Вирок № 82273464, 07.06.2019, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/4846/19

Провадження № 1-кп/727/261/19

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, у складі:

Головуючого, судді Слободян Г.М.

за участю секретаря судових засідань Бринзила А.

здійснивши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду в м. Чернівці, судовий розгляд у кримінальному провадженні за №12019260040000632 від 24.03.2019 року по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із повною середньою освітою, не одруженого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження

прокурора - Владічан В.А.

обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 переслідуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення грошових коштів з апарату для реалізації питної води 23.03.2019р. близько 12 години, прибув до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 Маркет», що по вул. Рівненській, АДРЕСА_2 ОСОБА_2 ., в приміщенні якого повідомив продавцю ОСОБА_3 неправдиві відомості, що він нібито працює на фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 та для виконання своїх трудових обов`язків йому необхідно отримати ключі від апарату для реалізації води питної фірми «Роса Буковинська» типу «Водолій-1», №29.2-34606268-003:2012 що розташований за вищевказаною адресою біля цього магазину. Будучи введеною в оману та переконаною, що ОСОБА_1 дійсно виконує свої трудові обов`язки ОСОБА_3 передала йому ключі від апарату для розливу питної води, які у неї зберігались за домовленістю з ОСОБА_4 ключі ОСОБА_1 вийшов з магазину та відчинив ними вищевказаний апарат з розливу питної води, а в подальшому шляхом віджиму бічної частини купюро приймача витягнув з нього грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, які поклав до свого рюкзака. Заволодівши грошовими коштами місце вчинення злочину ОСОБА_1 покинув, чим своїми умисними діями спричинив ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєні вказаного злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в порядку вимог ст. 351 КПК України надав показання про те, що дійсно, 23.03.2019р. о 12 години, прийшов до магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по АДРЕСА_2 ., і оскільки йому на той час потрібні були кошти на придбання ліків, він сказав продавцю ОСОБА_3 що йому для виконання своїх трудових обов`язків йому необхідно отримати ключі від апарату для реалізації води питної фірми «Роса Буковинська», хоча вже як пояснив, що на той час в ПП ОСОБА_4 він не працював, а оскільки знав, що ключі від автомату зберігаються в продавця, то і вирішив не повідомляти останній про своє звільнення з роботи. В показаннях зазначив, що взявши ключі, він за їх допомогою, відчинив дверцята автомата де з купюроприймача дістав кошти в сумі 2000 грн., які забрав собі та з місця вчинення злочину пішов. Просив його суворо не карати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 не оспорював фактичних обставин справи, повністю визнав свою вину за ч.3 ст. 185 КК України, в скоєному розкаявся і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст обставин передбачених ч.3 ст. 349 КПК України, що обвинуваченим було підтверджено в засіданні; відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позицій, заслухавши думку прокурора, думку обвинуваченого та роз`яснивши зміст і правові наслідки застосування вимог ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, крім допиту потерпілої та документів, що характеризують особу обвинуваченого.

Потерпілий ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Аналізуючи з`ясовані обставини щодо вчиненого кримінального правопорушення, що мають значення для встановлення змісту та спрямованості умислу обвинуваченого ОСОБА_1 при вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, суд, виходить із сукупності всіх обставин вчиненого діяння та враховує спосіб, вчиненого злочину, поведінку винного, що передувала події, ставлення обвинуваченого до наслідків злочину, і приходить до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 умислу на вчинення крадіжки. Суд вірно кваліфікує дії обвинуваченого, в межах пред`явленого обвинувачення за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище.

Надаючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України, суд враховує і роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені у постанові «Про судову практику в справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року, в п.3 роз`яснено, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Згідно ст. 12 КК України, вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Судом роз`яснено обвинуваченому вимогу ч.1 ст.337 КПК України, яка передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з наступного.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на грунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК) а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо; виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку (акті).

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується положеннями ст.65 КК України, щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують покарання.

Обставинами, що в силу вимог ст. 66 КК України, пом”якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , суд визнає його щире каяття у вчиненому. Обставинами, що в силу вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Отже, виходячи із наведеного вище, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_1 , зокрема те, що останній раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів про що свідчить довідка ВІТ при ГУНП України в Чернівецькій області, копії вироків, однак в силу вимог ст.. 89 КК України вважається не судимим; вину в скоєному визнав повністю і щиро розкаявся, офіційно не працює, претензій від потерпілого не має

Судом при призначенні покарання встановлено, що ОСОБА_1 схильний до вчинення злочинів; не перебуває на обліку в наркологічному диспансері і не знаходиться на обліку в психіатричній лікарні; має постійне зареєстроване місце проживання, (а.с.к.п. ).

Таким чином, з урахуванням обставин, що пом`якщують і обтяжують покарання ОСОБА_1 , а також думку потерпілого в подані заяві та її законного представника щодо призначення обвинуваченому покарання, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд вважає, за можливе призначити покарання останньому в межах санкції ч.3 ст. 185 КК України, та на думку суду, виправлення і перевиховання ОСОБА_1 є можливим без ізоляції від суспільства та при призначенні покарання слід звільнити останнього від відбування основного покарання призначеного судом, з випробуванням, застосував правила вимог ст.. 75 та 76 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд врахував і вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчинення злочинів, як самими засудженими, так і іншими особами.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого (підсудного), випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року. При цьому, суд звертає увагу і на судову практику Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Харченко проти України», рішення від 10.02.2011 року).

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При ухваленні вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись конституційними засадами верховенства права та законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення…. Такий обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються із такими ж положеннями ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу слід залишити застосовану у вигляді домашнього арешту.

Процесуальні витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні.

Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 373-376, 395 КПК України суд, - У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання звільнити, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки, передбачені пунктами 2 - 4 ст. 76 КК України, зокрема: не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу відповідного районного сектору Чернівецького міського відділу з питань пробації Центрального – західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, періодично з`являтися на реєстрацію до вказаного органу та повідомляти дану установу про зміну свого місця свого проживання.

Запобіжний захід, ОСОБА_1 , у вигляді домашнього арешту, залишити застосованим до вступу вироку в законну силу.

Речові докази (а.с. к.п. 49), зокрема, куртку із капюшоном синього – червоного кольору, належного ОСОБА_1 – повернути останньому за належністю.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Чернівецької області протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м. Чернівці. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 статті 349 КПК України. Учасники судового кримінального провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Слободян Г.М.