Рішення № 82275030, 03.06.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2174/19

пр. № 2/759/3471/19

03 червня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника - ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

у лютому 2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він є єдиним власником спірної квартири в якій зареєстровано його дружина, син, батько, брат та донька, однак фактично відповідачі у ній не проживають, жодного разу не оплачували комунальні послуги та не несли будь-яких витрат по утриманню квартири, крім того їх особисті речі у квартирі відсутні та не зберігаються, позивач у свою чергу будь-яких перешкод у користуванні житловим не чинить, відповідачі не проживають у ній із власної волі, однак добровільно виселятися із неї відмовляються, що створює перешкоди позивачу у реалізації його права власності на спірне майно.

Ухвалою від 06.02.2019 відкрито підготовче провадження по справі (а.с. 26).

Ухвалою від 03.06.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду (а.с. 34).

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві, просив задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлялися належним чином, причини неявки суд не повідомили, однак у матеріалах справи наявні заяви, що засвідчені Енн м. Вудрафф державним нотаріусом в м. Торонто, провінція Онтаріо в яких відповідачі не заперечують проти визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням та просили розглянути справу у їх відсутності (а.с. 11-21, 29, 30).

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про слухання справи повідомлялася належним чином, причини неявки суд не повідомила (а.с. 31).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки які належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності від 06.03.2008 виданого ГУЖЗ ВО КМР встановлено, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_2 на підставі наказу ГУЖЗ ВОКМР від 27.02.2008 №360-С/КІ (а.с. 7, 8).

Згідно довідки про склад сім`ї від 14.01.2019 №2 встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 уповноважений власник; ОСОБА_4 дружина; ОСОБА_5 син; ОСОБА_2 батько; ОСОБА_3 брат та ОСОБА_6 донька (а.с. 9).

Актом від 14.01.2019 №3 складеного ОСББ «Палладіум» у присутності трьох свідків встановлено, що у квартирі АДРЕСА_2 з 2015 р. не проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно положень ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Окрім того, положеннями ст. 391 ЦК України регламентовано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Пленум Верховного Суду України у постанові «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 встановив, що реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК УРСР), членів сім`ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України).

Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», - зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Постановою Верховного Суду України у справі № 6-57цс11 від 16.01.2012 визначено, що вказаний Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а положення статті 7 цього Закону застосовуються до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Стаття 16 ЦК України передбачає способи захисту цивільних прав і інтересів осіб. Виходячи з загальних положень права власності, власнику належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захисти права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України.

Оскільки позивач є власником спірної квартири, він правомірно послався на ст. 405 ЦК України, згідно якої визначено, що член сім`ї власника житла має право користуватися цим житлом. Однак це право користування втрачається у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

За змістом абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

З урахуванням доказів, оцінку яким надано вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів підлягає до стягнення судовий збір на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 41 Конституції України та ст. 7 Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»; п. 10 Постанова Пленуму ВСУ №2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами ЖК України» та Постанова ВСУ №6-57 цс від 16.01.2012; ст.ст. 16, 316, 317, 391, 405 ЦК України; ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР; ст.ст. 12, 13, 19, 48, 76-82, 141, 223, 229, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника - ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та з ОСОБА_3 ,( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири гривні) 20 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири гривні) 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 07.06.2019.