Рішення № 82275544, 03.06.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6365/19

Провадження № 2/761/4235/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

при секретарі - Токач М.С.,

за участі:

представника позивача - ОСОБА_5.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 709 528,30 грн., з яких: основний борг - 500 000 грн., інфляційні нарахування - 167 310,47 грн., 3 % річних - 42 217,83 грн., а також судові витрати.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики, згідно якого остання отримала від позивача грошові кошти у сумі 500 000 грн. Відповідач зобов`язався повернути позику до 19 квітня 2016 року. Разом з тим, боргові зобов`язання ОСОБА_2 . не виконані, що стало підставою для звернення позивача із вказаним позовом до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

28 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого частково визнала позовні вимоги, вважає, що сума заборгованості становить 403 738,67 грн., оскільки 96 261,33 грн. повернуто ним ОСОБА_1 шляхом банківських переказів.

31 травня 2019 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої представник позивача зазначив, що грошові кошти у відповідності до умов договору позики повинні бути повернути готівкою, крім того, відповідачем не надано жодного документу, що носив би характер розписки та свідчив про виконання грошових зобов`язань. Надану відповідачем довідку із банку вважає неналежним доказом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити, з підстав, що викладені у позові. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлений судом належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 19 січня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір позики,посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Падалка Р.О., згідно якого ОСОБА_2 отримала від позивача грошові кошти у сумі 500 000 грн.

Позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві суму позики у розмірі 500 000 грн. до 19 квітня 2016 року.

Позивач стверджує, що позичальник суму позики не повернув, у відповідності до умов Договору.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором. Статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальник) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Так, відповідач стверджує, що повернув грошові кошти частково у розмірі 96 261,33 грн. шляхом банківських переказів, на підтвердження чого надає Довідку №V937RNBM8S7K65GB від 20 травня 2019 року.

Разом з тим, як передбачено п. 2 Договору позики виконання зобов`язання за договором має бути здійснено готівкою в межах м. Києва або іншою адресою, вказаною позикодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належна чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільної законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборот або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладені норми, грошові кошти, на виконання умов Договору позики, мають бути повернуті виключно в спосіб передбачений договором, а саме готівкою, проте відповідачем цього зроблено не було, про що зазначено ним самим.

Крім того, відповідно до п. 6 Договору позики після повернення боргу позикодавцем буде видано позичальнику власноручну розписку про одержання грошей у простій письмовій формі. Без цієї розписки борг вважається таким, що не повернутий.

Як вбачається з додатків до відзиву на позовну заяву, відповідачем не додано жодного документа, який би носив характер розписки та свідчив про виконання ним грошових зобов`язань за Договором позики.

До відзиву відповідачем додано довідку від 20 травня 2019 року та додатку № 1 до неї, підписаної керівником проекту по роботі з документами клієнтів ГО AT КБ «Приватбанк» ОСОБА_4 , зі змісту якої вбачається що ОСОБА_2 поповнювала карту 51 * * * 17 клієнта ОСОБА_1 різними сумами.

Проте, зазначена довідка не може вважатися належним доказом, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справі підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З аналізу змісту довідки не можливо ідентифікувати чи є « ОСОБА_1 » саме позивачем, оскільки у довідці з банку відсутні будь-які інші дані окрім прізвища, ім`я, по-батькові, перших та останніх двох цифр номеру карти.

Окрім того, у довідці з банку відсутня будь-яка ідентифікації призначення платежу, а відтак неможливо зробити висновок чи відносяться будь-яким чином платежі відповідача до позивача або до виконання зобов`язань за Договором позики.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено зобов`язання за договором позики, відтак відповідач зобов`язаний повернути позивачеві 500 000 грн.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню 3 % річних за період з 20 квітня 2016 року по 11 лютого 2019 року у розмірі 42 217,83 грн.

Крім того, розмір інфляційних втрат за період з 20 квітня 2016 року по 11 лютого 2019 року становить 167310,47 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором позики не виконав, а отже з останнього на користь позивача підлягає стягненню грошова сума у розмірі 709 528,30 грн., з яких: основний борг - 500 000 грн., інфляційні нарахування - 167 310,47 грн., 3 % річних - 42 217,83 грн.

Таким чином позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 7905,28 грн., що сплачений ним при поданні позову до суду у відповідності до квитанції № 0.0.1265975491.1 від 13 лютого 2019 року.

Керуючись ст. 10, 11, 57-61, 79, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України; ст. ст. 525, 610, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 709 528,30 грн., з яких: основний борг - 500 000 грн., інфляційні нарахування - 167 310,47 грн., 3 % річних - 42 217,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору, у розмірі 7095,28 грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , іпн - НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 , іпн - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 07 червня 2019 року.

Суддя: