Рішення № 82283679, 15.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року Справа № 160/1052/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії з урахуванням положень ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р., із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати за цей період - 4,32657; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2017 року з урахуванням положень ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р., із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати за цей період - 4,32657.

В обґрунтування позову зазначено, що 28 грудня 2018р. позивач звернувся до Павлоградського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області з заявою, в якій просив здійснити перерахунок розміру пенсії з 01.10.2017 р. з урахуванням положень ст. 40 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р. із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати за цей період - 4,32657. Проте, у перерахунку пенсії позивачу було відмовлено та зазначено при цьому, що розрахунок пенсії проведений із застосуванням заробітної плати за даними СПОВ з 01.07.2000р. по 31.05.2008р. та за період з 01.01.1992р. по 30.04.1997р.згідно з довідкою про заробітну плату. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 3, 71975. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 р., адміністративний позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з виправленням позивачем вказаних в ухвалі суду від 13.02.2019 р.недоліків позовної заяви, ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.03.2019 р. поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.

На виконання вимог ухвали суду 15.03.2019р. на адресу суду 01.04.2019р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що починаючи з 01.01.2004 р., тобто з часу вступу Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в законну силу, заробітна плата при призначенні пенсії враховується за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 р. за даними, які містяться в системі персоніфіков обліку застрахованої особи, та за вибором заявника, за будь- які 60 місяців страхового стажу до 01.07.2000 року, інше не передбачено чинним законодавством. Розрахунок пенсії позивача проведений із застосуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 р. по 31.05.2008 р. та за період з 01.01.1992р. по 30.04.1997р. згідно з довідкою про заробітну плату надану позивачем.

10.04.2019р. позивач надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що при здійснені перерахунку пенсії позивачу, відповідач обрав метод обчислення зарплати, при якому враховується зарплата, з якої призначена пенсія у 2004 році та зарплата з 01.07.2004 р. по 31.05.2008 р., після призначення пенсії, який для позивача є найменш вигідним, оскільки зменшився коефіцієнт зарплати визначений у 2004 році при призначені пенсії з 4.13699 до 3.71975, визначений у 2017 році при перерахунку пенсії. Таким чином, відповідач у порушення вимог ч.4 ст. 42 Закону самостійно визначений період зарплати, з якого обчислений індивідуальний коефіцієнт, що значно менше за індивідуальний коефіцієнт, визначений із зарплати, яка обчислювалась при призначені пенсії у 2004 році.

Також, 10.04.2019р. позивач надав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив суд: визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо включення періоду страхового стажу з 01.07.2004 р. по 31.05.2008 р. до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за період страхового стражу з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2004 р., за яким обчислювалась заробітна при призначені пенсії, з 01.08.2018 р. в межах шестимісячного строку від дати звернення до суду.

17.04.2019р. відповідач надав до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019р. прийнято уточнену позовну заяву. продовжено строк для вчинення процесуальних дій до 14.05.2019р. та призначено розгляд справи по суті з 15.05.2019р.

23.04.2019р. позивач надав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що Пенсійний фонд здійснив з 01.06.2006 р. перерахунок пенсії позивача у порушення положень ч.4 ст. 42 Закону № 1058, самостійно зарахував зарплату за період після призначення пенсії з 01.06.2004 року по 31.05.2006 року, що призвело до зменшення індивідуального коефіцієнту зарплати - з 4.13699 до 3.87703, та до зменшення розміру пенсії.

У відповідності до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду з 10.08.2004р. та отримує пенсії за віком, яка розрахована згідно з Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058-IV та з урахуванням вимог ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (робота по списку №1 - шахтарі).

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. №2148, Павлоградське об`єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області здійснило перерахунок пенсії з 01.10.2017 р., нарахована пенсія 10740,00 грн.

28.12.2018 р. позивач звернувся до Павлоградського відділу обслуговування громадян управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив здійснити перерахунок розміру пенсії з 01.10.2017 р. з урахуванням положень ст. 40 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зарплати за 60 календарних місяців за період з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р.,із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати цей період -4,32657.

Проте, відповідно до листа Пенсійного фонду про надання інформації від 11.01.2019р. зазначено, що розрахунок пенсії проведений із застосуванням заробітної плати за даними СПОВ з 01.07.2000р. по 31.05.2008р. та за період з 01.01.1992р. по 30.04.1997р. згідно з довідкою про заробітну плату. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 3, 71975. Інше не передбачено чинним законодавством.

Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати 4,32657 - протиправними, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на отримання пенсії в України є конституційним правом громадянина України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

01.10.2017 р. вступив в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03.10.2010р.

Згідно з п.43 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деякі законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Згідно з ст.7 Закону України №1058, одним із принципів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є диференціація розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) (в редакції чинній, на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 40 Закону України №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з ч.4 ст.42 Закону України №1058, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться і заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Судом встановлено, що станом на день призначення пенсії на 10.08.2004 року органом, що призначає пенсію для обчислення розміру пенсії врахована зарплата позивача з 01.01.1992 року по 30.04.1997 рік (60 календарних місяців) та з 01.07.2000 року по 30.06.2004 рік. Індивідуальний коефіцієнт зарплати становив -4.13699.

Після призначення пенсії за віком у 2004 році, позивач продовжував працювати і згідно з положеннями ст. 42 Закону України № 1058 мав право на перерахунок пенсії, у зв`язку із збільшенням страхового стажу.

Після призначення пенсії позивач працював з меншим заробітком, ніж той, з якого було визначено розмір пенсії. Тому при поданні заяви про перерахунок пенсії від 16.06.2006 р. позивач для перерахунку пенсії надав копію трудової книжки, пільгові довідки.

Оскільки позивач продовжував працювати, то згідно з ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу було здійснено перерахунок розміру пенсії у зв`язку із донарахуванням страхового стажу, який після призначення пенсії у 2004 році збільшився та складав на момент перерахунку пенсії у 2008 році - 25 років за списком № 1( у 2004 році він складав 21 рік) та загальний стаж, який у 2004 році складав 25 років, з 2008 року став складати 54 роки 7 місяців 28 днів загального стажу ( з урахуванням положень Закону України «Про підвищення престижності праці шахтарів» щодо подвійного зарахування пільгового стажу у підземних умовах).

Відповідно до п.3 п. 4 п.7 Порядку проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 10-1 від 18.05.2018 року, перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Перерахунок проводиться тим особам, які станом на 01 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбачене пунктом 3 цього Порядку, на найбільш вигідних умовах. Перерахунок пенсії проводиться на підставі заяви пенсіонера у строки, встановлені частиною четвертою статті 45 Закону.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідачем з 01.10.2017 року здійснено перерахунок пенсії позивача у відповідності до Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. Перерахунок пенсії здійснено органом, який призначає пенсії, автоматично, без заяви пенсіонера, оскільки було змінено з 01.10.2017 р. показник середньої зарплати в України, з якого раніше не були призначені пенсії та встановлено новий показник за 2014,2016,2016 року, що становив - 3764,40 грн. та змінено величину оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%.

Після перерахунку пенсії, розмір пенсії позивача складав - 3764,40грн. (середня зарплата в Україні) х 3,71975 ( індивідуальний коефіцієнт зарплати за період з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р., з 01.07.2000 р. по 31.05.2008 р.) = 14002,63грн. х 80% (відповідно до ст. 28 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою при стажі роботи на підземних умовах чоловіків не менше 15 років, мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі 80% заробітної плати застрахованої особи, з якої обчислюється пенсія) = 11202,10грн.

Суд зазначає, що відповідачем при здійснені перерахунку пенсії позивачу було обрано метод обчислення зарплати при якому враховується зарплата, з якої призначена пенсія у 2004 році та зарплата з 01.07.2004 р. по 31.05.2008 р., після призначення пенсії, який для позивача є найменш вигідним, оскільки зменшився коефіцієнт зарплати визначений у 2004 році при призначені пенсії - 4.13699 до 3.71975, визначений у 2017 році при перерахунку пенсії.

Таким чином, відповідно до ст.42 Закону України №1058, при перерахунку пенсії з 01.10.2017 р. відповідач повинен був застосовувати заробітну плату, з якої була призначена пенсія у 2004 році і відповідно застосувати коефіцієнт даної зарплати - 4.13699, визначений при призначені пенсії, проте, застосував заробітну плату з 01.07.2004 р. по 31.05.2008 р., тобто заробітну плату після призначення пенсії у 2004 році.

Суд звертає увагу, що з врахуванням вищезазначених норм законодавства, пенсіонеру при здійсненні перерахунку пенсії надано право обирати заробітну плату (доход), зокрема, той з якого була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України № 1058-ІV. Іншими словами, якщо у своїй заяві про перерахунок пенсії на підставі частини 4 статті 42 Закону № 1058-ІV заявник не вказував на необхідність урахування, окрім стажу, набутого ним після призначення пенсії, заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, то і орган Пенсійного фонду України не має право самостійно змінювати періоди страхового стажу, за які взято заробітну плату для обчислення розміру пенсії при її призначенні або останньому перерахунку.У даному випадку відповідач наведених положень законодавства не врахував і самостійно змінив періоди страхового стажу, з яких обчислювалась заробітна плата (дохід) при призначенні і останньому перерахунку пенсії позивача, що призвело до зменшення коефіцієнту заробітної плати.

Суд вважає, що при здійсненні перерахунку пенсії за віком у зв`язку із збільшенням страхового стажу особи, яка після призначення пенсії продовжувала працювати, коефіцієнт заробітної плати повинен бути розрахований із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, за винятком випадків коли пенсіонер у своїй заяві виявив бажання здійснити перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058-ІV.

Судом встановлено, що позивач у своїй заяві поданій до УПФУ не просив здійснити йому перерахунок пенсії із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058-ІУ, а отже, відповідач не мав правових підстав здійснювати такий перерахунок із застосуванням правил цієї правової норми.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо включення періоду страхового стажу з 01.07.2004 р. по 31.05.2008 р. до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 - протиправними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії позивачу за період страхового стражу з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2004 р., за яким обчислювалась заробітна при призначені пенсії, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Відповідно до судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2017р. з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2004 р.

Разом з тим, позивач в уточненому позові просив суд зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 за період страхового стражу з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2004 р., за яким обчислювалась заробітна при призначені пенсії, з 01.08.2018 р., при цьому суд вважає, що належним засобом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії саме з 01.10.2017р., оскільки як встановлено судом, відповідач саме під час перерахунку пенсії 01.10.2017р. протиправно змінив коефіцієнт.

Згідно з ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Також, суд звертає увагу, що згідно з ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», строки давності не розповсюджуються на пенсійні виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією № 4366746 від 28.01.2019р.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії -задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо включення періоду страхового стажу з 01.07.2004 р. по 31.05.2008 р. до періоду, за яким обчислюється заробітна плата для перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.10.2017р. перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу з 01.01.1992 р. по 30.04.1997 р. та з 01.07.2000 р. по 30.06.2004 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв