Ухвала суду № 82274073, 24.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/4833/17

1-кп/755/261/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ "24" травня 2019 р.

колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Федосєєва С.В.

суддів Метелешко О.В., Старовойтової С.М.

при секретарі Неділько Л.Л.

за участю прокурора Руденка О.М.,

захисників Свінціцького І.А., Каращенко Ю.В., Панченко А.В.

розглянувши у судовому засіданні питання доцільності продовження тримання під вартою в межах кримінального провадження обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 189 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В судовому засіданні судом, з урахуванням положень Кримінального процесуального закону щодо судового контролю за дотриманням прав обвинуваченого до спливу вказаного строку, поставлене питання про доцільність продовження строку тримання обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під вартою відповідно до ст. 331 КПК України.

Прокурор, в порядку ст. 331 КПК України, заявив про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 так як раніше визначений ухвалою суду строк закінчується. При цьому навів ризики, які на його думку існують на даний час, а саме: можуть впливати на потерпілих та свідків оскільки потерпілі та свідки не допитані в судовому засіданні, можуть переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, можуть вчиняти нові злочини.

Захисник Панченко А.В. заперечувала проти клопотання прокурора та заявила клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби, при вирішенні питання просила врахувати соціальні зв`язки обвинуваченого, наявність постійного місця проживання.

Захисник Каращенко Ю.В. заперечувала проти клопотання прокурора та звернулась з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. При цьому просила врахувати, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, надумані прокурором, крім того слід врахувати при розгляді клопотання стан здоров`я обвинуваченої, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця проживання, родини, а саме чоловіка, який є інвалідом 1 групи та потребує постійного догляду, троє малолітніх дітей.

Захисник Свінціцький І.А. підтримав клопотання інших захисників, заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених. Просив змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 з тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, оскільки він має міцні соціальні зв`язки, не має наміру переховуватись від суду.

Обвинувачені заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Підтримали клопотання своїх захисників.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. 183, 331 КПК України, приходить до наступного:

відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 30.05.2019 року спливає строк дії застосованого до обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні злочинів один з яких відносить до категорії особливо тяжкого злочину.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України мета застосування запобіжного заходу визначена як забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також як запобігання спробам, вчинити інші незаконні дії, в т.ч. переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Колегія суддів при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою враховує такі фактори, як стан здоров`я, сімейний стан, наявність утриманців.

Розглядаючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою судова колегія враховує, що він обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів. Перевіряючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати, що з огляду на обставини кримінального правопорушення та тяжкість інкримінованих обвинуваченому правопорушень, відсутність постійного місця проживання на території України, на даний час існують ризики того, що знаходячись на волі обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, впливати на свідків, потерпілих перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, тому підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 відсутні.

Вирішуючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченої ОСОБА_1 , дослідивши всі наявні документи, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувачена має на утриманні трьох малолітніх дітей 2009, 2013 та 2014 років народження, чоловіка інваліда 1 групи, що підтверджується наданими стороною захисту документами (свідоцтвом про народження дітей, посвідченням інваліда), що свідчить про її міцні соціальні зв`язки, має визначене місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором найму житлового приміщення. На думку колегії суддів, зазначені дані про особу обвинуваченої ОСОБА_1 в певній мірі знижують ризик її переховування від суду.

З наданих стороною захисту відповідних даних, а також отриманих за запитом суду медичної документації Київського слідчого ізолятора вбачається, що ОСОБА_1 має ряд хронічних захворювань лікування яких не може відбуватись в умовах медичної частини слідчого ізолятора. Тому судом вживались відповідні заходи, щодо медичного обстеження та надання належної медичної допомоги обвинуваченій ОСОБА_1 , навіть за межами слідчого ізолятора (арк. 168 том 2). Неодноразово до суду надходили довідки із Київського слідчого ізолятору, про те що ОСОБА_1 не може брати участь у судовому засіданні за станом здоров`я та перебуває на стаціонарному лікуванні з діагнозом: ішемічна хвороба серця; гіпертонічна хвороба ІІ ст. кризовий перебіг; вертеброгенна торакалгія на тлі ускладненого остеохондрозу хребта, больовий синдром; дисциркуляторна гіпертонічна енцефалопатія І ст. (том 4 арк. 47, 54).

Вирішуючи питання доцільності продовження строку запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши всі наявні документи колегія суддів прийшла до висновку, що останній має міцні соціальні зв`язки, характеризується позитивно, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає разом з батьками, які присутні на кожному судовому засіданні, також суд враховує молодий вік обвинуваченого. На думку колегії суддів, наведені характеризуючі дані про особу обвинуваченого мінімізують ризик його переховування від суду.

Як зазначено в Постанові N 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» врахування стану здоров`я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв`язку з тяжкими хронічними захворюваннями.

При вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою колегія суддів вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Testa v. Croatia», N 20877/04, рішення Суду від 12 липня 2007 року, Суд прийшов до висновку, що відсутність належного медичного обслуговування та медичної допомоги заявнику... та відсутність належних умов тримання під вартою, протягом двох років, принижували її гідність та викликали у неї почуття страху та приниження, що мали на меті зламати її фізично та морально. Зважаючи природу, тривалість та суворість поводження із особою, якому було піддано заявника, та загальний негативний вплив на її здоров`я, воно може вважатися нелюдським та принижуючим поводженням, в розумінні статті 3 Конвенції про права людини.

У п. 10 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 квітня 2013 р. № 511-550/0/4-13 суд конкретизував положення п. 3-8 ч. 1 ст. 178 КПК України. Так, встановлення віку передбачає з`ясування, чи є особа неповнолітньою або похилого віку, стану здоров`я - наявності тяжких хвороб, інвалідності, нездатності самостійно пересуватися. Міцність соціальних зв`язків підозрюваного (обвинуваченого), у тому числі наявність у нього родини й утриманців потребує з`ясування сімейного стану цієї особи, стану здоров`я членів його сім`ї, кількості й віку дітей, строку фактичного проживання в цій місцевості тощо. Ураховуючи репутацію підозрюваного (обвинуваченого), слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики на цю особу з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного (обвинуваченого) на обліку в наркологічному, психоневрологічному диспансері тощо. Встановлення майнових статків передбачає з`ясування наявності належного цій особі нерухомого майна за місцем проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розміру. При з`ясуванні сімейного стану має значення наявність як батьківської, так і власної родини, оскільки у підозрюваного (обвинуваченого) можуть бути члени сім`ї, які потребують його догляду. Водночас слід встановлювати, чи підтримує ця особа із родиною позитивний емоційний зв`язок.

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Обговоривши питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинувачених, колегія суддів прийшла до висновку, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється тривалий час, а тому ризики, які існували при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою з часом зменшуються, що дає суду підстави прийти до висновку, що ризики, зазначені в клопотанні прокурора на даний час мінімізовані настільки, що не виправдовують подальше тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Тривалість судового розгляду обумовлена зміною декілька разів складу колегії з об`єктивних причин, а також незабезпеченням стороною обвинувачення явки свідків обвинувачення до суду.

Згідно процесуальних документів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були затримані в жовтні 2016 року та відносно них обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Судовий розгляд триває з квітня 2017 року.

При цьому колегія суддів зауважує, що прокурором не надано суду переліку свідків які підлягають допиту та їх анкетні дані для здійснення виклику в судові засідання.

Ключовий свідок обвинувачення ОСОБА_4 з`явилась до суду один раз, без документів, які посвідчують її особу, повторно викликалась декілька разів, прокурор зобов`язувався забезпечити її явку, однак до цього часу не забезпечив явку вказаного свідка в судове засідання для допиту.

Відповідно до п.п.6.7 узагальнення від 03 грудня 2014 року ВССУ « Про судову практику застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» зазначено, що під час розгляду клопотань про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальних провадженнях, у яких такий запобіжний захід застосовано протягом тривалого часу (як правило, по обвинуваченню у вчиненні особливо тяжких злочинів), суд має право враховувати обставину фактичного тривалого строку тримання під вартою для прийняття законного рішення.

Суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції, правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку». П. 3 ст. 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Прокурор відповідно до вимог кримінального процесуального Кодексу зобов`язаний довести наявність ризиків, однак під час вирішення питання доцільності продовження строків тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не навів достатніх доказів існування таких ризиків, як переховування від суду, вчинення нових злочинів, впливу на потерпілих та свідків.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Ризик впливу на потерпілих та свідків є необґрунтованим, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь які відомості (заяви потерпілих чи свідків) про незаконний вплив або прямий тиск, погрози з боку обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Враховуючи викладене, проаналізувавши всі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належна процесуальна поведінка обвинувачених буде забезпечена, при цьому засади кримінального судочинства не будуть порушені.

Обираючи більш м`який запобіжний захід колегія суддів виходить з наступного: обвинувачені мають місце проживання, ОСОБА_3 проживає разом з батьками на території Київської області, ОСОБА_1 має місце проживання на орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , обидва мають міцні соціальні зв`язки та можуть бути проконтрольовані відповідними правоохоронними органами.

Цілодобовий домашній арешт на думку колегії суддів забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, оскільки є не менш суворим чим тримання під вартою, а тому мінімізує ризики передбачені кримінально процесуальним законом.

При цьому колегія суддів вважає необхідним додатково контролювати процесуальну поведінку обвинувачених засобами електронного контролю (браслет).

Крім іншого, в справі ЄСПЛ «Манчіні проти Італії», зазначено, що за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції. Тобто цілодобовий домашній арешт цілком може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Сама по собі тяжкість кримінальних првопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою.

Підсумовуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку про можливість зміни на даному етапі судового розгляду запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з засобами електронного контролю (браслет).

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_2 не має місця проживання на території України, суду нічого невідомо про його соціальні зв`язки, колегія суддів вважає за необхідне продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик переховування від суду на даному етапі судового розгляду продовжує існувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 199, 331, 376 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України строком на 60 днів, тобто до 23 липня 2019 року включно.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - змінити на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронними засобами контролю(браслет) за адресою: АДРЕСА_1 звільнивши обвинувачену з під варти в залі суду.

Заборонити ОСОБА_1 , залишати житло, за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово та зобов`язати прибувати за кожною вимогою до суду.

ОСОБА_1 зобов`язана після звільнення невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - змінити на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронними засобами контролю(браслет) за адресою: АДРЕСА_2 , звільнивши обвинуваченого з під варти в залі суду.

Заборонити ОСОБА_3 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово, зобов`язавши останнього прибувати за кожною вимогою до суду.

ОСОБА_3 зобов`язаний після звільнення невідкладно прибути до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору, направити начальнику ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України та начальнику Вишгородського відділу поліції та Києво-Святошинського управління поліції Головного управління у Київській області.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали 27 травня 2019 року о 09 год 15 хв..

Головуючий суддя

Судді

1

2