Ухвала суду № 82275154, 21.05.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/8343/19

Провадження № 1-кс/760/4816/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва Вишняк М.В., при секретарях Моренко В.І. та Литвиненко Н.В., за участі: адвокатів Онученка Д.С. (свідоцтво № 2 від 20.05.2013р. про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер), Солодко Є.В. (свідоцтво № 898 від 26.01.1996р. про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер), підозрюваного ОСОБА_1 , прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Мусіяки В.В., детектива Національного антикорупційного бюро України Цвєткова Ю.С.,

розглянув клопотання адвоката Онученка Дмитра Сергійовича, подане в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016р., -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.10.2018р. в справі № 760/27746/18 накладено арешт, зокрема, на майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: 28/100 частки квартири, загальною площею 109, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 408141780000) та корпоративні права ТОВ «ІТК» (код ЄРДПОУ 36677147) у розмірі внеску до статутного фонду 63 000 грн., з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання підозрюваному ОСОБА_1

На думку адвоката, арешт на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_2 , накладений незаконно та необґрунтовано, оскільки суд, при вирішенні питання про накладення арешту не дослідив належним чином факт перебування майна у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_1

Крім того, адвокат зазначив, що судом не було досліджено питання щодо часу та підстав виникнення права власності ОСОБА_2 на 28/100 частки квартири, загальною площею 109, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 408141780000), що послугувало підставою для необґрунтованого накладення арешту на дане майно. Оскільки, вказана частка квартири була подарована ОСОБА_2 21.11.1998р., що підтверджується договором дарування квартири від 21.11.2018р., а шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано 07.07.2007р.

Також, адвокат Онученко Д.С. зазначив, що право власності ОСОБА_2 на дану квартиру виникло у 1998р., на підставі договору дарування, а той факт, що відомості про право власності на дану квартиру були включені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після 2013р., тобто під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі, на думку адвоката, не свідчить про факт його набуття під час шлюбу. Оскільки проводилася реєстрація права власності, яке існувало ще з 1998р. і не було зареєстроване, так як цього не вимагав закон, який був чинний у 1998р.

Крім цього, на думку адвоката Онученка Д.С., суд також необґрунтовано наклав арешт на корпоративні права ТОВ «ІТК» (код ЄРДПОУ 36677147) у розмірі внеску до статутного фонду 63 000 грн., які належать ОСОБА_2 , оскільки відповідно до Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» частка у статутному капіталі ТОВ «ІТК» та майно приватного підприємства не вважаються спільною власністю подружжя, а тому є особистою власністю ОСОБА_2 .

Тому, адвокат Онученко Д.С. просив скасувати арешт з вказаного майно, оскільки він був накладений ухвалою слідчого судді від 30.10.2018р. необґрунтовано.

В судовому засіданні адвокати Онученко Д.С., Солодко Є.В. та підозрюваний ОСОБА_1 підтримали подане клопотання та просили його задовольнити в повному обсязі. Крім того, зазначили, що вказаний арешт накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_2 не має статусу підозрюваної у даному кримінальному провадженні, а майно, на яке було накладено арешт, знаходиться у особистій власності ОСОБА_2 та набуте нею до укладення шлюбу з ОСОБА_1 ..

Прокурор Мусіяка В.В. та детектив Цвєтков Ю.С. заперечував проти задоволення клопотання адвоката, вважаючи його безпідставним та необґрунтованими, тому просив відмовити в задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані матеріали клопотання та матеріали клопотання про арешт майна в кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016р (справа № 760/27746/18), слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що Національним антикорупційним бюро України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016р.

23.10.2018р. ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

30.10.2018р. ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/27746/18) накладено арешт, зокрема, на майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме: 28/100 частки квартири, загальною площею 109, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 408141780000) та корпоративні права ТОВ «ІТК» (код ЄРДПОУ 36677147) у розмірі внеску до статутного фонду 63 000 грн., з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном

Під час вирішення питання про накладення арешту на майно ОСОБА_2 , яке за версією слідства набуте нею під час перебування у шлюбі з підозрюваним ОСОБА_1 , слідчим суддею було встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 07.07.2007р. (актовий запис №617).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, слідчим суддею було встановлено, що на праві власності ОСОБА_2 належить 28/100 частки квартира загальною площею 109, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 408141780000).

Крім того, слідчим суддею було встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 . володіє корпоративними правами ТОВ «ІТК» (код ЄРДПОУ 36677147) у розмірі внеску до статутного фонду 63 000 грн.

Аналізуючи вказані в ухвалі слідчого судді від 30.10.2018р. правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що арешт на 28/100 часток квартири загальною площею 109,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 408141780000), які належать ОСОБА_2 був накладений необґрунтовано з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про власність», який втратив чинність, у зв`язку з прийняттям ЦК 2004р., об`єктами права приватної власності є, зокрема, квартири.

Згідно положення ст. 128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Передання визнається вручення речей набувачеві.

Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до прав, які виникли, або могли виникнути до січня 2004р.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною 4 ст. 334 ЦК України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, яка була чинна станом на 1998р., державна реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна в бюро технічної інвентаризації є обов`язковою для власників, незалежно від форми власності.

З наданої адвокатом в судовому засіданні копії договору дарування квартири від 21.11.1998р., вбачається, що 04.12.1998р. ОСОБА_2 була здійснена реєстрація права власності на 28/100 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в Київському міському бюро технічної інвентаризації.

Враховуючи вказане, слідчий суддя вважає, що частина даної квартири набута ОСОБА_2 до укладення шлюбу з ОСОБА_1 , а тому, відповідно до вимог ст.ст. 60, 61, 63 Сімейного кодексу України не може вважатися майном, яке належить підозрюваному на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим на нього не може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання адвоката в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, не підлягає задоволенню клопотання адвоката Онученка Д.С. в частині скасування арешту з корпоративних прав ТОВ «ІТК» (код ЄРДПОУ 36677147) у розмірі внеску до статутного фонду 63 000 грн., які належать ОСОБА_2 , оскільки вказані корпоративні права набуті ОСОБА_2 під час перебування її у шлюбі з ОСОБА_1 , а тому відповідно до вимог ст.ст. 60, 61, 63 Сімейного кодексу України належать підозрюваному на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим підпадають під категорію майна, на яке може бути накладено арешт з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання.

Керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката Онученка Дмитра Сергійовича, подане в інтересах ОСОБА_2 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42016000000001254 від 16.05.2016р. - задовольнити частково.

Арешт з позбавленням права на відчуження та розпорядження, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 30.10.2018р., на 28/100 часток квартири загальною площею 109,6кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 408141780000) - скасувати.

У задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: М.В. Вишняк