Рішення № 82284455, 06.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2019 р. Справа№200/4356/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання дій незаконними та зобов`язати вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області відповідно до якого просив суд визнати дії пов`язані з невиплатою пенсії за липень 2018 року у розмірі 6436,89 грн. незаконними та зобов`язати нарахувати та виплатити пенсію за липень 2018 року у розмірі 6436,89 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є внутрішньо переміщеною особою та перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії. Відповідачем було припинено нарахування пенсії з 01.07.2018 року та 01.08.2018 року поновлено, таким чином за Пенсійним фондом обліковується заборгованість з пенсії за липень 2018 року.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують вимоги Конституції України та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Просив суд визнати дії пов`язані з невиплатою пенсії за липень 2018 року у розмірі 6436,89 грн. незаконним та зобов`язати нарахувати та виплатити пенсію за липень 2018 року у розмірі 6436,89 грн.

Ухвалою від 01 квітня 2019 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 16 квітня 2019 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 15 травня 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15 травня 2019 року суд відклав розгляд справи на 06 червня 2019 року.

29 травня 2019 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідачем у зв`язку з не підтвердженням фактичного місце проживання позивача, було прийнято рішення про припинення виплати пенсії №3087 від 14.06.2018 року з 01 липня 2018 року.

Позивач звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії та надав нову довідку тимчасово переміщеної особи від 11.05.2018 року №0000533876.

Головним управлінням отримано від департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради Донецької області витяг з протоколу №24 від 01.06.2018 року по поновлення (призначення) соціальних виплат позивачу.

Таким чином, станом на час розгляду справи за відповідачем обліковується заборгованість з пенсії за липень 2018 року у сумі 6436,89 грн. Означений факт знайшов своє підтвердження у відзиві відповідача на позов.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - за текстом ЗУ №1058).

Відповідно статті 5 ЗУ №1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 зазначеного закону виплата пенсії припиняється за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає. У той же час, про припинення виплати пенсій відповідним органом пенсійного фонду має прийматися рішення.

Згідно з п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Як встановлено судом, згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, з 02.08.2017 позивач зареєстрований у м. Маріуполі Донецької області, що знаходиться на підконтрольній українській владі території, нарахування та виплату пенсії на території якого здійснює відповідач.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на положення Постанов КМУ № 637 від 05.11.2014, № 509 від 01.10.2014, № 365 від 08.06.2016, № 136 від 18.02.2016, № 595 від 07.11.2014, № 646 від 22.09.2016 суд зазначає, що вони до даних правовідносин не застосовуються, оскільки їх прийнято задля забезпечення реалізації положень Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки наведені у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов`язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 234/11095/17 (№ К/9901/163/17).

Як встановлено судом, позивач змінив місце свого постійного проживання та зареєстрований на підконтрольній владі території Україні, станом на теперішній час отримав статусу внутрішньо переміщеної особи, проте право на отримання пенсії позивачем не може залежати від наявності в нього довідки внутрішньо переміщеної особи та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок отримання пенсії для осіб із таким статусом.

На підставі наведеного, посилання відповідача на зазначені підзаконні нормативно-правові акти є безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу заборгованості по пенсії за липень 2018 року, тому суд вважає, зо позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій незаконними та зобов`язати вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Словянськ, вул. Генерала Батюка, 8, ЄДРПОУ 13486010) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_2 ) пенсію за липень 2018 року у розмірі 6436,89 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Словянськ, вул. Генерала Батюка, 8, ЄДРПОУ 13486010) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_2 ) пенсію за липень 2018 року у розмірі 6436,89 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 10 червня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.