Вирок № 82283065, 05.06.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

05.06.2019

Справа № 359/5213/18

Провадження № 1-кп/359/131/2019

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2019 м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Кабанячого Ю.В.,

при секретарях судових засідань Тоцькій К.О., Моргушко Л.В.,

за участю:

прокурорів Кузьменка В.П., Горбаня В.В.,

Гайфуліна О.О., Томчай Р.В.

представників потерпілої Алямкіна В.В., Бойченко Ю.В.,

потерпілої та законного представника потерпілого ОСОБА_1.,

обвинуваченого ОСОБА_2.,

захисника Сидорчук Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною та відео фіксацією кримінальне провадження №12016110000000237, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2016, що надійшло до суду з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, офіційно працевлаштованого менеджером консультантом в Центрі медицини «Рекавері», маючого на утримані малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

Судом встановлено, що 11.07.2016, близько 19 години 10 хвилин, у світлий період доби, водій ОСОБА_2., керуючи технічно-справним автомобілем «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю, близько 60 км/год., по 9 км. + 64 м. автодороги Київ-Ревне-Рогозів, у напрямку с. Рогозів.

Під час руху по зазначеній автодорозі водій ОСОБА_2., проявляючи злочинну недбалість, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість, чим грубо порушив п.п. 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі ПДР), унаслідок чого, здійснюючи об'їзд вибоїни дорожнього покриття, не впорався з керуванням, здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве по ходу руху узбіччя, де у подальшому, керований ним автомобіль став некерований та у стані бокового заносу, з'їхав у зустрічний кювет та зіткнувся з деревом.

Унаслідок ДТП пасажир автомобіля «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3., згідно з висновком експерта №216 від 12.08.2016, отримав наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепа із крововиливами під оболонками головного мозку, що супроводжувалися набряком головного мозку, від яких загинув на місці події.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2., який грубо порушив Правила дорожнього руху України:

п. 2.3 ПДР, згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху воді зобов'язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріпленням вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від, керування цим засобом у дорозі;

п. 12.1 ПДР, згідно з яким, під час вибору в установлених межах безпечно швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Порушення ОСОБА_2., п.п. 2.3 «б», 12.1 ПДР України знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та настанням смерті ОСОБА_3.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Обвинувачуваний ОСОБА_2. вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі. Щиро розкаявся. Розуміє, що порушив ПДР України, унаслідок яких загинула людина. Фактичні обставини справи не оспорює та зазначив, що всі обставини справи відповідають дійсності. Він працює менеджером консультантом в Центрі медицини «Рекавері», за адресою вул. Московська, 295, у районі Жулян. Він ніколи не працював завідувачем центру, оскільки в них навіть немає такої посади. Дана клініка займається лікуванням нарко- та алко-залежних людей. Кожний рік назва клініки змінюється. Те, що у його трудовій книзі зазначений 2016 рік, з якого він працює, звернув на це увагу тільки на даний момент, що й буде з'ясовувати у бухгалтерії. Запис у його трудовій книзі, печатка ТОВ «Ренесанс» та ТОВ «Рекавері» пояснюється тим, що він працював у «Ренесанс» на момент ДТП та був переведений за згодою сторін до ТОВ «Рекавері». Фото, на якому він зображений у статусі завідувача клініки «Рекавері», це є рекламний хід, який може написати будь-що. Був знайомий з ОСОБА_3. Познайомилися в реабілітаційному центрі, у якому лікувався ОСОБА_3 від алкоголізму. На дні відкритих дверей, у с. Проців, з'їхалися всі випускники з різних клінік, там і познайомилися під час спілкування. Через два місяці, під час зустрічі, у ході розмови, у присутності їх ще одного знайомого друга, п'ючи каву, ОСОБА_3 спонтанно запропонував йому навчити його водити автомобіль. Він зустрівся з ОСОБА_3 11.07.2016 біля «Магиляну» в місті Києві, за попередньою пропозицією ОСОБА_3, на яку він погодився, навчити його керувати автомобілем. Він сів за кермо автомобіля та за кермом вказаного автомобіля, який належав ОСОБА_3, керував увесь день. Навчався він лише того одного дня. Автомобіль «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, був технічно-справний. Спочатку вони заїхали в «Метро», потім поїхали по питанням ОСОБА_3 в місто Бориспіль. Заїхали на квартиру ОСОБА_3, що в місті Бориспіль, потім у відділення банку «Аваль». Після цього, їдучи з Києва в Бортничі, вирішили поїхати за Київ та проїхавши 10 метрів, сталося ДТП. Вони не їхали в бік с. Проців. Їх там бачили свідки, а точніше всі знали, що ОСОБА_3 навчає його керувати автомобілем, бо на той момент у нього не було посвідчення водія. Рухаючись зі швидкістю, близько 60 км/год. по 9 км. + 64 м. автодороги Київ-Ревне-Рогозів, у напрямку с. Рогозів, ОСОБА_3 сказав йому об'їхати ями. Здійснюючи об'їзд вибоїни дорожнього покриття, він не впорався з керуванням. На зустріч їхав автомобіль. Він запанікував, здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве, по ходу руху, узбіччя, де у подальшому, керований ним автомобіль став некерований, та у стані бокового заносу, з'їхав у зустрічний кювет і зіткнувся з деревом. Саме по його вині сталося ДТП, оскільки він перехвилювався і не впорався з керуванням. Він визнає свої дії протиправними, навіть не міг уявити, що його одна помилка призведе до таких наслідків. Він втратив свідомість. Його забрала швидка допомога і вже в лікарні він дізнався, що ОСОБА_3 загинув. Після того, коли вийшов з лікарні, звернувся до потерпілої ОСОБА_1. Розуміючи, що вона та син ОСОБА_3 втратили годувальника через його вину, мав намір відшкодовувати матеріальну та моральну шкоду. Так, він з потерпілою домовилися, що він півтора року щомісяця буде сплачувати 5000 тисяч гривень на дитину та 6000 тисяч доларів США за автомобіль. Це з урахуванням того, що він 2 тисяч доларів США віддав ОСОБА_1 одразу готівкою на руки. Він перераховував їй кошти через «Приват 24», або привозив їй на руки. Тобто, розписок ніяких та квитанцій про передачу таких грошей немає. Окрім однієї наявної у матеріалах справи, яку ОСОБА_1 написала у кабінеті слідчого. Останні виплати ОСОБА_1 він зробив у грудні 2017. Даний факт виплат потерпілій можуть підтвердити свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5. Заявлений цивільний позов стороною потерпілої визнає частково. Вартість автомобіля визнає на суму, у розмірі 5 тисяч доларів США, враховуючи, що 2 тисячі доларів США він вже сплатив. Визнає, що матеріальну шкоду на дитину повинен сплачувати щомісячно, до досягнення дитиною 18 років, від 3 до 5 тисяч гривень. Крім того, зі слів обвинуваченого, ним виплачено потерпілій на дитину 35 тисяч гривень. Він розуміє, що втрату батька ОСОБА_6 він не зможе жодним чином залагодити, але на даний час вважає, що це єдиний спосіб допомогти покрити фінансові витрати потерпілої. Просив вибачення у потерпілої. Також, зазначив, що хоча йому складно розрахуватись з потерпілою в повній мірі, але у майбутньому він планує це зробити. Завдані потерпілій матеріальні збитки, як вже зазначалося, він і на даний момент готовий відшкодувати, однак заявлені матеріальні збитки є для нього непід'ємною сумою, бо в нього на утримані перебуває дружина та малолітня дитина, яка потребує оперативного втручання на серці, а тому матеріальну шкоду визнав частково в силу своїх фінансових можливостей.

Обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини вчинення кримінального правопорушення. Разом з цим, обвинувачуваний не визнає цивільний позов, заявлений потерпілою. На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати докази відносно фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та обмежується допитом обвинуваченого, допитом потерпілої, яка являється і законним представником потерпілого ОСОБА_6. з обставин пред'явленого цивільного позову, допитом свідків з підстав цивільного позову та дослідженням доказів, які характеризують особу обвинувачуваного, досліджує докази щодо судових витрат.

Судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники кримінального провадження розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Суд, встановив обставини справи, оцінюючи досліджені докази вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання його винним.

Його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2., суд вважає правильною.

Так, об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, включає такі обов'язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв'язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов'язана вчинити, відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов'язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв'язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, з необхідністю тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Суб'єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і в цілому характеризується необережною виною.

Так, обвинувачуваний ОСОБА_2., у світлий період доби, під час керування автомобілем «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, допустив злочинну недбалість, яка виразилось у діях, не врахувавши дорожньої обстановки та не обравши безпечну швидкість руху, проявив неуважність та безпечність, при виконанні маневру, здійснюючи об'їзд вибоїни дорожнього покриття, не впорався з керуванням та здійснив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве, по ходу руху узбіччя, де у подальшому, керований ним автомобіль став некерованим та у стані бокового заносу, з'їхав у зустрічний кювет та зіткнувся з деревом. Такі дії заборонені ПДР України. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3., згідно з висновком експерта №216 від 12.08.2016, отримав наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепа із крововиливами під оболонками головного мозку, що супроводжувалися набряком головного мозку, від яких загинув на місці події. Додаткові обставини, які сприяли настанню цих наслідків, суд не встановив. Між бездіяльністю обвинуваченого ОСОБА_2. та смертю пасажира автомобіля ОСОБА_3., існує безпосередній причинно-наслідковий зв'язок. Обвинувачуваний не передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був і міг їх передбачити. Це свідчить про наявність в його діяннях злочинної недбалості. Вчинене кримінальне правопорушення є закінченим.

Згідно з п. 5 ст.364 КПК України учасники судового провадження мають право в судових дебатах посилатись лише на ті докази, які були дослідженні в судовому засіданні.

Тому, суд дійшов до переконання, що обвинувачений ОСОБА_2. повинен бути засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 2 ст. 286 КК України.

Так, судом враховується те, що ОСОБА_2. вчинив злочин з необережності, який відноситься до категорії тяжких злочинів.

Як роз'яснив, Верховний суд Касаційний кримінальний суд від 22.03.2018, у справі №759/7784/15-к, розуміння поняття «щире каяття», як таке що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що, насамперед, повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Поряд з цим, у матеріалах справи наявні дані на підтвердження того, що обвинувачуваний ОСОБА_2. вчиняє активні дії для відшкодування збитків потерпілій. Суд бере до уваги, що потерпіла та законний представник потерпілого ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1. надала розписку про те, що нею від ОСОБА_2. отримано компенсацію у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди у розмірі 5000 гривень, яку вона буде отримувати від обвинувачуваного щомісяця (т.1 а.с.111).

Обставиною, що пом'якшують покарання, обвинувачуваного ОСОБА_2., відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2., у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обвинувачений раніше, у порядку ст. 89 КК України, не судимий в порядку, має місце реєстрації проживання. За місцем постійного проживання характеризується позитивно. За місцем роботи, відповідно до виданої характеристики директора ТОВ «Рекавері» ОСОБА_7., характеризуються лише з позитивного боку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, на його утриманні перебуває дружина та малолітній син ОСОБА_8., ІНФОРМАЦІЯ_3, якій згідно з медичними висновками, потребує оперативного втручання з метою лікування серця. ОСОБА_2. має постійне місце роботи на посаді менеджера консультанта в Центрі медицини ТОВ «Рекавері», на даній посаді зарекомендував себе як відповідальний, працьовитий та старанний працівник, який добре орієнтований у своїй професії та сумлінно виконує покладені на нього обов'язки, дотримується трудової дисципліни праці. За період роботи у клініці не встановлено жодного факту аморальної або суспільно-небезпечної поведінки та спроб порушення закону. Також, відповідно до вказаної характеристики, обвинувачений є людиною з високими моральними цінностями. Ці обставини позитивно характеризують його особу.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення для вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк, визначений санкцією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

Разом з тим, виходячи із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_2. кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу, місця і часу його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, мотивів і мети кримінального правопорушення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов'язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема, що він одружений, його дружина перебуває у відпустці у зв'язку вагітністю та пологами, його малолітня дитина потребує операцію на серці. Обвинувачений є фактично одним працюючим членом сім'ї, а наявність на його утриманні дружини та дитини вимагає від ОСОБА_2. прийняття заходів для їх належного забезпечення та догляду за ними. Відповідно до характеристик за місцем працевлаштування та за місцем проживання, обвинувачений зарекомендував себе виключно з позитивно боку. Суд враховує, також, наявність щирого каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, а також, із урахуванням правової позиції прокурора, захисника, думки потерпілої та її представників, які просили призначити покарання в межах санкції статті кримінального закону, суд приходить до висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують фактичну ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2. залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає, за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном на три роки з визначенням відповідних обов'язків судом.

При цьому, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його тяжких наслідків, обставин, за яких відбулося порушення ОСОБА_2. правил безпеки дорожнього руху, а також, даних про особу обвинуваченого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_2. додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на максимальний строк, визначений в санкції ч. 2 ст. 286 КК України.

Підсумовуючи все вище зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.

Крім того, захисником Сидорчук Ю.М. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2. було заявлено клопотання про застосування до обвинуваченому ОСОБА_2. положень п. в) ст. 1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», зважаючи на те, що ним було вчинено злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, до вступу в законну сили зазначеного Закону, та він являється особою, яка не позбавлена батьківських прав, тобто на день набрання чинності цим Законом має дитину, якій не виповнилося 18 років.

07.09.2017 набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22.12.2016.

Відповідно до ст. 10 даного Закону України, питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою особи, яка підтримує публічне обвинувачення в суді чи здійснює нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Тобто, застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього. Особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в журналі судового засідання.

Так, обвинувачуваний ОСОБА_2 у судовому засіданні не виявив бажання щодо застосування до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», у зв'язку з чим, суд вважає за необхідне відмови у заявленому клопотанні захисника Сидорук Ю.М. щодо застосування Закону України «Про амністію» від 22.12.2016 до обвинувачуваного ОСОБА_2.

У ході розгляду кримінального провадження 17.07.2018 потерпілою ОСОБА_1., в особі законного представника потерпілого ОСОБА_6., пред'явлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, до обвинуваченого ОСОБА_2. Потерпіла просила стягнути з обвинувачуваного ОСОБА_2. на користь потерпілої ОСОБА_1. завдану їй матеріальну шкоду в сумі 235911 гривень 00 копійок (вартість автомобіля); 60 000 гривень 00 копійок (вартість понесених на поховання загиблого ОСОБА_3.); майнову шкоду у сумі 1135911 гривень 00 копійок (дохід від її загиблого чоловіка). Та стягнути з обвинувачуваного ОСОБА_2. на користь потерпілого сина загиблого ОСОБА_6. - майнову шкоду в сумі 780000 гривень 00 копійок (сума не отриманих від батька доходів).

Разом з цим, потерпілою стороною у судовому засіданні заявлено клопотання про відмову від поданих нею клопотань, а саме: про залучення, у порядку ст. 128 КПК України, ст. 51 ЦПК України до участі у справі у якості співвідповідача наркологічного центру «Ренесанс» (від 17.07.2018); заяву про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України (від 17.07.2018) та клопотання, у порядку ст. 128 КПК України, ст. 51 ЦПК України від 08.08.2018, про залучення у якості відповідача ТОВ «Рекавері».

Щодо вирішення пред'явленого цивільного позову, в рамках даного кримінального провадження по суті, слід зазначити наступне.

Обвинувачуваний ОСОБА_2. цивільний позов стосовно відшкодування матеріальної та майнової шкоди потерпілої та законного представника потерпілого ОСОБА_6. - ОСОБА_1., визнав частково, а саме в частині відшкодування завданих матеріальних збитків на автомобіль «Mitsubishi Outlander 2.4» та матеріальні витрати на дитину ОСОБА_6 до виповнення ним 18 років в розмірі 5 тисяч гривень щомісяця.

Допитана у судовому засіданні потерпіла та законний представник потерпілого ОСОБА_6. - ОСОБА_1. яка, з приводу цивільного позову, показала, що документальних підтверджень завданої їй матеріальної шкоди у неї немає. З обвинувачуваним ОСОБА_2 вона до ДТП не знайома. З ОСОБА_3 проживала у цивільному шлюбі 9 років, від шлюбу має сина, віком 5 років, ОСОБА_6. 11.07.2016 її чоловік поїхав на роботу в «Рекавері», що на ВДНХ, завідувачем якого є ОСОБА_2. Чергування її чоловіка було з 09-00 год. до 09-00 год. ранку. Саме зі слів чоловіка вона знала, що ОСОБА_2 є завідувачем. Особисто вона до ДТП його не бачила та не була знайома. Влаштувався її чоловік на дану роботу після того, як пройшов лікування у клініці «Ренесанс» («Рекавері») на Дарниці. Він мав медичну освіту та бажання працювати. Після закінчення реабілітації йому запропонували залишитися працювати. ОСОБА_3 погодився та був переведений в «Рекавері». Працевлаштований за трудовою книжкою, до дому приносив заробітну плату у розмірі 2 тисяч гривень. Трудова книжка, яку їй не відають, але яка їй необхідна для оформлення пенсії на її неповнолітню дитину, на даний час перебуває у клініці «Рекавері». На конференції працівників ОСОБА_3 зустрівся з ОСОБА_10, після чого вирішив остаточно залишитися там працювати. Вона була впевнена, що її чоловік працює та перебуває на чергуванні 11.07.2016. Вона розмовляла з ним у цей день о 17-00 год. та вже о 20-00 год. їй чоловік не передзвонив. О 23-00 год. їй зателефонувала ОСОБА_9, яка працювала психологом в «Рекавері» та повідомила, що ОСОБА_3 попав в ДТП з ОСОБА_2 і те, що їй необхідно негайно виїхати на місце ДТП. Оскільки вона не знала, куди їхати і де відбулося ДТП. ОСОБА_9 сказала, що наше керівництво викликало таксі. Прибувши на місце події, потерпіла побачила дану трагедію, про яку не вірила до кінця. Те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 їхали о 19.00 год. по даній дорозі в бік с. Проців, пояснюється тільки одним: вони їхали до клініки в с. Проців за медикаментами. Автомобіль «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, який після ДТП не підлягає відновленню, за не сплату штрафу за тимчасовий майданчик, залишила його там. Факту переводу коштів в сумі 15 тисяч гривень та 2 тис доларів США, які їй дав ОСОБА_2, вона не заперечує. Але 28.12.2017 ним, на її прохання, було здійснено останній платіж у сумі 4 тис гривень, на день народження її сина ОСОБА_6. Добровільні виплати ОСОБА_2 вона вважає, що повинні бути враховані судом під час постановлення вироку. ОСОБА_2 сказав, що гроші в сумі 2 тисяч доларів, це гроші від начальства, а на машину він сказав, що буде сплачувати після суду. Просила суд задовольнити її цивільний позов у повному обсязі з підстав, зазначених в ньому.

У судовому засіданні з приводу цивільного позову, допитана, за клопотанням потерпілої, свідок ОСОБА_9., ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: АДРЕСА_3, яка показала, що є ФОП та з 2013 знайома з обвинувачуваним ОСОБА_2. Познайомилися вони у відділі «Ренесанс». З потерплою ОСОБА_1. знайомі близько 2 років. До цього часу знайома з даними людьми не була. У 2013 до неї звернулася ОСОБА_1 з проханням допомогти їй з її чоловіком. Тобто ОСОБА_3 був пацієнтом в клініці «Ренесанс». Скільки їй обійшлося лікування в даній клініці їй не відомо. Особисто їй, за проханням ОСОБА_1, було надано нею 6 тисяч гривень для передачі вищестоящому керівництву. Більше ніяких домовленістю з нею з приводу грошей не було. Гроші в сумі 6 тисяч гривень передавалися для лікування її чоловіка. Так, 16.06.2016 була конференція, на якій були присутні багато людей, керівництво, серед яких була і вона, ОСОБА_2., ОСОБА_3, гості з інших організацій. Чи були люди з вулиці і пацієнти, їй не відомо, але думає, що не було. Про події ДТП, яке сталося 11.07.2016, їй стало відомо з телефонної розмови, їй зателефонував ОСОБА_10., який є одним із людей, який надає вказівки. Сказав, що ОСОБА_3 попав в ДТП. Звідки він дізнався про ДТП, їй не відомо. Оскільки її чоловіка також звати ОСОБА_3, вона запанікувала та будучи за кермом автомобіля, ледь не потрапила в ДТП. Точних обставин даної події їй не відомо. Вона одразу зателефонувала ОСОБА_1, бо в неї були її контакти і повідомила про ДТП, сказала, що їй необхідно їхати туди. Нею особисто було викликано таксі для ОСОБА_1. Водію таксі вона повідомила, звідки потрібно забрати і відвести ОСОБА_1, а також попросила водія їй допомогти. Оплату здійснювали на місці, хто саме, їй не відомо. Після цього, вона з ОСОБА_1 пів року спілкувалася по телефону, потім їх спілкування перервалося. Їй відомо, що ОСОБА_2. ОСОБА_1 мінімально давав гроші, тобто грошова допомога була. ОСОБА_3 спочатку у центрі «Ренесанс» був пацієнтом, потім він виявив велике бажання залишитися працювати, бо він мав медичну вищу освіту в США та йому було запропоновано залишитися, але чи був він офіційно працевлаштований, їй не відомо. Усі питання, що стосуються офіційного працевлаштування та відділу кадрів, їй не відомі, бо вона працювала поза штатом, тобто, на не офіційній основі. В її обов'язки входило допомога людям, заспокоїти, поговорити, будь-якої медичної роботи вона не виконувала. Чи робив це ОСОБА_3, їй не відомо. Вона відповідає лише за свої дії. Чи потрібна трудова книга і чи була така книга у відділу кадрів оформлена на ім'я ОСОБА_3, їй не відомо. Вона, на даний час не працює у клініці «Ренесанс» і відповісти на питання, яким чином зареєстровані клініка «Ренесанс», у якій працювала вона і клініка «Рекабо», у якій працював її чоловік, не знає.

У судовому засіданні, з приводу цивільного позову допитаний, за клопотанням обвинувачуваного, свідок ОСОБА_5., ІНФОРМАЦІЯ_5, проживає за адресою: АДРЕСА_4. Він показав, що знайомий з ОСОБА_2. Вони є колегами, а ОСОБА_1 він знає, зі слів його дружини. Вона є дружиною колишнього пацієнта ОСОБА_3. Особисто з ним він не знайомий, але знає, що такий лікувався у його дружини, так як при приїзді до дружини на роботу на відділення Дарниці, бачив його. Його дружина також передавала передачі від ОСОБА_1. Фактично з ОСОБА_1 познайомився на похоронах ОСОБА_3. У них в клініці, де особисто він працює на ВДНХ, проводилися збори, на яких він ОСОБА_3 не бачив. Пояснити той факт, чому ОСОБА_3 на фото в службовій формі, не може. На скільки йому відомо, ОСОБА_3 не був офіційно оформленим працівником клініки. Він був стажером, тобто, так званим, волонтером, який не отримував заробітну плату офіційно, але морально допомагав людям, які перебували в клініці. На власному досвіді допомагав іншим. Пацієнти залучалися до роботи, якщо вони самі цього хотіли. Він бачив ОСОБА_3 в клініці, але яку роль він там виконував, йому не відомо. ОСОБА_2 знає 3-4 роки, з початку він займав посаду консультанта, а на даний час, займає посаду менеджер консультант. Клініка займається питаннями, що стосується надання психологічної допомоги. Усі питання з приводу оплати, курсу лікування та методу лікування є індивідуальним відносно кожного пацієнта. Якщо виникають питання про застосування медичної допомоги (уколи, ліки, пігулки, крапельниці), це обговорюється в клініці «Ферміра». До його компетенції дані питання не входять, тому і відповісти конкретно він не може. Службових автомобілів у них немає, але якщо керівництво йому ставить задачу поїхати у тих чи інших справах, він використовує свій власний автомобіль, це його вибір. Того дня, коли сталося ДТП, він був на чергуванні. До нього в клініку приїхали ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які запитали, чи не потрібна йому допомога, на що він відповів, що ні. Потім вони розповідали, що каталися в районі «Епіпентру» і ледь не потрапили в ДТП на, що він зробив їм зауваження, і вони далі поїхали. Він знав, що ОСОБА_3 навчає ОСОБА_2 їздити за кермом. За кермом автомобіля був ОСОБА_2. Через пару годин йому зателефонували, запитали «чи все з ним добре?». На що він став обдзвонювати своє керівництво і з'ясувалося, що ОСОБА_2 з ОСОБА_3 потрапили в ДТП. Йому відомо, що ОСОБА_2 один чи два рази переказував кошти ОСОБА_1 в сумі 4 тисяч гривень і в них була домовленість, що він буде це робити щомісяця. Також, ОСОБА_2 просив і працівників клініки допомогти матеріально дружині ОСОБА_3. Особисто він не був свідком передачі коштів.

У судовому засіданні, з приводу цивільного позову, за клопотанням обвинувачуваного, допитаний свідок ОСОБА_4., ІНФОРМАЦІЯ_6, який проживає за адресою: АДРЕСА_5. Він показав, що знайомий і з обвинувачуваним ОСОБА_2 і з ОСОБА_1 ОСОБА_1. З ОСОБА_2 познайомився в 2014, коли приїхав на лікування до наркологічного центру на Дарниці. З ОСОБА_3 особисто не знайомий, але знав і бачив, що є такій пацієнт у тій же клініці, у якій і він лікувався. З ОСОБА_1 він познайомився вже після трагедії, тобто через декілька днів. Він, на прохання ОСОБА_2, який є його другом, їздили на його автомобілі до дому ОСОБА_1. У його присутності ОСОБА_2 передавав конверт з грошима ОСОБА_1, який вона не хотіла брати, але ОСОБА_2 залишив його на столі як фінансову допомогу. Розмова не відбулася, бо ОСОБА_1 була дуже в емоціональному стані. Після того ОСОБА_2 переказував кошти на карту ОСОБА_1, ОСОБА_4. декілька разів його і до дому до неї підвозив, щоб передати кошти. Крім того, на прохання ОСОБА_2, свідок возив ОСОБА_1 в місто Бориспіль з побутових питань. Тобто, окрім фінансової допомоги, їй допомагали із побутовими питаннями. У 2004 він закінчив лікування в «Ренесанс», але і на далі, спілкується з працівниками та пацієнтами клініки. Коли в нього депресивний стан, він без питань може відвідувати клініку. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 він знає як дуже хороших спікерів, які декілька разів читали їм лекції на зайняттях, але які в них посади, він не знає. Коли він відвідує клініку, ніяких халатів йому не дають, але вимог до форми одягу ні в пацієнтів, ні в персоналу немає, це його думка. Особисто його не лікували медичними препаратами, у нього був депресивний стан.

У судовому засіданні з приводу цивільного позову, за клопотанням потерпілої, допитаний свідок ОСОБА_12., ІНФОРМАЦІЯ_7, який працює викладачем англійської мови. Він повідомив, що у судовому засіданні ОСОБА_1 бачить вперше. ОСОБА_2 знає давно. На момент ДТП, про яке тоді знали всі пацієнти і робітники клініки, ОСОБА_2 займав посаду завідувача відділення ВДНХ. Яка в нього, на даний момент, посада йому не відомо, але особисто від ОСОБА_2 він не отримував вказівок та розпоряджень. ОСОБА_3 після проходження курсу реабілітації, був стажистом. Процес стажування останній навіть не встигнув закінчити. Він тричі проходив курс реабілітації, в останній раз - у 2015 році - він також працював стажером. Його запросили і він погодився. Йому платили заробітну плату готівкою на зборах. Офіційно він не був працевлаштований та ніяких контрактів не підписував з керівництвом. Фактично ніде не зафіксовано про таке працевлаштування та виплату грошей. Клініка займалася громадською діяльністю. Метод лікування психотерапевтичні групи. У деяких випадках лікар приписував ліки і тоді вони надавалися пацієнтам. Він знав, що ОСОБА_3 мав медичну освіту. Вони спілкувалися. Таким чином, він і дізнався. Він розповідав, що ставив пацієнту крапельниці та давав первину допомогу. Чи виплачувалася заробітна плата ОСОБА_3, йому не відомо та свідок взагалі не знає, чи міг ОСОБА_3 встигнути її отримати, бо він тільки приступив до стажування. На пред'явленому фото зображене керівництво. Чи проходив ОСОБА_10. та ОСОБА_11. курс реабілітації, йому не відомо, бо вони є засновниками. Але ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проходили реабілітацію. Тобто увесь менеджмент - це колишні пацієнти клініки. Щодо матеріального забезпечення, то всі колеги користуються своїм власним транспортом. Якщо керівництво просить поїхати за продуктами харчування чи медикаментами тощо, то просять когось із працівників клініки, у кого є власний автомобіль.

У судовому засіданні, з приводу цивільного позову, за клопотанням потерпілої, допитаний свідок ОСОБА_13., ІНФОРМАЦІЯ_8. Він показав, що є ФОП та надає послуги психологічного характеру у двох відділках. ОСОБА_1 він бачить вперше у судовому засіданні, а ОСОБА_2 знає 7 років. Він працює психологом у «Рекавері». На той період у 2016 директором клініки «Рекавері» був ОСОБА_14. Клініка займалася людьми, залежними від наркоманії і алкоголізму. На даний час цієї клініки вже немає. Клініка займається виключно психологічним лікуванням, ніякого застосування препаратів медицинського характеру, бо вони навіть не мають ліцензії. У клініці у с. Процеві він не бачив на стінах сертифікатів, що належали ОСОБА_3, якого він знав та бачив два чи три рази в с. Процеві, на з'їзді випускників і людей, які ще лікуються, тобто, активні в програмі. Фото, що наявне у матеріалах справи, на якому зображений ОСОБА_3, у медичному халаті він не може пояснити. По-перше, їх заклад не є медичним; по-друге - це не є його офіс. Але він припускає, що дане фото у службовому халаті могло бути зроблено як один із процесів реабілітації, тобто пацієнт повинен бути наближений до психіатра. Таким чином, між ними виникає контакт для спілкування. Можливо, це просто зроблене фото. Власного транспорту клініка немає. Фото, на якому зображено багато людей, він пояснює як захід, якій вони організовують приблизно 1 раз в місяць для пацієнтів. Не вісі пацієнти розуміють, на якому саме заході вони перебувають. ТОВ «Ренесанс» і «Проців» - це різні клініки. ТОВ «Рекавері» є всього 4 відділення в Києві та Київській області по всій Україні їх немає. Що стосується питання відшкодування шкоди ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_1, то він повідомив, що ОСОБА_2 просив його, щоб він позичив 5 чи 6 тисяч гривень, коли він поцікавився для чого, то почув відповідь: «матеріально допомогти дружині ОСОБА_3». Яким чином він передавав їй кошти, свідком він не був.

У судовому засіданні, з приводу цивільного позову, за клопотанням потерпілої допитаний, свідок ОСОБА_10., ІНФОРМАЦІЯ_9. Він показав, що є ФОП, займається ресторанним бізнесом. З ОСОБА_2 він знайомий довгий час, оскільки він перебував на реабілітації в реабілітаційному центрі. Вони живуть по сусідству. Потерпілу ОСОБА_1 він не знає. Знає її загиблого чоловіка ОСОБА_3, який проходив реабілітацію. З ним він був знайомий ще в 90 х роках, два рази з ним пересікалися. Він 7 років немає жодного відношення до таких клінік, як «Ренесанс» та «Рекавері». У той період, тобто 7 років тому, коли він працював в реабілітаційному центрі «Ренесанс», то була міжнародна наркологічна асоціація, яка знаходилася у різних країнах Болгарії, Росії інших країнах, але відношення до «Рекавері» не мала, бо являються різними юридичними організаціями. Як це на даний час зареєстровано, з юридичної точки зору він не знає. Тоді, 7 років тому, він працював виключно з психологічним напрямком лікування, ніяких медичних застосувань до пацієнтів не було застосовано. Вони співпрацювали з різними клініками, які і надавали медичну допомогу. Що на даний час відбувається, йому не відомо. Фото, яке йому надали для огляду у судовому засіданні, обґрунтовує тим, що йому зателефонували і запросили приїхати на день відкритих дверей в реабілітаційний центр в с. Процеві. Хто саме його запросив, він не пам'ятає. Він, звісно, погодився, враховуючи, що його часто запрошують у різні клініки і на телебачення з приводу того, що пов'язано з питанням наркоманії та алко-залежними людьми, шляхами вирішення даного недуга, бо він підтримує зв'язки з різними чиновниками. Ціль його приїзду до с. Процева - показати пацієнтам, які перебувають на реабілітації, що він, також, був залежним і після одужання досягнув висот. Провести невеличку лекцію. Дирекції та засновників клініки с. Проців він не знає. Та взагалі не пам'ятає, чи були вони на дні відкритих дверей. Коли він прочитав лекцію, то побачив в залі ОСОБА_3. Підійшов до нього і запитав, чи ми з ним не знайомі? Він відповів, «що так ОСОБА_10, це я ОСОБА_3». Вони розговорилися, він повідомив йому, що став алкогольнозалежним. Він, звісно, побажав йому швидкої реабілітації, надихнув його, як міг морально. Ніякої роботи він йому не обіцяв та і не міг надати, бо знав, що ОСОБА_3 є пацієнтом реабілітаційного центру. Він ніякою організаційною та юридичною діяльністю не займався. Що стосується даного ДТП, у якому загинув ОСОБА_3, свідок повідомив, що йому зателефонував ОСОБА_2, сказав, щоб свідок під'їхав, бо він попав в ДТП. ОСОБА_10. приїхав та побачив, що сталося. Після того, як швидка допомога забрала ОСОБА_2 та місце ДТП приїхала дружина ОСОБА_3, він поїхав, бо знав, що йому немає що там робити. З керівництва реабілітаційного центру не було нікого на місці ДТП. Повернувшись до питання «Рекавері», свідок стверджує, що ОСОБА_11 ніколи не був її засновником. Можливо, якісь інші клініки він і очолював, але не «Рекавері». Він, також, не має до нього ніякого відношення, 7 років він не працює в даній сфері, та стверджувати, що там відбувається з юридичної точки зору, він не може. Знає, що ніби, як останнім керівником був ОСОБА_14. Особисто він не вважає, що має якесь відношення до даного ДТП, а тому матеріальної допомоги ОСОБА_1 він не надавав. Знає від ОСОБА_2, що останній матеріально допомагав ОСОБА_1. Особисто він ніяких грошей не надавав, і що там може говорити ОСОБА_2 про допомогу від його імені, це його слова, які він сьогодні спростовує у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Як роз'яснив Вищій спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй постанові №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у п. 6 особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Також, суд звертає увагу, що ВСУ у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016 зробив правовий висновок, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

Разом з тим, ч. 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з наданих стороною потерпілої матеріалів справи, наданих потерпілої у судовому засіданні пояснень, автомобіль «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно з технічним паспортом, є її власністю, зареєстрований 02.07.2015 на її ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10. Під час ДТП автомобіль «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, зазнав технічні пошкодження та не підлягає відновленню шляхом ремонту.

Таким чином, відповідно до звіту №2-07/18 автотоварознавчого дослідження від 17.07.2018 (т. 1 а.с.71-79, 86), наданого оцінювачем-автотоварознавцем ОСОБА_15., середня ринкова вартість автомобіля «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску - 2005, на підставі технічного паспорту НОМЕР_2, становить на 01.07.2016: 235911 гривень 20 копійок. Оплата проведеного автотоварознавчого дослідження складає 1500 гривень 00 копійок, що підтверджується копією квитанції №22 від 02.07.2018 (т. 1 а.с.88).

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху України, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Згідно з ст.1188 ЦК України - шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, згідно з вимогами ч. 3 ст. 386 ЦК України, має власник.

Обвинувачений ОСОБА_2. має посвідчення водія відповідної категорії, отже, він керував транспортним засобом на відповідній правовій підставі (т.1 а.с.181). Факт керування автомобілем, який йому передав 11.07.2016 для керування загиблий ОСОБА_3., що є чоловіком потерпілої (цивільний позивач), не оспорюється самим обвинувачуваним та повністю підтверджується його показами, наданими у судовому засіданні. Це свідчить, що саме обвинувачуваний ОСОБА_2. має нести цивільну відповідальність за фактом ДТП та відшкодувати завдану матеріальну шкоду, у зв'язку з технічним пошкодженням автомобіля «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, яку слід стягнути з обвинувачуваного ОСОБА_2. на користь потерпілої ОСОБА_1. Вказана шкода становить 237411 гривень 20 копійок.

Потерпіла, у своїй позовній заяві, надає обґрунтування того, що внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Mitsubishi Outlander 2.4», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3., згідно з висновком експерта №216 від 12.08.2016, отримав наступні тілесні ушкодження: відкриту черепно-мозкову травму у вигляді багатоуламкових переломів кісток склепіння та основи черепа із крововиливами під оболонками головного мозку, що супроводжувалися набряком головного мозку, від яких загинув на місці події.

Так, відповідно до змісту цивільного позову, потерпілою ОСОБА_1. були понесенні витрати, пов'язані із похованням загиблого чоловіка, сума яких становить 60000 гривень 00 копійок.

Окрім того, відповідно до позовних вимог, потерпілою отримано матеріальні збитки у вигляді не отриманих доходів, які потерпіла могла б реально одержати, як би її чоловік не загинув в наслідок злочину, що вчинив ОСОБА_2. в сумі 1135911 гривень 00 копійок та матеріальні збитки, що завдані її дитині ОСОБА_6 в сумі 780000 гривень 00 копійок.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України говорить, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Так, суду стороною потерпілої не надано жодного документального підтвердження, що посвідчує матеріальні витрати на проведення похорону загиблого ОСОБА_3., а також, не отримані доходи.

Таким чином, суд прийшов до переконання в даній частині цивільного позову відмовити.

Крім того, з обвинуваченого, на користь держави, слід стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 1670 гривень 56 копійок.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Керуючись: ст. ст. 84, 86, 94, 122, 124, 126, 127-129, ч. 3 ст. 349, 363-371, 373-374 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, 75-77, ч. 2 ст. 286 КК України, ст. 81 ЦПК України, ст.ст. 386, 1166, 1187-1188 ЦК України, суд,

п р и с у д и в:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортирними засобами на строк 3 (три) роки.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст. 75 КК України, від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном у 3 (три) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, рахувати з моменту проголошення вироку.

Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки виконувати окремо, з моменту вилучення указаних прав.

Запобіжні заходи не обирались, підстав для їх обрання судом не встановлено.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, в особі законного представника потерпілого ОСОБА_6- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_10, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 - 237411 (двісті тридцять сім тисяч чотириста одинадцять) гривень 20 копійок, відшкодування завданої матеріальної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3, на користь держави (Одержувач: Держбюджет м. Бориспіль. ЄДРПОУ: 38007070, Банк одержувача: УДК у Київській області, МФО: 899998, КБК: 21081100, р/р 31114106010004, призначення платежу: адміністративний штраф та інші санкції), - 1670 (одна тисяча шістсот сімдесят) гривень 56 копійок, витрат на залучення експерта.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Ю.В.Кабанячий