Рішення № 82286404, 07.05.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/608/19

07 травня 2019 року м. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій щодо відмови у призначені пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 11.01.2018 року та зобов`язання призначити таку пенсію з 24.09.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 11.01.2018 року та зобов`язання призначити таку пенсію з 24.09.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого 13.03.2000 року, зі штампом про перереєстрацію. Проте, на звернення з письмовою заявою від 24.09.2018 року про призначення пенсії із зменшення пенсійного віку на 10 років. Однак, Кременецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області було проігноровано дану заяву та не прийнято жодного рішення за наслідками розгляду. Після повторного звернення позивача із заявою 23.01.2019 року, листом Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №864/02 від 25.02.2019 року, ОСОБА_1 повідомлено про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що в наявних документах відсутні відомості про населені пункти чи об`єкти, де проводились роботи по ліквідації.

Вказану відмову позивач вважає незаконною та просить суд зобов`язати Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити йому пенсію із заниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 24.09.2018 року.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 13 березня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

За наслідками розгляду матеріалів справи, - суд дійшов висновку про неможливість ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 07.05.2019 року.

03.05.2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує. Також у відзиві зазначено, що згідно запису начальника штабу в/ч 3238 у військовому квитку позивача з 25.11.1986 року по 01.02.1987 року він виконував службові обов`язки на роботах по ліквідації аварії в 30 кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, однак, у архівній довідці Центрального архівного відділу Національної гвардії України №114 від 06.04.2018 року не вказано населений пункт чи об`єкт, де проводились роботи по ліквідації, а тому факт роботи у зоні відчуження визначити неможливо. За даних обставин, вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судове засідання позивач не з`явився, через канцелярію суду представник позивача подав заяву, в якій просив суд проводити розгляд справи без його участі, в письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник від відповідача в судове засідання також не прибув, попередньо подавши заяву про розгляд справи без його участі. Проти заявлених позовних вимог заперечує, з мотивів викладених у відзиві на адміністративний позов.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи за їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також враховуючи заяви обох сторін про розгляд справи без їх участі, - суд, у відповідності до положень частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за доцільне проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, враховуючи відповідну заяву позивача, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 13.03.2000 року Тернопільською обласною державною адміністрацією, зі штампом про перереєстрацію.

На адресу Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області 24.09.2018 року надійшла заява позивача про призначення пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". До заяви було додано копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідки з місця роботи та військовий квиток.

Однак, жодного рішення за наслідками розгляду поданої позивачем заяви, Кременецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області не прийнято.

У зв`язку з чим, 23.01.2019 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про призначення пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В ході розгляду даного звернення позивача, Кременецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області, прийнято рішення про відмову в призначені пенсії від 14.02.2019 року. Підставами для відмови стала відсутність в поданих документах відомостей стосовно населених пунктів чи об`єктів, в яких проводились роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Дана відмова оформлена листом №864/02 від 25.02.2019 року.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно пункту 1 вказаної норми учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів пенсійний вік зменшується на 10 років.

Як передбачено в підпункті 5 пункті 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року N 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, серед яких, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно із пунктом 3 статті 65 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51.

Відповідно до пункту 3 цього порядку інвалідам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, віднесеним до категорії 1, а також учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А. При цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається недійсним.

Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, статус якого підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 13.03.2000 року Тернопільською обласною державною адміністрацією, зі штампом про перереєстрацію.

Як слідує із матеріалів справи, відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком лише у зв`язку з тим, що згідно архівної довідки Центрального архівного відділу Національної гвардії України №114 та наказу №299 від 24.11.1986 року встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні радіоактивного забруднення в період з 24.11.1986 року по 14.01.1987 року, проте у даній довідці не вказано населений пункт чи об`єкт, де проводились роботи по ліквідації.

Суд зазначає, що визначення категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, для встановлення пільг і компенсацій передбачено статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до норм якої до категорії 2, зокрема, належать учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Із наведених законодавчих норм слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Відтак, наданням позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесенням саме до категорії 2 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 13.03.2000 року Тернопільською обласною державною адміністрацією, зі штампом про перереєстрацію, - є підтвердженням факту роботи ОСОБА_1 у період з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження не менше 5 календарних днів.

Серед іншого, згідно даних, що містяться у військовому квитку серії НК № 5019530 виданого 13 жовтня 1985 року, позивач у період з 25.11.1986 року по 01.02.1987 року виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії в 30 - ти кілометровій зоні Чорнобильської АЕС. Згідно з записами у цьому ж військовому квитку, зробленими в переліку "Особые отметки" - вказаний період служби позивача у відповідності до Постанови Ради Міністрів СРСР ВЦРПС від 06.06.1986 року №665-195 підлягає зарахуванню до вислуги років на пенсію на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці. Доза опромінення - 0,0579рентген.

Крім того, в матеріалах справи наявна архівна довідка Центрального архівного відділу Національної гвардії України №9 від 10.01.2018 року, з якої слідує, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні радіоактивного забруднення в період з 24.11.1986 року (наказ №299) по 14.01.1986 року (наказ №12). Місце несення служби - 30-ти кілометрова зона ЧАЕС. Отримав дозу опромінення - 0,0579 рентген.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, що підтверджують факт роботи позивача в зоні відчуження у період з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, суд вважає, що ОСОБА_1 досяг відповідного віку та має право на призначення пенсії згідно із ст.55 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відтак, відмову Кременецького об`єднаного УПФУ Тернопільської області від 14.02.2019 року, надана за наслідками прийняття рішення, яким фактично, не визнається факт роботи позивача в зоні відчуження у 1986 - 1987 роках не менше 5 календарних днів та підставність видачі йому посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії серії НОМЕР_1 , виданого 13.03.2000 року Тернопільською обласною державною адміністрацією, зі штампом про перереєстрацію, - суд вважає необґрунтованою та безпідставною.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З матеріалів справи вбачається, і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше звернувся до відповідача із заявою за призначенням пенсії 24.09.2018 року, тобто поза межами тримісячного строку після досягнення пенсійного віку (50 років).

Однак, як вже було зазначено, заява про призначення пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідачем не розглянута з невідомих причин, після чого позивачем 23.01.2019 року було подано аналогічну заяву, за наслідками якої і прийнято рішення про відмову.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v.Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02), п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245, частини 4 статті 245 КАС України у випадку визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відтак, суд приходить до переконання, що у даному випадку має місце порушення відповідачем прав позивача, у вигляді бездіяльності щодо не розгляду його заяви про призначення пенсії від 24.09.2019 року, оскільки відповідач, як суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний був розглянути дану заяву та про наслідки розгляду повідомити позивача.

Таким чином, хоча протиправність даної бездіяльності в судовому порядку не оскаржується, - суд, обираючи ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції, - вважає за доцільне зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію із зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - саме з дня першого звернення позивача з відповідною заявою - з 24 вересня 2018 року.

Щодо розподілу судових витрат то відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В той же час, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 139 КАС України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене, розмір судового збору в сумі 768,40 грн. підлягає компенсуванню за рахунок бюджетних асигнувань Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, яке не звільнене від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

3. Зобов`язати Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з дня звернення за призначенням пенсії, - з 24.09.2018 року.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в дохід Державного бюджету судовий збір: в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за наступними реквізитами: отримувач коштів УК у місті Тернополі/м.Тернопіль/22030101; код отримувача 37977726; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача 34311206084008; код класифікації доходів бюджету 22030101.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач - Кременецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, адреса: вул. Чорновола, 2, м. Кременець, Тернопільська область, 47003, код ЄДРПОУ: 40377027.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 травня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.