Рішення № 8229921, 17.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.10 р.                     Справа № 16/323пд                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Сільськогосподарського кооперативу колективної агрофірми „Маяк” с.Зелене, Донецької області

до відповідача: Фермерського господарства „Нива” с.Зелене, Донецької області

про визнання угоди від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р. недійсною, стягнення витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 3000,00грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: не з’явився

від відповідача: Патерилов В.В. – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: у судовому засіданні 12.02.2010р. було оголошено перерву до 17.02.2010р. відповідно до ст.77 ГПК України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.10.2009р. порушено провадження по справі за позовом Сільськогосподарського кооперативу колективної агрофірми „Маяк” с.Зелене, Донецької області до Фермерського господарства „Нива” с.Зелене, Донецької області про визнання угоди від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р. недійсною та стягнення витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 3000,00грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 04.11.2009р. – 11год. 00хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір від 06.10.2003р., угоду від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р., картку обліку основних засобів, рахунки на сплату компенсації лізингових платежів, протокол засідання ради спеціалістів СК КАФ „Маяк” від 28.11.2003р., виписку з протоколу засідання правління СК КАФ „Маяк” від 20.02.2009р., доповідну записку головного бухгалтера, договір про надання правової допомоги, порушення відповідачем приписів статті 188 Господарського кодексу України та ст.203 Цивільного кодексу України, з приводу чого позивач звернувся до суду для захисту своїх порушень прав.

Позивачем під час розгляду справи надані додаткові документи та пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач у відзиві від 17.11.2009р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість, та зазначає, що сторонами було досягнуло згоди щодо істотних умов угоди від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

На підставі договору фінансового лізингу за № 5-03-510флі від 22.07.2003р., укладеного між Національною акціонерною компанією „Украгролізинг” (лізингодавець) та Фермерським господарством „Нива” (лізингоодержувач), останній придбав у виключне платне користування комбайн „Джон Дир”, за умови оплати передбачених договором лізингових платежів.

Згідно пункту 2.3. договору фінансового лізингу, строк лізингу становить 5 років з моменту укладення акту приймання-передачі, який був підписаний 18.02.2004р.

Згідно акту № 281 від 24.03.2009р. Відкрите акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Украгролізинг” передало Фермерському господарству „Нива” у власність об’єкт лізингу – комбайн „Джон Дир”, та зазначено, що останнім сплачені лізингові платежі, згідно умов договору фінансового лізингу, на загальну суму 115041,07грн.

06.10.2003р. між Сільськогосподарським кооперативом колективною агрофірмою „Маяк” та Фермерським господарством „Нива” був укладений договір (далі за текстом – договір), згідно умов якого сторони домовились щодо спільного використання високовиробничої зернозбиральної техніки комбайну „Джон Дир” та доданих жаток для раціонального використання як в СК КАФ „Маяк”, так і для збирання зернових культур на стороні.

Укладений між сторонами договір, згідно пункту 4.3. договору, може бути розірваний за згодою сторін.

В пункті 2.5. договору сторони узгодили, що при повній виплаті всіх лізингових платежів „Украгролізингу”, згідно узгодженого графіку, комбайн „Джон Дир” безоплатно передається на баланс СК КАФ „Маяк”.

На виконання умов укладеного договору від 06.10.2003р. позивачем, на підставі рахунків відповідача, були компенсовані лізингові платежі, на загальну суму 86153,99грн., що не оспорено представником відповідача у судовому засіданні.

Однак, починаючи з 2007р. на адресу позивача перестали надходити рахунки від відповідача на сплату компенсації лізингових платежів. Керівник позивача, який був одночасно керівником відповідача, перестав надавати розпорядження на перерахування відповідних коштів, пояснюючи тим, що ним отримано розстрочення щодо сплати лізингових платежів, про що головний бухгалтер СК КАФ „Маяк” зазначив у доповідній записці від 03.08.09р.

У позовній заяві позивач зазначив, що в серпні 2009р. йому стало відомо про існування угоди від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р., яка підписана від імені Сільськогосподарського кооперативу колективної агрофірми „Маяк” та Фермерського господарства „Нива” – Лупач В.І.

В пункті 1 вищевказаної угоди зазначено, що сторони дійшли згоди про розірвання договору від 06.10.2003р. з 01.04.2005р. Дана угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами. Крім того, в пункті 3 вищевказаної угоди вказано, що грошові кошти, сплачені за договором, поверненню не підлягають.

На думку позивача, угода від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р. не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує його права та інтереси, посилаючись на вимоги статті 188 Господарського кодексу України та статті 202, 203 Цивільного кодексу України.

Дослідивши надані до матеріалів справи докази в їх сукупності, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно імперативних приписів ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.243 Цивільного кодексу України, комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. Повноваження комерційного представника можуть бути підтверджені письмовим договором між ним та особою, яку він представляє, або довіреністю.

З огляду на те, що угода від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р. укладена між Сільськогосподарським кооперативом колективною агрофірмою „Маяк”, від імені якого виступав Голова СК КАФ „Маяк” Лупач В.І., та Фермерським господарством „Нива”, від імені якого виступав фермер ФГ „Нива” Лупач В.І., суд дійшов висновку, що зазначена угода укладена з порушенням нормативної заборони, встановленої ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач вчинив правочин у своїх інтересах та стосовно себе особисто.

Крім того, суд зазначає, що спірна угода не містить посилань або відомостей, що Лупач В.І., діяв при її укладанні, як комерційний представник позивача та відповідача, оскільки комерційне представництво є самостійною підприємницькою діяльністю, яка здійснюється на підставі укладених договорів.

Також, суд зазначає, що із змісту спірної угоди вбачається, що в односторонньому порядку були внесені зміни до договору від 06.10.2003р., чим порушені приписи ст.188 Господарського кодексу України, яка передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

В пункті 4.1. договору від 06.10.2003р. сторони узгодили, що всі зміни та доповнення будуть дійсними, якщо вони оформлені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідачем під час розгляду справи не зазначено правових норм законодавства, які б передбачали право одностороннього внесення змін до договорів.

Отже, суд дійшов висновку, що угода від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р., укладена Сільськогосподарським кооперативом колективною агрофірмою „Маяк”, від імені якого виступав Голова СК КАФ „Маяк” Лупач В.І., та Фермерським господарством „Нива”, від імені якого виступав фермер ФГ „Нива” Лупач В.І., суперечить вимогам діючого законодавства та укладена з порушенням прав та законних інтересів позивача.

Відповідно до приписів ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Стосовно клопотання позивача про поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне:

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на той факт, що позивач дізнався про існування спірної угоди від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р. лише в серпні 2009р., то суд дійшов висновку, що позивачем не був пропущений строк позовної давності, передбачений діючим законодавством для захисту своїх порушених прав.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського кооперативу колективної агрофірми „Маяк” с.Зелене, Донецької області до Фермерського господарства „Нива” с.Зелене, Донецької області про визнання угоди від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р. недійсною є обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача стягнення витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 3000,00грн., суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Тобто, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2798, яке видане 30.01.2008р., Филимонов Станіслав Михайлович має право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом – Филимоновим С.М. підтверджуються договором поруки б/н від 10.04.2009р., відповідно до п.1 якого Поручитель (позивач по справі) доручив, а Повірений (адвокат) зобов’язався надавати правову допомогу та представляти його інтереси в цивільних, господарських та адміністративних судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також в інших органах, включаючи державну виконавчу службу.

Відповідно до пункту 3.1. договору поруки, вартість послуг визначається виходячи із часу роботи адвоката, згідно Постанови КМУ № 590 від 27.04.2006р. Час роботи та її вартість відображаються в двосторонньому акті, який є підставою для розрахунків.

Факт надання позивачеві адвокатських послуг по справі № 16/323пд підтверджується актом прийняття-передачі результатів наданих адвокатських послуг від 04.02.2010р., серед яких зазначені: ознайомлення з документами, консультація, складання позовної заяви, участь у судових засіданнях, виконання вимог ухвал суду. Згідно зазначеного акту, вартість наданих послуг становить 3000,00грн.

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 3 від 04.02.2010р. на суму 3000,00грн., призначенням платежу за яким є „послуги адвоката за ведення справи № 16/323пд в Госп. суді Донецької обл.”

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року№ 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Филимоновим С.М. у всебічному, повному та об’єктивному розгляді справи № 16/323пд, суд вважає заявлену суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3000,00грн. розумно обґрунтованою.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про стягнення з Фермерського господарства „Нива” с.Зелене, Донецької області витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 3000,00грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки спір виник саме з вини останнього.

На підставі ст.ст. 203, 215, 236, 238, 243, 256, 261, 525, 615 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського процесуального кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Сільськогосподарського кооперативу колективної агрофірми „Маяк” с.Зелене, Донецької області до Фермерського господарства „Нива” с.Зелене, Донецької області про визнання угоди від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р. недійсною – задовольнити.

Визнати недійсною угоду від 01.04.2005р. про розірвання договору від 06.10.2003р., укладену між Сільськогосподарським кооперативом колективною агрофірмою „Маяк” та Фермерським господарством „Нива”, з моменту її вчинення.

Стягнути з Фермерського господарства „Нива” с.Зелене, Донецької області (вул.Леніна, 26, с.Зелене, Амвросіївський район, Донецька область, 87310; ЄДРПОУ 23780348; п/р 26001301686767 у ПІБ м.Харцизька, МФО 334345) на користь Сільськогосподарського кооперативу колективної агрофірми „Маяк” с.Зелене, Донецької області (вул.Леніна, 66-а, с.Зелене, Амвросіївський район, Донецька область, 87310; ЄДРПОУ 00695870; п/р 26004301686612 у ПІБ м.Харцизька, МФО 334345) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00грн ., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.; суму витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, в розмірі 3000,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення підписане 17.02.2010р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники

Сторонам 2, У справу 1

Вик. Єрохіна В.В.