Вирок № 82303051, 07.06.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 07.06.2019

Справа № 320/3920/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

за участі секретаря - Арифової Л.А.,

за участю:

прокурора - Бурдейного В.В. (в режимі відеоконференції з Ленінським районним судом м.Кіровограда),

обвинуваченого - ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з Баранівським районним судом Житомирської області),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 62019150000000309 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Острожок, Баранівського р-н, Житомирської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , колишнього військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації військової частини - польова пошта В2731, який обіймав посаду механіка-радіотелефоніста польового вузла зв`язку військової частини польова пошта В2731, у військовому званні «солдат»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 303 від 17 березня 2014 року громадянина ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, 19 березня 2014 року Баранівсько-Романівським ОРВК Житомирської області.

Відповідно до наказу командира військової частини А0409 (польова пошта В2731) № 71 (по стройовій частині) від 19 березня 2014 року солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини - польова пошта В2731, поставлено на посаду механіка-радіотелефоніста польового вузла зв`язку військової частини польова пошта В2731, у військовому званні «солдат».

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, солдат ОСОБА_1 , відповідно до ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 №551-ХІV (далі Статутів), ст. 1, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; додержуватись правил військової поведінки; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки; завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили в цілому; не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.

Так, у період з серпня 2014 року по жовтень 2014 року базовий табір військової частини - польова пошта В2731 тимчасово передислокований до смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області.

Разом з цим, солдат ОСОБА_1 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання у вигляді самовільного залишення місця служби без поважних причин, будучи придатним для проходження військової служби, 18 серпня 2014 року вирішив самовільно залишити місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області.

Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на вчинення самовільного залишення місця служби без поважних причин солдат ОСОБА_1 18 серпня 2014 року самовільно без поважних причин залишив місце служби - базовий табір військової частини - польова пошта В2731, який дислокувався за адресою: смт. Мирне Мелітопольського району Запорізької області, та незаконно перебував поза його межами без поважних причин до

19 березня 2015 року, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

19 березня 2015 року солдат ОСОБА_1 самостійно з`явився до військової частини - польова пошта В2731 (м. Новоград-Волинський Житомирської області), чим припинив вчинення вказаного злочину.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 , свою вину визнав повністю, згодний з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що дійсно 18 серпня 2014 року він вирішив самовільно залишити місце служби за своїм внутрішнім станом та прибув до військової частини тільки 19 березня 2015 року. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього амністії, оскільки він є учасником бойових дій, а тому він підпадає під дію ст. 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 року.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності його позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно із вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд в порядку ст. 66 КК України визнає те, що обвинувачений ОСОБА_1 щиросердно дієво розкаявся у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі, раніше не судимий.

Обставин, що обтяжують покарання - судом встановлено не було.

07.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 р. №1810-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.

Статтею 2 Закону України «Про амністію у 2016 році» (22 грудня 2016 року № 1810-VIII) встановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, осіб, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є учасником бойових дій, вчинив кримінальне правопорушення, яке не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказане кримінальне правопорушення вчинив до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році».

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст. 9 ЗУ «Про застосування амністії в Україні» та ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 \двох\ років позбавлення волі.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного цим вироком, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016 р. № 1810-VIII, який набрав чинності 07.09.2017 року.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Л.В. Колодіна