Постанова № 82273011, 07.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року

м. Черкаси

справа 690/451/18 провадження № 22-ц/793/833/19

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

позивач - Головне управління Національної поліції в Черкаській області;

відповідач - ОСОБА_1 .

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Ватутінського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року (ухвалене під головуванням судді Здоровила В.А.) у справі за позовом Головного управління Національної поліції в Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

14 листопада 2018 року ГУ Національної поліції в Черкаській області звернулося в суд до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 вересня 2016 року близько 9 год. 00 хв. в м. Ватутіне Черкаської області на перехресті вулиць Першобудівників та Сонячної, автомобіль ГУ Національної поліції в Черкаській області ВАЗ-2107 державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням сержанта поліції ОСОБА_1 , який рухався по вул. Першобудівників та не виконав вимоги ПДР України (на рівнозначному нерегульованому перехресті, дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч), виїхав на перехрестя, де скоїв зіткнення з автомобілем CHERY державний номерний знак НОМЕР_2 чорного кольору, за кермом якого був гр. ОСОБА_2 , внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до актів судово-медичного обстеження № 377 та № 378 від 18 вересня 2016 року у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не виявлено.

Автомобіль ВАЗ - 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить ГУ Національної поліції в Черкаській області.

Автомобіль ВАЗ-2107 д. н. з. НОМЕР_1 та автомобіль СНЕRY д. н.з. НОМЕР_2 на час ДТП застраховані не були.

ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , який порушив п. 16.12 ПДР України. Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 03 жовтня 2016 року у справі №690/461/16, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ГУ Національної поліції в Черкаській області та проходив службу на посаді молодшого інспектора Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області (призначений наказом ГУ НП в Черкаській області від 07.11.2015 № 1 о/с).

ГУ Національної поліції в Черкаській області на підставі наказу від 17 лютого 2017 № 485, проведено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю молодшого інспектора Звенигородського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області сержанта поліції ОСОБА_1

За результатами службового розслідування встановлено, що 17 червня 2016 року близько 8 год. 00 хв. ОСОБА_1 , відповідно до затвердженого графіку чергувань, заступив на добове чергування. Начальник сектору кримінальної поліції Звенигородського відділу поліції ГУ Національної поліції в Черкаській області капітан поліції Міщенко О.Є., який був призначений відповідальним від керівництва, провів інструктаж з членами добового наряду та наголосив на безумовне дотримання поліцейськими ПДР України та на те, що до керування автотранспортом допускаються тільки ті члени добового наряду, які закріплені в установленому порядку за автотранспортом ГУ НП в Черкаській області.

18 вересня 2016 року близько 08 год. 50 хв., ОСОБА_1 , не будучи закріпленим за жодним автотранспортом ГУ НП в Черкаській області, самовільно взяв у черговій частині ключі від службового автомобіля ВАЗ 2107, після чого, переодягнувся у цивільний одяг та здійснив виїзд на службовому автомобілі, під час якого і трапилася ДТП.

Відповідно до результатів проведеного розслідування прийнято рішення, про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у вигляді звільнення зі служби в поліції, але останній подав рапорт на звільнення, отже наказом ГУ Національної поліції в Черкаській області від 02 листопада 2016 року № 189 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

В результаті ДТП автомобілю ВАЗ-2107 д. н.з. НОМЕР_1 завдані значні пошкодження.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 4/3 від 27 травня 2017 року вартість завданого матеріального збитку власнику автомобіля ВАЗ 2107 д. н.з. НОМЕР_1 складає 26 938 грн.

ОСОБА_2 подав позов до ГУ Національної поліції в Черкаській області, третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.

На підставі постанови Апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області стягнуто з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_2 86 426 грн. 54 коп.

Дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ОСОБА_2 зазнав значних пошкоджень, сталася з вини ОСОБА_1 , витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги при розгляді справи № 22-ц/793/213/18 за позовом ОСОБА_2 в сумі 1 553 грн. 79 коп. ГУ НП в Черкаській області також понесло з вини відповідача, отже своїми неправомірними діями ОСОБА_1 завдав матеріальну шкоду ГУ Національної поліції в Черкаській області в сумі 87 980 грн. 33 коп., яку він має відшкодувати в зворотному порядку.

Просив стягнути з відповідача на його користь 26 938 грн. матеріальної шкоди завданої автомобілю ГУ НП в Черкаській області ВАЗ 2107 д. н. з. НОМЕР_1 ; матеріальну шкоду, завдану ОСОБА_2 в результаті ДТП за рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року у справі № 22ц/793/213/18: відповідно до платіжного доручення №1 (138284887) від 26 червня 2018 року - 77 254 грн. 80 коп., відповідно до платіжного доручення № 138285439 від 26 червня 2018 року - 1 700 грн., відповідно до платіжного доручення № 3 (138286235) від 26 червня 2018 року - 6 699 гр. 20 коп., відповідно до платіжного доручення № 4 (138286616) від 26 червня 2018 року - 772 грн. 54 коп., за подання апеляційної скарги на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року за позовом ОСОБА_2 в сумі 1 553 грн. 79 коп., відповідно до платіжних доручень від 13 грудня 2017 року № 3101 та від 09 лютого 2018 року № 185, що в сумі складає 87 980 грн. 33 коп. та стягнути судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ватутінського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року позовні вимоги Головного управління Національної поліції в Черкаській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ Національної поліції в Черкаській області 2 733 грн. 36 коп. у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ГУ Національної поліції в Черкаській області понесені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 42 грн. 29 коп.

Стягнуто із ГУ Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4 880 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що на час заподіяння шкоди відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем, причинена відповідачем шкода повністю відшкодована потерпілому позивачем, а тому до вказаних правовідносин, в приведеній частині, слід застосовувати положення ст. 132 КЗпП України, тобто відповідач має відповідати перед позивачем за завдану ним шкоду з розмірі середнього місячного заробітку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 17 квітня 2019 року, ГУ Національної поліції в Черкаській області, вважаючи рішення таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, просило скасувати рішення Ватутінського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року та ухвалити нову постанову, якою повністю задовольнити заявлені позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що, на переконання скаржника, судом першої інстанції об`єднано дві позовні вимоги в одну, а саме: щодо стягнення матеріальної шкоди, яку завдано безпосередньо ГУ Національної поліції в Черкаській області та щодо стягнення матеріальної шкоди, яку завдано третій особі і відшкодовано ГУ Національної поліції в Черкаській області та яка стягується з відповідача в порядку регресу, в результаті чого неправомірно застосовано стягнення лише однієї суми, ще й в межах одного середньомісячного заробітку відповідача.

Заперечує твердження суду стосовно того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом на законних підставах, а також те, що висновок службового розслідування наданий ГУ Національної поліції в Черкаській області, не відповідає нормам закону та має формальний характер.

Щодо висновку суду першої інстанції про невідповідне проведення експертного дослідження та неналежною організацією, то скаржник вважає його помилковим, оскільки Черкаський науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України - самостійний підрозділ, який не є структурним підрозділом ГУ Національної поліції в Черкаській області чи національній поліції України та в своїй діяльності підзвітний і підконтрольний лише МВС України, в свою чергу ГУ Національної поліції в Черкаській області, підпорядковується в своїй діяльності Національній поліції України. Окрім того, даний центр має повноваження на проведення відповідних досліджень і є компетентним органом до якого і звернулося ГУ Національної поліції в Черкаській області. Суд в свою чергу вказаний висновок експерта не взяв до уваги та за переконанням скаржника порушив процесуальні права при вирішенні спору.

04 червня 2019 року представником відповідача адвокатом Токар О.М. подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 19 березня 2019 року без змін. Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим судом обставинам та нормам права, які регулюють спірні правовідносини.

Водночас наголошує на тому, що до позовної заяви у даній справі додано висновок службового розслідування від 16.03.2017, згідно якого нібито ОСОБА_1 без законних підстав здійснював керування транспортним засобом на час ДТП, а рішення суду у справі № 690/176/17 було винесено 24.11.2017, тобто за спливом семи місяців з часу службового розслідування, але цей документ не був доданий до матеріалів наведеної справи, що, на переконання представника, свідчить про формальне проведення перевірки.

Крім того, проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України регламентовано відповідною Інструкцією затвердженою наказом МВС України 12.03.2013 № 230, п. 5.4. якої передбачено, якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, про що видається наказ, зміст якого доводиться до особового складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності під підпис. Уразі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити такий наказ щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України. Таким чином, результатом проведення службового розслідування, в разі, якби воно не носило формальний характер, в разі встановлення винуватості особи, необхідно було винести наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності, який відповідач міг би оскаржити, проте такий порядок позивачем не було дотримано.

В частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу, суд визначив до відшкодування суму підтверджену договором про надання правничої допомоги, платіжним підтвердженням та розрахунком пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог у відповідності до вимог ЦПК.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 08 травня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 травня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 30 травня 2019 року на 11:00 год. без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з відсутністю даних про вручення належним чином ОСОБА_1 ухвали про відкриття апеляційного провадження та апеляційної скарги, розгляд апеляційної скарги відкладено на 07 червня 2019 року.

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв`язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Черкаської області.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до залишення без задоволення.

Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частинами 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду відповідає даним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись в суд з позовом 14.11.2018, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь, завдану 18.09.2016 в наслідок ДТП матеріальну шкоду. А саме 26 938 грн. - заподіяну автомобілю ГУ НП в Черкаській області ВАЗ 2107 д. н. з. НОМЕР_1 та в рахунок відшкодування матеріальних збитків, понесених позивачем внаслідок відшкодування матеріальної шкоди ОСОБА_2 за судовим рішенням від 10.04.2018 у справі № 22ц/793/213/18 - 87 980 грн. 33 коп. (77 254 грн. 80 коп., 1 700 грн., 6 699 гр. 20 коп., 772 грн. 54 коп., за подання апеляційної скарги на рішення місцевого суду від 24.11.2017 - 1 553 грн. 79 коп.).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно до ч. 2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа, відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Тобто за наявності вини працівника юридичної особи у завданні шкоди фізичній особі, і в разі, якщо така шкода завдана під час виконання трудових (службових) обов`язків, така шкода має бути відшкодована працедавцем.

Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 3 КЗпП України визначено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно до ч. 1 ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Випадки повної матеріальної відповідальності визначені ст. 134 ЦК України. Так, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, шкоду заподіяно діями працівника, які містять ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку; шкоди завдано не при виконанні трудових обов`язків.

За ч. 3 ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, завданої підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

У свою чергу порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України при його проведенні, визначені Інструкцією про порядок службового розслідування в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України від 12.03.2013 р. N 230, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 5.4. приведеної Інструкції передбачено, що якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи РНС, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. Особа РНС, стосовно якої проводилось службове розслідування, має право оскаржити рішення щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктом 6.3. Інструкції регламентовано права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, зокрема, отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об`єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять); за письмовим рапортом ознайомлюватися з висновком службового розслідування, а також з матеріалами, зібраними в процесі його проведення, у частині, яка її стосується, крім випадків, визначених законодавством України; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення.

Судом встановлено, що 18 вересня 2016 року близько 9 год. 00 хв. в м. Ватутіне Черкаської області на перехресті вулиць Першобудівників та Сонячної, автомобіль ГУ НП в Черкаській області ВАЗ-2107 д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням сержанта поліції ОСОБА_1 , який рухався по вул. Першобудівників та не виконав вимоги ПДР України (на рівнозначному нерегульованому перехресті, дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч), виїхав на перехрестя, де скоїв зіткнення з автомобілем CHERY д. н. з. НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_3 , внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Автомобіль ВАЗ - 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ГУ НП в Черкаській області (а.с. 13).

Обидва автомобілі, як ВАЗ-2107 д. н. з. НОМЕР_1 так і автомобіль СНЕRY д. н. з. НОМЕР_2 , на час ДТП застраховані не були.

ОСОБА_1 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ГУ НП в Черкаській області та проходив службу на посаді молодшого інспектора Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області (призначений наказом ГУ НП в Черкаській області від 07.11.2015 № 1 о/с) (а.с. 21).

Постановою Ватутінського міського суду Черкаської області від 03 жовтня 2016 року у справі № 690/461/16, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.12).

02.11.2016, на підставі наказу ГУ НП в Черкаській області № 189 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» за власним бажанням (а.с. 22).

16.03.2017 ГУ НП в Черкаській області, відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 та на підставі наказу від 17.02.2017 № 485, проведено службове розслідування за фактом ДТП за участю молодшого інспектора Звенигородського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області сержанта поліції ОСОБА_1

За результатами службового розслідування встановлено, що 17 червня 2016 року близько 8 год. 00 хв. ОСОБА_1 , відповідно до затвердженого графіку чергувань, заступив на добове чергування. Начальник сектору кримінальної поліції Звенигородського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області капітан поліції Міщенко О.Є., який був призначений відповідальним від керівництва, провів інструктаж з членами добового наряду та наголосив на безумовне дотримання поліцейськими ПДР України та на те, що до керування автотранспортом допускаються тільки ті члени добового наряду, які закріплені в установленому порядку за автотранспортом ГУ НП в Черкаській області.

18 вересня 2016 року близько 08 год. 50 хв., ОСОБА_1 , не будучи закріпленим за жодним автотранспортом ГУ НП в Черкаській області, самовільно взяв у черговій частині ключі від службового автомобіля ВАЗ 2107, після чого, переодягнувся у цивільний одяг та здійснив виїзд на службовому автомобілі, під час якого і трапилася ДТП.

Відповідно до результатів проведеного розслідування прийнято рішення, про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, у вигляді звільнення зі служби в поліції, проте зважаючи, що наказомом ГУ НП в Черкаській області від 02.11.2016 № 189 о/с його звільнено зі служби в поліції, обмежитись цим. (а.с. 14-16, 22).

В результаті ДТП автомобілю ВАЗ-2107 д.н.з. НОМЕР_1 були завдані пошкодження.

Відповідно до висновку експертного дослідження № 4/3 від 27 травня 2017 вартість завданого матеріального збитку власнику автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_1 складає 26 938 грн. (а.с.18 - 20)

ОСОБА_2 подав позов до ГУ НП в Черкаській області, третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2018 року рішення Ватутінського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ГУ Національної поліції в Черкаській області, третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - змінено, шляхом його скасування в частині: стягнення з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 15 000 грн., стягнення ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_2 витрат пов`язаних з наданням правової допомоги в сумі 8 000 грн., стягнення з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_2 витрат по оплаті судового збору у розмірі 973 грн., стягнення з ГУ НП в Черкаській області на користь держави судового збору в сумі 439 грн. 55 коп. та визначення до стягнення на користь ОСОБА_2 загальної суми в розмірі 102 927 грн. 80 грн.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою ОСОБА_2 в позові до ГУ НП в Черкаській області про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 339 грн. 54 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь з ГУ НП в Черкаській області судові витрати в сумі 704 грн.

Стягнуто з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 772 грн. 54 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 699 грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_2 77 254 грн. 80 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та в частині стягнення витрат по оплаті експертизи в сумі 1 700 грн. залишено без змін.

На підставі та на виконання вказаної постанови суду від 10 квітня 2018 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області стягнуто з ГУ НП в Черкаській області на користь ОСОБА_2 86 426 грн. 54 коп.

Зокрема, відповідно до платіжного доручення №1 (138284887) від 26.06.2018 (а.с. 28) держказначейством з рахунку позивача було списано та перераховано на користь потерпілого у ДТП ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди - 77 254 грн. 80 коп., відповідно до платіжного доручення № 138285439 від 26.06.2018 (а.с.29) - 1 700 грн. у відшкодування витрат потерпілому по оплаті експертизи, відповідно до платіжного доручення №3 (138286235) від 26.06.2018 (а.с.30) - 6 699 грн. 20 коп. у відшкодування понесених потерпілим судових витрат по оплаті правничої допомоги, відповідно до платіжного доручення № 4 (138286616) від 26 червня 2018 року (а.с.31) у відшкодування понесених судових витрат потерпілого - 772 грн. 54 коп., за подання апеляційної скарги на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 24.11.2017 за позовом ОСОБА_2 в сумі 1 553 грн. 79 коп., відповідно до платіжних доручень від 13.12.2017 № 3101 та від 09.02.2018 №185 (а.с.23-24), що в сумі складає 87 980 грн.

Позивач вважає, що з урахуванням того, що ДТП, внаслідок якої автомобіль ОСОБА_2 зазнав значних пошкоджень, сталася з вини ОСОБА_1 , а також витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги при розгляді справи № 22-ц/793/213/18 за позовом ОСОБА_2 в сумі 1 553 грн. 79 коп. ГУ НП в Черкаській області, також понесло з вини відповідача, то своїми неправомірними діями ОСОБА_1 завдав матеріальну шкоду ГУ Національної поліції в Черкаській області в сумі 87 980 грн. 33 коп., яку, на його переконання, відповідач має відшкодувати в порядку регресу.

Суд встановивши, що автомобіль ВАЗ 2107 д. н. з. НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ГУ НП в Черкаській області, в порушення норм встановлених п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не мав статусу забезпеченого транспортного засобу, дійшов висновку, що у власника було відсутнє право на його застосування для здійснення виїзду групи швидкого реагування Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області, що само по собі вказує на опосередковану вину в заподіянні матеріальної шкоди відповідальних осіб позивача.

Також, проаналізувавши надані суду докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що факту не перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з відповідачем на час ДТП, позивачем недоведено, як і не надано належних допустимих доказів, які б свідчили про незаконне заволодіння відповідачем транспортним засобом на час дорожньо-транспортної пригоди.

Що до службового розслідування то на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вмотивованого висновку щодо його формальності, оскільки наказ про його проведення, як вбачається з вступної частини висновку (а.с.14) виданий позивачем 17.02.2017, а ДТП мала місце 18.09.2016, а також те, що на час проведення службового розслідування сам відповідач 02.11.2016 вже був звільнений зі служби в поліції за власним бажанням.

Таким чином вказане службове розслідування було проведено без участі відповідача, а також він не був обізнаний про його результат та відповідно пояснень щодо його результатів не давав. Вказане свідчить про формальний підхід до проведення вищевказаного розслідування.

Аналізуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків завданих йому як власнику транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ - 2107» д.н.з. НОМЕР_1 судом першої інстанції встановлено наступне.

29 травня 2017 року на підставі листа ГУ НП в Черкаській області від 27 січня 2017 року «про призначення авто товарознавчого дослідження» експертною установою МВС України до якої також відноситься позивач, було проведено експертне дослідження.

На визначення авто товарознавчого дослідження поставлено питання: «Визначення суми матеріальних збитків, заподіяних власнику автомобіля ВАЗ 2107 реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок ДТП, що сталося 18 вересня 2016 року. Водночас тривале зберігання автомобіля, що став об`єктом експертизи лише через 8 місяців невідоме. Описані позивачем пошкодження автомобіля марки «ВАЗ-2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 не підтверджені позивачем жодним доказом. В свою чергу клопотань про проведення інших авто-товарознавчих досліджень на підтвердження заявлених вимог стороною позивача не заявлялося.

Середній місячний заробіток ОСОБА_1 відповідно до довідки № 10 від 10.01.2019, виданої ГУ НП в Черкаській області становить 2733 грн. 36 коп. (а.с. 66)

Таким чином суд першої інстанції встановивши, що причинена неправомірними діями відповідача матеріальна шкода була повністю відшкодована потерпілому ОСОБА_2 позивачем, як власником транспортного засобу, згідно до платіжних доручень від 13.12.2017, 09.02.2018 та 26.06.2018, прийшов до обґрунтованого висновку, що позов в частині відшкодування шкоди в порядку регресу підлягає до часткового задоволення за нормами трудового законодавства, а саме у розмірі середнього місячного заробітку, який становить 2 733 грн. 36 коп.

Доводи скаржника про те, що ГУНП в Черкаській області, як особа з якої стягнуто всі понесені внаслідок ДТП ОСОБА_2 матеріальні збитки, має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як працівника який фактично заподіяв шкоду у розмірі виплаченого відшкодування, не основані на законі та фактичних обставинах.

Відповідач ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з ГУ НП в Черкаській області та проходив службу на посаді молодшого інспектора Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області. Те, що на момент ДТП ОСОБА_1 дійсно працював молодшим інспектором Звенигородського ВП ГУ НП в Черкаській області та виконував свої службові обов`язки на службовому автомобілі марки «ВАЗ - 2107» д.н.з. НОМЕР_1 встановлено рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 24.11.2017 та постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10.04.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до ГУ НП в Черкаській області, третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Твердження апеляційної скарги, що, зокрема, витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги при розгляді справи № 22-ц/793/213/18 за позовом ОСОБА_2 в сумі 1 553 грн. 79 коп. позивачем понесені з вини відповідача, отже своїми неправомірними діями відповідач завдав матеріальної шкоди яку він має відшкодувати у зворотному порядку, не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що вони не є прямими збитками і не входять до визначення завданої матеріальної шкоди, та є безпідставними.

Не заслуговують на увагу і доводи скаржника щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства при вирішенні спору в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків завданих йому як власнику транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ - 2107» д.н.з. НОМЕР_1 .

Відмовляючи позивачу в задоволенні даної позовної вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дана вимога є необґрунтованою та недоведеною.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки дійсно експертне дослідження спірного автомобіля було проведено лише 29.05.2017, при тому, що ДТП сталося 18.09.2016. Позивач не надав суду доказів щодо належного його збереження у після аварійному стані до надання його на експертне дослідження. Згідно ж до висновку експертного дослідження № 4/3 від 29.05.2017, дослідження автомобіля проводилось 13.04.2017, автомобіль знаходився в не опечатаному стані.

Крім того, ОСОБА_1 на проведення огляду автомобіля і фіксацію наявних ушкоджень не запрошувався, як і не був обізнаний з проведенням самого експертного дослідження.

Даючи оцінку експертному дослідженню судом першої інстанції правомірно було враховано і те, що його описова частина не містить жодного опису механічних пошкоджень, яких зазнав автомобіль внаслідок ДТП.

За викладеного твердження апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції об`єднано дві позовні вимоги в одну не є обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції, проаналізувавши підстави пред`явлення позову, надані позивачем докази у підтвердження розміру шкоди завданої відповідачем у наслідок скоєного ним ДТП, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, частково задовольнив позовні вимоги позивача щодо відшкодування шкоди в порядку регресу, вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди внаслідок пошкодження належного позивачу автомобіля вважав недоведеними.

Доводи апеляційної скарги щодо не надання відповідачем та його адвокатом договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт, акту прийому-передачі виконаних робіт та квитанції про їх оплату, спростовуються матеріалами справи.

Так, у відповідності до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. ч. 1 та 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентовано ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження надання йому правничої допомоги матеріали справи містять Договір про надання послуг адвоката від 07.12.2018 укладений між адвокатом Токар О.М. та ОСОБА_1 , згідно якого адвокат взяла на себе зобов`язання, зокрема, представляти в судах інтереси останнього, в цивільній справі про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП. - п. 1.1 (а.с. 56).

Розділ 2 наведеного Договору регулює оплату послуг адвоката, а саме, що оплата послуг адвоката встановлюється за домовленістю сторін в розмірі обумовленому окремо та оформленому у вигляді додатку № 1 про проведений розрахунок, який є невід`ємною частиною договору (п.2.1).

Оплата здійснюється шляхом виплати адвокату готівкових коштів (2.2).

Водночас матеріали справи містять ордер Серія ЧК № 85041 від 11.12.2018 виданий адвокатом Токар О.М. на ведення справи в Ватутінському міському суді (а.с. 58).

Згідно до Додатку № 1 від 11.12.2018 про проведений розрахунок до Договору про надання послуг адвоката від 07.12.2018 вартість сплачених ОСОБА_1 адвокату Токар О. М. послуг становить 5 000 грн. (а.с. 59).

У відповідності до розрахунку (остаточного) від 11.12.2018 сторони домовились, що до позовна підготовча робота адвоката, підготовка позовної заяви та представництво в суді оплачується в остаточному розмірі 5 000 грн. Вартість 1 години роботи адвоката, враховуючи складність справи, становить 600 грн. підготовча робота адвоката: опрацювання судової практики, відповідності вчиненої дії положенням законодавства - 3 год., виготовлення відзиву на позовну заяву та додатків - 2,5 год., завірення печаткою адвоката поданих документів, відправка відзиву з додатками всім учасникам - 1 год., становить - 6,5 год. загальна вартість витраченого часу на досудову підготовку - 3 900 грн. Орієнтовна участь в судових засіданнях з години - 1 800 грн. всього 5 700 грн. Клієнтом сплачено 5 000 грн.

Матеріали справи містять відзив поданий представником відповідача - адвокатом Токар О.М. (а.с. 53, 54).

Згідно до протоколів судових засідань адвокат Токар О.М. приймала участь у судових засіданнях суду першої інстанції 10.01.2019 з 14:55:03 до 15:04:37 та 19.03.2019 з 14:33:27 до 17:04:59 (а.с. 66а, 97)

Крім того, адвокатом Токар О.М. до суду подавались заява про забезпечення доказів, а саме довідки про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 та розрахунок середньомісячного заробітку відповідача (а.с. 69, 85).

За викладеного доводи апеляційної скарги і в наведеній частині є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, були предметом розгляду суду, яким дана належна оцінка та висновків суду першої інстанції не спростовують. Суд першої інстанції зробив правильний висновок, щодо застосування до даних правовідносин положень ст. 132 КЗпП України та, відповідно, про відсутність підстав для застосування положень передбачених п. 4 ст. 134 КЗпП України, врахувавши середньомісячний заробіток відповідача стягнув з нього на користь позивача у відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 2733 грн. 36 коп.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 14 січня 2019 року ухвалено із додержанням вимог закону, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Судові витрати залишити за сторонами, які їх понесли, за розгляд справи апеляційний судом.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області залишити без задоволення.

Рішення Ватутінського міськрайонного суду Черкаської області від 19 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 07 червня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.О.Єльцов

О.В. Карпенко