Рішення № 82265051, 06.06.2019, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/802/19

Номер провадження 2/573/260/19

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

06 червня 2019 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Свиргуненко Ю. М.,

за участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

08 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом. Позовна заява вмотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна тітка позивача по материнській лінії - ОСОБА_2 . Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшла земельна частка (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,27 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землях, які перебували в колективній власності КСПП «Дружба», посвідчена сертифікатом серії СМ №0237560 від 14 березня 1997 року. Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла її рідна сестра, яка є матір`ю позивача, ОСОБА_3 . Остання вступила в управління спадковим майном, розпорядилася особистими речами померлої, зберігала цінні папери. ІНФОРМАЦІЯ_2 жовтня ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла. Позивач прийняв спадщину після смерті матері та отримав свідоцтва про право на спадщину на частину спадкового майна. У той же час нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яку ОСОБА_3 фактично успадкувала після смерті рідної сестри, у зв`язку з втратою оригіналу правовстановлюючого документа. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,27 в умовних кадастрових гектарах, у землях, які перебували у колективній власності КСП «Дружба», посвідчену сертифікатом серії СМ №0237560 від 14 березня 1997 року, виданим на ім`я ОСОБА_2 .

Ухвалою від 10 травня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 29-30).

У підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує (а. с. 38).

Представник відповідача – Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області у підготовче засідання не з`явився. Селищний голова надіслав листа про розгляд справи у відсутність їх представника, позов визнають (а. с. 43).

Представник третьої особи - Білопільської районної державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Сумській області у судове засідання не з`явився. Завідувач держнотконтори ОСОБА_4 надіслала листа про розгляд справи без участі їх представника. При ухваленні рішення покладаються на розсуд суду (а. с. 40).

У зв`язку з неявкою сторін, третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно з абз. 3 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Відповідно до абз. 6 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення в цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом.

Таким чином, Цивільний процесуальний кодекс України допускає ухвалення рішення в підготовчому засіданні в правовідносинах, що виникли між сторонами.

Відповідач позов визнав, визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, отже у суду наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.

Перешкод для здійснення розгляду справи у підготовчому засіданні та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Марківка Білопільського району Сумської області померла рідна тітка позивача по материнській лінії - ОСОБА_2 (а. с. 9-11, 13, 16).

Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,27 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Марківської сільської ради, у землях, які перебували у колективній власності КСП «Дружба», посвідчене сертифікатом серії СМ №0237560 від 14 березня 1997 року, виданим на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 14 березня 1997 року №76 (а. с. 21).

За ОСОБА_5 , ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала одна у АДРЕСА_1 . Заповіт від імені померлої виконавчим комітетом Марківської сільської ради не посвідчувався. ОСОБА_3 вступила в управління спадковим майном шляхом постійного догляду сестрою до дня смерті та протягом шести місяців після її смерті зберігала цінні папери, розпорядилася речами (а. с. 12).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №56238560 від 21 травня 2019 року (а. с. 41).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 524 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом мало місце, коли і оскільки воно не було змінено заповітом.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим – день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга) (ст. 530 ЦК УРСР).

Відповідно до ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та (або) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/ від 18 червня 1994 року 5 (в редакції від 11 травня 1998 року), яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Тобто, спадкоємець, який після смерті спадкодавця зберігав його цінні папери, вважався таким, що відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину.

Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та виходячи з вищенаведених положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спадщину після смерті ОСОБА_2 , у тому числі й право на земельну частку (пай), яке є предметом звернення до суду з даним позовом, фактично прийняла її рідна сестра, ОСОБА_3 , шляхом розпорядження речами померлої та зберігання цінних паперів.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 8, 20).

22 березня 2010 року Третьою Сумською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа №100/2010 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , зареєстрована у Спадковому реєстрі за №49062179, та позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а. с. 18-17, 50-65).

За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного кодексу України 2003 року, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

В силу ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи подачі до нотаріальної контори або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини і є її єдиним спадкоємцем першої черги за законом. Інші спадкоємці, у тому числі й ті, які за законом мають право на обов`язкову частку у спадщині померлої ОСОБА_3 та у встановленому порядку прийняли цю спадщину, відсутні.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Статтями 81, 131 ЗК України передбачено, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, ренти, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та не переходить до спадкоємців у порядку спадкування.

Статтею 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року встановлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 11 постанови «Про судову практику справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Тобто, сертифікат на право на земельну частку (пай) спадкодавця є правовстановлюючим документом, що засвідчує наявність у її власника лише однієї правомочності - права розпорядження земельною часткою (паєм), а не права власності, яке виражається у володінні, користуванні і розпорядженні. Тому, коли спадкодавець був наділений лише правом на земельну частку (пай), а не правом власності, то і до спадкоємця переходить лише право на земельну частку (пай), а не право власності.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що в порядку спадкування за законом після смерті матері позивач має право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4,27 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Марківської сільської ради, у землях, які перебували у колективній власності КСП «Дружба», посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_2 0237560, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 14 березня 1997 року на підставі розпорядження від 14 березня 1997 року №79 на ім`я ОСОБА_2 , яке спадкодавець успадкував за законом після смерті останньої.

Згідно з п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

З матеріалів справи вбачається, що 15 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звертався до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно, однак, йому було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа на земельну ділянку, яка є предметом звернення до суду з даним позовом (а. с. 23).

Оскільки позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , його право підлягає захисту судом.

Згідно з ст. 55 Конституції України права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що позивач прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , але у зв`язку з втратою правовстановлюючого документа - сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 від 14 березня 1997 року, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом та беручи до уваги положення ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», відповідно до яких рішення суду про визнання права на земельну частку (пай) є документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині визнання права на земельну частку (пай) у землях, які перебували у землях КСП «Дружба», розміром 4,27 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), з послідуючим проведенням землевпорядних робіт, необхідних для виділення земельної частки (паю) у натурі у вигляді земельної ділянки та реєстрацією права власності на землю. При цьому суд відмічає, що визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Що стосується позовних вимог про визнання права власності земельну частку (пай), право на яку посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_3 від 14 березня 1997 року, то вони задоволенню не підлягають з підстав, наведених вище у мотивувальній частині рішення, у зв`язку з тим, що спадкодавець за життя не набув у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, а був наділений лише правом на земельну частку (пай).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 131-1, п. 11 Перехідних положень Конституції України, ст. ст. 524, 525, 530, 548, 549 ЦК УРСР 1960 року, п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5 (в редакції від 11 травня 1998 року), ст. ст. 16, 1216, 1218, 1220, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст. 81, 125, 131, 152 ЗК України, ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 200, 206, 258, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Ковпаківським РВ СМУ УМВС України в Сумській області 12 січня 2001 року, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 до Миколаївської селищної ради Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ: 04390083, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, смт. Миколаївка, бульвар Свободи, 2, третя особа: Білопільська районна державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Сумській області, юридична адреса: код ЄДРПОУ 02900251, Сумська область, м. Білопілля, вул. Торгова Площа, 27 про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовільнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай) розміром 4,27 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землях, які перебували у колективній власності КСП «Дружба», посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_2 №0237560, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 14 березня 1997 року на підставі розпорядження від 14 березня 1997 року №79 на ім`я ОСОБА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя