Рішення № 82283721, 11.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2019 року Справа № 160/2053/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 04.11.2015 р. №28519 - 17.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 04.11.2015 р. Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (правонаступником якої є Кам`янська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області) було винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 28519 - 17, яким ОСОБА_1 , визначено суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 10 416,67 грн.

Позивач не погоджуються з винесеним податковим повідомленням - рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню з огляду на те, що Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

Транспортний податок встановлено на території міста Дніпра рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015 № 7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року № 5/6 «Про місцеві податки і збори» та може бути нарахований не раніше 2016 року.

Однак, приймаючи оскаржуване податкове - повідомлення рішення, відповідач залишив поза увагою, що рішення про встановлення транспортного податку від 28.01.2015р. №7/60 на 2015 рік не могло бути опублікованим і не було опубліковано до 15 липня 2014 року, тому плановим періодом (в якому планується встановити місцевий податок) може бути лише 2016 рік, оскільки за змістом підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України період опублікування рішення завжди передує плановому періоду.

Ухвалою суду від 11 березня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

Суд допустив процесуальне правонаступництво у справі та замінив відповідача з Кам`янської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на Головне управління ДФС у Дніпропетровській області.

10 квітня 2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є власницею транспортного засобу марки Porsche, модель Cayenne, колір чорний, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 4511 куб.см.

01 січня 2015 року, набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст.267 ПК України, було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України (в редакції закону, що діяв у 2015 році) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України є об`єктами оподаткування.

04.11.2015 року відповідачем згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 267.6 статті 267 розділу XII Податкового кодексу України, сформовано та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 04.11.2015 року №28519-17, відповідно до якого позивачу визначено грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік у сумі 10 416,67 грн. (25000 /12 * 5 ) = 10 416,67 грн.

Також у відзиві представником відповідача зазначено, що позивачем пропущено строк звернення з адміністративним позовом, так як податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 04.11.2015 №28519-17 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача 06.11.2015 року та повернуто 08.12.2015 року у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Згідно п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 04.11.2015 №28519-17 вважається належним чином врученим позивачу.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 ПК України.

Згідно п. 102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.12.2016р. серії НОМЕР_2 (виданого повторно у зв`язку зі зміною прізвища) позивачу на праві власності належить автомобіль Porsche Cayenne, чорного кольору, об`ємом двигуна 4511 кубічних сантиметрів, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Дата першої реєстрації автомобіля - 19.08.2010.

04.11.2015 р. Дніпродзержинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 28519 - 17, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 10 416,67 грн.

При здійсненні нотаріальних дій позивачу стало відомо, що відповідачем на її рухоме майно було накладено обтяження у вигляді податкової застави. В подальшому 09.06.2017 додано обтяжувача в особі ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

На запит адвоката позивача, відповідач листом від 18.02.2019 № 1324/АД/04-36-55-09-11 надав відповідь про наявність податкового боргу у зв`язку з несплатою податкових зобов`язань згідно податкового повідомлення - рішення від 04.11.2015 № 28519-17.

Таким чином, суд не приймає доводи відповідача стосовно пропущення строку звернення позивачем з даним адміністративним позовом, оскільки про існування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивач дізнався з листа відповідача, який отримала 27.02.2019 року.

Вирішуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд враховує наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.

Відповідно до пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Пунктом 267.2 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно з п. 267.4 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Пунктом 267.6 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.

Так, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що належний позивачу на праві приватної власності автомобіль марки Porsche Cayenne, чорного кольору, об`ємом двигуна 4511 кубічних сантиметрів, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 є об`єктом оподаткування транспортним податком, а позивач відповідно є платником такого податку.

Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України.

Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Пунктом 10.2 статті 10 ПК України встановлено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно з п. 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпункт 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.

Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради. Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

В даному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 01.01.2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015 № 1177-17 та вимоги від 04.12.2015 № 1463-23, оскільки запроваджені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» зобов`язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб виникають у платників податків лише після 01.01.2016 року.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 768,4 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Ф» від 04.11.2015 р. №28519 - 17.

Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 768,4 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) В.М. Олійник

Рішення не набрало законної сили

11 травня 2019 року.

Суддя В.М. Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник