Ухвала суду № 82295827, 10.06.2019, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________

Справа № 560/166/19

Провадження № 1-кп/572/311/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 року м.Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області у складі головуючого - судді Слободянюка Б.К., за участю секретаря Кудіній А.Р., прокурора Романюк М.С., потерпілоїНагорної Ю.Я., представника потерпілої Титаренко М.М. адвоката Богельського І.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого адвоката Шкоди П.В., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Сарни обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12018180000000579 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Сарненського районного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні 12018180000000579 щодо ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 КК України з реєстром досудового розслідування, розпискою обвинуваченого про отримання копій зазначених документів.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про призначення кримінального провадження до судового розгляду, проти чого заперечень від учасників провадження не надійшло..

Крім того, у підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи таке наявністю ризиків.

Представник потерпілої та потерпіла підтримали клопотання, адвокат обвинуваченого та обвинувачений заперечили проти задоволення клопотання з підстав необґрунтованості ризиків зазначених прокурором.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження суд приходить до наступних висновків.

Вказане кримінальне провадження підсудне Сарненському районному суду Рівненської області.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України.

Підстав передбачених пунктами 4-8 ч.1 або ч.2 ст.284 КПК України для закриття кримінального провадження чи для направлення клопотання про визначення підсудності не встановлено.

Вирішено питання про склад осіб які братимуть участь у судовому засіданні.

Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає.

Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.

Судовий розгляд, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід здійснювати у відкритому судовому засіданні. Обмежень, передбачених положеннями ч.2 ст.27 КПК України, не встановлено.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Згідно практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, інших даних.

У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Разом з тим, небезпека того, що підозрюваний буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її настільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі Бекчієв проти Молдови (Becciev v. Moldova), заява №9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями). Висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Прокурором не наведено фактичних даних про підтвердження того, що обвинувачений має наміри чи буде переховуватись від суду та відхиляє за недоведеністю, проте враховує те, що обвинувачений перебував в момент ДТП у стані алкогольного сп`яніння, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, судом не проведено допит свідків та потерпілих, що може детермінувати заявлений прокурором ризик незаконного впливу на свідків чи потерпілу.

Ґрунтуючись на зазначеному суд прийшов до висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризику незаконного впливу на свідків чи потерпілу наявність якого встановлена.

Такий висновок не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного чи обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У справі «О`Галлоран та Фанціс проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини у справі констатує, що будь-яка особа, яка керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та керування автомобілем потенційно може завдати серйозної шкоди і ті, хто реалізували таке право, тим самим погодились нести відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Крім того, по справі «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі протягом певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, ту обставину, що кримінальне правопорушення вчинене у стані алкогольного сп`яніння, та наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України та приходить до висновку, що в даному випадку є неможливим застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Суд на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. З огляду на наведене, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити, що не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст.314,314-1, 315,316,317 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Призначити до судового розгляду кримінальне провадження №12018180000000579 щодо ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.286 КК України на 19 червня 2019 р. о 12 год.00 хв., за участю прокурора, обвинуваченого, потерпілої, представника потерпілої свідків згідно клопотання, яких викликати в судове засідання.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею Сарненського районного суду Рівненської області Слободянюком Б.К. одноособово

Клопотання про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 запобіжній захід у виді тримання під вартою з утриманням в Рівненському слідчому ізоляторі без визначення розміру застави на підставі ч.4 ст.183 КПК України.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 08 серпня 2019 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокуратуру Рівненської області.

Ухвала в частині обрання запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, обвинуваченим, який перебуває під вартою з моменту вручення копії судового рішення, в іншій частині оскарженню не підлягає.

Суддя