Ухвала суду № 82267225, 05.06.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.2019 Справа №2-6539/2005

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Братасюка В.М.

секретаря судового засідання Созанської Т.І.

представника скаржника Сампара Н.М., представника ДВС Ларва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження старший державний виконавець Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Ларва Мар`яна Віталіївна, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання скасувати постанову,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває скарга ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження старший державний виконавець Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Ларва Мар`яна Віталіївна, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання скасувати постанов у виконавчому провадженні ВП 55617536:

-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 07.05.2018 року

-про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 07.05.2019 року у виконавчому провадженні ВП 55617536

На обґрунтування скарги скаржник посилається на порушення закону державним виконавцем, котрий виніс спірні постанову з перевищенням повноважень, оскільки скаржник працює водієм у приватному підприємстві, здійснює міжнародні перевезення, і керування ТЗ є основною його діяльністю.

В судове засідання з розгляду скарги скаржник не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду.

Представник скаржника в засіданні скаргу підтримав частково – просить суд про визнання дій протиправними та зобов`язання скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 07.05.2019 року у виконавчому провадженні ВП 55617536.

Разом з тим, оскільки в ході розгляду скарги виявилося, що органом ДВС 22.04.2019 року самостійно скасовано одну із спірних постанов, а саме про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 07.05.2018 року, просить обмежитися судовим розглядом скарги виключно в частині надання правової оцінки діям державного виконавця щодо винесення постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 07.05.2019 року.

Стягувач у виконавчому провадженні в засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце судового розгляду.

Представник ДВС просить в задоволенні відмовити за безпідставністю, надав пояснення, що ДВС діяла в межах закону вирішуючи питання обмеження боржника у виїзді за кордон до погашення заборгованості із сплати аліментів.

Усно проголошеною ухвалою від 05.06.2019 року постановлено приєднати до матеріалів справи матеріали виконавчого провадження ВП 55617536 до складання повного тексту ухвали.

Розглянувши скаргу Судом встановлено наступні обставини.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 2 Постанови за №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» наголошує, що при розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватися положеннями Конституції України, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), законами України: від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР "Про державну виконавчу службу", "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, які регулюють примусове виконання судових рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, тощо.

Відтак процесуальними нормами ЦПК щодо здійснення судового контролю є Розділ VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень», тобто ст. 447-453.

Отже, оглядом досліджених в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження ВП55617536 з примусового виконання дубліката виконавчого листа №2-6539 від 11.07.20015 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, вбачається наступне.

На виконанні Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває провадження ВП 55617536 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6539 від 12.07.2005, виданого Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття

26.01.2018 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27, 56 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем відкрите виконавче провадження, винесена постанова про арешт майна боржника.

Згідно відповіді УПФУ та ДФС встановлено, що боржник отримує дохід у ПП "Соловій транс", на підставі чого, 13.02.2018 керуючись статтями 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату та надіслана на підприємство для виконання.

07.05.2018 керуючись ст. ст. 11, 71 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.

У зв`язку з тим, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання у боржника утворилась заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку за період з 09.06.2005 року по 01.09.2018 року становить 120 163,43 грн., що перевищує суму відповідних платежів за три роки, керуючись пунктом 3 частини 14 статті 71 Закону, 17.09.2018 державним виконавцем винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

24.09.2018 року державним виконавцем зроблено виклик боржника, на який 03.10.2018 з`явилася матір боржника, котра повідомила про те, що ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 не проживає та не зареєстрований.

У ході проведення виконавчих дій встановлено, що за адресою: с.Байківці знаходиться транспортний засіб ВАЗ 21703 ДНЗ ОСОБА_3 , який належить боржнику, на підставі чого, керуючись статтею 56 Закону 31.10.2018 року даний транспортний засіб описано.

Згідно відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМСУ в Тернопільській області від 01.02.2019, встановлено, що боржник зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

11.02.2019 року виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що на вимогу виконавця вхідних дверей ніхто не відчинив, у зв`язку з чим не було встановлено фактичне місце проживання ОСОБА_1 , а також не було перевірено майновий стан боржника.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, встановлено, що в боржника немає зареєстрованого нерухомого майна.

На виконанні у відділі також, перебуває ВП №43050809 за виконавчим листом №1915/6016/2012 від 13.08.2012 виданим Тернопільським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ " Надра " заборгованість за кредитним договором в сумі 10342,41 дол. США, що еквівалентно"82584,14 грн. та судовий збір сумі 825,84 грн.

Транспортний засіб ВАЗ 21703 ДНЗ В01595АІ перебував в заставі банку ПАТ КБ «Надра», на підставі чого, його передано на реалізацію згідно виконавчого провадження АСВП №43050809 та АСВП 55617536. Згідно висновку експерта від 15.01.2019 вартість об`єкта оцінки становила 60 990 грн. Повідомлення про вартість об`єкта оцінки, керуючись вимогами статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» надіслано сторонам, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та у ПАТ КБ «Надра Банк».

13.02.2019 згідно заявки на реалізацію арештованого майна, даний транспортний засіб передано на реалізацію.

Згідно протоколу про проведення електронних торгів №393469 від 18.03.2019 року, переможцем торгів визначено учасника №23, котрим сплачено суму в розмірі 57 940,5 грн. на депозитний рахунок Відділу.

Статтею 46 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення вимог стягувачів, де зазначено, те, що у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна, а в другу чергу задовольняються вимоги щодо стягнення аліментів.

Враховуючи вищезазначене, у зв`язку з недостатністю утриманої суми із реалізації майна для задоволення вимог забезпечених заставою майна, всі утримані кошти перераховано в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в користь ПАТ КБ «Надра Банк», а також стягнено виконавчий збір в розмірі 5256,41грн згідно АСВП 43050809.

Керуючись частиною 12 статті 71 Закону, за участі боржника, державним виконавцем 16.04.2019 року складено протокол про адміністративне правопорушення за несплату аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за шість місяців з дня пред`явлення виконавчого документа.

Згідно звіту про здійснені відрахування від 02.05.2019 року із доходів боржника щомісячно проводиться утримання заборгованості. Заборгованість станом на 01.04.2019 становить 108 748,23 грн.

03.05.2019 поновлено запити в реєструючі установи з метою встановлення інформації щодо наявності зареєстрованого майна за боржником, а також зроблено запит в РАЦС з метою встановлення інформації про факт реєстрації шлюбу ОСОБА_1 .

22.04.2019 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС винесено постову про скасування процесуального документа.

Означеною постановою скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 07.05.2018 року, тобто документ, що первісно оскаржувався скаржником.

Скасування органом ДВС постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 07.05.2018 року, мотивовано тим, що обмеження боржника у керуванні ТЗ позбавляє ОСОБА_1 основного законного заробітку, адже останній працює водієм автотранспортного засобів ПП «Соловій-Транс» з 21.02.2017 року, що підтвердив копією трудової книжки та довідки.

Змістом наданої боржником органу ДВС довідки від 16.04.2019 року №16/04/19 ПП «Соловій- ОСОБА_4 » вбачається, що боржник дійсно працює на посаді водія автотранспортного засобу з 21.02.2017 року, згідно наказу №8 від 20.02.2017 року. Посилання на означений наказ також наявне у трудовій книжці скаржника № запису 21 сторінка 12.

Окремо скаржник в суду надав довідки ПП «Соловій-Транс» №19/04 та 19/05 від 04.05.2019 року, змістом яких роботодавець боржника додатково повідомляє про те, що в обов`язки ОСОБА_1 входить здійснення міжнародних перевезень, й те. що з його заробітної плати справляється стягнення в розмірі 50% на виконання постанови державного виконавця про стягнення аліментів.

Згідно ст.. 5 ЗУ «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч.1 ст. 19 Конституції України).

Як зазначає ЄСПЛ в рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява N 40450/04):

«51. Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Предметом оскарження є законінсть дій державного виконавця щодо винесення постанови від 07.05.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у виконавчому провадженні ВП 55617536, і відмова ДВС скасувати означену постанову в позасудовому порядку, як того просить боржник, склавши та подавши виконавцю заяву від 16.04.2019 року з наступною мотивацією – робота водієм, та позбавлення єдиного законного заробітку.

Згідно ч.9 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:

1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;

4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування. (ч.10 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Таким чином суд відзначає, що державним виконавцем після отримання відомостей, що робота боржника водієм є його основним законним джерелом здобуття засобів до існування, цілком законно та у правовий спосіб скасовано постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 07.05.2018 року.

(!) Поряд з тим, на відміну від тимчасового обмеження у праві керування ТЗ, Закон «Про виконавче провадження» не відносить до випадків, коли не може бути застосоване таке обмеження, як право виїзду за межі України, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.

Іншими словами, якщо у державного виконавця з метою винесення постанови від 22.04.2019 року про скасування процесуального документа - постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 07.05.2018 року, існувало правове підгрунття (ч.10 ст. 71 ЗУ Про виконавче провадження»), то означеного правового підгрунття для скасування постанови від 07.05.2019 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, не існує.

Окрім цього суд наголошує, що розгляд скарги відбувається в цивільному судочинстві, одним з основоположних засад якого є змагальність сторін.

А тому обов`язок доказування належними, допустимими та достатніми доказами обставин, покладається на кожну із сторін.

(!) Скаржник та його представник заявляючи про необхідність скасування спірної постанови зазначають, що боржник втрачає єдиний заробіток, адже працює водієм та здійснює міжнародні перевезення, проте надані скаржником докази, на думку суду, не є достатньо переконливими – незважаючи на те, що до обов`язків скаржника, згідно довідки ПП «Соловій-Транс» №19/04 від 04.05.2019 року, входить здійснення міжнародних перевезень, ніщо не перешкоджає ОСОБА_1 маючи чинне право керувати ТЗ заробляти дохід від здійснення внутрішніх перевезень в межах України, й також не доведено, що ПП «Соловій-Транс» займається виключно міжнародними перевезеннями.

Окремо Суд «поза розумним сумнівом» не сприймає доводів представника скаржника, що ОСОБА_1 може бути звільнений з роботи в разі незадоволення скарги, і це спричинить невиправні наслідки, оскільки він дуже цінує роботу в ПП та з його заробітку 50% відраховується на стягнення аліментів.

Критичність судової оцінки доводів скаржника полягає у тому, що переконуючи суд в участі та отримані заробітку від міжнародних перевезень, представник скаржника не міг обґрунтувати в чому полягає цінність роботи скаржника, котрий, як встановлено із змісту наявних у матеріалах ВП 55617536 звітів про здійсненні відрахування та виплати аліментів в розмірі 50% доходу, починаючи з лютого 2017 року по ПП «Соловій-Транс», нарахування аліментів стягувачу здійснювалися з заробітної плати ОСОБА_1 , котра була встановлена роботодавцем на рівні мінімальної (?) - суду незрозуміло у чому полягає цінність отримувати мінімум від здійснення роботи з закордонних перевезень.

Навпаки, встановлення державним виконавцем відповідного обмеження на тимчасовий виїзд боржника за межі України, вочевидь стимулюватиме останнього знайти більш високооплачувану роботу з перевезень в межах України, щоб погасити існуючу заборгованість із сплати аліментів.

Загалом саме до дискреційних повноважень державного виконавця відноситься вчинення заходів, котрі він вважає за необхідне вчинити з метою виконання рішення суду.

Оскаржувану постанову мотивовано тим, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої, згідно розрахунку від 07.05.2018 року у період з 09.06.2005 року по 07.05.2018 року становив суму 124 940 гривень, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.

Правовою підставою зазначено ст. 11 та 71 ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином суд не вбачає порушень в діях державного виконавця винесенням спірної постанови, та вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. 447-453 ЦПК України суд ,-

Ухвалив :

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження старший державний виконавець Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області Ларва Мар`яна Віталіївна, стягувач у виконавчому провадженні ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 07.05.2019 року у виконавчому провадженні ВП 55617536 – відмовити.

Ухвала набирає законної сили через п`ятнадцять днів з дня складання повного тексту ухвали, якщо не була подана апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі через суд першої інстанції, у 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали, апеляційної скарги.

Головуючий суддяВ. М. Братасюк