Рішення № 82301058, 29.05.2019, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6651/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В.,

за участю секретаря судового засідання- Ковальчук О. М.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову призначити пенсію за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову призначити йому пенсію за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст.86 Закону України «Про прокуратуру» на підставі довідки Прокуратури м. Києва № 15/882 від 16.09.2016

Вимоги позовної заяви мотивує тим, що 26.09.2016 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років, враховуючи до неї у потрійному розмірі термін участі у антитерористичній операції, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», однак за результатами розгляду його заяви у призначенні пенсії було відмовлено.

Позивач зазначає, що відмова відповідача ґрунтувалась на тому, що на думку відповідача на дату звернення за призначенням пенсії 26.09.2016 року стаж роботи позивача на посадах прокурора складає 10 років 20 днів, а загальний страховий стаж для призначення пенсії за віком, який включає і строк служби в органах прокуратури складає 20 років 26 днів, чого недостатньо для призначення пенсії в порядку ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»; термін участі у антитерористичній операції відповідачу не може бути зарахований у потрійному розмірі, оскільки цей порядок розрахунку не розповсюджується на прокурорів; немає підстав для обрахунку спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із скасуванням з 01.06.2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до закону України «Про прокуратуру».

Відтак, згідно заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд:

- визнати протиправними відмови відповідача у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за його заявами від 26.09.2016, 19.01.2018 та 18.10.2018;

- визнати, що позивач має спеціальний стаж роботи 22 роки 6 місяця 7 днів, у т.ч. стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 20 років 6 місяців 12 днів;

- визнати, що спеціальний стаж роботи 22 роки 6 місяців 7 днів, у т.ч. стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 20 років 6 місяців 12 днів є достатнім для призначення пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 60 відсотків від суми його місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням усіх виплат, що до неї включаються, за останні перед зверненням за пенсією 60 календарних місяців роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/552 від 16.09.2016 , починаючи з 26 вересня 2016 року, відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/365 від 11.12.2017, починаючи з 19.01.2018 року, відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/199 від 11.10.2018, починаючи з 18.10.2018 року;

- звернути постанову суду до негайного виконання в межах суми стягнень за один місяць.

Позивач свого права на участь у судовому засіданні не використав, про розгляд справи був повідомлений належним чином. До суду звернувся із заявою про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Відповідач також свого права на участь у судовому засіданні не використав, відзиву проти позову не надав. Представник відповідача звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що вже наявне рішення суду щодо спору між тими самими сторонами, щодо того самого предмету та з тих самих підстав. У задоволенні цього клопотання судом було відмовлено.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до копії трудової книжки та військових квитків ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач:

- з 21.11.1988 до 15.11.1990 року проходив строкову військову службу в Радянській армія;

- з 17.11.1997 до 11.11.1998 року працював стажистом на вакантній посаді старшого слідчого прокуратури Ленінського району м. Донецька прокуратури Донецької області;

- з 12.11.1998 до 28.06.2000 року працював виконуючим обов`язки старшого слідчого прокуратури Ленінського району м. Донецька;

- з 29.06.2000 до 25.04.2001 року працював старшим слідчим прокуратури Ленінського району м. Донецька;

- з 26.04.2001 до 26.02.2003 року працював старшим прокурором відділу прокуратури Донецької області;

- з 27.02.2003 до 29.01.2004 року працював заступником начальника відділу прокуратури Донецької області;

- з 30.01.2004 до 03.05.2005 року працював начальником відділу прокуратури Донецької області;

- з 04.05.2005 до 05.05.2010 року працював Красноармійським міжрайонним прокурором Донецької області;

- з 06.05.2010 до 13.06.2010 року працював старшим слідчим Мар`їнської міжрайонної прокуратури Донецької області;

- з 14.06.2010 до 19.09.2010 року працював старшим прокурор відділу прокуратури Донецької області;

- з 20.09.2010 до 15.11.2010 року працював заступником начальника відділу прокуратури Донецької області;

- з 16.11.2010 до 30.10.2011 року працював заступником прокурора Старобешівського району Донецької області;

- з 31.10.2011 до 01.09.2015 року займав посаду заступника прокурора Калінінського району м. Донецька прокуратури Донецької області;

- з 30.11.2014 до 01.09.2014 року проходив військову службу за призовом у Збройних силах України. При цьому як військовослужбовець з 30.10.2014 до 01.09.2015 брав участь у антитерористичній операції. На час військової служби був увільнений від виконання обов`язків за посадою, з посади не звільнявся;

- з 02.09.2015 до 28.12.2015 року працював прокурором відділу прокуратури Донецької області;

- з 29.12.2015 по теперішній час працює прокурором Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва.

Участь ОСОБА_1 у антитерористичній операції підтверджується належними доказами -його військовим квитком, довідкою Красноармійсько-Селидівського ОМВК та посвідченням учасника бойових дій. витягами з наказів керівника сектору «Б» (по строєвій частині) № 10 від 04.11.2014 року про те, що 30.10.2014 року позивач прибув у службове відрядження до складу сил та засобів сектору «Б», які беруть участь у антитерористичній операції на території Донецької та Луганської області, з метою виконання бойових завдань; а також наказу № 252 від 01.09.2015 про те, що позивач вважаюся таким що вибув зі складу сил та засобів сектору «Б» сил АТО. Відповідно до службової характеристики, виданої військовим комендантом м. Красноармійська приймав участь у проведенні АТО у період з 30.10.2014 до 01.09.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну службу», державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави; державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Таким чином служба в органах прокуратури - державна служба, а прокурор та слідчий прокуратури - державні службовці.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, якою є і служба в органах прокуратури. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальність, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України встановлені пільгові умови зарахування до вислуги років військової служби, як різновиду державної служби станом на 2014 - 2015 роки визначено у п.3 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМУ № 283 від 03.05.1994 р. із змінами станом на 19.11.2014 р., яким регламентується, що до стажу державної служби включається у трикратному розмірі час проходження військовослужбовцями військової служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції в особливий період. Згідно до п. 5 цієї Постанови обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується серед іншого і для призначення пенсії.

У зазначеному Порядку відсутні будь-які обмеження щодо зарахування часу військової служби на пільгових умовах лише особам, пенсія яким призначається виключено згідно Закону України «Про державну службу».

Вказана Постанова КМУ діяла весь час проходження військової служби позивачем та станом на 01.09.2015 року, коли його було звільнено з військової служби. Таким чином, позивач на час звільнення з військової служби набув право на зарахування часу участі у антитерористичній операції до його вислуги років у потрійному розмірі.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, висвітленої у справах № 263/13789/16-а, №428/11348/16-а під час вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів роботи на посадах до прокурорського стажу, підлягають застосуванню норми законодавства, чинні на час роботи особи на відповідних посадах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова відповідача застосувати пільговий характер зарахування часу участі позивача у антитерористичній операції під час обчислення стажу його державної служби в органах прокуратури України є неправомірною. Термін участі ОСОБА_1 у антитерористичній операції з 30.10.2014 до 01.09.2015, який складає 10 місяців і 2, дні повинен бути зарахований до його вислуги років у потрійному розмірі, тобто як 2 роки, 6 місяців і 6 днів.

На момент звернення позивача про призначення пенсії діє Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII. Відповідно до частини першої та другої вказаної статті ст. 86 цього Закону прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до частини шостої статті 86 Закону №1697-VII, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Статтею 15 Закону №1697-VII визначено, категорії посад, які підпадають від визначення прокурора органу прокуратури. Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

Аналіз наведених діючих норм свідчить про те, що законодавство розрізняє поняття «вислуги років, що дає право на пенсію» як загального стажу і «стажу роботи на прокурорських посадах» як спеціального стажу лише на визначених законом посадах. При цьому посади, період роботи на яких зараховується до стажу роботи на прокурорських посадах, тобто до спеціального стажу, і до вислуги років, що дає право на пенсію, є відмінними. В той же час до вислуги років, що дає право на пенсію, включається весь стаж роботи на посадах в органах прокуратури.

Таким чином, з часу набуття чинності Законом №1697-VII 15 липня 2015 до 26.09.2016 протягом 1 року 2 місяця та 11 днів позивач перебував виключено на посадах заступника прокурора Калінінського району м. Донецька, прокурора відділу прокуратури Донецької області, прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва.

Під час роботи позивача на посадах в органах прокуратури в період з 17.11.1997 до 15.07.2015 року чинними були положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 5 листопада 1991 року, статтею 50-1 якого було визначено, що право на пенсійне забезпечення пенсію прокурорів і слідчих за вислугу років виникає при досягнення певної вислуги років в органах прокуратури та спеціального стажу, який, на відміну від нині діючого закону, визначено як стаж на посадах прокурорів і слідчих прокуратури.

Під час дії Закону №1789-ХІІ позивач працював стажистом на вакантній посаді старшого слідчого з 17.11.1997 до 11.11.1998 протягом 11 місяців 25 днів, виконуючим обов`язки старшого слідчого з 12.11.1998 до 28.06.2000 протягом 1 року 7 місяців 16 днів, старшим слідчим з 29.06.2000 до 25.04.2001 протягом 9 місяців 27 днів та 06.05.2010 до 13.06.2010 протягом 1 місяця 7 днів. Всього позивач працював слідчим та виконував обов`язки слідчого протягом 3 роки 6 місяців 14 днів.

Відповідно до довідки прокуратури Донецької області № 11/1033 від 08.11.2016 позивача 17.11.1997 призначено стажистом на вакантній посаді старшого слідчого, а з 12.11.1998 - виконувачем обов`язків старшого слідчого. На вказаній посаді позивач у повному обсязі виконував роботу слідчого, маючи усі права та обов`язки, передбачені КПК України. За законність прийнятих рішень ОСОБА_1 ніс особисту відповідальність. Займаючи зазначені посади ОСОБА_1 був слідчим прокуратури, як його визначено ст. 17 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року в редакції, яка діяла на той час.

На підставі цих доказів суд приходить до висновку, що будучи стажистом, а потім після закінчення стажування виконуючи обов`язки слідчого в періоди з 17.11.1997 до 28.06.2000 позивач працював на посаді слідчого прокуратури та набув відповідний спеціальний стаж.

З 26.04.2001 до 05.05.2010 і з 16.06.2010 до 14.07.2015, тобто до набрання чинності Законом №1697-VII, протягом 14 років 1 місяця 7 днів позивач працював в прокуратурі Донецької області на таких посадах прокурора - старшого прокурора відділу, заступника начальника відділу, начальника відділу, Красноармійського міжрайонного прокурора, заступника прокурора Старобешівського району, заступника прокурора Калінінського району.

Статтею 17 Закону №1789-ХІІ роз`яснено поняття «слідчий», а статтею 56 надано роз`яснення поняття «прокурор».

Таким чином, позивач набув спеціальний стаж на посадах слідчого за Законом №1789-ХІІ загальним терміном 3 роки 6 місяців 14 днів та спеціальний стаж на посаді прокурора за Законами №1789-ХІІ та №1697-VII - 15 років 3 місяці 18 днів. Тобто загалом спеціальний стаж позивача складає 18 років 10 місяців 2 дні, чого вже цілком достатньо для призначення пенсії, і який повинен був бути врахований відповідачем при вирішенні питання про призначення пенсії, як стаж на посаді прокурора.

До цього терміну також додається у трикратному розмірі термін військової служби під час участі в антитерористичній операції. Таким чином судом встановлено що строк служби позивача на посадах прокурора станом на 26.09.2016 року складає 20 років 6 місяців та 6 днів.

До загальної вислуга років позивача згідно до наведених положень Законів №1789-ХІІ та №1697-VII відноситься його служба в лавах Радянської армії в період з 21.11.1988 до 15.11.1990, служба на посадах в прокуратурах Донецької області та м. Києва в період з 17.11.1997 до 26.09.2016. Крім того, строк військової служби під час участі у антитерористичній операції з 30.10.2014 до 01.09.2015 повинен бути врахований у потрійному розмірі. Таким чином загальна вислуга років позивача складає 22 роки 6 місяців 7 днів.

Таким чином, станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії загальна вислуга позивача і його спеціальний стаж були достатніми для призначення пенсії, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

При цьому, суд вважає, що положеннями пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII скасовані діючі станом на 1 червня 2015 року норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначались відповідно до конкретного переліку законів, зокрема, і відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ. Разом з тим, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, який є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Саме статтею 86 Закону № 1697-VII визначено підстави та порядок призначення пенсії за вислугу років.

Суд дійшов висновку про те, що позивач має право не лише на призначення, а і на отримання пенсії. При цьому суд виходив з наступного.

Відповідно до абз. 1 та 2 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII тимчасово, по 31 грудня 2017 року особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються;.

Згідно до абз. 4 ч. 15 ст. 86 Закону № 1697-VII з 1 січня 2018 року пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Таким чином Закон № 1697-VII прямо відсилає до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно до абз. 2 та 3 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" тимчасово, по 30 вересня 2017 року особам (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

Відповідно до п. 13-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 1 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.

Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" набув чинності 01.10.2011.

Наведене свідчить, що законодавець, встановлюючи, що пенсії, призначені на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, не виплачуються взагалі, а згодом виплачуються особам, які продовжують займати прокурорські посади, у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зробив виключення з цього правила для певного кола осіб, у тому числі учасників бойових дій.

Таким чином, цій категорії осіб пенсія під час роботи на прокурорських посадах повинна бути виплачена у розмірі, встановленому ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Частиною 1 ст. 45 Закону України" Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку позивач звернувся до відповідача за пенсією 26.09.2016.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний не лише призначити позивачу пенсію на підставі Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, а і виплачувати її з 26.09.2016.

Після звернення за призначення пенсії 26.09.2016 та по теперішній час позивач продовжує працювати на посаді прокурора Київської місцевої прокуратури № 7 м. Києва. Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 657 від 30 серпня 2017 р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яким підвищено посадові оклади працівників прокуратури та розміри набавок до посадових окладів.

Після зростання заробітної плати прокуратурою м. Києва видано позивачу довідки № 18/365 від 11.12.2017 про розмір його заробітної плати - 40963,65 грн, а також № 18/199 від 11.10.2018 про розмір заробітної плати - 42586, 39 грн.

Позивачем 19.01.2018 направлено відповідачу довідку № 18/365 від 11.12.2017 з заявою про призначення та виплату пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII. Позивачем 18.10.2018 також направлено відповідачу довідку № 18/199 від 11.10.2018 з заявою про призначення та виплату пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII.

Не отримавши відповіді на вказані звернення до відповідача позивач обґрунтовано вважає, що йому відмовлено у їх задоволенні та призначенні і виплаті пенсії на підставі довідок № 18/365 від 11.12.2017 та № 18/199 від 11.10.2018.

Суд вважає, обґрунтованими вимоги позивача щодо призначення та виплати йому пенсії з 23.01.2018 на підставі довідки № 18/365 від 11.12.2017 та з 20.10.2018 на підставі довідки № 18/199 від 11.10.2018 та виходить при цьому з наступного.

Частиною 4 ст. ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» У разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

Згідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином закон основною умовою для перерахунку пенсії встановлює попереднє її призначення. У тому разі, якщо особі пенсія не призначена, вона не може звернутися за перерахунком пенсії, а лише за її призначенням.

Позивачу за його зверненням від 26.09.2016 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії, чим позбавлено права подальших звернень за перерахунком пенсії. Однак вказані обставини не позбавляють позивача права отримати пенсію у тому обсязі, який відповідає рівню його заробітної плати.

Зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» та «Федоренко проти України» ЄСПЛ констатував, що право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S. A. v. Belgium, Рішення від 20 листопада 1995 року, серія А, N 332, с 21, п. 31; пункт 21 Рішення ЄСПЛ у справі «Федоренко проти України»).

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»).

ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань», у розумінні практики ЄСПЛ, є достатні законні підстави. Інакше кажучи, «правомірні (законні) очікування» - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

На час звернення позивача за призначенням пенсії 26.09.2016 діяла ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яка передбачала підстави та призначення та розміри пенсії працівникам прокуратури. Позивач мав законі очікування щодо того, що пенсія і буде призначена але відповідач у призначенні та виплаті пенсії незаконно відмовив.

У подальшому у зв`язку з підвищенням окладів працівникам прокуратури та зростанням заробітної плати позивач має законні очікування на виплату пенсії у розмірі значно більшому, ніж це було станом на 26.09.2018 року.

У рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 Конституційний Суд України вказує на необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Відповідно до довідок прокурати м. Києва № 18/552 від 16.09.2016 , № 18/365 від 11.12.2017, № 18/199 від 11.10.2018 позивач працював в органах прокурори 60 місяців до видачі цих довідок. Крім того, позивач працює в органах прокуратури з листопада 1997 року. Згідно наданих довідок з усіх виплачених позивачу сум сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а з 01.11.2011року - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частиною 2 статі 86 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1974 року по справі «Міллер проти Австрії» Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що пенсія позивачу підлягає признанню та виплаті у розмірі встановленому частиною 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», тобто 60 відсотків від суми його місячної (чинної) заробітної плати без обмеження граничного розміру.

Пунктом 1.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Пунктом 1.7. цього Порядку встановлено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Таким чином, судом встановлено, що з урахуванням вислуги років 22 роки 6 місяця 7 днів, у т.ч. стаж роботи на посадах прокурорів 20 років 6 місяців та 6 днів, який, як визначив суд станом на 26.09.2016 мав позивач, то він, як особа, пенсія якої не призначена мав право на призначення та отримання пенсії як починаючи з 26.09.2016 так і з 19.01.2018 та 18.10.2018.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип юридичної визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, що ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (праві позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22.09.2005 року №5-рп/2005, від 29.06.2010 року №17- рп/2010, від 22.12.2010 року №23-рп/2010, від 11.11.2011 року №10-рп/2011).

Таким чином суд встановив, що з урахуванням викладеного днем звернення позивача за пенсією є 26.09.2016, коли він звернувся до відповідача та подав необхідні документи. Наступні звернення позивач направив поштою 19.01.2018 та 18.10.2018. Відповідач незаконною відмовою у призначенні позивачу пенсії за його зверненням 26.09.2016 поставив позивача в умови коли він не мав можливості подати ґрунтовні заяви про перерахунок пенсії у зв`язку зі збільшенням його заробітку. Діючи в таких умовах позивач 19.01.2018 та 18.10.2018 направив відповідачу заяви про призначення пенсії, хоча за змістом і по суті це є заявами про перерахунок пенсії, яка підлягала призначенню з 26.09.2016 року. Для заяв про перерахунок пенсії не встановлено обов`язкового особистого звернення до органів Пенсійного фонду, тому суд вважає заяви позивач від 19.01.2018 та 18.10.2018 такими, що подані належним чином.

Виходячи з цього, датами звернення відповідача за перерахунком пенсії суд вважає 19.01.2018 та 18.10.2018 відповідно. Ці дати підтверджені належними доказами відправлення поштової кореспонденції.

Частиною 1 стаття 5 КАС України визначено способи судового захисту, а саме: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Відповідно до ч. 2 цієї статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 242, 243, 246, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною відмову призначити пенсію за вислугу років, зобов`язання призначити пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», задовольнити повністю.

Визнати протиправними відмови Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років за його заявами від 26.09.2016, 19.01.2018 та 18.10.2018

Визнати, що вислуга років позивача станом на 26.09.2016 року складає 22 роки 6 місяця 7 днів, у т.ч. стаж роботи на посадах прокурорів складає 20 років 6 місяців 6 днів, і є достатніми для призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 60 відсотків від суми його місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням усіх виплат, що до неї включаються, за останні перед зверненням за пенсією 60 календарних місяців роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/552 від 16.09.2016 , починаючи з 26 вересня 2016 року, без обмеження максимального розміру пенсії.

Здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 60 відсотків від суми його місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням усіх виплат, що до неї включаються, за останні перед зверненням за пенсією 60 календарних місяців роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/365 від 11.12.2017 , починаючи з починаючи з 19.01.2018 року, без обмеження максимального розміру пенсії.

Здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 60 відсотків від суми його місячної (чинної) заробітної плати з урахуванням усіх виплат, що до неї включаються, за останні перед зверненням за пенсією 60 календарних місяців роботи підряд відповідно до довідки прокуратури м. Києва № 18/199 від 11.10.2018, починаючи з 18.10.2018 року, без обмеження максимального розміру пенсії.

Звернути постанову суду до негайного виконання в межах суми стягнень за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги (зважаючи на п. 15.5 Перехідних положень КАС України щодо порядку подання апеляційних скарг на судові рішення).

Суддя О. В. Васильченко