Рішення № 82286083, 04.06.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1577/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фрідманн Н.А.,

представника позивача - Дубинки Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

02 травня 2019 року ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області /надалі - відповідач, Полтавське ОУПФУ Полтавської області/ про:

- визнання протиправними дій Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2018 року та її невиплати по січень 2019 року включно;

- зобов`язання Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з серпня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 51159 грн. 72 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, яка з 01.08.2014 перебуває на обліку в Полтавському ОУПФУ Полтавської області. З серпня 2018 року виплата пенсії позивачу була припинена через тривалу відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем фактичного проживання. При цьому жодних рішень щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за період з серпня 2018 по січень 2019 включно відповідач не приймав. Вказує, що питання про припинення виплат пенсій внутрішньо переміщеним особам розглянуто Верховним Судом, яким сформовано правову позицію щодо застосування норм права у рішенні від 03.05.2018 у справі №805/402/18.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07 травня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/1577/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14:30 04 червня 2019 року, витребувано докази.

14 травня 2019 року до суду від Полтавського ОУПФУ Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 41-42/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач отримує пенсію з 01.08.2015, як особа, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції на підставі довідки від 24.11.2014 про взяття на облік за фактичною адресою проживання в м. Полтаві. Згідно списків внутрішньо переміщених осіб, по яким наявна інформація Державної прикордонної служби, позивач був відсутній понад 60 днів за місцем фактичного проживання, а тому ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з 01.08.2018. У подальшому позивачу поновлено з 01.08.2018 виплату пенсії, сума доплати з серпня 2018 року по січень 2019 року зафіксована у виплатних документах, та буде виплачена за наявності відповідно фінансування. З огляду на викладене відповідач вважає, що підстав для задоволення позову немає.

Представник позивача у судовому засіданні 04 червня 2019 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 04 червня 2019 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив. Прохальна частина відзиву містить клопотання представника відповідача про розгляд справи без участі представника управління.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

Згідно довідки від 24.11.2014 №16020005078 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції, виданої ОСОБА_1 , останній постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , і 29 вересня 2014 року перемістився з тимчасово окупованої території в АДРЕСА_2 /а.с. 19/.

Судом встановлено, що розпорядженням Ленінського УПФУ №10095 від 06.10.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 01.08.2014 довічно /а.с. 25/ .

З 01.08.2014 позивач отримує пенсію як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції на підставі довідки від 24.11.2014 №16020005078 про взяття на облік за фактичною адресою проживання в м. Полтаві.

Відповідачем не надано до суду будь-яких рішень, прийнятих відповідачем або іншими органами, про припинення виплати ОСОБА_1 .

Водночас, відповідачем у відзиві на позов зазначено, що згідно списків внутрішньо переміщених осіб, по яким наявна інформація Державної прикордонної служби позивач був відсутній понад 60 днів за місцем фактичного проживання, а тому ОСОБА_1 припинено виплату пенсії з серпня 2018 року.

03.09.2018 ОСОБА_1 подав до Полтавського ОУПФУ Полтавської області заяву, у якій просив поновити виплату пенсії /а.с. 27, 56/.

Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №17 від 07.11.2018 /а.с. 28, 57/ на підставі подання управління соціального захисту населення (№17 від 03.09.2018 /а.с. 58/), акту обстеження та інших поданих матеріалів вирішено відновити ОСОБА_1 виплату пенсії на виконання пункту 12 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Рішенням Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №916020144219 про перерахунок пенсії 03.09.2018, оформлено поновлення (призначення за змістом цього рішення) виплати пенсії за віком ОСОБА_1 /а.с. 26/.

12.02.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою (вх.№134/Ф-14) /а.с. 21/ з проханням повідомити про причини невиплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2018 року по січень 2019 року включно, а всього в розмірі 51159,72 грн. із зазначенням підстав такої невиплати, прийнятих рішень та, відповідно, направити копії таких рішень (документів), а також х проханням виплати ОСОБА_1 пенсію з серпня 2018 по січень 2019 року включно у розмірі 51159,72 грн.

Листом Полтавського ОУПФУ Полтавської області від 07.03.2019 №134/Ф-14 /а.с. 22/ позивача повідомлено, що згідно списків внутрішньо переміщених осіб, по яким наявна інформація Державної прикордонної служби, позивач був відсутній понад 60 днів за місцем фактичного проживання, для передачі до структурних підрозділів соціального захисту населення для проведення перевірки, припинено виплату пенсії. Згідно поданої ОСОБА_1 заяви про відновлення виплати пенсії від 03.09.2018 управлінням було направлено списки до управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради для перевірки фактичного місця проживання, на що отримано рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам №17 від 07.11.2018 про відновлення виплати пенсії. Згідно даних по виплаті пенсії з 01.08.2018 ОСОБА_1 відновлено її виплату, які позивач отримує щомісяця 23 числа, сума доплати з серпня 2018 року по січень 2019 року зафіксована в виплатних документах та буде виплачена за наявності фінансування.

На адвокатський запит представника позивача вих. №14 від 14.03.2019 /а.с. 23/ листом Полтавського ОУПФУ Полтавської області від 27.03.2019 №8257/08-15 направлено документи та рекомендовано звернутись до управління координації та контролю за виплатою пенсії Головного управління Пенсійного фонду України та Полтавській області, оскільки функції проведення нарахувань та виплати відноситься до компетенції цього структурного підрозділу.

На адвокатський запит представника позивача вих. №24 від 05.04.2019 /а.с. 29/ листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.04.2019 №6258/04-25 повідомлено, що після здійснення перевірки на підставі заяви від 03.09.2018 та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Подільської районної в м. Полтаві ради за №17 від 07.11.2018 нарахування пенсії було відновлено на лютий 2019 року. Пенсійні кошти з 01.08.2018 по 31.01.2019 в сумі 51159 грн. 72 коп. обліковані та будуть виплачені на умовах окремого порядку визначеному Кабінетом Міністрів України /а.с. 30/.

Позивач не погодився з діями Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2018 року та її невиплати по січень 2019 року включно, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом, у якому просить визнати такі дії протиправними та зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з серпня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 51159 грн. 72 коп.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Преамбулою Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон України № 1058) визначено, що цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 Закону України № 1058, за приписами частини 1 якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 49 Закону України № 1058 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.

Зокрема, відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Тобто, за приписами наведеної норми умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ "Державний ощадний банк України".

Відповідно до приписів пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 08.06.2016), довідка діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Частиною 1 статті 12 Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII передбачено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 01.10.2014, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці.

Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.

Таким чином, законодавством України встановлено підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запису про скасування дії довідки.

Суду не надано доказів скасування дії довідки, виданої ОСОБА_1 , про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції органом, який її видав.

Відповідачем не надано до суду рішень органів Пенсійного фонду або рішень суду про припинення виплати пенсії позивачу з серпня 2018 року, наявність яких є необхідною умовою, встановленою статтею 49 Закону України № 1058 для припинення виплати пенсії.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08 червня 2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Відповідно до підпункту 2 пункту 12 зазначеного Порядку соціальні виплати припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї.

Водночас, Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу (див. цитату у п. 25 цього рішення).

У цих рішеннях Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 у зразковій справі №805/402/18.

Суд зауважує, що лише частиною 1 статті 49 Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV встановлено підстави припинення виплати пенсії, але жоден з таких випадків відповідачем Полтавським ОУПФУ Полтавської області не доведений.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2018 року та її невиплати до місяць 2019 року включено.

Натомість, на адвокатський запит представника позивача вих. №24 від 05.04.2019 /а.с. 29/ листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.04.2019 №6258/04-25 повідомлено, що після здійснення перевірки на підставі заяви від 03.09.2018 та рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Подільської районної в м. Полтаві ради за №17 від 07.11.2018 нарахування пенсії було відновлено на лютий 2019 року. Пенсійні кошти з 01.08.2018 по 31.01.2019 в сумі 51159 грн. 72 коп. обліковані та будуть виплачені на умовах окремого порядку визначеному Кабінетом Міністрів України /а.с. 30/.

У відзиві на позовну заяві відповідачем зазначено, що з 01.08.2018 позивачу поновлено виплату пенсії, сума доплати з серпня 2018 року по січень 2019 року зафіксована у виплатних документах, та буде виплачена за наявності відповідно фінансування.

Відтак, відповідач фактично сам визнав безпідставність невиплати позивачу пенсії за віком за період із серпня 2018 року по січень 2019 року включно.

Таким чином, з огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, суд приходить висновку, що відповідачем Полтавським ОУПФУ Полтавської області не доведено правомірності дій щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2018 року та її невиплати по січень 2019 року включно.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2018 року та її невиплати по січень 2019 року включно.

Частиною 1 статті 47 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 2 статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Частиною 2 статті 49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії призначаються, припиняються і поновлюються органом Пенсійного фонду України і саме цей орган відповідає за призначення, припинення та поновлення їх виплати.

Як встановлено судом, 03.09.2018 ОСОБА_1 подав до Полтавського ОУПФУ Полтавської області заяву, у якій просив поновити виплату пенсії /а.с. 27, 56/.

Рішенням Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №916020144219 про перерахунок пенсії 03.09.2018, оформлено поновлення (призначення за змістом цього рішення) виплати пенсії за віком ОСОБА_1 /а.с. 26/.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 17.04.2019 №6258/04-25 представника позивача повідомлено, що пенсійні кошти з 01.08.2018 по 31.01.2019 в сумі 51159 грн. 72 коп. обліковані та будуть виплачені на умовах окремого порядку визначеному Кабінетом Міністрів України /а.с. 30/.

У відзиві на позовну заяві відповідачем зазначено, що з 01.08.2018 позивачу поновлено виплату пенсії, сума доплати з серпня 2018 року по січень 2019 року зафіксована у виплатних документах, та буде виплачена за наявності відповідно фінансування.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 заборгованості по виплаті пенсії за період з серпня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 51159 грн. 72 коп., як і доказів вжиття заходів, спрямованих на виплату позивачу вказаної суми заборгованості зі сплати пенсії за віком.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, припинивши виплату пенсії та не виплативши позивачеві нараховану пенсію за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не виплати пенсії з посиланням на відсутність фінансування, оскільки реалізація особою прав пов`язаних з отриманням бюджетних коштів, які базуються на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України").

Вказівка відповідача на виплату пенсійних коштів за період з 01.08.2018 по 31.01.2019 на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України є неправомірною, оскільки такий порядок Кабінетом Міністрів України не визначено і таке посилання суперечить нормам Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на вищевикладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з серпня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 51159 грн. 72 коп. (п`ятдесят одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять гривень сімдесят дві копійки).

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією КБ "ПриватБанк" №0.0.1341810501.1 від 02.05.2019 /а.с. 5/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України /а.с. 38/, який у зв`язку із задоволенням адміністративного позову підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 .

Частинами 1, 2, 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частинами 4, 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 у даній справі №440/1577/19 здійснювалося ОСОБА_2 на підставі ордеру серії ПТ №039071 про надання правової допомоги ОСОБА_1 /а.с. 13/.

ОСОБА_2 (свідоцтво №1392, видане Радою адвокатів Полтавської області 22.11.2013 /а.с. 14/) включена до Єдиного реєстру адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/profile/47157).

Судом встановлено, що між Адвокатським бюро "Юлії Дубинки" (надалі - виконавець) в особі керуючого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про надання правничої допомоги від 14.03.2019 /а.с. 31-32/, за умовами якого предметом даного договору є: досудова підготовка, збір доказів; вивчення та юридичний аналіз зібраних документів, чинного законодавства, що регулює пенсійні відносини, судової практики у подібних правовідносинах; складання (підготовка) від імені замовника позовної заяви до Полтавського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії та її подання до Полтавського окружного адміністративного суду; представництво інтересів замовника в суді першої інстанції - Полтавському окружному адміністративному суді; складання інших документів в ході розгляду вказаної справи в суді першої інстанції - Полтавському окружному адміністративному суді, а саме: заперечень, заяв, клопотань (у випадку необхідності).

Згідно п. 1.3 цього договору безпосереднім виконавцем робіт за даним договором є працівник виконавця - Дубника Юлія Сергіївна.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що акт прийому-здачі виконаних робіт складається сторонами після повного виконання п. 1.1 даного договору або може складатися за згодою сторін після виконання певного етапу робіт, передбаченого п. 1.1 даного договору.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 цього договору оплата послуг виконавця по даному договору здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця або готівковими коштами, шляхом внесення в касу підприємства виконавця. Сторони домовилися та визначили, що розмір та оплата послуг виконавця за даним договором здійснюється в такому розмірі та порядку: 3000,00 грн. - сплачується замовником протягом двох банківських днів з моменту підписання даного договору сторонами на умовах попередньої оплати за виконання п.1.1 даного договору на підставі відповідного розрахунку. Сторони погодили, що одна година роботи Виконавця за даним договором складає 600,00 грн. У випадку збільшення кількості годин роботи виконавця за даним договором, що має наслідком збільшення розміру наданих робіт за договором, сторони укладають додаткову угоду. У випадку не укладення такої додаткової угоди - вартість послуг за даним договором залишається незмінною - в розмірі 3000,00 грн.

Згідно п. 6.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами свої зобов`язань.

Фактичне виконання умов договору про надання правничої допомоги від 14.03.2019 та сплата ОСОБА_1 Адвокатському бюро "Юлії Дубинки" гонорару за надання правничої допомоги підтверджується: детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по договору від 14.03.2019 про надання правничої допомоги від 02.05.2019, актом № 1 прийому-здачі виконаних робіт від 02.05.2019 по договору від 14.03.2019 про надання правничої допомоги, рахунком №21 від 14.03.2019 на оплату юридичних послуг, квитанцією № 15 від 15.03.2019 про сплату ОСОБА_1 Адвокатському бюро "Юлії Дубинки" коштів в сумі 3000 грн. на оплату юридичних послуг, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 33, 35-37/.

Крім того, у матеріалах справи наявні адвокатські запити адвоката Дубинки Ю.С. від 14.03.2019 №14 /а.с. 23/, від 05.04.2019 №24 /а.с. 29/, здійснені на виконання умов вказаного вище договору про надання правничої допомоги від 14.03.2019, а також відповіді, отримані адвокатом на адвокатські запити /а.с. 24, 30/. Адвокат Дубинка Ю.С. брала участь у судовому засіданні 04.06.2019.

Підсумовуючи все вищевикладене, беручи до уваги розмір витрат на оплату адвокату та його співмірність зі складністю справи та виконаних адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 134, 139, 205, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії з серпня 2018 року та її невиплати по січень 2019 року включно.

Зобов`язати Полтавське об`єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з серпня 2018 року по січень 2019 року включно в розмірі 51159 грн. 72 коп. (п`ятдесят одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять гривень сімдесят дві копійки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (ідентифікаційний код 40383769, вул. Івана Мазепи, 30, м. Полтава, 36040) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. (три тисячі гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 10 червня 2019 року.

Суддя С.С. Сич