Ухвала суду № 82264634, 04.06.2019, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3827/19

Номер провадження 1-кс/404/2371/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року Слідчий суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши в приміщенні суду в місті Кропивницькому клопотання слідчого СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області про надання дозволу на вже проведений обшук у кримінальному провадженні 42019121010000057, з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

04 червня 2019 року, слідчий СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області звернулась до Кіровського районного суду міста Кіровограда з клопотанням про надання дозволу на вже проведений обшук нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_5 . Метою проведення слідчої дії стало рятування речових доказів від знищення.

Слідчий і прокурор вимоги підтримали у зв`язку з необхідністю невідкладно виявити та вилучити предмет неправомірної вигоди, що має значення для встановлення істини в цьому кримінальному провадженні.

У разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором або прокурор звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням, яке повинно містити відомості у тому числі і про: житло чи інше володіння особи або частину житла чи іншого володіння особи, де планується проведення обшуку, а також особу, якій належить житло чи інше володіння, та особу, у фактичному володінні якої воно знаходиться. (пункти 5-6 ч. 3 ст. 234 КПК України).

При проведенні цього обшуку до постановлення ухвали слідчого судді було порушено право на захист, оскільки слідчий не встановив володільця та не роз`яснив власнику і володільцю право запросити адвоката під час проведення слідчої дії (ч. 1 та 5 ст. 236 КПК України). Результати зафіксовані у тексті протоколу обшуку та переглянутому аудіо та відеозаписі цієї слідчої дії не підтверджують виконання слідчим основоположної імперативної вимоги закону про необхідність роз`яснення права власнику та володільцю про можливість запросити для участі при проведенні обшуку не більше п`яти адвокатів.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч. 5 ст. 132 КПК України).

Кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК України).

Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами. Слідчий з прокурором у прохальній частині поданого письмового клопотання не зазначили дату проведеного ними обшуку. Слідчий суддя зобов`язаний діяти на засаді диспозитивності, тому не може виходити за межі редакції заявлених вимог прохальної частини клопотання та самостійно на власний розсуд визначати в який день слідчий провів обшук. Зазначена істотна неповнота порушує принцип юридичної визначеності, закріплений статтею 6 Конвенції, тобто виключає можливість задоволення вимог слідчого.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами ст. 234 КПК, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.

У цьому кримінальному провадженні досудове розслідування було розпочато 29 травня 2019 року.

Згідно з статтями 36 та 40 КПК України, слідчі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , а також прокурори ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , були зобов`язані забезпечити своєчасне проведення ефективного досудового розслідування. Протягом попередніх семи днів представники сторони обвинувачення мали достатньо часу і можливостей звернутись в загальному порядку до слідчого судді з клопотанням про отримання дозволу на проведення обшуку житла/іншого володіння, якими користується фігурант по справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 234 КПК України, у разі необхідності провести обшук слідчий за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з відповідним клопотанням.

У цьому провадженні прокурори разом зі слідчими заздалегідь достовірно знали про необхідність процесуальної фіксації доказів, шляхом проведення обшуку, але з травня 2019 року і до проведення обшуку, шість представників сторони обвинувачення не звернулись з жодним клопотанням до слідчого судді за дозволом на проведення обшуку житла/іншого володіння.

Основною умовою для постановлення ухвали про відмову в задоволенні клопотання, поданого у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, є відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом умов невідкладності випадку, з наявністю якого КПК України пов`язує можливість слідчого, прокурора до постановлення ухвали слідчого судді проникнути до житла чи іншого володіння особи.

Сторона обвинувачення не надала розумного обґрунтування та доказів існування непереборних обставин, що завадили слідчому/прокурору завчасно звернутися до слідчого судді з клопотанням про отримання дозволу на проведення обшуку за загальними правилами статті 234 КПК України, та у порядку ч. 4 цієї статті розглянути в суді клопотання про обшук в день його надходження.

За таких умов слідчий і прокурор не обґрунтував і не долучив до матеріалів клопотання переконливих та беззастережних доказів, на підставі яких можна стверджувати, що в режимі реального часу, тобто станом на 03.06.2019 року, дійсно існували фактичні підстави для невідкладного проникнення до житла/іншого володіння без постановлення ухвали слідчого судді.

У відповідності до положень ст. 94 КПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. З огляду на це слідчий з прокурором не довели що вони діяли в умовах «рятування майна». Сторона обвинувачення не підтвердила існування реального наміру чи бажання будь якої особи знищити вилучені речі. Не надано доказів про спроби ймовірного фігуранта чи іншої особи: знищити, перетворити, пошкодити, перемістити докази.

Основним і повсякденним обов`язком слідчого з прокурором є збір та процесуальна фіксація доказів (ч. 2 ст. 93 КПК України). Такі дії для сторони обвинувачення є основним завданням правоохоронного органу, а також звичайним повсякденним обов`язком, що має системний, запланований характер, тому виконання службових обов`язків не можна хибно ототожнювати з надзвичайним випадком.

Як виключення із загального правила, з метою рятування життя людей і цінного майна, законодавець у ч. 3 ст. 233 КПК України, лише у невідкладних випадках дозволяє увійти до житла чи іншого володіння до постановлення ухвали слідчим суддею,- коли можуть виникнути реальні руйнівні техногенні, природні фактори, поведінка людей чи тварин.

Такими чином констатую, що слідчий неправильно розуміє положення Закону, коли під «рятуванням майна», хибно ототожнює необхідність у законний спосіб збирати і процесуально фіксувати докази по справі.

Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати що за встановлених обставин обшук є найбільш доцільним та ефективним способом відшукання та вилучення речей і документів, які мають значення для досудового розслідування, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, а також заходом, пропорційним втручанню в особисте і сімейне життя особи (п. 5 ч. 5 ст. 234 КПК України).

У даному конкретному випадку ініціатор поданого клопотання не довів реальності ризиків, тобто не підтвердив ознаку невідкладності проведення обшуку. Відповідно до ст. 8 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону. Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Порушення конституційної гарантії на недоторканість житла та проведення обшуку без ухвали слідчого судді є незаконним. Як наслідок, не можна досягнути справедливого балансу і пропорційності, коли відсутня ознака законності.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що завданням слідчого судді є захист прав учасників кримінального провадження. За таких умов, захист суспільно важливих відносин не можна виправдати перерахованими істотними недоліками слідчого та прокурора.

Керуючись ст. ст. 206, 233 - 236, 309, 369-372, 376, 532 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні поданого слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області клопотання про надання дозволу на вже проведений обшук нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_5 , по кримінальному провадженню 42019121010000057 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України, відмовити.

Отриману під час обшуку інформацію, знищити в порядку передбаченому статтею 255 КПК України.

Ухвала слідчого судді в апеляційному порядку не оскаржується (ч. 3 ст. 307 КПК України).

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда ОСОБА_1