Рішення № 82276678, 25.04.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/693/19

25 квітня 2019 року м.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Хрущ В.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Осадчука І.О.;

представника позивача - ОСОБА_1 ;

представника відповідача - Дарморіс О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов`язання зарахувати до пільгового трудового стажу періоду роботи з 23.05.1997 року по 09.04.2000 року та призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 22 листопада 2018 року.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено те, що позивач ОСОБА_2 звертався до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пільгової пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. Однак листом № 389/04 від 08.02.2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки при проведені перевірки поданих документів було встановлено розбіжність у зазначені назви посади. Позивач не погоджується із прийнятими рішенням, вказує на те що, згідно записів у його трудовій книжці, він має достатній пільговий стаж, а тому має право на отримання пільгової пенсії за Списком № 1.

Ухвалою судді від 01.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено розгляд справи на 22.04.2019 року.

18.04.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, поданий Бережанським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому відповідачем наведені заперечення проти позовних вимог, згідно яких зазначено, що у поданих позивачем документах у період з 23.05.1997 року по 09.04.2000 року виявлені розбіжності у назвах посад, які займав ОСОБА_2 у ВАТ “Бережанський склозавод”. Таким чином, на думку відповідача, підстав для зарахування вказаного вище періоду до стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за Списком №1, - немає.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що пільговий трудовий стаж ОСОБА_2 на посаді видувальника скловиробів за період 10.04.2000 року по 26.06.2008 року становить лише 8 років 2 місяці 18 днів, що є недостатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку по Списку № 1.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.11.2018 року позивач, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Листом № 389/04 від 08.02.2019 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах через розбіжність в назвах посад.

Свою відмову відповідач мотивує, зокрема, тим, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач працював: з 26.12.1994 року по 20.03.1997 року - відпальником скловиробів по I розряду; з 21.03.1997 року по 20.12.1998 року - учень видувальника скловиробів; з 21.12.1998 року по 26.06.2008 року - видувальником скловиробів.

Разом з тим, у книгах по нарахуванню заробітної плати за 1997-2000 роки посаду позивача зазначено відпалювач, яка є роботою за Списком № 2, та не дає права на пенсію за Списком № 1.

У книгах по нарахуванню заробітної плати за 2001-2008 роки графа посада відсутня.

Згідно записок про надання відпусток №765 від 30.07.1997 року та №947 від 01.09.2000 року, а також згідно наказу про надання відпустки № 158 від 01.06.1998 року, відпустка ОСОБА_2 надавалася, як видувальнику скловиробів.

Таким чином, відповідач вважає, що пільговий трудовий стаж ОСОБА_2 за період роботи з 10.04.2000 року по 26.06.2008 року, який слід зарахувати до стажу позивача, становить 8 років 2 місяці 18 днів - на посаді видувальника скловиробів, що є недостатнім для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку по Списку № 1.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Згідно з положеннями статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди призначення пільгових пенсій провадиться за нормами зазначеного закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до статті 114 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок.

Загальний стаж роботи позивача на час звернення до Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії становить більше 22 років.

Порядок, що регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731).

Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Разом з тим, в статті 62 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 вказаного вище Порядку передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконаної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника, підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним Фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній Постановою Правління Пенсійного фонду від 10.11.2006 року №18-1 затверджений Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або вислугу років.

Вказаний Порядок визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Окрім того, і положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом про трудову діяльність працівника – є трудова книжка.

Таким чином, основним документом, якій підтверджує стаж роботи конкретної особи на підприємстві, - є трудова книжка.

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 працював у ВАТ "Бережанський склозавод" з 26.12.1994 року по 20.03.1997 року - відпальником скловиробів по I розряду, з 21.03.1997 року по 20.12.1998 року - учень видувальника скловиробів, з 21.12.1998 року по 26.06.2008 року - видувальником скловиробів. Дані періоди в сукупності складають 11 років 01 місяць 03 дні, що дає право на отримання пільгової пенсії за Списком № 1.

Тому на думку суду, в трудовій книжці позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, є відповідні записи, які визначають право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах, передбачене пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", - а тому позивач має право на отримання пільгової пенсії за Списком № 1.

Крім того, право позивача на пенсійне забезпечення по Списку №1 підтверджується також копіями наступних документів:

- довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №б/н від 13.02.2018 року – відповідно до якої встановлено, що позивач у період з 23.05.1997 року по 26.06.2008 року виконував роботу в шкідливих умовах в скляному виробництві: видував скловироби вручну за професією, посадою - видувальник скловиробів;

- витягів із наказів №252 від 09.07.1993 року, №210 від 15.07.1998 року та №960 від 22..2005 року про затвердження переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, якими підтверджено право позивача як видувальника скловиробів, на пільгову пенсію за ОСОБА_3 № АДРЕСА_1 ;

- ряду Висновків щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці, проведених Державною експертизою умов праці, якими затверджено результати проведеної ВАТ "Бережанський склозавод" атестації умов праці у 1993 році, у 1998 році, у 2001 та 2005 роках, та обґрунтовано підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 працівникам(в тому числі і позивача), які працювали на посаді видувальника скловиробів;

- довідки ВАТ "Бережанський склозавод" №8 від 13.02.2018 року про те, що умови праці видувальника скловиробів після проведеної атестації робочих місць в 2005 році не змінилися;

- наказу АТ "Бережанський склозавод" №215 від 23.05.1997 року «Про присвоєння розрядів», згідно якого позивачу ОСОБА_2 , видувальнику скловиробів присвоєно відповідний ІІІ розряд,

- особистої картки ОСОБА_4 , інформація на звороті якої підтверджує роботу позивача на посаді видувальника скловиробів.

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, - він регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів "а", "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого ПКМ України від 01.08.1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не раніше одного разу на 5 років. У разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ - є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, чинного на час роботи позивача у спірній період, посади на яких перебував ОСОБА_2 , - містяться у списку.

Водночас, вирішуючи дану справу, суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці чи інших первинних та облікових документах підприємства, на якому працювала особа.

Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період роботи на відповідному підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства - не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Суд приймає до уваги те, що обставини, які підлягають встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому суд враховує відсутність вини позивача у неповноті об`єму необхідних для реалізації його прав документів та неповноті записів у наявних підтверджуючих стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Таким чином, позивачем доведено, що за період роботи з 23.05.1997 року по 09.04.2000 року на посаді видувальника скловиробів, він займав посади, які передбачені Списком №1 та вказані посади підтвердженні атестацією по підприємству, в зв`язку з чим вказані періоди підлягають зарахуванню до пільгового стажу.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем визнано та зараховано до стажу, що дає право на призначення пенсії період роботи у ВАТ "Бережанський склозавод" з 10.04.2000 року по 26.06.2008 року, що складає 8 років 2 місяці 18 днів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана відмова відповідача в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах – порушує право позивача на пенсійне забезпечення, а, відтак, - є протиправною.

Оскільки право позивача на підтвердження пільгового стажу для призначення пенсії за віком порушено, а предметом розгляду зазначеної справи є саме відмова Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в призначенні пенсії, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправною та скасування відмови Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №389/04 від 08.02.2019 року.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v.Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997року, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02), п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року в справі "Чуйкіна проти України" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вже було зазначено вище, в ході розгляду даної справи встановлено, що щодо позивача діють умови надання пільгової пенсії за віком згідно Списку№1.

При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, є його трудова книжка, а тому визначення пільгового стажу є можливим на підставі поданої трудової книжки, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, в силу положень статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та статті 48 Кодексу законів про працю України.

Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" однозначно врегульовано повноваження відповідача розглянути питання призначення пенсії та прийняти рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії.

Таким чином, чинне законодавство України не встановлює повноважень відповідача на власний розсуд обирати вид одного з можливих рішень, він зобов`язаний прийняти однозначне рішення про призначення або відмову в призначенні пенсії при наявності підстав, передбачених законом, не обираючи варіанти з видів таких рішень на власний розсуд.

Отже, в даних правовідносинах відсутня дискреція щодо повноважень органу Пенсійного фонду, його обов`язок однозначно визначений.

З огляду на зазначене та з метою забезпечення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та вказаних рішень Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку що оскільки під час розгляду справи встановлено протиправність відмови відповідача за наслідками розгляду питання про призначення позивачу пільгової пенсії, - то у суду є всі правові підстави для визнання протиправною такої відмову відповідача в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах та зобов`язання відповідача призначити позивачу таку пенсію.

Враховуючи, що зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії, спрямовані на забезпечення права позивача на отримання визначеного конституційно пенсійного забезпечення, - то саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і такий “ефективний засіб правого захисту” повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Частиною 3 статті 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином, відповідно до змісту наведеної норми за загальним правилом пенсія призначається з дня подання заяви про призначення пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України, однак, якщо така заява була подана не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, то пенсія призначається з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку.

Як встановлено на підставі наявних у справі матеріалів, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до управління Пенсійного фонду із відповідною заявою 16.11.2019 року, тобто, до дня досягнення пенсійного віку.

Відтак, враховуючи положення статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV - право на отримання пенсії позивач набув з дня, наступного за днем досягнення ним пенсійного віку, - тобто, з 22.11.2018 року.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати спірний період роботи на Відкритому акціонерному товаристві "Бережанський склозавод" (з 23.05.1997 року по 09.04.2000 року) до стажу роботи позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 144 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах з 22.11.2018 року (з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, зважаючи на задоволення позову, - відповідно до частини першої статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 - задовольнити.

2. Визнати протиправною відмову Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області в призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оформлену листом за №389/04 від 08.02.2019 року.

3. Зобов`язати Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_2 стаж роботи з 23.05.1997року по 09.04.2000року на посаді "видувальник скловиробів" ВАТ "Бережанський склозавод" до пільгового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

4. Зобов`язати Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - з дня набуття права на пенсію - з 22 листопада 2018 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області документально підтверджений судовий збір в розмірі 768,40 гривень (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок), сплачений відповідно до квитанції №1532-3277-8255-6472 від 13.03.2019 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач/стягувач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

ВІдповідач/боржник - Бережанське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, адреса: вул. Шевченка, 13А, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501, код ЄДРПОУ: 40377362.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 травня 2019 року.

Головуючий суддя Хрущ В.Л.

Копія вірна:

Суддя Хрущ В.Л.