Рішення № 82286941, 10.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 826/10261/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправною бездіяльність, зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яка полягає у відмові в призначенні пенсії у зв"язку із втратою годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV у розмірі 50 відсотків від розміру пенсії померлого годувальника, її чоловіка - ОСОБА_2 , яку фактично він отримував на день смерті, починаючи з 18.04.2017 та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію у зв"язку із втратою годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV у розмірі 50 відсотків від розміру пенсії померлого годувальника, її чоловіка - ОСОБА_2 , яку фактично він отримував на день смерті, і доплати їй невідкладно та одним платежем недоплачену суму пенсії, починаючи з 18.04.2017.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, закони України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2001 № 1216 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зазначає про протиправність відмови Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в призначенні пенсії у зв"язку із втратою годувальника з огляду на відсутність документів для призначення пенсії, оскільки чинне законодавство не вимагає повторного встановлення права померлого на отримання пенсії.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, та зазначає, що із заявою встановленого зразка позивач звернулася до управління 26.07.2017 та у неї виникло право на призначення (переведення) пенсії по втраті годувальника після отримання посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії № 1, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог з 18.04.2017. Одночасно представник відповідача вказує, що відмова в переведенні на пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" полягає в тому, що відсутні первинні документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку з органах Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як зазначає позивач в позовній заяві, 26.07.2017 вона звернувся до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії (переведення з одного виду пенсії на інший) у зв"язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50 відсотків від розміру пенсії померлого годувальника, її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримував пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 20.02.2018 Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення пенсії по втраті годувальника з підстав відсутності в матеріалах пенсійної справи по втраті годувальника первинних документів.

У силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зокрема, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначені умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, за яких пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону. Члени сім`ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За змістом пункту 1 частини другої статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Відтак позивач, як дружина померлого годувальника, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а отже має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, територіальним органом Пенсійного фонду України не заперечено право позивача на перехід з пенсії за віком на пенсію у зв"язку із втратою годувальника.

Єдиною підставою для відмови у переведенні з одного виду пенсії на інший Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві визначено відсутність в пенсійній справі померлого годувальника первинних документів на підтвердження участі померлого годувальника по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

За змістом частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та абзацу п`ятого пункту 2.3. Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у випадку переведення пенсії позивача на пенсію у зв`язку з втратою годувальника заробіток для розрахунку пенсії визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що ОСОБА_2 призначено пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на підставі матеріалів його пенсійної справи, відповідно вказані обставини свідчать, що на час призначення пенсії ОСОБА_2 подані документи відповідали вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

При цьому, відсутність певних документів в пенсійній справі ОСОБА_2 не може бути підставою для відмови позивачу у переведенні її пенсії на пенсію у зв"язку із втратою годувальника.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність відмови територіального органу Пенсійного фонду України у переведенні пенсії позивача на пенсію у зв"язку із втратою годувальника.

При цьому, суд приймає до уваги доводи відповідача, що пенсія може призначатися лише один раз та один з її видів. Якщо особа має право на декілька видів пенсії то вона може перейти на інший вид пенсії після призначення, але це буде не призначення, а перехід на інший вид пенсії.

Статтею 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначений розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника, згідно якої пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Згідно статті 38 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 45 Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Центральною міжвідомчою експертною комісією складено експертний висновок від 12.06.2017 № 3948, відповідно до якого захворювання ОСОБА_2 , що призвело до смерті, пов"язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,

14.07.2017 позивач отримала посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів категорії 1А, смерть якого пов"язана з Чорнобильською катастрофою.

Із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника позивач звернулася 26.07.2017.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника протягом 12 місяців з дня смерті годувальника, а тому пенсія у зв`язку з втратою годувальника підлягає переведенню з 17.04.2017.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 18.04.2017 переведення пенсії позивача на пенсію у зв"язку із втратою годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру 50% пенсії померлого годувальника, її чоловіка - ОСОБА_2 , яку фактично він отримував на день смерті.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні вимог, що стосується здійснення виплати недоплаченої пенсії невідкладно та одним платежем, оскільки спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду владний суб`єкт, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі набрання чинності рішенням суду про зобов`язання здійснити переведення пенсії позивача, перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми кількома платежами, так і однією сумою, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що задоволенню підлягає частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути сплачений нею судовий збір у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

В частині вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.12.2018 року у справі №826/856/18.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача надав суду ордер на надання правової допомоги від 27.06.2018 серії КВ № 412130 та попередній розрахунок витрат.

Як вбачається з попереднього розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 отримано правову допомогу за договором про надання правової допомоги від 25.05.2018 у справі за позовом клієнта до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов"язання вчинити дії.

Орієнтований розмір витрат клієнта складає 15 000 грн. за 15 год. роботи, пов"язаної з наданням наступних послуг:

1. консультації з правових питань - 3000 грн. за 3 год.;

2. правова оцінка та аналіз судової практики - 4000 грн. за 4 год.;

3. збирання (отримання) доказів - 3000 грн. за 3 год.;

4. написання позовної заяви - 4000 грн. за 4 год.;

5. підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду - 1000 грн. за 1 год.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти відшкодуванню витрат на правничу допомоги з підстав ненадання договору про надання правової допомоги, видаткового касового ордеру чи іншого платіжного документа, які підтверджують сплату позивачем коштів за послуги адвоката.

Суд погоджується з доводами відповідача та зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, понесених на професійну правничу допомогу з тих підстав, що матеріалами справи не підтверджено оплату послуг адвоката.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Лівобережного об"єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в переведенні пенсії ОСОБА_1 на пенсію в зв"язку із втратою годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 18.04.2017 переведення пенсії ОСОБА_1 на пенсію у зв"язку із втратою годувальника відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розміру 50% пенсії померлого годувальника ОСОБА_2 , яку фактично він отримував на день смерті.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева