Вирок № 82266285, 05.06.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/393/2019

Справа № 423/1742/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді: Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря судового засідання Подрябінкіної М.О.,

прокурора Субботи О.М.,

захисника Григоренка Д.П.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130530000199 від 12 березня 2019 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Антрацит Луганської області, українки, громадянки України, з професійною технічною освітою, не заміжньої, не працюючої, яка має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

- 08 липня 1999 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ст.140 ч.2 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 46-1 КК України, з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, штраф 680 грн;

-27 березня 2001 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ст.206 ч.2, КК України (1960 року) до 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 43 КК України, приєднано частину невідбуту частину покарання у виді 6 місяців позбавлення волі, за вироком Антрацитівського міського суду Луганської області від 08.07.1999 року. Остаточно призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі;

-29 вересня 2003 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ст.ст.121 ч.2, 186 ч.3, 296 ч.3 70 КК України (2001 року) до 7 років 2 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України, приєднано 2 місяці позбавлення волі за вироком Антрацитівського міського суду Луганської області від 27.03.2001 року. Остаточно 7 років 4 місяці позбавлення волі;

-05 грудня 2011 року Антрацитівським міським судом Луганської області за ст.115 ч.1, КК України до 7 років позбавлення волі, даних про звільнення немає.

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Епізод 1.

24.02.2019 в денний час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , перебувала за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , після чого, достовірно знаючи, що в літній кухні, розташованій на території вищезазначеного домоволодіння, яке належить гр. ОСОБА_3 , знаходяться металеві рейки, у неї виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вказаних металевих рейок. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , ввела в оману свого співмешканця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те що вона домовилась з ОСОБА_3 з літньої кухні зняти металеві рейки та здати на пункт прийому металобрухт, за винагороду, на що ОСОБА_4 надав свою згоду. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_4 , якому про злочинні дії ОСОБА_1 нічого відомо не було, діючи з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення металевих рейок та подальшого звернення їх на свою користь, впевнившись, що за її злочинними діями ніхто не спостерігає, за допомогою металевого лому, молотка, своє фізичної сили та фізичної сили ОСОБА_4 , таємно викрала: - чотири металеві рейки, довжиною 2,5 м кожна, виробництва СРСР, колишні в використанні, загальною вагою 300 кг, вартістю – 5,30 грн. за 1 кг лому чорного металу, загальною вартістю – 1590,00 грн.

Після чого ОСОБА_1 викраденими вищезазначеними рейками розпорядилася на власний розсуд, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 , перенесли на пункт прийому металобрухту ТОВ «Компанія «Максімет» розташований за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Київська-146.

Злочинними діями ОСОБА_1 спричинила матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_3 на загальну суму 1590,00 грн.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Епізод 2.

Крім цього, 26.02.2019 приблизно о 19:00 годині, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись на вулиці, побачила домоволодіння, в якому ніхто не мешкає, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , яке належить ОСОБА_5 . Після чого маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням в житло, скориставшись відсутністю власниці домоволодіння, через дерев`яний паркан, проникла на територію подвір`я, де побачила будинок з зачиненими дверима. Після чого ОСОБА_1 , реалізуючи свій вищезазначений злочинний умисел, за допомогою принесеного із собою гвоздодера та своєї фізичної сили проникла до приміщення будинку, звідки таємно викрала: - металеву каструлю, об`ємом 30 л, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-1/408е від 05 квітня 2019 року, вартістю – 316,67 грн.; - алюмінієвий бідон, об`ємом 40 л, згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-1/408е від 05 квітня 2019 року, вартістю – 400,00 грн.; - один двигун з пилососа, виробництва СРСР, колишній в використанні, загальною вагою 2 кг, вартістю – 24,00 грн. за 1 кг лому алюмінію, загальною вартістю – 48,00 грн.; - один двигун з пральної машинки, виробництва СРСР, колишній в використанні, загальною вагою 2,5 кг, вартістю – 24,00 грн. за 1 кг лому алюмінію, загальною вартістю – 60,00 грн. Після чого ОСОБА_1 з викраденим вищезазначеним майном з місця здійснення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим вона заподіяла матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 824,67 грн.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до житла, вчинене повторно.

Епізод 3.

18.03.2019 приблизно о 17:00 годині, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись на вулиці, побачила домоволодіння, в якому ніхто не мешкає, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , яке належить ОСОБА_6 . Після чого маючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням в житло, скориставшись відсутністю власниці домоволодіння, через дерев`яний паркан, проникла на територію подвір`я, де побачила будинок з зачиненими дверима. Після чого ОСОБА_1 , реалізуючи свій вищезазначений злочинний умисел, за допомогою принесеної із собою викрутки та своєї фізичної сили проникла до приміщення будинку. За допомогою своєї фізичної сили та викрутки демонтувала піч на твердому палеві та таємно викрала 7 чавунних плит згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-1/406е від 05 квітня 2019 року, вартістю – 1353,31 грн. та 6 чавунних колосників згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №19/113/9-1/406е від 05 квітня 2019 року, вартістю – 220,02 грн.

А також таємно викрала: один алюмінієвий бідон, об`ємом 15 л, колишній в використанні, загальною вагою 1 кг, вартістю – 24,00 грн. за 1 кг лому алюмінію, загальною вартістю – 24,00 грн.; обігрівач масляний шести секційний, колишній в використанні, згідно довідки наданої фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 вартістю – 350,00 грн.

Після чого ОСОБА_1 з викраденим вищезазначеним майном з місця здійснення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись ним на власний розсуд, тим самим вона заподіяла матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 1947,33 грн.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до житла, вчинене повторно.

14.05.2019 року під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Попаснянського відділу Лисичанської місцевої прокуратури Субботою О.М., якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та підозрюваною ОСОБА_1 , за участю захисника Григоренка Д.П., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, обвинувачена ОСОБА_1 під час досудового розслідування повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень і зобов`язується: беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України. Сторони погоджуються на призначення покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі стрком на 5 (п`ять) років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, із застосуванням ст. 75 КК України.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

Окрім цього, до угоди про визнання винуватості долучені заяви від потерпілих ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відповідно до яких, вони надали письмові згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченою ОСОБА_1

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винуватою себе у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України визнала повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння нею кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і вона їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаялася. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, вона цілком розуміє надані їй законом права, а також роз`яснені їй судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених ст. 474 ч. 4 п. 1 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого вона визнає себе винною, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до неї у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначила, що здатна реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачена вказала, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена нею з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Суббота О.М. в судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченій узгоджене сторонами покарання.

Захисник ОСОБА_8 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між його підзахисною та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваною вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надали заяви з проханням провести судове засіданні за їх відсутності, в заявах вказали, що претензій матеріального характеру до обвинуваченої не мають, покарання просили призначити на розсуд суду та надають письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваної про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили її погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 468, 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілі ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 надали письмові згоди прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченою ОСОБА_1

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК України, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а її дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за епізодом №1 за ч. 2 ст. 185 КК України –як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за епізодами №№ 2-3 – як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням до житла, вчинене повторно.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачена усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до неї застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Обвинуваченій роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 14.05.2019 року між прокурором Попаснянського відділу Лисичанської місцевої прокуратури Субботою О.М. та обвинуваченою в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченою скарги не подавались.

Умови даної угоди - не суперечать вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкціями ч.ч.2, 3 ст. 185 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої з врахуванням обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченої – щире каяття, та обставини, що його обтяжує відповідно до ст. 67 КК України – рецидив злочинів (зокрема, обвинувачена раніше засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України). Очевидної неможливості виконання обвинуваченою взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, перевіривши угоду на відповідність вимогам КПК України, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченій узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ст. 474 ч. 7 КПК України, судом не встановлено.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченої обрано запобіжний захід – особисте зобов`язання, суд вважає необхідним залишити вказаний запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України. При вирішенні питання про долю речових доказів, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 96- 1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159 1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209 1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212 1, частиною першою статей 222, 229, 239 1, 239 2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363 1, 364 1, 365 2 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 96- 2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення злочину, фінансування та/або матеріального забезпечення злочину або винагороди за його вчинення; 3) були предметом злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Санкція статті, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого, передбачає покарання у виді позбавлення волі. Речові докази, зокрема, предмет обценьки (гвоздодер) був знаряддям вчинення злочину. За таких обставин, в частині вказаного речового доказу слід застосувати спеціальну конфіскацію. Разом з тим, суд вважає недоцільним застосувати спеціальну конфіскацію до речових доказів, а саме: металевого лому та молотку, які передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_9 , оскільки, як встановлено судом, останній не знав про їх незаконне використання.

Керуючись ст. 17, ч. 2 ст. 373, ст. 374, 474,475 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14.05.2019 року між прокурором Попаснянського відділу Лисичанської місцевої прокуратури Субботою О.М. та обвинуваченою ОСОБА_1 , за участю захисника Григоренка Д.П., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12019130530000199 від 12 березня 2019 року, відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Відповідно до п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації; повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання до вступу вироку в законну силу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням товарознавчих експертиз за №19/113/9-1/408е від 05.04.2019 року, які згідно довідки складають 572 (п`ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп.; № 19/113/9-1/406е від 05.04.2019 року, які згідно довідки складають 715 (сімсот п`ятнадцять) грн.. 00 коп.; дактилоскопічної експертизи №19/113/7-1/103 е від 20.03.2019 року, які згідно довідки складають 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн. 00 коп. (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

Речові докази:

- металевий лом та молоток, які передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_9 - залишити у власності останнього;

- алюмінієвий бідон об`ємом 40 л., який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 – залишити у власності останньої;

- 6 чавунних колосників, які передані на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_6 – залишити у власності останньої;

- 14 слідів папілярних ліній, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію майна та конфіскувати у власність держави речові докази, а саме: обценьки (гвоздодер), який переданий на зберігання до камери схову речових доказів Попаснянського відділу поліції.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченій в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова