Рішення № 82303177, 07.06.2019, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/34/19

Провадження № 2/323/186/19

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

07.06.2019 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Смоковича М.В., при секретарі судового засідання Безштанківській О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

04.01.2019 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що 19.04.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір б/н, на підставі якого відповідач отримав кредит у розмірі 10080,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У зв`язку з порушенням зобов`язань за договором відповідач станом на 06.12.2018 року має заборгованість у розмірі 23270,75 грн., яку позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача разом із понесеними судовими витратами в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Зазначена справа знаходилась у провадженні судді Щербань Л.С.

У зв`язку з прийняттям заяви судді Щербань Л.С. про відставку, на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 26.03.2019 року № 930/0/15-19 "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Оріхівського районного суду Запорізької області у відставку" та на підставі наказу голови Оріхівського районного суду Запорізької області "Про відрахування судді ОСОБА_2 зі складу Оріхівського районного суду Запорізької області" від 01.04.2019 року № 1-ос, дана цивільна справа була передана на повторний автоматизований розподіл, яким головуючим суддею визначено суддю Смоковича М.В.

Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 03.04.2019 року суддею Смоковичем М.В. дану цивільну справу було прийнято до свого провадження.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в частині заборгованості по тілу кредиту.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що висунуті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо укладення між сторонами кредитного договору судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 19.04.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами складає договір про надання банківських послуг. На підставі зазначеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У Заяві зазначено, що позичальник ознайомлений і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Відповідач погодилася, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, становлять договір про надання банківських послуг. Вказана Заява підписана відповідачем.

Пунктом 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що для надання послуг банк видає клієнту карту, її вид визначений в пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата отримання карти, вказана в заяві.

У пункті 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг зазначено, що карта діє до останнього дня місяця, вказаного на лицьовій стороні карти, включно.

З Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» про умови кредитування вбачається, що за умовами і правилами надання банківських послуг погашення кредиту має відбуватися шляхом внесення щомісячних платежів у розмірі 7% від заборгованості (але не менше 50 грн. та не більше залишку заборгованості).

За користування кредитом банк нараховує відсотки у розмірі, встановленому Тарифами банку, із розрахунку 365/366 календарних днів на рік (п.2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування рахунків, за умови інформування позичальника, в тому числі шляхом надання виписки по картковому рахунку згідно п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.

У випадку незгоди позичальника зі зміною Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання договору та погасити всю заборгованість перед банком (п.2.1.1.5.4 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг передбачений обов`язок позичальника погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

У разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов`язався повернути кредит, оплатити винагороду банку (п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг).

Пунктом 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

В пункті 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг вказано, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору, що відповідно до копії витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» становить 500 грн.+5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів і комісій.

Таким чином суд приходить до висновку про доведеність укладення між сторонами кредитного договору на умовах, викладених в підписаній відповідачем Заяві та Умовах та правилах надання банківських послуг.

Щодо отримання відповідачем кредитних коштів та виконанням нею умов договору судом встановлено наступне.

Згідно до наданої позивачем довідки, відповідач згідно кредитного договору б/н від 19.04.2013 року отримав картку, яка мала термін дії до 04.2018 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості видно, що відповідач в період часу з 26.08.2015 року по 11.04.2018 року активно користувався кредитною картою та знімав з неї готівкові кошти та розраховувався кредитною карткою у магазинах. Також відповідач регулярно вносив кошти на погашення кредиту в період часу з 01.10.2013 року по 03.07.2018 року. Останній раз кошти на погашення кредиту згідно до розрахунку були внесені 03.07.2018 року.

Як видно із розрахунку заборгованості за період з 19.04.2013 року по 31.05.2015 року, у відповідача була заборгованість за тілом кредиту у сумі 879,13 грн. та заборгованості по відсоткам у сумі 29 грн.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за період з 01.06.2015 року по 06.12.2018 року станом на 30.04.2018 року відповідачем було витрачено кредитних коштів на загальну суму 19198,82 грн., було нараховано відсотків за користування кредитом на загальну суму 5642, 80 грн., та нараховано пені за прострочене зобов`язання 0,00 грн.

Таким чином, станом на 30.04.2018 року у відповідача була заборгованість за тілом кредиту у розмірі 20077,95 грн. (879,13+19198,82 = 20077,95), заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 5671,8 грн. (5642,8+29 = 5671,8) та заборгованість за пенею за прострочене зобов`язання 0,00 грн.

Згідно до проведеного судом підрахунку, в період часу з 01.06.2015 року по 03.07.2018 року відповідачем було погашено заборгованість на суму 14129,59 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Щодо нарахувань відсотків, здійснених позивачем після 30.04.2018 року суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на наведене відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Кредитна картка, яка була отримана відповідачем мала термін дії до 04/18. Виходячи з наведеного нарахування відсотків та пені на відсотки з 01.05.2018 року є неправомірним.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу суд зазначає наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями за кредитним договором, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

Водночас, згідно Умов та правил надання банківських послуг сторонами передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначене також підтверджується правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають відхиленню.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині, оскільки за проведеними судом підрахунками, відповідач станом на 30.04.2018 року мав заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20077,95 грн., заборгованість по процентам за користуванням кредитом у розмірі 5671,8 грн., заборгованість за пенею у розмірі 0,00 грн., а також відповідачем за період з 01.06.2015 року по 03.07.2018 року було погашено заборгованість на суму 14129,59 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором б/н від 19.04.2013 року становить 11637,69 грн. (тіло кредиту).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи вищевикладене та те, що, відповідно до позовної заяви, позивачем було заявлено позовні вимоги на загальну суму 23270,75 грн., з яких тіло кредиту становить 6905,94 грн., а інша сума - це відсотки за користування кредитом, пеня та штрафи, то у відповідності до ст. 13 ЦПК України, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі заборгованості за тілом кредиту, яка була заявлена у позові, а саме 6905,94 грн.

Згідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені судом в розмірі 29,68% від заявленої суми, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29,68% від понесених судових витрат, тобто 570,15 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.509, 526, 549, 610, 611, 626, 629, 1050, 1054 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 2, 10, 11, 12, 13, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, р/р № НОМЕР_2 ) заборгованість за кредитним договором від 19.04.2013 року в розмірі 6905,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» витрати на судовий збір у розмірі 570,15 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.В.Смокович