Рішення № 82274971, 05.06.2019, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14708/16-ц

пр. № 2/759/2786/19

05 червня 2019 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,

секретаря судового засідання Черніченко К.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, 3% процентів річних та пені,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2019 позивачем у судовому засіданні подано заяву про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по аліментах 3% річних та пеню на загальну суму 1221588 грн 47 коп., посилаючись на ті підстави, що сторони перебували у шлюбних відносинах до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання якої рішенням Подільського народного суду м. Києва від 28.02.2001 було призначено аліменти у розмірі ј частину щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Відповідачем починаючи аліменти не сплачувалися у результаті чого утворилася заборгованість. Разом з тим між сторонами було укладено 24.04.2009 договір про між батьками про утримання дитини та сплату аліментів на дитину, однак станом на 27.10.2016 відповідач умови договору не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем за вказаним договором. До норми про стягнення з відповідача 3% річних просить застосувати ст. 625 ЦК України.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на підстави викладені у позовній заяві та надісланої відповіді на відзив (а.с. 101-104, 156-167).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом поштового повідомлення, причини неявки суд не повідомив, заперечень щодо позовних вимог не надходило.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували у повному обсязі, просили у задоволенні позову відмовити. У надісланному відзиві просили врахувати, що відповідачем достроково сплачено аліменти за договірними відносинами; раніше стягнуті кошти на виконання скасованого заочного рішення при задоволенні зазначеного рішення буде як подвійне стягнення коштів та звернути увагу, що на утриманні відповідача окрім дитини позивача ще є двоє дітей; стягнення 3% річних не застосовуються до зазначених правовідносин (а.с. 135-138).

14.08.2017 Святошинським районним судом по даній справі ухвалено заочне рішення яким позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

06.10.2017 заочне рішення набрало законної сили.

11.03.2018 відповідачем подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд зазначеного заочного рішення яку 25.04.2018 судом залишено без задоволення.

13.06.2018 Апеляційним судом м. Києва апеляційну скаргу на ухвалу суду про поновлення строку на оскарження ухваленого заочного рішення задоволено та скасовано заочне рішення і призначено справу о розгляду в порядку загального позовного провадженя.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 19.07.1997, який 22.03.2001 згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ВРАГС Подільського РУЮ у м. Києві було розірвано (а.с. 16, 18).

У шлюбі в подружжя народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

28.02.2001 постановою Подільського народного суду м. Києва вирішено стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно починаючи з 16.02.2001 і до повноліття (а.с. 19).

18.03.2009 постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №2-730 виданого 24.11.2008 Подільським р/с м. Києва про стягнення ј частини з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 (а.с. 20, 21).

Згідно довідки розрахунку Шевченівського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві заборгованість з аліментів за період з 18.03.2009 по 13.01.2016 складає 57338 грн 89 коп. (а.с. 22).

Встановлено, що між сторонами було укладено договір між батьками про утримання дитини та сплату аліментів на дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно якого сторони встановили порядок утримання, розмір, строки виплати аліментів на утримання до досягнення дитиною повноліття або у разі навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі до його закінчення (а.с. 27, 28).

Згідно довідки НТУ України «КПІ» №719 від 13.10.2016 ОСОБА_6 є студентом ВПІ НТУУ «КПІ» ІІІ курсу, денної форми навчання і закінчує університет 30.06.2018 (а.с. 32).

Відповідач належним чином не виконував умови вище вказаного договору, тому станом на 15.02.2019 утворилася заборгованість у розмірі 150222 грн 40 коп., також 3% річних від простроченої суми, що складає 22910 грн 43 коп. і пеня за прострочення сплати аліментів на дитину згідно вказаного договору у розмірі 973799 грн 94 коп.

17.11.2017 державним виконавцем Святошинським відділом державної виконавчої служби м. Ктєва Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження за №55114884 з примусового виконання ухваленного заочного рішення.

18.11.2018 головний державний виконавець Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві постановою про закінчення виконавчого провадження закінчив виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

У зазначеному виконавчому провадженні на користь позивача з відповідача стягнуто 138796 грн 75 коп.

На спростування висловленої у судовому засіданні думки представників відповідача з огляду на те, що з відповідача на виконання заочного рішенню вже стягнуто частину заборгованості, то у разі задоволення уточнених позовних вимог це буде подвійне виконання судового рішення судом спростовується оскільки, кошти, стягнуті з відповідача у закінченому виконавчому провадженні можуть бути повернені йому в порядку повороту виконання рішення, встановленому ст.ст. 444 та 445 ЦПК України.

Окрім того, ухвалене нове рішення не може бути підставою для відновлення закінченого виконавчого провадження в силу ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про виконавче провадження», разом с тим, після набрання законної сили ухваленого рішення стане підставою для відкриття іншого виконавчого провадження з примусового виконання цього рішення і за заявою відповідача по справі будуть враховані вже перераховані кошти на виконання скасованого заочного рішення.

Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми ст.ст. 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Представниками відповідача у судовому засіданні та надісланному відзиві зазначили, що відповідачем було перераховано гроші в рахунок сплати договірних аліментів у розмірі 61300 грн 00 коп. через систему термінових грошових переказів коштів «Western Union» (а.с. 139-141), що свідчить про дострокове виконання договірних відносин із значним перевищенням зазначеної суми у договорі.

Позивач та її представник у судовому засіданні заперечували зазначені твердження та навпаки, запевняють суд, що не отримували зазначені кошти.

При дослідженні судом зазначених переказів за № 1914507701 , №23996120024, №3760010991 встановлено, що у зазначених переказах не встановлено призначення платежу, невірно зазначено отримувача коштів замість ім`я позивача ОСОБА_7 надруковано ім`я ОСОБА_7 , також невірно зазначена держава замість Ukraine є Ukrain.

Отже, з огляду на зазначені недоліки грошового переказу та те, що у порядку сплати договірних аліментів встановленим договором не передбачено можливість розрахунку системою термінових грошових переказів коштів «Western Union» суд не приймає до уваги твердження представників відповідача відносно дострокового погашення договірних аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

При цьому за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

?p = (A1 ? 1 % ? Q1) + (A2 ? 1 % ? Q2) +………. (An ? 1 % ? Qn), де:

?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2 - кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn - кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі N 572/1762/15-ц (провадження N 14-37цс18) (Постанова N 14-37цс18, 572/1762/15-ц).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином при розгляді справи суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду відступила від правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові від 1 липня 2015 року N 6-94цс15 (Постанова N 6-94цс15), яку раніше застосовувалась.

Згідно правовій позиції ВСУ від 03.09.2014 по справі 6-100цс14 ч. 3 ст. 551 ЦК України може застосовуватись як за клопотанням сторони у справі, так і за ініціативою суду пославшись на п. 4 ч. 4 ст. 12 ЦПК України щодо обов`язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав.

Також про необхідність застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України за ініціативою суду у випадках, коли пеня значно перевищує розмір збитків зазначалось судом касаційної інстанції в ухвалах ВСС України від 29.01.2014 № 6-45806св13 (н/п 22ц/790/6217/13), від 15.10.2014 по справі № 6-21626св14 (н/п 22ц/790/2524/14), від 29.10.2014 по справі № 6-6087св14 (н/п 22ц/790/285/14), від 25.03.2015 по справі № 6-869св15 (н/п 22ц/790/7266/14).

При цьому необхідно зазначити, що суд при зменшенні розміру неустойки не обмежений тільки розміром основної заборгованості, оскільки законодавчого обмеження по такому зменшенню не встановлено. Таким чином, суд за наявності обставин встановлених ч. 3 ст. 551 ЦК України за власним переконанням може зменшити розмір неустойки до будь-якого розміру.

Враховуючи те, що на утриманні відповідача окрім спільної дитини із позивачем згідно свідоцтв про народження та листа Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації Служби у справах дітей та сім`ї за №40-177 від 24.01.2019 значаться ще двоє дітей, суд вважає за необхідне зменшити розмір даної суми у відповідності до вищевказаної судової практики до 10% від загальної суми пені нарахованної позивачем по справі, тобто з 991116 грн 75 коп. на 99111 грн 67 коп. (а.с.144-147).

Вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі зі сплати аліментів згідно договору між батьками є необгрунтованими з огляду на наступне: позивач у заяві про збільшення позовних вимог застосовує ст. 625 ЦК України.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною першою вказаної статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Частиною другою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов`язання є грошовими.

Отже, грошові зобов`язання, відповідальність за які встановлена ст. 625 ЦК України, передбачають насамперед договірні правовідносини.

У ч. 1 ст. 10 СК Украаїни зазначено, що якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

Відносини, що виникли між сторонами є сімейними та регулюються виключно сімейним законодавством.

Таким чином, ст. 625 ЦК України відповідальність за прострочення грошового зобов`язання не застосовується до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством, зокрема до сімейних правовідносин, оскільки відповідальність за прострочення сплати аліментів передбачена ст. 196 СК України, а тому у задоволенні зазначених вимог позивача слід відмовити.

Керуючись ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік», у ч. 1 ст. 7, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць 1921 грн 00 коп.

Положенням п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» унормовано, що ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб ьа не бульше 5 розмірів прожиткового мінумуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає 9605 грн 00 коп.

Враховуючи те, що позивач в силу п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з цим позовом звільнена від сплати судового збору, в такому разі судовий збір по справі необхідно стягнути з відповідача у дохід держави.

Тому, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 9605 грн 00 коп., оскільки ціна позову складає 1221588 грн 47 коп., що згідно Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позову майнового характеру фізичною особою ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 549, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 180, 181, 196, 201 СК України, ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, 3% процентів річних та пені задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Київської області м. Ірпінь, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) суму у розмірі 57338 (п`ятдесят сім тисяч триста тридцять вісім грн) 89 коп. у якості заборгованості зі сплати аліментів на дитину, присуджених згідно Постанови про стягнення аліментів ухваленої 28.02.2001 Подільським народним судом м. Києва на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_5 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Київської області м. Ірпінь, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) суму у розмірі 1731 (тисячу сімсот тридцять одну гривню) 68 коп. у якості пені за прострочення сплати аліментів на дитину присуджених згідно Постанови про стягнення аліментів ухваленої 28.02.2001 Подільським народним судом м. Києва на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Київської області м. Ірпінь, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) суму у розмірі 150222 (сто п`ятдесят тисяч двісті двадцять дві гривні) 40 коп. у якості заборгованості зі сплати аліментів на дитину, згідно договору між батьками про утримання дитини за сплату аліментів на дитину укладеного 24.04.2009 станом на 30.06.2018.

Стягнути із ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Київської області м. Ірпінь, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) суму у розмірі 97379 (дев`яносто сім тисяч триста сімдесят дев`ять гривень) 99 коп. у якості пені за прострочення сплати аліментів на дитину згідно договору між батьками про утримання дитини та сплату аліментів на дитину, укладеного 24.04.2009, станом на 07.07.2017.

Стягнути із ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця Київської області м. Ірпінь, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) судовий збір по справі на користь держави у розмірі 2411 (дві тисячі чотириста одинадцять гривень) 28 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Святошинський районний суд м. Києва до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.В. Ул`яновська

Повний текст судового рішення складено 06.06.2019.