Рішення № 82298069, 21.05.2019, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1569/18

Провадження № 2/222/29/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2019 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Подліпенця Є.О.

за участю секретаря Темір В.В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія» «Укрфінанс Груп»

відповідач - ОСОБА_1 ,

представники учасників справи:

представники позивача - Арсемікова І.В. , Шевченко О.М., адвокат - Конюшко Д.Б.,

представник відповідача - адвокат Коваленко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське в порядку спрощеного позовного провадження, за участю представника позивача - Шевченко О.М. та представника відповідача - адвоката Коваленко К.О., цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом вказуючи, що 23.12.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R52120162469В, за умовами якого останній отримав кредит в розмірі 79272,00 грн., строком користування до 23.12.2016 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 23.12.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави № R52120162469B, згідно якого предметом застави є автомобіль марки ВАЗ, модель 217030-124-01, тип - легковий седан, 2011 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , який належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ВРЕР смт. Володарське при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 10.12.2011 року. 22.01.2018 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладено договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв, відповідно до якого ПАТ «ВТБ Банк» відступило ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» права вимоги за кредитним договором № R52120162469В. Станом на теперішній час, усі права вимоги, які існували у ПАТ «ВТБ Банк» в рамках кредитного договору № R52120162469В від 23.12.2011 року та договору застави належать ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», відповідно, і виконання зобов`язань має виконуватись на користь нового кредитора. Також зазначив, що 12.02.2018 року відповідачу ОСОБА_1 направлялось банком повідомлення № б/н від 22.01.2018 року про відступлення прав вимог за кредитним договором, в якому повідомлялась сума заборгованості та банківські реквізити для її погашення, але жодних оплат останнім не було здійснено. Станом на дату відступлення, а саме 22.01.2018 року, відповідач має заборгованість в сумі 80235,55 грн., яка складається з: суми простроченого основного боргу за кредитом в сумі 44128,73 грн., суми нарахованих процентів, у валюті кредиту, в сумі 816,08 грн., суми прострочених процентів, у валюті кредиту, в сумі 35290,74 грн. В зв`язку з чим просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 80235,55 грн. за кредитним договором № R52120162469В від 23.12.2011 року та судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 01.10.2018 року вищезазначену позовну заяву на підставі ст. 185 ЦПК України було залишено без руху для надання оригіналу позовної заяви, а також для надання до позовної заяви належним чином засвідчених копій документів, які згідно додатку додаються до неї у тому числі з наданням всіх їх належним чином засвідчених копій для відповідача, та надано позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків.

31.10.2018 року на виконання вимог вищевказаної ухвали позивачем було подано заяву про усунення недоліків з оригіналом позовної заяви та належним чином засвідчених копій документів, які згідно додатку додаються до неї.

Ухвалою судді Володарського районного суду Донецької області від 02.11.2018 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копія зазначеної ухвали була надіслана сторонам.

Також відповідачу разом з ухвалою надіслано копію позовної заяви з доданими до неї документами.

21.11.2018 року представником позивача ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - Шевченко О.М. надано суду електронною поштою письмове клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 30.11.2018 року було задоволено та судові засідання по справі за участю представника позивача вирішено проводити в режимі відеоконференції з Північним апеляційним господарським судом.

30.11.2018 року відповідачем ОСОБА_1 надано суду, через канцелярію суду, відзив на позов, в якому він зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що дійсно між ним та ПАТ «ВТБ Банк» було укладено кредитний договір № R52120162469В від 23.12.2011 року та договір застави № R52120162469B. Позивач зазначає, що 12.02.2018 року на його адресату направлялось повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором від 22.01.2018 року № б/н, при цьому на підтвердження надає копію конверту з датою 17.03.2018 року, та поштову квитанцію з датою 01.06.2018 року. Проте, жодного повідомлення про наявність подібного договору він до теперішнього часу не отримав. Після ознайомлення зі змістом договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року та його пустими додатками, не вбачається, що у позивача виникло право вимоги саме за його кредитним договором. Крім цього, відступлення права вимоги за договорами забезпечення, що засвідчені нотаріально здійснюється шляхом укладення нотаріально засвідчених договорів про відступлення права вимоги за такими договорами. Укладений між ним та ПАТ «ВТБ Банк» договір застави № R52120162469B від 23.12.2011 року було посвідчено нотаріально за р-р 1745 і позивачу цей факт відомий. Таким чином, договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв, укладений в неналежній формі. Позивач стверджує, що він має загальну заборгованість в розмірі 80235,55 грн., що суперечить п. 2.2 договору № 220118нв, де вказано загальний розмір заборгованості 23121936,60 грн., п. 3.1.1 зазначеного договору передбачено, що права вимоги відступаються в розмірі заборгованості перед первісним кредитором. Він не визнає наявність заборгованості ні 80235,55 грн., ні 23121936,60 грн. До позовної заяви позивачем додано копію Витягу про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 08.02.2018 року, зі змісту якого вбачається, що було здійснено заміну обтяжувача, а саме ПАТ «ВТБ Банк» замінено на ТОВ ФК «Укрфінанс Груп» за договором, який його не стосується. Таким чином, позивачем не надано жодного документу, що підтверджує наявність у позивача права вимоги, не обґрунтована сума заборгованості, а тому ТОВ ФК «Укрфінанс Груп» не є належним позивачем по даній справі. З огляду на наведене просив в задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також у відзиві відповідач просив стягнути з позивача понесені судові витрати.

До відзиву відповідачем надано письмові докази, а саме наступні документи: копія договору про надання правової допомоги № 278/18 від 27.11.2018 року, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер, попередній розрахунок вартості наданої правничої допомоги по справі № 222/1569/18.

Також до відзиву додано фіскальний чек Укрпошти про направлення кореспонденції стороні позивача.

22.12.2019 року представником позивача ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - Шевченко О.М. надано суду, поштою, письмову відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що ПАТ «ВТБ Банк» дійсно 12.02.2018 року на адресу відповідача направлялось повідомлення від 22.01.2018 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором № R52120162469B, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», але 17.03.2018 року поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання». Таким чином, відповідач був повідомлений про необхідність отримання поштового відправлення, але навмисно не отримав його, внаслідок чого воно і було повернуто. Отже, відповідач вводить суд в оману, вказуючи, що не знав про існування договору про відступлення прав вимоги, та навмисно перекручує факти, зазначаючи у відзиві, що позивач на підтвердження направлення повідомлення надає конверт з датою «17.03.2018 року», адже це є датою повернення поштового відправлення відправнику, про що відповідачу добре відомо. Також, щодо форми договорів відступлення права вимоги, відповідач знов навмисно перекручує факти, вказуючи, що з договору про відступлення прав вимоги не вбачається, що у позивача виникло право вимоги саме за його кредитним договором, оскільки додатки до нього є пустими. Додатки до договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв є не пустими та незаповненими, а такими, що погоджують форму обміну документацією по боржникам, тобто, саме в якому вигляді та обсязі повинна відбуватися передача прав вимог, документів та інформації від банку до ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». А саме факт передачі кредитного договору № R52120162469B, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк», підтверджений реєстром прав вимоги № 1, який є Додатком № 1 до договору відступлення прав вимоги. Кредитний договір № R52120162469B в даному реєстрі вказаний під порядковим номером 85. Також, відповідач вказує, що договір про відступлення прав вимоги за договорами застави № 220118 від 22.01.2018 року складений в неналежній формі, що не відповідає дійсності, оскільки цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 22.01.2018 року та зареєстрований в реєстрі за № 21. Згідно «Переліку кредитних договорів, Договорів застави, Заставодавців та Боржників», який є невід`ємною частиною даного договору, договір застави між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був переданий ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». Таким чином, факт відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором застави, укладеними між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 є підтвердженим відповідними договорами. Також, відповідач зазначає, що не визнає суму заборгованості 23121936,60 грн., але в позові чітко вказана сума заборгованості відповідача - 80235,55 грн. та складові цієї суми. Сума 23121936,60 грн. є загальною сумою заборгованості за всіма кредитними договорами, право вимоги за якими були відступлені Банком на користь ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» та не має відношення до відповідача ОСОБА_1 і не потребує його визнання чи невизнання.

Крім цього, до відповіді на відзив додано документ, що підтверджує направлення відповіді на відзив з доданими документами іншій стороні.

Інших клопотань учасниками справи не заявлялося.

Представник позивача ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» - Шевченко О.М. під час розгляду справи в судовому засіданні позовні вимоги з вищенаведених підстав підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні. Також підтримала доводи викладені у письмовій відповіді на відзив. Крім цього пояснила, що стороною позивача надано всі докази на підтвердження заявлених позовних вимог. В останнє судове засідання представник позивача - адвокат Конюшко Д.Б. не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.Проте, надав суду письмову заяву, якій просив справу розглянути у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Коваленко К.О. у судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі та заперечували проти його задоволення, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву. В останнє судове засідання відповідач не з`явився. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Визнаючи наявні матеріали про права та взаємини учасників справи достатніми, суд закінчив розгляд справи у відсутність нез`явившихся представника позивача та відповідача.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача та його представника, розглянувши письмову заяву представника позивача, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дослідивши заяви по суті справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 23.12.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № R52120162469B, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 79272,00 грн., з кінцевим строком повернення 23.12.2016 року, що підтверджується відповідним договором та не заперечується сторонами.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору банк зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в порядку та на умовах, зазначених в договорі, а позичальник зобов`язується прийняти кредит, виконати його за цільовим призначенням, повернути банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що встановлені цим договором.

Згідно п.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язується своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти.

Відповідно до п.3.3.1 кредитного договору розмір процентної ставки становить 18 % річних з урахуванням можливості її збільшення.

Згідно п.3.3.2 кредитного договору у випадку невиконання зобов`язань, передбачених п.5.3.11 та 5.3.12 цього договору, розмір процентів, згідно п.3.3.1 автоматично підвищується на 5% річних через 3 робочих дня після невиконання.

Відповідно до п. 3.9 кредитного договору кредит надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, вказаний у письмовій заяви позичальника.

Згідно п.5.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом, виконувати інші зобов`язання в порядку та в строки, встановлені цим договором.

23.12.2011 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № R52120162469B від 23.12.2011 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір застави № R52120162469В, посвідчений державним нотаріусом Володарської держнотконтори Будика Н.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1745, згідно якого предметом застави є автомобіль марки ВАЗ, модель 217030-124-01, тип - легковий седан, 2011 року випуску, колір сірий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , що належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ВРЕР смт. Володарське при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 10.12.2011 року, що підтверджується відповідним договором та також не заперечується сторонами.

Також судом встановлено, що згідно наданого стороною позивача договіру про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року первісний кредитор ПАТ «ВТБ Банк» передає (відступає) новому кредитору ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» свої права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) надає другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу визначені способи захисту цивільних прав.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як встановлено судом, сторона позивача обґрунтовує заявлені вимоги, тим, що у нього виникло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача перед первісним кредитором ПАТ «ВТБ Банк».

Між тим відповідач заперечує дані обставини та зазначає, що до відповідача не перейшло право вимоги за договірними правовідносинами між ним та ПАТ «ВТБ Банк», крім цього відповідачем не визнається сума заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, при розгляді даної справи, підлягає перевірці, та має суттєве значення факт переходу прав вимоги від первісного кредитора ПАТ «ВТБ Банк» до нового кредитора ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» за борговими зобов`язаннями відповідача.

З цього приводу слід зазначити наступне, так, договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року визначено порядок оформлення відступлення Права вимоги. Зокрема, пунктом 3 зазначеного договору передбачено, що Права вимоги відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Первісним кредитором. Для підтвердження наявності та дійсності Прав вимоги, що відступаються, Первісний кредитор передає Новому кредитору Документацію в порядку та строки, що передбачені Договором. Право вимоги переходить до Нового кредитора з моменту зарахування коштів у розмірі Ціни договору на рахунок Первісного кредитора, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей по Кредитним договорам та їх зобов`язань по Договорам Забезпечення. В свою чергу, ціна Договору визначена п. 4.1 Договору і складає 1 150 000 грн. Як вбачається з досліджених під час судового розгляду доказів, позивачем, на підтвердження зарахування коштів у розмірі Ціни договору на рахунок Первісного кредитора, суду не надано.

Крім цього, позивач на підтвердження факту передачі йому всіх боргових зобов`язань відповідача перед ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором № R52120162469B від 23.12.2011 року та Договором застави № R52120162469Ввід 23.12.2011 року посилається на відповідний Реєстр прав вимоги (Додаток 1 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року) та Акт приймання - передачі Документації (Додаток 2 до Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року).

Відповідачем, заперечується дана обставина, оскільки надані позивачем вищезазначені Реєстр та Акт, є чистими, незаповненими бланками.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року визначено, що в день укладення цього Договору Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає заповнений належним чином в паперовому та електронному вигляді (на CD накопичувач у форматі xIs) Реєстр прав вимоги згідно форми, яка наведена в Додатку 1 до цього Договору. Первісний кредитор зобов`язується передати Новому кредитору Документацію протягом 15 календарних днів з дня зарахування на рахунок Первісного кредитора грошових коштів в сумі, що вказана в п.4.1 цього Договору. Передача документації оформлюється актом приймання - передачі, який підписується уповноваженими представниками Сторін та скріплюється печатками Сторін за формою, наведеною в Додатку 2 до цього Договору.

В поясненнях на відзив позивач зазначає, що вимоги зазначені в п.п. 5.1, 5.2 Договору, Договірними сторонами дотримані, та на підтвердження зазначених обставин до позовної заяви додається Реєстр прав вимог №1 (Додаток1) та Акт приймання - передачі документації (Додаток 2), а додані до позову незаповнені Реєстр та Акт, на які посилається сторона відповідача є документами, які лише погоджують форму обміну документацією по боржникам.

Між тим суд вважає, що стороною позивача не надано належних доказів з приводу передачі йому боргових зобов`язань відповідача перед ПАТ «ВТБ Банк» за кредитним договором № R52120162469B від 23.12.2011 року та Договором застави № R52120162469Ввід 23.12.2011 року, оскільки надані позивачем з цього приводу Реєстр прав вимог №1 та Акт приймання - передачі документації не відповідають формі, що чітко визначена у п.п. 5.1, 5.2 (Додатку 1 та Додатку 2) Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги, що стороною позивача не доведено, оскільки не надано належних та допустимих доказів, що у позивача виникло право вимоги за борговими зобов`язаннями відповідача перед Первісним кредитором ПАТ «ВТБ Банк» згідно кредитного договору № R52120162469B від 23.12.2011 року та Договору застави № R52120162469Ввід 23.12.2011 року на суму 80235,55 грн. суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Крім цього відмовляючи в задоволенні позову, суд також виходить з наступного.

Так, сторона відповідача, в обґрунтування своїх заперечень проти задоволення позову, посилається на ту обставину, що відповідача ОСОБА_1 не було проінформовано про наявність Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року, та він був взагалі необізнаний про те, що ПАТ «ВТБ Банк» з яким у нього виникли кредитні відносини, відступив всі свої права щодо даних відносин іншому кредитору ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп». Також ніякого повідомлення про відступлення права вимоги він не отримував, а посилання позивача на те, що 12.02.2018 року зазначене повідомлення йому направлялося є безпідставним, оскільки надана копія поштового конверту датована 17.03.2018 року, а поштова квитанція про його відправлення була оплачена 01.06.2018 року, тобто пізніше, а ні ж конверт було направлено, що є протирічливим.

В свою чергу, позивачем зазначається, що ПАТ «ВТБ Банк» 12.02.2018 року на адресу відповідача направлялося повідомлення від 22.01.2018 року про відступлення прав вимоги за кредитним договором № R52120162469B, який був укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «ВТБ Банк», однак 17.03.2018 року поштове відправлення було повернуто відправнику з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», а тому відповідач був повідомлений про необхідність отримання поштового відправлення, але навмисно не отримав його.

Між іншим слід зазначити, що порядок повідомлення боржника про відступлення права вимоги, у даних правовідносинах чітко регламентовано п. 3.1.6 Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року, в якому зазначено, що Новий кредитор зобов`язується протягом 10 календарних днів з моменту Переходу до нього Прав вимоги надіслати Боржникам письмові повідомлення про відступлення Новому кредитору Прав вимоги за формою згідно з Додатком 3 до Договору. Підтвердженням належного повідомлення Боржників про відступлення Первісним кредитором Права Вимоги Заборгованості Новому кредитору є реєстр відправленої кореспонденції.

Стороною позивача, не надано суду відповідного реєстру відправленої кореспонденції, а тому належне підтвердження повідомлення боржника ОСОБА_1 про відступлення Первісним кредитором ПАТ «ВТБ Банк», Права Вимоги Заборгованості Новому кредитору ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» суду не представлено, в зв`язку з чим підстав вважати, що відповідача у встановленому порядку було повідомлено про відступлення права вимоги у суду немає, а тому і з цих підстав позов задоволенню не підлягає.

З наданого суду повідомлення про відступлення прав вимог, заповнене за формою згідно з Додатком 3 до Договору на ім`я ОСОБА_1 , не вбачається, що воно було направлено адресату.

Крім цього слід зазначити, що з наданих суду позивачем копії поштового конверту, з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» не вбачається, що його було адресовано саме відповідачу ОСОБА_1 , а з наданої копії фіскального чеку ПАТ УКРПОШТА від 01.06.2018 року не можливо зрозуміти, яка саме кореспонденція була надіслана адресату ОСОБА_1 , а тому суд не приймає до уваги зазначені документи.

Між тим розглядаючи справу повно та всебічно, даючи оцінку всім обставинам справи, зокрема доводам сторони відповідача щодо укладення Договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220118нв від 22.01.2018 року у неналежній формі, а саме недотримання нотаріального його посвідчення, слід зазначити, що дані ствердження не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки з Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 54808119 від 08.02.2018 року вбачається, що зазначений договір було посвідчено нотаріально Приватним нотаріусом Київського МНО Пономарьовим В.Ю.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду.

Щодо вимоги сторони відповідача про стягнення з позивача на свою користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10225,00 грн., слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 та п. 1 ч.3 ст. 133, ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Згідно матеріалів справи на підтвердження понесених витрат на професійну допомогу стороною відповідача надано: договір про надання правової допомоги № 278/18 від 27.11.2018 року, додаток № 1 до договору про надання правової допомоги та попередній розрахунок вартості наданої правничої допомоги по справі № 222/1569/18 на суму 10225 грн., наданий суду 30.11.2018 року.

Враховуючи, що стороною відповідача не надані суду документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання сторони відповідача про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги.

Між тим, відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення витрат пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд також виходить із того, що, оскільки справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження та судові дебати не проводилися, стороною відповідача перед виходом суду до нарадчої кімнати не заявлено заяву про надання доказів на підтвердження сплати судових витрат у зв`язку з розглядом справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивачу в задоволенні його позовних вимог відмовлено у повному обсязі, суд вважає, що сплачені ним при зверненні до суду судові витрати у виді суми судового збору в розмірі 1762,00 грн. відшкодуванню на його користь з боку відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 7, 12, 13, 19, 76-82, 133, 134, 137, 141, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354, 355, пп.15.5 п. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 514, 526, 530, 599, 610, 612, 614, 1049, 1054 , суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати у виді судового збору в сумі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні відшкодуванню на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» відповідачем ОСОБА_1 не підлягають.

Судові витрати у виді витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу в сумі 10225 (десять тисяч двісті двадцять п`ять) гривень відшкодуванню на користь відповідача ОСОБА_1 позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через Володарський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.05.2019 року.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Є.О. Подліпенець