Рішення № 82285535, 10.06.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2019 р. справа № 300/815/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Німак М.Я. , 11.04.2019 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління поліції охорони в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 13 440,48 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем при звільненні позивача не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, чим допущено протиправну бездіяльність. Позивач вважає, що порушено його право на отримання такої допомоги, передбачене пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 за №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», оскільки положення пункту 10 вказаної постанови не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію. Право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язане з наявністю десятирічної вислуги та звільненням з передбачених підстав. Просив позов задовольнити в повному обсязі, шляхом визнання протиправними дій Управління поліції охорони в Івано-Франківській області щодо не виплати одноразової допомоги та стягнути з Управління поліції охорони в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 суму невиплаченої одноразової грошової допомоги у розмірі 13 440,48 гривень. Також, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати - витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2400, 00 гривень.

Відповідач скористався своїм правом і подав до суду відзив, що міститься в матеріалах справи (а.с.31-34). У відзиві, відповідач не погоджується із доводами, наведеними у позовній заяві та на обґрунтування свої заперечень зазначив, що виплата може бути реалізована виключно за наявності у позивача права на пенсію відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Також представник відповідача послався на лист-роз`яснення правового департаменту Національної поліції України від 11.06.2018 за №1721/26/1-2018, згідно змісту якого слідує, що положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги, зазначеним у ній особам, одна з яких - набуття права на пенсію за вказаним Законом. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції з 23.01.2006 по 19.02.2018, що підтверджується копією трудової книжки позивача, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 12).

Так, наказом №10 від 23.01.2006 позивач прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України та 06.11.2015 згідно наказу №99 о/с позивач звільнений зі служби органів внутрішніх справ України (а.с. 12). 07.11.2015 наказом №1 о/с від 07.11.2015 позивач прийнятий на службу до Національної поліції України та 19.02.2018 згідно наказу №20 о/с від 19.02.2018 позивач звільнений зі служби в Національній поліції України (а.с. 11, 12).

Суд зазначає, що при звільненні з посади старшого сержанта поліції поліцейського-водія групи реагування Рогатинського районного відділення Управління поліції охорони в Івано-Франківській області, позивачу не виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 25% щомісячного грошового забезпечення за 12 повних календарних років служби з підстав, визначених статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач 20.03.2018 звернувся до відповідача з листом про розгляд питання виплати йому передбаченої законодавством України одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідач листом від 06.04.2018 за №730/43/28/01-2018 повідомив позивача, що на час звільнення зі служби в поліції, позивач не набув права на пенсію на умовах, визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому не має права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні.

04.05.2018 адвокатом позивача подано начальнику управління поліції охорони в Івано-Франківській області запит від 04.05.2018 №883/18 про надання інформації щодо підстав відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (а.с.15).

Розглянувши поданий адвокатом позивача запит, відповідач листом від 10.05.2018 за №997/43/28/03-2018 повідомив, що оскільки позивач на день звільнення не досяг вислуги років, визначеної статтею 12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та не набув права на призначення пенсії, тому нарахування та виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби не проводились (а.с.16-17).

13.02.2019 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

За наслідками розгляду повторної заяви позивача, відповідачем 18.03.2019 надано відповідь, якою повідомлено про відмову у її задоволенні за аналогічних підстав.

Не погоджуючись з оскаржуваною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 за №393 (далі - Постанова №393).

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 10 Постанови від 17.07.1992р. № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ, цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту «б» частини 1 статті 1-2 Закону, особи, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону, окрім інших, - особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські.

Позивач як поліцейський відповідає критерію пункту «б» ч.1 ст.1-2 Закону і є особою, яка має право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.

При цьому, суд зазначає, що під словосполученням «які мають право на пенсію за цим Законом» необхідно розуміти, що це не ті особи, які набули право на призначення пенсії, а ті особи, які взагалі мають право на призначення пенсії при дотриманні умов визначених ст.2 Закону.

Одноразова грошова допомога при звільненні є іншою соціальною гарантією для осіб, на яких розповсюджується Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та не пов`язаний з фактом призначення пенсії.

Частиною 2 ст.9 Закону чітко визначено, що право на цю допомогу мають особи при звільненні за власним бажанням та при умові вислуги років 10 років і більше.

Тобто, зазначеної вислуги років недостатньо для призначення пенсії відповідно до вимог ст.12 Закону, але є достатньою для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за власним бажанням.

Згідно наявного у матеріалах справи витягу з наказу №20 о/с від 19.02.2018 по особовому складу, відповідно до статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) поліцейського - водія групи реагування Рогатинського районного відділення Управління поліції охорони Івано-Франківській області, з 19 лютого 2018 року. Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складає: 13 років 07 місяців 12 днів, в пільговому обчисленні-немає(а.с.11).

Оскільки, позивач був звільнений зі служби в поліції (був поліцейським), тобто особою, визначеною у ст.1-2 Закону, має вислугу більше 10 років (13 повних років) та звільнився за власним бажанням, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону, в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Таким чином, відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

У зв`язку із чим відповідачем має бути нарахована та виплачена ОСОБА_1 одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому вимога позивача щодо стягнення з відповідача конкретно визначеної суми не підлягає задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування та виплати такої одноразової грошової допомоги при звільненні.

За таких обставин, суд вважає поданий позивачем адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково, а належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 13 років служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо здійснення розподілу судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати пов`язані з розглядом справи (на професійну правничу допомогу) згідно договору про надання правничої допомоги та представництва в суді за №880/18 від 23.04.2018, ордеру серії ІФ №044748, розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу допомогу адвокатом Німак М.Я. від 10.04.2019 та квитанції № 0491960 від 10.04.2019 щодо попередньої консультації по характеру спірних правовідносин, підготовки та направлення запиту, підготовки та подання позовної заяви до суду на загальну суму 2 400 гривень.

Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для сторони.

Однак, у зв`язку з частковим задоволенням позову, стягненню на користь позивача підлягає частина сплачених витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 000,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (вул. Млинарська, 2, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 40108892) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

Зобов`язати Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (вул. Млинарська, 2, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 40108892) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби за повних 13 років служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (вул. Млинарська, 2, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 40108892) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Управління поліції охорони в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40108892), адреса: вул.Млинарська, 2, м.Івано-Франківськ, 76010.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.