Рішення № 82298913, 10.06.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

10.06.19

Провадження 2/235/1252/19

Справа 235/3213/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

за участю секретаря судового засідання Придворової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Покровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Акціонерного Товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 11 травня 2019 року звернувся до суду з позовом до Приватного Акціонерного Товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував в трудових відносинах з відповідачем по справі з 29.03.1995 року по 15.09.2017 року, був прийнятий на роботу учнем гірничого робітника підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті, потім працював гірничим робітником підземним 2-го, 3-го, 4-го та 5-го розряду з повним робочим днем у шахті.

Звільнений був на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з переходом на пенсію.

19.07.2009 року під час виконання трудових обов`язків з ним стався нещасний випадок, через травму з 19.07.2009 року по 22.09.2009 року він перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Димитрівської ЦМЛ з діагнозом: відкритий уламковий перелом основи нігтьової фаланги 1 пальця та крайовий перелом головки основної фаланги 1 пальця лівої стопи зі зміщенням, чисельні рани та гематома лівої стопи.

За даним фактом був складений Акт № 58 від 23.07.2009 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, та Акт розслідування нещасного випадку, який стався 19.07.2009 року.

06.11.2009 року він був вперше оглянутий на МСЕК за трудовим каліцтвом, йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності.

Моральна шкода внаслідок нещасного випадку на виробництві не нараховувалась та не виплачувалась.

Окрім травмування під час виконання трудових обов`язків він отримав професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного захворювання за формою П-4 від 20.02.2019 року, в якому зазначено, що йому встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5S1 ліворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромом, рецидивуючий перебіг, хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., - захворювання професійні, встановлені вперше.

05.04.2019 року він був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності безстроково - 30% хронічна попереково-крижова радикулопатія, 30% хронічний бронхіт, 5% трудове каліцтво 19.07.2009 року, визнаний вперше інвалідом 3 групи з 05.04.2019 року безстроково.

Він тривалий час перебував на лікуванні, лікування за наслідками професійних захворювань продовжує і зараз.

Стан його здоров`я залишається досить тяжким, в зв`язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Він і надалі потребує лікування. Позивач вважає, що внаслідок професійних захворювань та нещасного випадку на виробництві була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок професійного захворювання та трудового каліцтва він втратив нормальні життєві зв`язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з`явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків захворювань та тяжкого стану його здоров`я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина.

Заподіяну позивачу моральну шкоду він оцінює у 90 000 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходив з тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань, з безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань та нещасного випадку на виробництві, а також незворотності значного погіршення стану його здоров`я.

11 травня 2019 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Філь О.Є.

14 травня 2019 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 10 червня 2019 року.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача ПрАТ ШУ «Покровське» не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що вказана позивачем сума в розмірі 90000 грн. є завищеною. При винесенні рішення просив суд врахувати вимоги розумності та справедливості. Позовні вимоги визнав частково в розмірі 26000 грн. із розрахунку 400 грн. за кожний відсоток втрати професійної працездатності.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПрАТ «ШУ «Покровське» з 29.03.1995 року по 15.09.2017 року, був прийнятий на роботу учнем гірничого робітника підземним 2 розряду з повним робочим днем в шахті, потім працював гірничим робітником підземним 2-го, 3-го, 4-го та 5-го розряду з повним робочим днем у шахті.

Звільнений був на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, у зв`язку з переходом на пенсію (а.с. 6-9).

19.07.2009 року під час виконання трудових обов`язків з позивачем стався нещасний випадок, через травму з 19.07.2009 року по 22.09.2009 року він перебував на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Димитрівської ЦМЛ з діагнозом: відкритий уламковий перелом основи нігтьової фаланги 1 пальця та крайовий перелом головки основної фаланги 1 пальця лівої стопи зі зміщенням, чисельні рани та гематома лівої стопи.

За даним фактом був складений Акт № 58 від 23.07.2009 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, та Акт розслідування нещасного випадку, який стався 19.07.2009 року (а.с. 13-16).

06.11.2009 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК за трудовим каліцтвом, йому було встановлено 10% втрати професійної працездатності (а.с. 10).

Моральна шкода внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

Окрім травмування під час виконання трудових обов`язків позивач отримав професійні захворювання, що підтверджується Актом розслідування причин виникнення хронічного захворювання за формою П-4 від 20.02.2019 року, в якому зазначено, що йому встановлено професійні захворювання: хронічна радикулопатія L5S1 ліворуч в стадії загострення зі значними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромом, рецидивуючий перебіг, хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст., - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с. 18-21).

05.04.2019 року він був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями, йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності безстроково - 30% хронічна попереково-крижова радикулопатія, 30% хронічний бронхіт, 5% трудове каліцтво 19.07.2009 року, визнаний вперше інвалідом 3 групи з 05.04.2019 року безстроково (а.с. 12).

Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Законом України "Про охорону праці", а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров`я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Судом встановлено, що тяжкі та шкідливі умови праці призвели до професійних захворювань позивача та травмування позивача на виробництві. Висновком МСЕК від 05.04.2019 року позивачу було встановлено 65% втрати професійної працездатності за сукупністю: 30% хронічна попереково-крижова радикулопатія, 30% хронічний бронхіт, 5% трудове каліцтво 19.07.2009 року, визнаний вперше інвалідом 3 групи з 05.04.2019 року безстроково (а.с. 12).

В зв`язку цим 111.05.2019 року позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про відшкодування моральної шкоди. Оскільки на час звернення позивача до суду Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов`язку Фонду відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами статті 237-1 КЗпП України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв`язку з професійними захворюваннями та нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив згідно висновку МСЕК 65% працездатності, визнаний інвалідом третьої групи.

Позивач тривалий час перебував на лікуванні, лікування за наслідками професійних захворювань та трудового каліцтва він продовжує і зараз (а.с. 17, 22-29).

Стан здоров`я позивача залишається досить тяжким, в зв`язку з чим він відчуває великий дискомфорт. Він і надалі потребує лікування. Позивачу внаслідок професійних захворювань та нещасного випадку на виробництві була заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що він зазнав і продовжує зазнавати дуже сильного фізичного болю і страждань, після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Все це разом вплинуло на його образ життя, на сімейний бюджет, оскільки для лікування необхідні чималі кошти. Внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання він втратив нормальні життєві зв`язки і йому доводиться приймати додаткові зусилля для організації свого життя та життя своєї родини, він не може реалізовувати в повній мірі свої повсякденні заняття, звички та бажання. Вищевикладені обставини негативно відбиваються на його душевному стані. Він відчуває душевні страждання та переживання, у нього з`явилося почуття тривоги перед майбутнім, особливо з урахуванням незворотності наслідків захворювань та тяжкого стану його здоров`я. У нього критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому та соціальному відношенні, громадянина.

Вищезазначене законодавство, а також роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві та професійними захворюваннями згідно висновку МСЕК втрачена на 65 %, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Також суд враховує те, що позивач має дружину ОСОБА_2 , яка є інвалідом третьої групи за загальним захворюванням (а.с. 32, 33), та неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31).

Виходячи з викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 43000 грн.

Згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 263-265ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 43000 (сорок три тисячі) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складено 10 червня 2019 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України. Апеляційні скарги можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, місцезнаходження: пл. Шибанкова, 1а, м. Покровськ, Донецька область, 85300.

Суддя: