місяців арешту.

Строк покарання відраховувати з моменту фактичного затримання.

Визнати ОСОБА_2 винуватим у скоєнні кримінального правопорушення за ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді одного року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на один рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ - диск з камер відео спостереження, приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах провадження.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.

Обвинуваченим та прокурору копію вироку вручити негайно після проголошення.

Суддя: Салтан Л.Г.