Рішення № 8230099, 15.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.10 р.                     Справа № 7/271                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка

До відповідача: Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення боргу за активну електроенергію – 2286696, 20 грн., пені – 92329, 28 грн., 3% річних – 13511, 60 грн., інфляційних – 52174, 15 грн.

За участю представників:

Від позивача: Цацуліна Т.О. – дов.

Від відповідача: Тимощук Н.І. – дов.

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго” м.Горлівка звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію – 2286696, 20 грн., пені – 92329, 28 грн., 3% річних – 13511, 60 грн., інфляційних – 52174, 15 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на додаткове рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. №25/26пд; договір про постачання електричної енергії №15 від 26.12.2008р. з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, додатками; рахунки за серпень – жовтень 2009р.

Відповідач суму основного боргу визнав, надав клопотання, яким просить зменшити розмір стягуваної пені на 95%, а також заяву про розстрочку виконання рішення на два роки.

Позивач проти зменшення пені та розстрочки виконання рішення заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №15 від 26.12.2008р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з протоколом розбіжностей, протоколом узгодження розбіжностей, додатками.

Відповідно до п.9.5 Договору, в редакції додаткового рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. №25/26пд, строк дії договору встановлений до 31.12.2009р. З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, з урахуванням редакції додаткового рішення господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. №25/26пд, постачальник (позивач) продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача (відповідача) із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 35296 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Порядок обліку електричної енергії та порядок розрахунків за електричну енергію узгоджений сторонами в розділі 7 Договору та в Додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору.

Відповідно до п.10 додатку №5 „Порядок розрахунків” до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, а також за інші платежі, передбачені цим Договором та ПКЕЕ здійснюються споживачем на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку грошовими коштами на рахунки постачальника електричної енергії, які вказані в розділі 10 Договору, у терміни, що не перевищують 5 операційних днів.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов’язання за договором у серпні - жовтні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію та виставив відповідні рахунки на оплату, що підтверджено матеріалами справи, у тому числі актами прийняття-передачі за вказаний період, а також відповідачем. Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої ним електричної енергії в повному обсязі не виконав, чим порушив умови договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 2286696, 20 грн. боргу за активну електроенергію.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу за активну електроенергію у розмірі 2286696, 20 грн., яка підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 10.09.2009р. по 20.12.2009р. 3% річних в сумі 13511, 60 грн. та інфляційні в сумі 52174, 15грн.

Інфляційні та 3% річних перераховані судом відповідно до діючого законодавства та відповідно складають:

§          3% річних – 13511, 60 грн.;

§          інфляційні – 66479, 40 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 52174, 15 грн., що не суперечить приписам діючого законодавства.

Таким чином, вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 13511, 60 грн. та інфляційних у сумі 52174, 15 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач також, посилаючись на сплату відповідачем заборгованості за активну електроенергію несвоєчасно та не у повному обсязі, просить стягнути з останнього пеню у сумі 92329, 28 грн. за період з 10.09.2009р. по 20.12.2009р.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.4-2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених з додатковим №5 „Порядок розрахунків” до Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з цим, згідно протоколу врегулювання розбіжностей до Договору та додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.2009р. №25/26пд, пункт 4.2.1 Договору виключено з Договору.

Факт відсутності у договорі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені також підтверджено сторонами у судовому засіданні.

Вимагаючи стягнути з відповідача пеню в сумі 92329, 28 грн., застосовуючи подвійну облікову ставку НБУ, позивач посилається 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Вимоги позивача в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з огляду на нижчевикладене.

Оскільки Господарський кодекс України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, слід виходити із визначень, наведених у Цивільному кодексі України

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Таким чином, неустойка за своєю правовою природою є забезпеченням виконання зобов’язань та, одночасно, штрафною санкцією.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в тому числі і неустойка, вчинюється у письмовій формі, недодержання якої тягне за собою нікчемність зазначеного правочину.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням зазначеного, штрафні санкції (неустойка, пеня, штраф) можуть стягуватися тільки у випадку встановлення їх розміру в договорі чи в законі.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

На підставі вищевикладених статей Господарського та Цивільного кодексів п.6 ст.231 Господарського кодексу України передбачає тільки порядок встановлення штрафних санкцій за невиконання грошових зобов’язань в договорах, а не норму на підставі якої стягуються штрафні санкції.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також той факт, що сторони не дійшли згоди щодо визначення відповідальності відповідача за прострочення грошового зобов’язання у вигляді пені, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 92329, 28 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи той факт, що вимоги щодо стягнення пені задоволенню не підлягають, клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені також не підлягає задоволенню як безпідставно заявлене.

Також, в судовому засіданні розглянуто клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення на два роки, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві, те, що підприємство є збиточним згідно балансу та звіту про фінансові результати, а також на той факт, що постановами Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС Головного управління юстиції в Донецькій області від 05.10.2009р. та від 03.11.2009р. накладено арешт на все рухоме майно КП „Компанія „Вода Донбасу” та всі рахунки КП „Компанія „Вода Донбасу”, відповідно.

Позивач проти розстрочки виконання рішення заперечив.

Враховуючи обставини, викладені відповідачем, той факт, що відповідач є комунальним підприємством, на підприємстві значна дебіторська заборгованість, негайне виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового стану підприємства, а також враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що існують обставини, які ускладнюють негайне виконання рішення і вважає можливим на підставі п.6 ст.83 ГПК України клопотання відповідача задовольнити частково і надати розстрочку виконання рішення на шість місяців, з виплатою у перший – п’ятий місяці по 396022,14 грн. та у шостий місяць – 396022, 16 грн.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 546, 547, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218, 231, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу” м.Донецьк про стягнення боргу за активну електроенергію – 2286696, 20 грн., пені – 92329, 28 грн., 3% річних – 13511, 60 грн., інфляційних – 52174, 15 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85, ЄДРПОУ 00191678) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго”, 84601, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, на р/р зі спеціальним режимом використання 230393031296 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадний банк”, МФО 335106, ЄДРПОУ 00130903 – заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 2286696, 20 грн.; на р/р 26003045265000 в АКІБ „УкрСиббанк” м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 00130903 – 3% річних в сумі 13511, 60 грн., інфляційні в сумі 52174, 15 грн.; на р/р 26001307550283 в філії Центрально-міського відділення ПІБ м.Горлівка Донецької області, МФО 334464, ЄДРПОУ 00131268 – державне мито у сумі 23523, 82 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 227, 09 грн.

Розстрочити виконання рішення на шість місяців, з виплатою у перший – п’ятий місяці по 396022,14 грн. та у шостий місяць – 396022, 16 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя