Рішення № 82283408, 10.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 червня 2019 р. Справа № 120/1213/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

про: визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем видано вимогу № Ф-145344-54 від 08.11.2018 року, відповідно до якої позивачеві нараховано борг у сумі 15 819 грн. 54 коп. Позивач зазначає, що вимогу видано за результатами проведеної документальної перевірки, про яку його повідомлено не було. Крім того, підприємницька діяльність була зупинена позивачем ще у 2008 році, а протягом 2017-2018 років він її не поновлював та не здійснював. У цей період позивач був офіційно працевлаштований в ПАТ «Могилів-Подільський машинобудівний завод» і роботодавець сплачував за нього всі необхідні платежі (податки та збори), у тому числі й єдиний соціальний внесок. З огляду на викладене, позивач вважає вимогу відповідача № Ф-145344-54 від 08.11.2018 року протиправно, тому звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 11.04.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись одноособово суддею Маслоід О.С. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім цього, ухвалою суду від 11.04.2019 року було зобов`язано ПрАТ «Могилів-Подільський машзавод» надати певні документи.

25.04.2019 року за вх. № 23017 ПрАТ «Могилів-Подільський машзавод» надано до суду належним чином засвідчену довідку № 60 від 15.04.2019 року про підтвердження трудового стажу позивача, а також належним чином засвідчену копію наказу № 40 від 11.05.2017 року про перейменування Публічного акціонерного товариства «Могилів-Подільський машинобудівний завод».

06.05.2019 року за вх. № 24284 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому він з позовними вимогами не погоджується та просить відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач зазначає, що позивач є платником єдиного внеску, тому наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску є самостійною підставою для направлення платникові податків вимоги про сплату боргу (недоїмки) без проведення додаткових перевірок. Вказана вимога формувалася за даними інформаційної системи органів ДФС. Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення позивача проведено лише 15.03.2019 року. З огляду на викладене, відповідач вважає, що при прийнятті оскаржуваної вимоги діяло на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач, згідно із даними інформаційної системи «Податковий блок», зареєстрований 29.05.2007 року за № 21780000000001762 Могилів-Подільською районною державною адміністрацією, як фізична особа-підприємець.

29.05.2007 року за № 618 позивача взято на податковий облік Могилів-Подільського управління відповідача.

З 20.12.2012 року по 15.04.2019 року позивач працював на ПрАТ «Могилів-Подільський машзавод».

08.11.2018 року відповідачем видано вимогу про сплату боргу (недоїмки) у сумі 15 819 грн. 54 коп..

15.03.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 21780060003001762 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності позивачем.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

П. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, абз. 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У відповідно до абз. 1 п.2 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до абз. 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Як передбачено ч. 12 ст. 9 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

У п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Ст. 6 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Згідно ч. 4 ст. 5 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обов`язки платників єдиного внеску виникають у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".

У ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до положень ч. 1-4 ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Згідно ч. 4 ст. 8 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року за № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 499).

Відповідно до пп. 2 - 4 розділу VI Інструкції № 449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Системний аналіз норм свідчить, що особа з моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань про свою реєстрацію та взяття на облік в органах державної фіскальної служби зобов`язана сплачувати податки. Разом з тим, такий обов`язок в особи припиняється у зв`язку з внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань запису про припинення фізичної особи-підприємця. При чому, суд наголошує, що у чинному законодавстві не передбачено можливості тимчасового зупинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем. Особа фактично не здійснюючи підприємницької діяльності, залишається у статусі фізичної особи-підприємця та зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок. У чинному законодавстві передбачена можливість звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Так, можуть бути звільнені від сплати єдиного соціального внеску фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що не отримання прибутку фізичною особою-підприємцем не означає того, що його діяльність як фізичної особи-підприємця зупинена. Більш того, з 01.01.2017 року підприємці зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу.

З матеріалів справи вбачається наступне. У період з 29.05.2007 року по 15.03.2019 року позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та був зобов`язаний сплачувати усі належні податкові платежі, пов`язані із здійсненням підприємницької діяльності. Згідно інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується заборгованість у сумі 15 819 грн. 54 коп. Спірна вимога складена станом на 31.10.2018 року. Заборгованість виникла за період 2017-2018 років.

Суд критично ставиться до доводів позивача щодо неповідомлення про проведення документальної перевірки, за результатами якої сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), оскільки оскаржувана вимога сформована у відповідності до вимог ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Цей факт підтверджується й самою вимогою № Ф-145344-54 від 08.11.2018 року, в якій підкреслено «на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів».

Що стосується посилання позивача на те, що у 2017-2018 роках, був офіційно працевлаштований та роботодавець сплачував за нього єдиний соціальний внесок, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством передбачено виключний перелік підстав для звільнення від сплати єдиного соціального внеску. Фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу можуть бути звільнені від сплати єдиного соціального внеску. Вказане положення не містить виключень та не передбачає розширеного тлумачення.

У п. 4 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платниками єдиного соціального внеску є фізичні особи-підприємці. Суд звертає увагу, що вказана норма не містить жодних застережень щодо офіційного працевлаштування таких фізичних осіб-підприємців. При цьому, сплата роботодавцем за позивача єдиного соціального внеску, як за працівника свого підприємства, не створює ситуації подвійного оподаткування.

Позивачем не надано до суду жодних доказів, що б свідчили про можливість звільнення його від сплати єдиного соціального внеску.

Одночасно суд не погоджується з твердженням позивача про те, що справа № 820/1538/17 є аналогічною цій справі з огляду на наступне.

Суб`єктом оскарження дій територіального фіскального органу була самозайнята особа, яка зупинила дію свого адвокатського свідоцтва та офіційно працює. Суд звертає увагу позивача, що самозайнята особа та фізична особа-підприємець не є тотожними поняттями. Так, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Натомість, статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Кваліфікуючою ознакою фізичної особи-підприємця є саме мета здійснення такої діяльності - це отримання прибутку, на відміну від самозайнятої особи. Тому фізична особа зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від свого матеріального стану (отримання/неотримання прибутку).

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного суду від 27.08.2018 року у справі № 496/3425/13-а (провадження № К/9901/14422/18).

Крім того, суд акцентує увагу, що зупинення дії адвокатського свідоцтва жодним чином не кореспондує з припиненням подачі податкової звітності та сплати податків, що на думку позивача є зупиненням підприємницької діяльності.

Одночасно суд критично ставиться до пояснень відповідача щодо того, що фізична особа-підприємець після припинення своєї підприємницької діяльності має забезпечити остаточні розрахунки з податків від здійснення підприємницької діяльності, закрити усі рахунки, відкриті у фінансових установах та в установлені строки подати контролюючому органу відповідні документи про закриття об`єкта оподаткування, оскільки оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) була сформована відповідачем не у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності позивачем, а станом на 31.10.2018 року, тобто до припинення підприємницької діяльності позивачем, яке відбулось 15.03.2019 року.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що позивач досі перебуває на обліку, оскільки це не є предметом розгляду даної справи. Не є предметом розгляду даної справи й обов`язок позивача здійснити усі необхідні розрахунки та дії для зняття з податкового обліку.

Перевіривши та оцінивши у сукупності всі докази суд дійшов висновку про те, що суб`єкт владних повноважень, приймаючи оскаржуване рішення, діяв на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України. За таких обставин, позовна вимога щодо визнання протиправною вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-145344-54 від 08.11.2018 року не підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-145344-54 від 08.11.2018 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акта індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акта індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-145344-54 від 08.11.2018 року залишив без задоволення, то позовна вимога щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-145344-54 від 08.11.2018 року у сумі 15 819 грн. 54 коп. також не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України від 20.04.2015 року за № 449, та ст. 2, 9, 73 - 77, 90, 94, 241, 245, 246, 255, 295 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-145344-54 від 08.11.2018 року у сумі 15 819 грн. 54 коп. відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління державної фіскальної служби у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Суддя Маслоід Олена Степанівна