Рішення № 82286423, 10.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. № 520/9053/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести нарахування пенсії ОСОБА_1 з 07.01.2017 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) України в сумі 3764,40 грн, з урахуванням помісячних змін розміру пенсії, довідок про заробітну плату для обчислення пенсії та даних персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України стосовно заробітної плати ОСОБА_1 , а також з проведенням її індексації та компенсації втрати частини доходу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з розрахунком пенсії призначеної за рішенням суду, оскільки пенсія була призначена без врахування довідки про заробітну плату та без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) України в сумі 3764,40 грн, що порушило його право та законний інтерес на належний розмір пенсійного забезпечення.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, не погодився з позовними вимогами та надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що пенсію позивачу призначено на підставі наданих ним документів, серед яких не було довідки про заробітну плату. Також зазначив, що застосування показника середньої заробітної плати (доходу) України в сумі 3764,40 грн стало можливим лише з 01.10.2017, тоді коли пенсія позивачу призначена з 07.01.2017. Отже відповідач діяв на підставі чинних нормативно-правових актів та призначив пенсію на підставі наданих позивачем документів.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав свою правову позицію.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має трудовий стаж 30 років. 20 листопада 1996 року позивач виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль. Позивач є громадянином України, що підтверджується копією закордонного паспорта.

Рішенням Фрунзенськго районного суду м. Харкова від 10.10.2017 позов ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково та зобов`язано Індустріальне об`єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 14 грудня 2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. по справі №645/3106/17 скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова призначити і виплачувати пенсію за віком з 14.12.2016 року по 06.01.2017 року включно та прийнято в цій частині ухвалу, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова про зобов`язання вчинити певні дії за період з 14.12.2016 року по 06.01.2017 року залишено без розгляду. В іншій частині постанову Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. по справі №645/3106/17 залишено без змін.

На виконання рішення Фрунзенськго районного суду м. Харкова від 10.10.2017 справі №645/3106/17 Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова призначило позивачу пенсію за віком.

На звернення представника позивача, листом від 16.03.2018 року № 3950/46-02-03, Індустріальне об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова, роз`яснило, що з 07.01.2017 ОСОБА_1 , призначена пенсія за віком на загальних умовах за рішенням суду та розрахована за нормами Закону України Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV. Загальний трудовий стаж складає 37 років, 0 місяців, 10 днів. Пенсія призначена без довідки про заробітну плату.

Супровідним листом Вих. № 3335 від 09.10.2018 року представником позивача до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова надіслано довідку про заробітну плату № 21 від 06.07.2018 року за період роботи ОСОБА_1 з січня 1990 року по липень 1996 року, видану Комунальним закладом охорони здоров`я «Харківська міська поліклініка № 19».

Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо вирішення справи по суті суд вказує наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Згідно з частини першої статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

Згідно з пунктом 4.2 вказаного Порядку при прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003встановлено, що перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як встановлено судом, пенсія позивачу призначена на виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду 04.12.2017 року та постанови Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. по справі №645/3106/17 з 07.01.2017 року, без довідки про заробітну плату.

Також, матеріалами справи підтверджено, що представником позивача надіслано до управління заяву разом з довідкою про заробітну плату лише 09.10.2018 року, що не заперечується позивачем та його представником.

Суд зазначає, що на час звернення до суду з адміністративним позовом, відповідачем не було вирішено питання щодо зазначеної заяви, в той час коли позовні вимоги стосуються саме проведення нарахування пенсії ОСОБА_1 з 07.01.2017 з врахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі,так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

При розгляді вказаної справи суд зважає на те, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16).

Крім того, поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

На підставі викладеного законний інтерес може бути захищено судом, якщо позивач доведе, що його законний інтерес, за захистом якого він звернувся до суду: а) порушено (щодо протиправних діянь, які мали місце і припинилися) або б) порушується (щодо протиправних діянь, які тривають) або в) створюються перешкоди для його реалізації (щодо протиправних діянь, які тривають і є перешкодами для реалізації права в теперішньому або в майбутньому часі) або г) мають місце інші ущемлення законних інтересів.

З наведеного слідує необхідність з`ясування судом обставин, що свідчать про порушення інтересу позивача, тобто саме позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу з боку суб`єкта владних повноважень (висновок, що сформований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.02.2019 у справі №К/9901/38991/18).

Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача з заявою про подання додаткових документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , яка надіслана до управління 09.10.2018 року та в матеріалах справи відсутні докази про прийняте за результатом розгляду цієї заяви будь-якого рішення, що не заперечується учасниками справи, суд вважає зазначені позовні вимоги є передчасними, оскільки відсутні ознаки порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та законних інтересів позивача.

Слід також зазначити, що доводи позивача є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача. Це свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтерес, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Індустріального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних