Рішення № 82284013, 10.06.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2019 р. Справа№229/2118/19

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дружківської міської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2019 року позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася до Дружківського міського суду Донецької області із позовною заявою до Виконавчого комітету Дружківської міської ради (ідентифікаційний код 35783188, 84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 16), просила визнати рішення щодо відмови у реєстрації малолітньої дитини від 12.03.2019 неправомірним та скасувати; зобов`язати виконати певні дії щодо реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов вмотивовано тим, що відмова у реєстрації місця проживання за адресою матері без згоди батька порушує права малолітнього сина позивачки.

15 квітня 2019 року ухвалою Дружківського міського суду Донецької області справу передано на розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

17 травня 2019 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Представник відповідача проти позову заперечив повністю, зазначив, що згідно з п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження правил реєстрації місця реєстрації» від 02.03.2016, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним з батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Отже, за відсутності згоди батька щодо реєстрації місця дитини, відмова відповідача вчинена правомірно. З огляду на зазначене, позов задоволенню не підлягає.

Суд, розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.08.2015 перебуває у шлюбі з громадянином України ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_3 батьком зазначено ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою про склад сім`ї, виданої Виконавчим комітетом Дружківської міської ради від 11.04.2019 до складу сім`ї ОСОБА_1 входить ОСОБА_4 (мати), ОСОБА_5 (сестра).

12 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Виконавчого комітету Дружківської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2

12 березня 2019 року позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання у зв`язку із ненаданням письмового згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини, посилаючись на вимоги п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016.

Позивачка не погоджуючись із цією відмовою у зв`язку з чим звернулась до суду із цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією, і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Питання реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016, а також Житловим кодексом Української РЄР, Цивільним і Сімейним кодексами України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» № 1382-IV від 11.12.2003, правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру» від 02.03.2016 (далі - Правила реєстрації місця проживання № 207) встановлено, що ці Правила визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Статтею 13 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Відповідно до ст. ст. 160, 161 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Тобто, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Зокрема, при поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини одним із батьків, письмова згода другого з батьків надається шляхом зазначення про це у відповідному полі заяви у присутності особи, яка приймає заяву.

Відповідно п. 18 Правил реєстрації місце проживання № 207, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Оскільки такої згоди не було надано, у проведенні реєстрації було відмовлено.

Відповідно до п. п. 11, 26 Правил реєстрації місце проживання № 207 реєстрації місця проживання без надання такої згоди одним із батьків, зміна реєстрації місця проживання малолітньої дитини не допускається. Орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо, зокрема, особа не подала необхідних документів або інформації.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується позивачкою, що при поданні відповідної заяви, не було подано відповідачу ані письмовою згоди другого з батьків, ні відповідного рішення органу опіки та піклування чи суду.

Вказане підтверджується і оригіналом заяви від 12.03.2019 (а.с.5-6).

Посилання позивачки на те, що відповідач, відмовляючи їй в реєстрації дитини разом з нею не врахував інтереси дитини, що визначені Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенції про права дитини - суд оцінює критично, оскільки відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Крім того, відповідно до п. 72 постанови Кабінету Міністрів України № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008, для розв`язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Однак до матеріалів адміністративної справи позивачем не було надано відповідних доказів.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, вимоги позивача є безпідставними, а відтак, позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодування судових витрат позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Виконавчого комітету Дружківської міської ради (ідентифікаційний код 35783188, 84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Соборна, будинок 16) про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.