Ухвала суду № 82275196, 27.05.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/991/19

Справа №760/14565/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 р. суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали адміністративного позову Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України до Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №58862940 від 11.04.2019 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України 20.05.2019 р. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою до Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, в якій просить скасувати постанову державного виконавця Лебедєвої Л.Ю. від 11.04.2019 р. про відкриття виконавчого провадження № 58862940 щодо стягнення з ІПК ДСЗУ витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн.

Справа підлягає передачі за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Згідно з п. 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 20 КАС України визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Позовна заява про скасування постанови державного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження не входить до переліку справ, які визначені в ч. 1 ст. 20 КАС України.

Як слідує з матеріалів справи, позовною вимогою є скасування постанови виконавчого провадження № 58862940 від 11.04.2019 року щодо стягнення з ІПК ДСЗУ витрат виконавчого провадження у розмірі 269 грн.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».

За змістом п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Право на оскарження дій виконавця передбачено ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною 2 ст. 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищенаведеного можна зробити висновок, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавцяпро стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій інакладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані.До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2018 року у справі №127/9870/16-ц.

У даному випадку, вимогами позивача є скасування постанови виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження, яке здійснюється на виконання виконавчого листа, виданого Сколівським районним судом Львівської області на підставі рішення від 04.06.2018 р.

Проте за змістом вищенаведеної позиції Верховного суду України, такі спори підсудні не суду який видав виконавчий документ (незалежно від юрисдикції), а саме адміністративним судам, при цьому предметна підсудність має визначатися в загальному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що справа не підсудна Солом`янському районному суду м. Києва, як адміністративному.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно зі ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Враховуючи, що дана справа не відноситься до предметної юрисдикції Солом`янського районного суду м. Києва, а відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України підсудна Окружному адміністративному суду м. Києва, суд вважає за необхідне направити справу на розгляд окружного адміністративного суду м. Києва.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 19, 20, 29, 30, 248, 287, 293, 295 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Справу за адміністративним позовом Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України до Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №58862940 від 11.04.2019 року, - передати на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва (01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1) за підсудністю.

Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Кушнір С.І.