Рішення № 82283856, 07.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Справа № 160/4100/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу №160/4100/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України вДніпропетровській області щодо відмови здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018р. №05-44/292 та від 22.01.2019р. № 05-44/11;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровсьі області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого судді, без обмеження граничного розміру, починаючи з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018р. №05-44/292 та від 22.01.2019р. № 05-44/11 з урахуванням раніше виплачених сум.

Справі за вищезазначеним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/4100/19 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Барановському Р.А.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2019р. відкрито провадження по справі №160/4100/19 за вищезазначеним позовом та ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження згідно ч. 2 ст. 257 та ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України у письмовому провадженні.

Згідно статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи №160/4100/19 у спрощеному провадженні.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що постановою Верховної Ради України №996-VІІІ від 04.02.2016р. та наказом в.о.голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р. №27-К ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.4 ч.6 ст.126 Конституції України. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 08.01.2019р. позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання та надала довіду Дніпропетровського апеляційного господарського суду за №05-44/292 від 22.12.2018р. про розмір заробітної плати працюючого судді на посаді рівня позивача станом на 04.12.2018р. ОСОБА_1 зазначає, що пенсійним органом частково перераховано позивачу грошове утримання, однак за період з 04.12.2018р. по 31.12.2018р., як стверджує позивач, перерахунок відповідачем не проведено. З огляду на викладене, 18.02.2019р. ОСОБА_1 звернулась до Центрального відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відповідною заявою, однак листом від 06.11.2018р. за №Б-16891-18 відповідач відмовив у задоволенні вимог позивача, у зв`язку з чим ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відображена у відзиві на адміністративний позов та аргументована безпідставністю заявлених ОСОБА_1 вимог. Так, в обґрунтування своєї позиції пенсійний орган зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці. Відповідач зазначив, що станом з 01.08.2018р. розмір довічного грошового утримання ОСОБА_1 складав 28 512, 00 грн., станом на 01.09.2018р. - 28 512, 00 грн., станом на 01.02.2019р. - 51 349, 14 грн., станом на 01.03.2019р. -51 349,14 грн., станом на 01.04.2019р. - 51 349, 14 грн., станом на 01.05.2019р. - 51 345, 90 грн. При цьому, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зауважує, що ним було здійснено перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, як судді у відставці, у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді без обмеження граничного розміру, починаючи з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018р. №05-44/292 та від 22.01.2019р. № 05-44/11, з урахуванням раніше виплачених сум, що підтверджується протоколом ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії, де зазначено, що пенсійним органом здійснено перерахунок довічного грошового утримання ОСОБА_1 по довідці, яка видана Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018р. №05-44/292 та розмір склав 47 098, 26 грн., про що свідчить вказаний протокол. Також, відповідач стверджує, що згідно протоколу ІКІС ПФУ : Підсистема призначення та виплати пенсії ним здійснено перерахунок довічного грошового утримання позивача і по довідці, яка видана Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.01.2019р. № 05-44/11, розмір якого згідно протоколу склав 51349,14 грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Верховної Ради України №996-VІІІ від 04.02.2016р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звільнено з посади судді Дніпропетровського апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку відповідно до п.4 ч.6 ст.126 Конституції України.

Наказом в.о.голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду "Про звільнення ОСОБА_1 " №27-К від 24.02.2016р. позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з поданням заяви про відставку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та одержує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Судом встановлено, що у грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області стосовно допущеної з боку відповідача бездіяльності у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді без обмежень розміру за період з 01.01.2018р. по 31.07.2018р. на підставі довідки, виданої Дніпропетровським апеляційним господарським судом №05-44/184 від 13.08.2018р. (адміністративна справа №160/9725/18).

За результатами розгляду вищезазначеної справи, Дніпропетровським окружним адміністративним судом прийнято рішення від 18.01.2019р., яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та вирішено, зокрема:

"Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді без обмежень розміру починаючи з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року на підставі довідки, виданої Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 13.08.2018 року №05-44/184.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді без обмежень розміру починаючи з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року на підставі довідки, виданої Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 13.08.2018 року №05-44/184 з урахуванням раніше виплачених сум".

У зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму та зміною посадового окладу працюючих суддів, позивачем отримана довідка Дніпропетровського апеляційного господарського суду про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за №05-44/11 від 22.01.2019р., у відповідності до якої суддівська винагорода, яка вираховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2019р. складає 57 054, 60 грн. (тобто, максимальний розмір грошового утримання позивача як судді у відставці (90%) станом на 01.01.2019р. складає 57 054, 60 грн.).

18.02.2019р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо проведення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання за періоди з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом №05-44/292 від 22.12.2018р. та № 05-44/11 від 22.01.2019р.

У відповідь на дане звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направило позивачу лист за вих. №2135/Б-09 від 20.03.2019р., в якому пенсійний орган зазначив, що:

"На підставі листа Міністерства соціальної політики України та довц про розмір щомісячного довічного грошового утримання суддям у відста. станом на 01.08.2018, яку Ви надали 14.08.2018, Вам проведений перерахуно 01.01.2018, розмір пенсії склав 31398,84 грн.

На підставі довідки про розмір щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці станом на 04.12.2018 Вам проведен перерахунок з 01.01.2019, розмір пенсії склав 47098,26 грн.

На підставі довідки про розмір щомісячного довічного грошово утримання суддям у відставці станом на 01.01.2019 Вам проведеш Перерахунок з 01.02.2019, розмір пенсії склав 51349,14 грн.

Доплату по перерахунку Вам нараховано і виплачено у березні 20 (загальна сума до виплати 75807,90 грн: 51349,14 (пенсія) + 24458,76 (борг)".

Не погодившись із викладеними у даному листі твердженнями, ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із статтею 126 Конституції України, незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Матеріальне забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, та гарантії їх соціального захисту є одним із складових елементів принципу незалежності суддів.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення, зокрема у рішеннях: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99 (справа про фінансування суддів), від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), від 03 червня 2013 року № 3рп/2013, від 8 червня 2016 року №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне утримання суддів у відставці).

Відповідно до пункту 7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/20П вказав на неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 зазначено, що конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку із досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання).

В абзаці 2 пункту 7 Рішення від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на щомісячне довічне грошове утримання не може бути звужене встановленням обмеження в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що знижує досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, суперечить вимогам частини першої статті 126 Конституції України.

Конституційний Суд України в Рішенні від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 визначив, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Згідно із пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року № (2010) 12 зазначено: "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці" (пункт 54).

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді у відставці виплачується за його вибором щомісячне довічне грошове утримання, у максимальному розмірі 90% заробітної плати (суддівської винагороди) судді, яка обчислюється з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь та роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Тобто, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов`язаний із розміром суддівської винагороди.

Отже, законодавством, чинним станом на час призначення щомісячного грошового утримання позивачці, так і чинним на час звернення до пенсійного фонду з відповідною заявою про здійснення перерахунку, передбачено чіткий перелік складових, що входять в обчислення суддівської винагороди та відповідно щомісячного довічного грошового утримання судді.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016р. - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначене свідчить про те, що в разі зміни розміру складових суддівської винагороди, які визначені статтями Законів України «Про судоустрій та статус суддів», позивач має право на перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання.

Абзацом 2 пункту3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VІІІ від 06.12.2016р. установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Рішенням Конституційного Суду України № 11-р/2018 від 04.12.2018р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 3 статті 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р. № 2453-VI у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015р. № 192-VIII. Це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року -12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018р. становить 1762 гривні.

Таким чином, суд зазначає, що відповідно до вищевказаного рішення Конституційного суду України зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою, мала місце саме 04.12.2018р. та саме з цієї дати настає необхідність у проведенні перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019р. становить 1921 гривня, що також є підставою для проведення раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 01.01.2019р.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності до пункту 4 Розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Пенсійного Фонду України №3-1 від 25.01.2008р. передбачено, що перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Тобто, положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок. Слід наголосити, що дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку, не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем протиправно не проведено позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. на підставі довідки Дніпропетровського апеляційного господарського суду №05-44/292 від 22.12.2018р., та за період з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідки Дніпропетровського апеляційного господарського суду №05-44/11 від 22.01.2019р., отримання яких відповідач не заперечує.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З викладеного слідує, що саме на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, покладено обов`язок доведення правомірності власних рішень, дій або бездіяльності.

При цьому відповідач повинен надати докази на підтвердження правомірності власних рішень, дій або бездіяльності разом з відзивом на позовну заяву, а в разі неможливості надання доказів з об`єктивних причин - повинен письмово повідомити про це суд.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (ч.5 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, слід зазначити, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підтвердження викладених у відзиві доводів надано до суду роздруківки Витягу з Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України "ІКІС ПФУ: Підсистема Призначення та Виплати Пенсії":

-протокол станом на 24.11.2018р., у якому зазначено, що розмір пенсії позивача станом з 01.12.2018р. становить 31 398, 84 грн.;

-протокол станом на 24.01.2019р., у якому зазначено, що розмір пенсії позивача станом з 01.01.2019р. становить 47 098, 26 грн.;

-розшифровка виплат по ОСОБА_1 за період з "08.2018 по 06.2019р." (дата формування витягу - 30.05.2019р.).

Зміст вищенаведених роздруківок пенсійного органу свідчить про невиконання вимог позивача, викладених у заяві ОСОБА_1 від 18.02.2019р.

Так, у витягах з протоколів відсутня відмості щодо призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 47 098, 26 грн. з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та у розмірі 51 349, 14 грн. у період з 01.01.2019р. по 31.12.2019р.

При цьому, розшифровка виплат по ОСОБА_1 за період з "08.2018 по 06.2019р." не є належним та достатнім доказом в розумінні ст.ст. 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження проведення позивачу виплати перерахованих розмірів щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за відповідні періоди.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України - розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими.

Водночас, слід зазначити, що в якості заявлених до суду позовних вимог ОСОБА_1 у прохальній частині позовної заяви просить суд, зокрема:

"визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України вДніпропетровській області щодо відмови здійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018р. №05-44/292 та від 22.01.2019р. № 05-44/11;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровсьі області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого судді, без обмеження граничного розміру, починаючи з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом від 22.12.2018р. №05-44/292 та від 22.01.2019р. № 05-44/11 з урахуванням раніше виплачених сум".

Водночас, зі змісту наданого позивачем до суду листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за вих. №2135/Б-09 від 20.03.2019р. слідує, що пенсійний орган не заперечує необхідність проведення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та за період з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом №05-44/292 від 22.12.2018р. та № 05-44/11 від 22.01.2019р., а, отже, відповідачем не вчинено по відношенню до позивача протиправних дій у вигляді відмови у проведенні відповідного перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Натомість, за відсутності належних та достатніх доказів щодо проведення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та за період з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом №05-44/292 від 22.12.2018р. та №05-44/11 від 22.01.2019р., суд доходить до висновку, що у даному випадку відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, допущено по відношенню до ОСОБА_1 протиправну бездіяльність.

З огляду на викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат в порядку ст.ст. 143 та 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Згідно із приписами ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768, 40 грн., що документально підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією №0.0.1343097352.1 від 03.05.2019р. (дата валютування - 06.05.2019р.) на суму 769, 00 грн.

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем - у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, з огляду на те, що адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково, суд доходить до висновку, що сума сплаченого позивачем судового збору за подачу адміністративного позову до суду в сумі 760, 00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі №160/4100/19 (Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області).

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зазначене позивачем у позовній заяві місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України вДніпропетровській області щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та за період з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом №05-44/292 від 22.12.2018р. та № 05-44/11 від 22.01.2019р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровсьі області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, без обмеження граничного розміру, починаючи з 04.12.2018р. по 31.12.2018р. та з 01.01.2019р. по 31.01.2019р. на підставі довідок, виданих Дніпропетровським апеляційним господарським судом №05-44/292 від 22.12.2018р. та № 05-44/11 від 22.01.2019р. з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 760, 00 (сімсот шістдесят гривень).

Копію рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.А. Барановський