Рішення № 8230007, 11.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.02.10 р.                     Справа № 23/1                               

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Укрспецналадка” м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства ”Селидіввугілля” м. Селидове

про стягнення 95506 грн.

Суддя Забарющий М.І.

Представники сторін:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ”Укрспецналадка” м. Дніпропетровськ, звернувся до господарського суду Донецької області з вимогою стягнути з відповідача, державного підприємства ”Селидіввугілля” м. Селидове, 13632, 78 грн. річних та 81874, 19 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2007р. в іншій справі № 38/226 з відповідача на користь позивача стягнуто 189994, 89 грн., в т.ч. 163667, 24 грн. боргу, збитки від інфляції в сумі 18658, 06 грн., 3% річних в сумі 5582, 52 грн., держмито в сумі 1969, 07 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Оскільки сума в розмірі 189994, 89 грн. відповідачем до цього часу не погашена, позивач вважає, що відповідач має сплатити передбачені ст.625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) інфляційні втрати за серпень 2007р. - жовтень 2009р. в сумі 81874, 19 грн. та 3% річних за період з 26.07.2007р. по 14.12.2009р. в сумі 13632, 78 грн.

До прийняття рішення по суті заявлених вимог позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України уточнив заявлені вимоги, про що надав заяву № б/н від 11.02.2010р., в якій просив суд стягнути з відповідача 73638, 53 грн. інфляційних за серпень 2007р. - грудень 2009р. та 12147, 25 грн. річних за період з 26.07.2007р. по 01.02.2010р.

Відповідач надав відзив на позов, в якому зазначив, що відповідно до ст.266 ЦК України строк позовної давності щодо стягнення інфляційних та річних сплив і просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2007р. в іншій справі № 38/226 присуджено до стягнення з ДП ”Селидіввугілля” на користь ТОВ ”Укрспецналадка” 163667, 24 грн. боргу, збитків від інфляції в сумі 18658, 06 грн., 3% річних в сумі 5582, 52 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1969, 07 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача інфляційних втрат за серпень 2007р. - грудень 2009р. та 3% річних за період з 26.07.2009р. по 01.02.2010р., нарахованих за прострочку виконання відповідачем грошового зобов’язання. Правовою підставою позову визначені положення ст.625 ЦК України.

Відповідно до ст.509 ЦК України та ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України. Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України та ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України.

У відповідача виник обов'язок виконувати належним чином умови укладеного між сторонами договору поставки № 237 від 29.05.2006р. щодо оплати отриманого товару. Факт невиконання цього обов'язку встановлено рішенням господарського суду Донецької області від 25.07.2007р. в іншій справі № 38/226 та в силу ст.35 Господарського процесуального кодексу України не потребує доведення знову.

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідачем не надано доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 163667, 24 грн., а також доказів виконання рішення господарського суду Донецької області від 25.07.2007р. по справі № 38/226.

Таким чином, обов’язок боржника відшкодувати кредитору інфляційні втрати та річні випливає з вимог ст.625 ЦК України. При цьому, застосування положень ч.2 названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно ч.1 цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

На підставі вищезазначеної статті позивач нарахував відповідачу 73638, 53 грн. інфляційних за серпень 2007р. - грудень 2009р. та 12147, 25 грн. річних за період з 26.07.2007р. по 01.02.2010р. Враховуючи правомірність нарахування цих сум, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та річних в повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що до основної вимоги, а саме стягнення боргу в сумі 163667, 24 грн., на момент звернення позивача з цим позовом до суду (січень 2010р.) сплив строк позовної давності, встановлений ст.256 ЦК України, а отже відповідно до ст.266 ЦК України спливла позовна давність до додаткової вимоги, суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зважаючи на подання позивачем позову по справі № 38/226 у червні 2007р., строк позовної давності у 3 роки, визначений ст.256 ЦК України, перервався. Позов по справі № 23/1 про стягнення інфляційних та річних заявлено у січні 2010р. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних заявлені в межах строку позовної давності.

На підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 256, 264, 509, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Стягнути з державного підприємства ”Селидіввугілля” (м. Селидове, вул. К.Маркса, 41, ЄДРПОУ 33426253) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Укрспецналадка” (м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 7, ЄДРПОУ 1573282) - 73638 грн. 52 коп. інфляційних, 12147 грн. 25 коп. річних, 857 грн. 86 коп. витрат на сплату держмита та 211 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя