Рішення № 82271626, 06.06.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"06" червня 2019 р.

Справа № 642/1978/17

Провадження № 2/642/486/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря Конєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Харківська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом відновлення меж земельної ділянки за зазначеною адресою. Зобов`язати ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 поновити знесену огорожу № АДРЕСА_2 на земельній ділянці АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником 13/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Яновою О.Є., р.№ 2928, та власником 87/100 частин зазначеного житлового будинку, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2012 року, посвідченого 2 ХДНК, р.№3-641, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №84299194 від 05.04.2017 року. Зазначений житловий будинок також є його постійним місцем проживання.На земельній ділянці площею 721 кв. м за адресою розташування вказаного вище житлового будинку знаходяться житловий будинок літ.А-1 з прибудовами, загальною площею 50,2 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, житловий будинок літ.Б-1 з прибудовами, загальною площею 79,1 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м, та надвірні будівлі: сараї літ. В, О, К, льох літ. З, вбиральня літ. Ж, гараж літ.И, огорожа № 2-4, замощення №1. З 1955 року площа земельної ділянки, її межі, розташування огорожі не змінювалося.

Житловий будинок по АДРЕСА_4 , який межує з належним позивачу домоволодінням, зареєстрований по праву власності наступним чином: 44/100 частин - за ОСОБА_5 , 56/100 частин на праві спільної сумісної власності - за ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

02 квітня 2017 року, під час відсутності відповідача, власниками житлового будинку по АДРЕСА_4 , була знесена огорожа №2 та пересунута її частина вглиб земельної ділянки позивача.

Позивач вважає дії відповідачів протиправними, які порушують його законні права та інтереси, зменшують загальний розмір належної йому земельної ділянки та ускладнюють обслуговування будівель, які зареєстровані за ним по праву власності.

26 квітня 2017 року відкрито провадження у справі та забезпечено позов за заявою ОСОБА_1 шляхом заборони: власникам житлового будинку АДРЕСА_4 , а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та будь-яким особам здійснення будівельних робіт та будь-яких дій стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а саме знесення, перенесення, встановлення огорожі, міжових знаків, зменшення розміру земельної ділянки та Управлінню Держгеокадастру у м.Харків Харківської області здійснення будь-яких дій та видачу будь-яких документів, в тому числі на присвоєння кадастрового номеру, стосовно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 .

15.08.2017 року ОСОБА_6 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 шляхом зобов`язання власника сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1 знести житлову прибудову «Б1-1», димохідну трубу та вигрібну яму.

В обґрунтування зустрічного позову зазначила, що вона разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є співвласниками частки у розмірі 56/100 у праві спільної сумісної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 в розмірі 44/100 до цього часу зареєстрована за ОСОБА_5 , що помер помер 7-8 років тому. Зазначений будинок межує з будинком АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1

На земельній ділянці ОСОБА_1 зведена житлова прибудова, яка у технічному паспорті на його домоволодіння позначена літерою «Б1-1». На думку ОСОБА_8 ОСОБА_1 використовуючи відсутність огорожі між земельними ділянками, діючи в порушення приписів Державних будівельних норм «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України (ДБН 79-92), затверджених наказом Держбуду України від 24 березня 1992 року №37 для будівництва зазначеної будівлі, вийшовши за межі своєї земельної ділянки, приблизно на 0,8 метрів, частково використавши земельну ділянку ОСОБА_8 , площею приблизно 2,4 м. кв. та створив тим самим перешкоди їй у користуванні її земельною ділянкою.

Крім того, ОСОБА_1 збудував на своїй земельній ділянці, але впритул до земельної ділянки ОСОБА_8 вигрібну яму. Таке розташування вигрібної ями також створює ОСОБА_9 перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, що виражається в істотному погіршенні умов проживання в будинку, оскільки близькість вигрібної ями від будинку призводить до постійних витоків нечистот, відчуття на території будинковолодіння нестерпного смороду, які створюють токсичні випарування від вигрібної ями. Вважає, що ОСОБА_1 порушені приписи п.п. 2.22 Державних санітарних норм та правил утримання територій населених місць, затверджених Наказом МОЗ України №2 від 17.03.2011 року, зареєстрованому в МЮ України 5 квітня 2011 року за № 457/19195 .

Ухвалою суду від 15.08.2017 року зустрічний позов ОСОБА_8 об`єднаний в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 21.08.2017 року по справі призначено будівельно-технічна експертиза.

15.01.2019 року до суду надійшов висновок судової земельно-технічної експертизи № 16292 від 22.12.2018 року, відповідно до висновків якої встановити "Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1 користувачем якої є ОСОБА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_4 , землекористувачами якої є ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , відповідно до правовстановлюючих документів, земельно-кадастрової документації на ці земельні ділянки?" не надається можливим з причини, вказаної у дослідженні. В зв`язку з ненаданням правовстановлюючих документів та земельно-кадастрової документації на земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 , вказати в чому саме полягають порушення та з боку яких землекористувачів вони доходять, а також надати варіанти усунення порушень не надається можливим. Встановити "Чи відповідає конфігурація земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 , яку вона набула після встановлення огорожі із земельною ділянкою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 правовстановлюючим документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно-правовим актам?" не надається можливим, в зв`язку з не наданням правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки. Розташування окремо стоячого димоходу до житлової прибудови літ. "Б1-1" здійснено в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 18.01.2019 року поновлено провадження у справі після проведення експертизи та справу призначено до судового засідання.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_10 підтримали свої вимоги в повному обсязі та заперечували проти зустрічних позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_11 - Костів Т.З. при подачі зустрічної заяви проти основного позову заперечував, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ній.

Інші відповідачі до судового засідання не з`явились, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.

Представник третьої особи Харківської міської ради до судвого засідання також не з`явився, причини неявки суду не відомі.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_1 , який надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 , що є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , пояснила, що до переїзду ОСОБА_11 в її домоволодіння питань, щодо розмежувань земельних ділянок між сусідами не було. Після переїзду ОСОБА_11 , остання почала насаджувати по периметру рослини, а потім знесла огорожу між своїм домоволодінням та домоволодінням ОСОБА_1 та встановила нову, яку перенесла вглиб земельної ділянки ОСОБА_1 .

Також в судовому засіданні було допитано експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_13 ., яка підтвердила надані нею висновки та зазначила, що вони були надані відповідно до наданих їй вихідних даних.

Вислухавши доводи сторін, допитавши свідків та експерта, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є власником 13/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 04 вересня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Яновою О.Є., р.№ 2928, та власником 87/100 частин зазначеного житлового будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2012 року, посвідченого 2 ХДНК, р.№3-641, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №84299194 від 05.04.2017 року. ( а.с. 7-15)

Житловий будинок по АДРЕСА_4 , який межує з належним ОСОБА_1 домоволодінням, зареєстрований по праву власності наступним чином: 44/100 частин - за ОСОБА_5 ( який помер), 56/100 частин на праві спільної сумісної власності - за ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ( а.с. 5-6)

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 721 кв. м за адресою розташування вказаного вище житлового будинку знаходяться житловий будинок літ.А-1 з прибудовами, загальною площею 50,2 кв.м, житловою площею 28,5 кв.м, житловий будинок літ.Б-1 з прибудовами, загальною площею 79,1 кв.м, житловою площею 45,9 кв.м, та надвірні будівлі: сараї літ. В, О, К, льох літ. З, вбиральня літ. Ж, гараж літ.И, огорожа № 2-4, замощення №1. ( а.с. 16-27).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.ч.1.2 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, - будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ст.ст.95, 96, 106, 107, 152 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Землекористувачі зобов`язані, в тому числі, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Основою для відновлення меж є дані земельно- кадастрової документації.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач за основним позовом ОСОБА_1 в своїх вимогах просить усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 шляхом відновлення меж земельної ділянки за зазначеною адресою. Зобов`язати ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 поновити знесену огорожу № АДРЕСА_2 на земельній ділянці АДРЕСА_3 АДРЕСА_1 . При цьому ним зазначено, що після проведення судової будівельно-технічної експертизи позовні вимоги ним будуть конкретизовані. Однак після проведення судової експертизи та до судових дебатів зазначений процесуальний обов`язок ним виконаний не був.

Спробу представника позивача ОСОБА_10 уточнити позовні вимоги в судових дебатах, не може бути прийнята судом, оскільки відповідно до ст. 242 ЦПК України, у судових дебатах виступають з промовами (заключним словом) учасники справи. У цих промовах можна посилатися лише на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Крім того, експерт при проведенні судової земельно-технічної експертизи № 16292 від 22.12.2018 року не зміг надати відповіді на поставлені питання оскільки йому на дослідження не були надані правовстановлюючі та земельно-кадастрові документації на земельну ділянку по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку по АДРЕСА_4 .

В матеріалах справи наявний акт встановлення (відновлення) та погодження меж земельної ділянки від 03.07.2006 року складений ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та начальником відділу державного земельного кадастру Харківського Управління земельних ресурсів ОСОБА_20 А.М., що наданий позивачем. (а.с. 167-168).

Однак судом він не береться до уваги, оскільки, земельно-кадастровою документацією є документація, в якій фіксуються дані державного земельного кадастру. В Україні до земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні й цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що знаходяться у державній, колективній і приватній власності, кількість їх, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних рад народних депутатів, областях, Автономній Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає також книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі договорів оренди землі.

Також зазначена документація не була надана сторонами і суду.

При цьому, земельним законодавством передбачено, що саме дані земельно -кадастрової документації є основою для встановлення меж земельної ділянки, на що також посилались ОСОБА_1 та ОСОБА_6 в своїх позовних заявах.

З дослідницької частини висновку експерта № 16292 від 22.12.2018 року судом встановлено:

«На підставі порівняльного аналізу меж земельної ділянки АДРЕСА_1 невідповідність фактичних меж земельної ділянки № НОМЕР_1 даним інвентаризаційної справи встановлена. На підставі порівняльного аналізу меж земельної ділянки АДРЕСА_4 невідповідність фактичних меж земельної ділянки № 8-В даним інвентаризаційної справи не встановлена.

При обстеженні земельних ділянок АДРЕСА_5 Харкові встановлено, що частина огорожі демонтована, а саме: вздовж житлового будинку літ. "Б-1" по вул АДРЕСА_6 Барикадна № 75.

При вивченні інвентаризаційної справи на земельну ділянку АДРЕСА_1 , відстань від стіни житлового будинку літ. "Б-1" до межі земельної ділянки АДРЕСА_4 вказана 0,80м. Тобто, межа між земельними ділянками № 75 по АДРЕСА_7 Барикадна та № 8-В АДРЕСА_4 . Харкові повинна проходити на відстані від стіни житлового будинку літ. "Б-1" на 0,80м.

На підставі зазначеного вище слідує, що розташування окремо стоячого димоходу до житлової прибудови літ. "Б1-1" здійснено в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 .»

Враховуючи викладене, той факт, що ОСОБА_1 не уточнено спосіб захисту його порушених прав та за відсутності правовстановлюючих документів на земельні ділянки, суд не має можливості встановити наявність або відсутність порушень та з боку яких землекористувачів вони походять, а також спосіб їх захисту, тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_4 шляхом зобов`язання власника сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1 знести житлову прибудову «Б1-1», димохідну прибудову та вигрібну яму, суд зазначає:

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

При цьому в обґрунтування вимог ОСОБА_8 зазначено, що ОСОБА_1 збудував житлову прибудову «Б1-1» з димоходом, вийшовши за межі своєї земельної ділянки, приблизно на 0,8 метрів, частково використавши земельну ділянку ОСОБА_8 , площею приблизно 2,4 м. кв. та створив тим самим перешкоди їй у користуванні її земельною ділянкою. Крім того, ОСОБА_1 збудував на своїй земельній ділянці, але впритул до земельної ділянки ОСОБА_8 вигрібну яму. Таке розташування вигрібної ями також створює ОСОБА_9 перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, що виражається в істотному погіршенні умов проживання в будинку, оскільки близькість вигрібної ями від будинку призводить до постійних витоків нечистот, відчуття на території будинковолодіння нестерпного смороду, які створюють токсичні випарування від вигрібної ями.

Як встановлено з висновку експерта № 16292 від 22.12.2018 року: «Розташування окремо стоячого димоходу до житлової прибудови літ. "Б1-1" здійснено в межах земельної ділянки АДРЕСА_1 .»

Жодних доказів в обґрунтування своїх вимог ОСОБА_21 та її представником не надано, в зв`язку з чим, суд вважає її позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 263-265, 273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Харківська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відновлення меж земельної ділянки – залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 06 червня 2019 року.

Суддя В.Г. Пашнєв