Рішення № 82286910, 10.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2019 року № 640/18101/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку вже призначеної пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" та про зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати з моменту ухвалення рішення суду та в подальшому виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції від 15.01.2011), виходячи із розрахунку в розмірі 90% від суми щомісячного заробітку, обчисленого відповідно до довідки Прокуратури м. Києва від 29.03.2018 № 18-105, без обмеження пенсії граничним розміром та без врахування максимальної величини по заробітній платі, на яку нараховано та сплачено збір на обов"язкове державне пенсійне страхування та ЄСВ.

В обґрунтування наведених вимог позивач посилається на Конституцію України, Закон України "Про прокуратуру", Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" та зазначає про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки Прокуратури м. Києва від 29.03.2018 № 18-105, оскільки до позивача має застосовувати законодавство, що було чинним на момент виникнення у нього права на пенсію.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на закони України "Про прокуратуру", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213, "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI, Постанову Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та зазначає, що провести перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 немає законних підстав, оскільки з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про прокуратуру" не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" з 01.03.2003.

21.05.2018 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії.

Листом від 31.05.2018 за № 10871/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку пенсії, оскільки Кабінетом Міністрів України не прийнято відповідного порядку про перерахунок призначених пенсій працівникам прокуратури. В листі зазначено, що з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213, не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються.

У відповідності до частини 13 статті 50-1 Закону України від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час призначення пенсії, далі - Закон №1789-ХІІ) держава взяла на себе обов`язок забезпечити не лише нарахування, але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Згідно зі статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, зокрема частину 18 викладено у такій редакції "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15 липня 2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цього Закону положення, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини 13, 17, 18 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно з частиною 20 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Так, Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури - відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, підвищено розміри заробітку працюючих працівників прокуратури. Однак порядок та умови перерахунку пенсій працівникам прокуратури даною постановою не передбачені.

За таких обставин, враховуючи вищевказані норми, з 15 липня 2015 року відсутні правові підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду адміністративної справи є чинними, неконституційними не визнавались. Отже, чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів у зв`язку з підвищенням окладів з 15 липня 2015 року, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку. Суд не може перебирати повноваження та функції законодавчого органу встановлюючи додаткові підстави для перерахунку пенсії, де їх не визначив законодавчий орган.

Відповідно до пункту 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

Невиконання вимог пункту 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII.

У той же час, суд звертає увагу позивача на те, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку пенсії для зазначеної категорії громадян.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України не діяв протиправно.

Посилання позивача на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав не повинні застосовуватися, також є безпідставним, оскільки зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 року №76 до частини 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ та до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов`язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім зазначеного, суд звертає увагу, що нездійснення перерахунку пенсії позивачу не призвело до зменшення розміру пенсії працівника прокуратури, яку особа отримувала до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих нею прав та/або позбавленням її права на соціальний захист.

Так, у пункті 2.1 рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначено, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні "Ейрі проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Великода проти України" зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Відповідно до позиції, викладеної Європейським судом з прав людини у рішенні "Кйартан Асмундсон проти Ісландії", зазначені положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат: "Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень".

Станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою відсутній порядок перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури відповідно до правил, встановлених частиною 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VII, а Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII не містить норм, які б визначали умови та порядок перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Враховуючи наведені положення джерел права, з 01 грудня 2015 року - початку застосування Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 та у зв`язку з набранням у подальшому чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов`язані із пенсійним забезпеченням працівників прокуратури, пенсії, призначені згідно зі статтею 50-1 Закону України №1789-ХІІ, не підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 711/6019/16-а, від 02 березня 2018 року у справі № 761/21804/17, від 20 березня 2018 року у справі № 677/537/16-а.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, відповідач діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева