Рішення № 82270584, 28.05.2019, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/1028/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2019 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Самолюк А.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_1 .

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 22736,67 грн. звернулось АТ КБ "ПриватБанк".

В обґрунтування позову АТ КБ "ПриватБанк" зазначає, що відповідно до укладеного між ним та ОСОБА_2 договору від 03.04.2010 року остання отримала кредит в розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку "Універсальна, Gold" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею та банком договір.

При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зазначає, що відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов`язалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Вказує, що п.2.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг визначено, що у разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн., відповідач зобов`язалася сплачувати банку пеню відповідно до встановлених тарифів, а відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, остання зобов`язана сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Водночас вказує, що відповідно до умов договору та тарифного плану карти «Універсальна, Gold», за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, передбачає, що базова відсоткова ставка в місяць становить 3,5% (42% на рік), обов`язковий щомісячний платіж складає 5% від суми заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку заборгованості.

Окрім того, пеня за несвоєчасне погашення кредиту визначається в розмірі 0,233% від суми загальної заборгованості + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. або 0,233% грн. від суми загальної заборгованості +100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Зазначаючи про те, що відповідач порушила умови договору по поверненню коштів та ст.ст. 526, 527, 530, 599 ЦК України, позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором станом на 08.07.2018 року в розмірі 229736,67 грн., яка складається: 5881,04 грн. – заборгованість за кредитом; 7197,51 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 8099,23 грн. – заборгованість за пенею; 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 1058,89 грн. – штраф (процентна складова), а також витрати на сплату судового збору у розмірі 1762 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження відповідно до ст.274-279 ЦПК України з повідомленням (викликом) сторін, та роз"яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористалася. Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи не подавали.

Ухвалою суду від 18.01.2019 відповідно до ст.223 ЦПК України, було визнано обов`язковою явку представника позивача в судове засідання.

Ухвалою суду від 20.02.2019 за клопотанням представника відповідача було витребувано матеріали по зверненню Нестерук Л.Ф. 22.06.2017 року до Гощанського відділення АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування її картки, в зв`язку із викраденням та унеможливлення зняття коштів сторонньою особою, що вчинила злочин; інформацію про те, ким було заблоковано надходження SMS-повідомлень на мобільний телефон ОСОБА_2 про рух коштів по картці і з якою метою; копію відеозапису звернення ОСОБА_2 із заявою про блокування картки, що мало місце 22.06.2017 року; а також задоволено клопотання про виклик свідків.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Пояснив, що 03.04.2010 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку "Універсальна, Gold" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку складає між нею та банком договір.

Вказує, що відповідно до умов договору тарифного плану карти «Універсальна, Gold», за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, передбачає, що базова відсоткова ставка в місяць становить 3,5% (42% на рік), обов`язковий щомісячний платіж складає 5% від суми заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку заборгованості. Пеня за несвоєчасне погашення кредиту визначається в розмірі 0,233% від суми загальної заборгованості + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. або 0,233% грн. від суми загальної заборгованості +100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України та п.2.1.1.7.6 Договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми позову.

Посилаючись на те, що відповідач порушила умови договору по поверненню коштів та ст.ст. 526, 527, 530, 599 ЦК України, позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором станом на 08.07.2018 року в розмірі 229736,67 грн., яка складається: 5881,04 грн. – заборгованість за кредитом; 7197,51 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 8099,23 грн. – заборгованість за пенею; 500 грн. – штраф (фіксована частина) та 1058,89 грн. – штраф (процентна складова), а також витрати на сплату судового збору у розмірі 1762 грн.

Зазначив, що в разі втрати кредитної карти позичальник зобов`язаний звернутись із заявою в поліцію та з письмовою заявою про блокування картки в банк, або зателефонувати з цього приводу на номер НОМЕР_1 . Вказав, що ОСОБА_2 не зверталася в банк із заявою про блокування картки в зв`язку з її викраденням та йому не відомо чи проводилась по даному факту службова перевірка.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала. Підтвердила факт отримання кредиту в розмірі кредитного ліміту 9000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 42% на рік та не заперечила подання 30.04.2010 року заяви на отримання кредиту і ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку.

Водночас вказала, що за рішенням банку кредитний ліміт для неї було збільшено до 18000 грн. та пояснила, що заборгованість за даним кредитним договором нею була фактично повністю погашена після незаконного заволодіння карткою сторонньою особою. Зазначила, що 22.06.2017 дану кредитну картку в неї було викрадено, та згодом вона дізналася, що з даної карти було знято грошові кошти.

Вказала, що повідомила про даний випадок в поліцію, а також звернулася в банк для блокування картки до працівника банку ОСОБА_4

Зазначила, що представник банку не повідомляв їй про необхідність подання письмової заяви чи звернення на гарячу лінію за номером 3700, тому вона вважала, що вчинила всі необхідні дії для блокування картки, повідомивши про це працівників банку, які оформляли заявку про блокування через Приват24.

Проте незважаючи на її звернення щодо вчинення злочину і викрадення коштів, банк вчиняє незаконні дії по стягненню з неї коштів, яких вона не отримувала. Враховуючи наведене просить в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_3 . додатково вказав, що згідно вимог чинного законодавства особа не несе відповідальності за правочином, який не вчиняла або який вчинено поза її волею, внаслідок чого вважає, що ОСОБА_2 не повинна нести відповідальність та сплачувати даний кредит.

Зазначив, що після звернення ОСОБА_2 про заблокування картки банком було заблоковано вхідні СМС-повідомлення, а не сам рахунок в зв`язку з чим ОСОБА_2 не відразу дізналася про те, що за допомогою її картки сторонньою особою було отримано грошові кошти.

Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, вважає, що позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що 03.04.2010 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачці кредит в розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку "Універсальна, Gold" зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 42% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до умов договору тарифного плану карти «Універсальна, Gold», за умови погашення до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, базова відсоткова ставка в місяць становить 3,5% (42% на рік), обов`язковий щомісячний платіж складає 5% від суми заборгованості, але не менше 100 грн. і не більше залишку заборгованості. Пеня за несвоєчасне погашення кредиту визначається в розмірі 0,233% від суми загальної заборгованості + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. або 0,233% грн. від суми загальної заборгованості +100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Відповідно до ч.1, 2 ст.549 ЦК України та п.2.1.1.7.6 Договору при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500,00 грн + 5% від суми позову.

Відповідно до п.3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, який може збільшити або зменшити його в будь-який момент.

Одночасно, п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід"ємних частин договору.

З анкети-заяви ОСОБА_2 вбачається, що вона була ознайомлена та згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.

Вбачається, що сторони досягли згоди по всіх істотних умовах кредитного договору б/н від 03.04.2010 року, підписали його, а тому такі умови кредитного договору є обов`язковими для виконання.

Відповідно до п.5.7 Умов та Правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною договору, визначено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за договором.

Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором.

Позивач зазначає, що в порушення умов договору та ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого станом на 08.07.2018 року утворилася заборгованість у розмірі 22736,67 грн.

З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у вищевказаному розмірі.

Водночас, судом встановлено, що обставини, наведені відповідачем щодо викрадення її кредитної картки, підтверджуються матеріалами справи та свідчать про списання коштів з кредитної картки ОСОБА_2 поза її волею, без її відома, хоча вона вживала всіх необхідних заходів для блокування картки та жодними своїми діями не сприяла втраті і незаконному використанню належної їй платіжної картки.

Зазначене підтверджується копією обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №1201780000312 від 26.06.2017, випискою по рахунку ОСОБА_2 , повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» від 25.02.2019.

Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» надано визначення «електронного платіжного засобу» (п. 1.14 статті 1) - платіжний інструмент, який надає його держателю можливість за допомогою платіжного пристрою отримати інформацію про належні держателю кошти та ініціювати їх переказ.

В пункті 1.27 статті 1 вказаного Закону визначено, що платіжна картка - це електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу грошових коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків, через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

В пункті 16 статті 14 цього Закону передбачено, що користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів.

Згідно Умов і Правил надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний: за п.1.1.2.1.12 - вживати заходи щодо запобігання втрати (викраденню) картки, стікера PayPass, ПІНа (персонального ідентифікаційного номера) або інформації, нанесеної на картку і магнітну смугу, або їх незаконного використання; згідно п.1.1.2.1.13 - інформувати банк, а також правоохоронні органи за фактом втрати карти, ПІНа, SIM-карти мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання; п.1.1.2.1.21 - негайно повідомляти банк шляхом дзвінка до Колл-центру (протягом 15 хв.) інформацію, що стала відома клієнту про втрату, викрадення карти, SIM-карти мобільного телефону, несанкціоновані транзакції за його рахунками.

Відповідно до п.1.1.3.1.7 банк зобов`язаний у разі виникнення овердрафту або одержання усного або письмового повідомлення власника або довіреної особи, переданого в порядку передбаченому Умовами та правилами про втрату/крадіжку карти або про можливість несанкціонованого використання карти третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки.

Також у даному випадку банк зобов`язаний відмовитися від встановлення ділових відносин або проведення фінансових операцій у разі, якщо ідентифікація клієнта відповідно до вимог законодавства неможлива, за винятком операцій щодо зарахування коштів, які надходять на рахунок даного клієнта (п.1.1.3.1.12).

Зняття коштів у банкоматі є можливим лише із застосуванням картки та за умови знання ПІНа, про який є обізнаним тільки держатель картки.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб`єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Відповідно до ст.40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», еквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Моніторинг має проводитися постійно за параметрами, встановленими правилами відповідної платіжної системи.

Відповідно до ст.37-1 вищевказаного Закону, для встановлення правомірності переказу еквайр, за результатами моніторингу або в разі опротестування переказу держателем, емітентом або платіжною організацією платіжної системи, має право призупинити завершення переказу на час, передбачений правилами відповідної платіжної системи, але не більше ніж на дев`яносто календарних днів.

Згідно з п.8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління НБУ №705 від 05.12.2014 р. визначено, що емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Відповідно до п.6.7, 6.8 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого Постановою правління Національного банку України 30 квітня 2010 року № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувались або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності, відновляє залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо платіжний засіб було викрадено без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка не дає змоги ініціювати платіжні операції.

Аналогічний правовий висновок підтверджується позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 61-16504св18, від 23 січня 2018 року у справі № 61-1856св17.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписала заяву №б/н від 03.04.2010 року, згідно з якою набула право на отримання кредиту у розмірі 9000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Також встановлено, що 26.06.2017 року ОСОБА_2 звернулась до Гощанського ВП ГУНП в Рівненській області із заявою про те, що 22.06.2017 перебуваючи в смт.Гоща вона виявила відсутність власного гаманця з документами і банківськими картками. В подальшому, з її банківської картки АТ «Ощадбанк» невідомою особою було викрадено грошові кошти в сумі 2350 грн. та з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» було викрадено грошові кошти в сумі 7969,95 грн.

Даний факт підтверджено копією обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №1201780080000312.

Як зазначає відповідач, про вказану обставину вона повідомила АТ КБ «ПриватБанк», зокрема працівнику Цар Р.Я.

З метою з`ясування зазначених обставин судом було здійснено допит в якості свідків працівників Гощанського відділення АТ КБ «ПриватБанк» - Цимбалюк М. ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , які вказали, що не пам`ятають чи зверталась ОСОБА_2 в банк з приводу блокування картки та особисто вони не блокували її рахунок. Чи проводилась службова перевірка по даному факту їм не відомо.

Одночасно, згідно повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» від 19.04.2019 №32744-ВБ встановлено, що згідно внутрішніх програмних комплексів банку, 22.06.2017 ОСОБА_2 зверталась до Гощанського відділення АТ КБ «ПриватБанк» щодо блокування її картки в зв`язку з її викраденням та унеможливлення зняття коштів сторонньою особою, що також підтверджується виданою їй довідкою.

Крім того, за вказану дату від 22.06.2017 в комплексах та програмах Банку зафіксовано факт зміни статусу карти (блокування), заявка оформлена через додаток Приват24 (логін користувача). У банку відсутні дані щодо блокування кредитної картки безпосередньо у банку або за допомогою співробітника банку.

Стосовно надання інформації про те, ким було заблоковано надходження СМС-повідомлень на мобільний телефон ОСОБА_2 про рух коштів по картці і з якою метою, позивач вказав, що інформація по смс-інформуванні в наявності виключно актуальна, надати таку інформацію за період з 27.06.2017 по 28.06.2017 технічно неможливо. Надати відео звернення клієнта до відділення також технічно неможливо в зв`язку з терміном давності.

Отже, судом встановлено, що кошти, надані банком відповідачці, були зняті без її відома з банківської картки про що нею було повідомлено поліцію та АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином нею були вчинені всі необхідні дії щодо унеможливлення зняття коштів та блокування картки.

Судом встановлено, що останні операції з використання платіжної картки були проведені після 27.06.2017 року, тобто коли платіжну картку у відповідача було викрадено, про що вона повідомила позивача та органи поліції, тому суд доходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 вини у заволодінні коштами, яке відбулось без її волевиявлення і згоди.

Окрім того, з наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка відразу після втрати картки фактично виконала умови кредитного договору. Так, після 22.06.2017 року нею було внесено 5 платежів на виконання умов договору, а саме 24.06.2017 року нею було внесено 1000 грн., 21.07.2017 року - 1010 грн., 26.07.2017 року - 2000 грн., 30.07.2017 року - 2000 грн., та 01.08.2017 року - 4725 грн. Тобто загальна сума коштів, внесених відповідачкою на погашення кредиту в зазначений період становила 10735 грн., що на 19 грн. 48 коп. перевищило суму заборгованості по кредиту, яка відображена позивачем у відповідному розрахунку, який він надав суду, за період 11.06.2017-24.06.2017.

Згідно з ч.1, ч.5 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 і ч. 2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стороною позивача у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів до суду позивачем не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх.

Отже, кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач вказує, що кошти з її кредитної карти знімала не вона, надала докази про вчинений злочин - крадіжку коштів з її карти.

Відповідно до пункту 3 Положення "Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням", затвердженого Постановою правління Національного банку України 30 квітня 2010 року № 223, банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, серед іншого, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснення операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій. Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Отже, суд вважає, що відповідачка після втрати банківської картки вчинила всі належні дії для блокування руху коштів, а саме звернулась до відділення банку та подала заявку на зміну статусу картки (блокування), що підтверджується листом АТ КБ "ПриватБанк" № НОМЕР_2 від 19.04.2019 року, а тому подальший ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Позивачем не було надано доказів того, що саме ОСОБА_2 отримувала грошові кошти після втрати картки та здійснила їх списання із карткового рахунку. Крім того матеріали справи не містять доказів того, що АТ КБ «ПриватБанк» вчиняв дії, спрямовані на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку відповідача. Позивачем заперечення ОСОБА_2 не спростовано, про результати службового розслідування за вказаним фактом АТ КБ "ПриватБанк" також будь-яких даних не надано.

З огляду на положення вищенаведених правових норм, суд доходить висновку, що відповідач вжила необхідних заходів, передбачених у випадку втрати картки Умовами і Правилами надання банківських послуг, а саме: проінформувала банк, а також правоохоронні органи про факт крадіжки її банківської картки, а тому її вини, як підстави цивільної-правової відповідальності не вбачається, що виключає можливість стягнення з неї заборгованості, яка виникла не з її вини. До моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Враховуючи, що відповідач після виявлення факту крадіжки кредитної картки, звернулася до правоохоронних органів та відділення банку, тому банк несе відповідальність за збитки від операцій, здійснених після повідомлення банку.

Таким чином, оскільки відповідач не несе ризик збитків та відповідальності за операції, після подання заяви про блокування коштів на картрахунку, а доказів того, що спірні кошти були зняті з рахунку відповідача до подання заяви про блокування коштів на картрахунку позивачем не надано, в задоволенні позову про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №б/н від 03.04.2010 року слід відмовити.

На підставі ст. 549, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

в позові публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (юридична адреса: м.Київ, вул.Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення 22736 грн. 67 коп. заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.06.2019.

Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.